Постанова КЦС ВС № 758/3718/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 січня 2026 року м. Київ справа № 758/3718/20 провадження № 61-1781св25 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Луспеника Д. Д., учасники справи: позивач - Київська міська рада, відповідачі: ОСОБА_1 , як правонаступник ОСОБА_2 , приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Потапов Михайло Юрійович, третя особа- Гаражний автокооператив «Вікторія» розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Галатенком Євгенієм Євгенійовичем, на постанову Київського апеляційного суду від 22 січня 2025 року у складі колегії суддів: Таргоній Д. О., Голуб С. А., Слюсар Т. А., ВСТАНОВИВ: 1.

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У березні 2020 року Київська міська рада звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Потапова М. Ю. про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права приватної власності, звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та приведення її у придатний для використання стан. Позовна заява мотивована тим, що за результатами здійснення самоврядного контролю за використанням і охороною земель, що перебувають у власності територіальної громади м. Києва в особі Київської міської ради, з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було встановлено, що приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Потаповим М. Ю. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 01 квітня 2016 року № 29055719, яким за ОСОБА_2 зареєстровано право приватної власності на об`єкт нерухомого майна на АДРЕСА_1 , а саме - гараж № НОМЕР_1 . Київська міська рада, як єдиний розпорядник земель комунальної власності м. Києва, жодних рішень щодо передачі у власність чи користування земельної ділянки за вказаною адресою під будівництво ні ОСОБА_2 , ні іншим фізичним чи юридичним особам не приймала. На думку позивача, вказаніфакти свідчать про те, що ОСОБА_2 здійснив самочинне будівництво об`єкту нерухомого майна на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності територіальній громаді м. Києва та на підставі неналежних документів здійснив реєстрацію самочинно збудованого нерухомого майна. Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) відповідно до Порядку здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною земель м. Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 25 вересня 2003 року № 16/890 проведено обстеження земельної ділянки на АДРЕСА_1 (код ділянки 91:066:0005), за результатами якого встановлено, що на зазначеній земельній ділянці розташовані індивідуально збірно-розбірні та цегляні гаражі Гаражного автокооперативу «Вікторія» у загальній кількості 327 одиниць, двоповерхова будівля мийки автомобілів та будівля охорони, про що складено акт обстеження від 31 січня 2020 року № 20-0050-07. Отже, наведене свідчить про намагання ОСОБА_2 у незаконний спосіб заволодіти землями комунальної власності, які належать територіальній громаді м. Києва. Крім того, дії приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Потапова М. Ю. вважала такими, що прийняті у спосіб, який суперечить нормам Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а запис про реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна таким, що підлягає скасуванню. Ураховуючи наведене, Київська міська рада просила суд: - визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Потапова М.Ю. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 01 квітня 2016 року № 29055719 на об`єкт нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці, обліковий код: 91:066:0005, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 891446180000 за ОСОБА_2 ; - зобов`язати ОСОБА_2 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку на АДРЕСА_1 (код ділянки 91:066:0005), привівши її у придатний для використання стан. Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 24 січня 2023 рокузалучено до участі у справі як третю особу на стороні відповідача без самостійних вимог щодо предмету спору - Гаражний автокооператив «Вікторія». Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 26 вересня 2023 року у складі судді Ларіонової Н. М. у задоволенні позову Київської міської ради відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що заявлена позивачем вимога про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права приватної власності не є ефективним способом захисту та не забезпечує усунення порушень, спричинених самочинним будівництвом. Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги Київської міської ради про зобов`язання відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, привівши її у придатний для використання стан, районний суд виходив із того, що у даному випадку належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є вимога про знесення самочинно побудованого нерухомого майна або вимога про визнання права власності на самочинно побудоване майно. Ураховуючи посилання Київської міської ради на те, що ОСОБА_2 здійснив самочинне будівництво об`єкту нерухомого майна на земельній ділянці на АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності територіальній громаді м. Києва та на підставі неналежних документів здійснив реєстрацію самочинно збудованого нерухомого майна, і таке майно підлягає знесенню, суд першої інстанції дійшов висновку, що в контексті спірних правовідносин, ураховуючи зміст позовних вимог та їх обґрунтування, неможливо повернути власнику земельної ділянки з приведенням її у придатний для використання стан без знесення самочинно побудованого нерухомого майна, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог Київської міської ради у цій частині у зв`язку із обранням позивачем неефективного способу захисту порушеного права. Вирішуючи спір щодо позовних вимог, пред`явлених до приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Потапова М. Ю., суд першої інстанції виходив із того, що спір виник між міською радою та ОСОБА_2 , тому приватний нотаріус є неналежним відповідачем у справі. Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції Ухвалою Київського апеляційного суду від 23 жовтня 2024 року залучено до участі у справі ОСОБА_1 як правонаступника ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Постановою Київського апеляційного суду від 22 січня 2025 року апеляційну скаргу Київської міської ради задоволено частково. Рішення Подільського районного суду м. Києва від 26 вересня 2023 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог Київської міської ради до ОСОБА_2 , правонаступником якого є ОСОБА_1 , про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та приведення її у придатний для використання стан скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення. Зобов`язано ОСОБА_1 , як правонаступника ОСОБА_2 , звільнити самовільно зайняту земельну ділянку на АДРЕСА_1 (код ділянки 91:066:0005) та привести її у придатний для використання стан за рахунок ОСОБА_1 . В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що спірна земельна ділянка, на якій був збудований гараж, не була відведена ОСОБА_2 відповідно до порядку, встановленого законом для будівництва таких об`єктів нерухомого майна, а тому він не може на законних підставах набути право власності на відповідний об`єкт будівництва. Реєстрація права власності за відповідачем на гараж є порушенням права власності на земельну ділянку територіальної громади м. Києва. При здійсненні державної реєстрації на гараж за ОСОБА_2 на підставі довідки Гаражного кооперативу «Вікторія» про виплату останнім паю, приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Потапов М. Ю. не перевірив наявність у вказаного гаражного кооперативу прав на земельну ділянку, на якій знаходиться спірний гараж. Разом із тим, ураховуючи релевантні правові висновки Верховного Суду щодо способів захисту, суд апеляційної інстанції погодився з висновками районного суду про відмову у задоволенні позовних вимог Київської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права приватної власності у зв`язку із обранням позивачем неналежного способу захисту своїх прав, що є самостійною підставою для відмови у позові. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи позовні вимоги Київської міської ради, апеляційний суд виходив із того, що належний відповідачу гараж є самочинним будівництвом, на яке ОСОБА_2 не набув право власності, незважаючи на державну реєстрацію, тому позивач, як власник земельної ділянки, має право вимагати усунення перешкод у користуванні та розпорядженні нею шляхом звільнення земельної ділянки, розташованої на АДРЕСА_1 (код ділянки 91:066:0005), у тому числі, шляхом демонтажу самочинної прибудови за рахунок відповідача, як особи, яка допустила порушення права комунальної власності на земельну ділянку, привівши її у придатний для використання стан. Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог Київської міської ради до приватного нотаріуса, оскільки належним відповідачем у такому спорі є особа, речове право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, тому приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Потапов М. Ю. є неналежним відповідачем у цій справі. Короткий зміст вимог касаційної скарги У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Галатенко Є. Є., посилаючись на неправильне застосування апеляційний судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить постанову Київського апеляційного суду від 22 січня 2025 року в частині задоволених позовних вимог Київської міської ради скасувати та залишити в цій частині рішення Подільського районного суду м. Києва від 26 вересня 2023 року; в іншій частині постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції переглядається у касаційному порядку на підставі статті 400 ЦПК України в частині вирішення позовних вимог Київської міської ради до ОСОБА_2 , правонаступником якого є ОСОБА_1 , третя особа - Гаражний автокооператив «Вікторія», про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та приведення її у придатний для використання стан. Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції У лютому 2025 року касаційна скарга надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду. Ухвалою судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 24 лютого 2025 року у задоволенні клопотання заявника про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги відмовлено, а касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Галатенком Є. Є., залишено без руху з наданням строку на усунення недоліків. Зазначено строк виконання ухвали та попереджено про наслідки її невиконання. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 березня 2025 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі; витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції; роз`яснено учасникам справи право подати відзив на касаційну скаргу та відмовлено у задоволенні клопотання заявника про зупинення виконання оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції. У червні 2025 року справа надійшла до Верховного Суду. