Постанова КЦС ВС № 521/23899/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 січня 2026 року м. Київ Справа № 521/23899/23 Провадження № 61-12811св25 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: доповідача - Ситнік О. М., суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Сердюка В. В., Фаловської І. М., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Томашевського Романа Миколайовича на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 05 лютого 2025 року в складі судді Михайлюка О. А. та постанову Одеського апеляційного суду від 23 вересня 2025 рокув складі колегії суддів Сегеди С. М., Драгомерецького М. М., Комлевої О. С., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Орган опіки та піклування Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради, про усунення перешкод щодо участі у вихованні та вільному спілкуванні з дітьми та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради, про позбавлення батьківських прав та ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог У жовтні 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, у якому зазначив, що з 18 вересня 2009 року до 30 листопада 2011 року він та ОСОБА_3 перебували в шлюбі, у якому ІНФОРМАЦІЯ_1 народилися сини: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . У них з відповідачкою є непорозуміння щодо прийняття участі у вихованні синів, їх відвідуванні, спілкуванні з ними, оскільки відповідачка перешкоджає йому, не бажає його присутності та штучно створює такі обставини, через які він не може нормально зустрічатися з дітьми. Просив: - зобов`язати ОСОБА_3 не перешкоджати йому брати участь у вихованні та вільному спілкуванні з його неповнолітніми синами - ОСОБА_4 та ОСОБА_4 ; - встановити йому для участі у вихованні та спілкуванні з неповнолітніми синами ОСОБА_4 та ОСОБА_4 такі способи участі: встановити можливість перебувати синам два тижні на місяць у батька, надати йому можливість забирати дітей з дому або школи в дні побачень особисто, необмежене спілкування з дітьми особисто, засобами телефонного, поштового, електронного та іншого засобу зв`язку, що не передбачають безпосереднього фізичного спілкування між батьком та сином. У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічним позовом, у якому просила позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо ОСОБА_4 та ОСОБА_4 . Свої вимоги обґрунтувала тим, що ОСОБА_2 протягом усього життя дітей свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, не бере жодної участі у забезпеченні необхідного харчування, лікування дітей, їх фізичного розвитку, створенні належних умов для їх проживання. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій 05 лютого 2025 