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала касаційну скаргу Касаційна скарга ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Галатенком Є. Є., мотивована тим, що апеляційний суд не дослідив та не надав належної оцінки копії акта обстеження земельної ділянки з фотографіями гаражів на території Гаражного автокооперативу «Вікторія», відповідно до яких ці гаражі зблоковані між собою і не є окремими будівлями, власники суміжних гаражів у якості співвідповідачів до участі у справі не залучались. Оскільки висновок будівельно-технічної експертизи про можливість окремого знесення належного відповідачу гаража без порушення прав та інтересів користувачів суміжних гаражних боксів, у справі відсутній, то підстав для задоволення позову в цій частині у апеляційного суду не було. На думку заявника, районний суд дійшов правильного висновку про те, що позивачем не наведено жодного обґрунтування тієї обставини, що державна реєстрація права власності на збудований та введений в експлуатацію у 1988 році гаражний бокс на відведеній позивачем для цієї мети земельній ділянці порушує його права та охоронювані законом інтереси. Разом із тим, вищевказані обставини залишилися поза увагою апеляційного суду, який зобов`язуючи ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку та привести її у придатний для використання стан, допустив втручання у право на мирне володіння майном, яке гарантується статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод. Підставою касаційного оскарження зазначеного судового рішення представник ОСОБА_1 - адвокат Галатенко Є. Є., вказує неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування судом апеляційної інстанцій норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 02 червня 2021 року у справі № 509/11/17, від 27 квітня 2022 року у справі № 521/21538/19, від 20 лютого 2024 року у справі № 910/15124/19, від 26 червня 2024 року у справі № 758/13812/21, від 04 грудня 2024 року у справі № 758/11255/21, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України. Відзив на касаційну скаргу не подано. Фактичні обставини справи, встановлені судами Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 01 квітня 2016 року на підставі рішення приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Потапова М. Ю. про державну реєстрацію прав від 01 квітня 2016 року з індексним номером: 29055719 за ОСОБА_2 було зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна - гараж № НОМЕР_1 , ряд № 9 , загальною площею 34,6 кв. м, що знаходиться за адресою місцезнаходження Гаражного автокооперативу «Вікторія»: АДРЕСА_1 . Право власності було зареєстроване на підставі: інформаційної довідки, серія та номер: ГЖ-2016 № 1421, виданої 18 березня 2016 року, видавник: Комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна»; довідка, серія та номер: 14, видана 03 березня 2016 року, видавник: Гаражний автокооператив «ВІТОРІЯ»; технічний паспорт, серія та номер: б/н, виданий 18 лютого 2009 року, видавник: Комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна». Відповідно до довідки Гаражного автокооперативу «Вікторія» від 02 лютого 2009 року № 28 ОСОБА_2 дійсно є членом Гаражного автокооперативу «Вікторія» та власником гаражу № НОМЕР_1 , ряд № 9 , за адресою: АДРЕСА_1 , який побудований господарчим способом та введений в експлуатацію у 1988 році, сума паю у розмірі 15 000 грн сплачена у повному обсязі. Рішенням Київської міської ради від 23 жовтня 2013 року № 342/9830 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Гаражному автокооперативу «Вікторія» надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою на АДРЕСА_1 , орієнтовною площею 1,45 га, для експлуатації та обслуговування гаражів та автостоянки. 31 січня 2020 року Департаментом земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації було проведено обстеження земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 (обліковий код: 91:066:0005) у Подільському районі м. Києва, за результатами якого складено акт обстеження земельної ділянки № 20-0050-07. Обстеження проведено на підставі Порядку здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною земель у м. Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 25 вересня 2003 року № 16/890. Під час вказаного обстеження земельної ділянки було встановлено, що: земельна ділянка, площею 1,4548 га (обліковий код: 91:066:0005) на АДРЕСА_1 згідно з даними міського земельного кадастру обліковується за Гаражним автокооперативом «Вікторія»; за поданням Департаменту земельних ресурсів Київська міська рада не приймала рішень щодо передачі (надання) зазначеної земельної ділянки у користування (власність); інформація щодо державної реєстрації вказаної земельної ділянки у державному земельному кадастрі та державної реєстрації речових прав на неї у міському земельному кадастрі відсутня; зазначена земельна ділянка огороджена парканом та охороняється, в її межах розташовано індивідуальні збірно-розбірні та цегляні гаражі у загальній кількості 327 одиниць, двоповерхова будівля мийки автомобілів та будівля охорони. Земельна ділянка, на якій розташований гараж, площею 18,1 кв. м, який відповідно до технічної документації ідентифікується як гараж № НОМЕР_3 , ряд 4 , на АДРЕСА_1 , перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва. 03 серпня 2001 року прийнято розпорядження Київського міського голови № 969-мг «Про погодження місць розташування об`єктів». У подальшому на підставі рішення Київської міської ради від 23 жовтня 2013 року № 342/9830 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Гаражному автокооперативу «Вікторія» на АДРЕСА_1 для експлуатації та обслуговування гаражів та автостоянки» Гаражному автокооперативу «Вікторія» було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1 , орієнтовною площею 1,45 га, в короткострокову оренду на 5 років для експлуатації та обслуговування гаражів та автостоянки. Договори оренди земельної ділянки з Гаражним автокооперативом «Вікторія» не укладалися. Київська міська рада не приймала рішень про передачу у користування чи у власність земельної ділянки ОСОБА_2 . 2.

Мотивувальна частина Позиція Верховного Суду Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку. Касаційна скарга ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Галатенком Є. Є., задоволенню не підлягає. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону постанову суду апеляційної інстанції в оскаржуваній частині відповідає. Частиною першою статті 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. У частині першій статті 4 ЦПК України зазначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно із частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Відповідно до частини першої статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Згідно із частиною першою статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Частинами першою та другою статті 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Статтею 321 ЦК України закріплено конституційний принцип непорушності права власності, передбачений статтею 41 Конституції України. Він означає, що право власності є недоторканим, власник може бути позбавлений або обмежений у його здійсненні лише відповідно і в порядку, встановлених законом. Відповідно до частини першої статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Статтею 140 Конституції України передбачено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Особливості здійснення місцевого самоврядування в містах Києві та Севастополі визначаються окремими законами України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи. Згідно зі статтею 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції. Відповідно до частини першої статті 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. Пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання щодо регулювання земельних відносин. Пунктом 2 статті 22 Закону Україну «Про столицю України - місто-герой Київ» у зв`язку зі здійсненням містом Києвом функцій столиці України Київська міська рада та Київська міська державна адміністрація, кожна в межах своєї компетенції, встановленої законами України, мають право встановлювати порядок утримання та експлуатації об`єктів, розташованих у місті, та прилеглої до них території, правила благоустрою, торговельного, побутового, транспортного, житлово-комунального та іншого соціально-культурного обслуговування, визначати особливості землекористування та використання інших природних ресурсів. Відповідно до статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу. Розпорядження землями комунальної власності м. Києва, у тому числі, надання земельних ділянок у власність чи у користування, у відповідності до статті 9 ЗК України відноситься до виключних повноважень Київської міської ради як колегіального органу. Відповідно до пункту «а» частини другої статті 83 ЗК України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності. Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на важливість принципу superficies solo cedit (збудоване на поверхні слідує за землею). Принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, інших положеннях законодавства (див.: постанову Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі № 910/18560/16 (провадження № 12-143гс18)). Тому не допускається набуття права власності на об`єкти нерухомого майна особою, яка не має права власності або іншого речового права на земельну ділянку, яке передбачає можливість набуття права власності на будівлі, споруди, розташовані на такій земельній ділянці. Отже, виходячи з принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди право власності на будівлю набуває лише той, хто має речове право на землю. Відповідно до постанови Великої палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18 (провадження № 12-135гс19) державна реєстрація будівлі, споруди на чужій земельній ділянці є фактично і реєстрацією обмеження права власника землі. Положеннями статті першої Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» визначено, що самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними. За змістом статті 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду. Відповідно до постанови Верховного Суду від 17 жовтня 2019 року у справі № 301/1460/18-ц (провадження № 61-4891св19) та від 21 березня 2018 року у справі № 509/1784/17 (провадження № 61-2875св18) у справах, пов`язаних із самочинним будівництвом нерухомого майна, суди мають враховувати, що за загальним правилом особа, яка здійснила або здійснює таке будівництво, не набуває права власності на нього (частина друга статті 376 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 376 ЦК України самочинне будівництво визначається через сукупність ознак, що виступають умовами або підставами, за наявності яких об`єкт нерухомості вважається самочинним, а саме, якщо: 1) він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети; 2) об`єкт нерухомості збудовано без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту; 3) об`єкт нерухомості збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Наявність хоча б однієї із трьох зазначених у частині першій статті 376 ЦК України ознак свідчить про те, що об`єкт нерухомості є самочинним. За загальним правилом, закріпленим у частині другій статті 376 ЦК України, особа, яка здійснила самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Згідно із частиною четвертою статті 376 ЦК України якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. При цьому знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише за умови вжиття всіх передбачених законодавством України заходів щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності. Відповідно до частини сьомої статті 376 ЦК України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. З урахуванням змісту статті 376 ЦК України в поєднанні з положеннями статей 16, 386, 391 цього Кодексу та статті 212 ЗК України, вимога про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки із приведенням її у попередній стан шляхом знесення самочинно побудованого нерухомого майна на земельній ділянці, власником або користувачем якої є інша особа, можуть бути заявлені власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, за умови доведеності факту такого порушення самочинною забудовою. Земельна ділянка на АДРЕСА_1 належить до комунальної власності міста і виключно Київська міська рада має право розпоряджатися нею. При цьому Київська міська рада не приймала рішень про передачу у користування чи у власність земельної ділянки ОСОБА_2 . Отже, в діях відповідача наявні ознаки самовільного зайняття земельної ділянки на АДРЕСА_1 . Статтею 152 ЗК України, передбачено, що одним із способів захисту порушеного права відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчинення дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків (частина друга статті 152 ЗК України). Отже, особа, що використовувала земельну ділянку з порушенням прав іншої (власника земельної ділянки), повинна привести земельну ділянку у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд за власний кошт. Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Суд апеляційної інстанції, належно дослідивши обставини справи та надані сторонами докази, дійшов правильних висновків про те, що спірна земельна ділянка, на якій був збудований гараж, не була відведена ОСОБА_2 відповідно до порядку, встановленого законом для будівництва таких об'єктів нерухомого майна, а тому він не може на законних підставах набути право власності на відповідний об`єкт будівництва (гараж), а також зважаючи на те, що земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 (код ділянки 91:066:0005), не була відведена Київською міською радою як єдиним розпорядником земель комунальної власності відповідно до вимог законодавства для будівництва об`єкту нерухомого майна, таке майно вважається самочинним та підлягає знесенню ОСОБА_1 , як правонаступником ОСОБА_2 , а земельна ділянка підлягає звільненню, приведенню у придатний для використання стан та поверненню позивачу. Апеляційний суд правильно зазначив, що відмовляючи у задоволенні позовних вимог Київської міської ради у цій частині, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що належний ОСОБА_2 гаражний бокс збудований на відведеній йому для цього земельній ділянці, та дійшов необґрунтованого висновку про недоведення позивачем порушення своїх прав щодо земельної ділянки, яка перебуває у комунальній власності. Ураховуючи наведене, суд апеляційної інстанції правильно визначився із характером спірних правовідносин, нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, надав належну правову оцінку поданим сторонами доказам у їх сукупності та з огляду на те, що самовільно зайнята земельна ділянка із самочинним будівництвом на ній, у незаконний спосіб перебуває у користуванні відповідача ОСОБА_1 , як правонаступника ОСОБА_2 , дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення вказаних вимог Київської міської ради у цій частині. Посилання заявника на застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 02 червня 2021 року у справі № 509/11/17, від 27 квітня 2022 року у справі № 521/21538/19, від 20 лютого 2024 року у справі № 910/15124/19, від 26 червня 2024 року у справі № 758/13812/21, від 04 грудня 2024 року у справі № 758/11255/21, є безпідставними, оскільки висновки у цій справі та у справі, яка переглядається, а також встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності. Отже, доводи касаційної скарги не можуть бути підставами для скасування постанови суду апеляційної інстанції в оскаржуваній частині, оскільки вони не відповідають матеріалам справи та встановленим судом обставинам, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального та процесуального права, були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах закону, і з якою погоджується суд касаційної інстанції. Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення. Оскільки доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду в оскаржуваній частині не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанова суду апеляційної інстанції в оскаржуваній частині - без змін. З огляду на те, що касаційна скарга залишається без задоволення, розподіл судових витрат Верховним Судом не здійснюється. Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Галатенком Євгенієм Євгенійовичем, залишити без задоволення. Постанову Київського апеляційного суду від 22 січня 2025 року в частині задоволених позовних вимог Київської міської ради до ОСОБА_2 , правонаступником якого є ОСОБА_1 , третя особа - Гаражний автокооператив «Вікторія», про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та приведення її у придатний для використання станзалишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Судді: Р. А. Лідовець І. Ю. Гулейков Д. Д. Луспеник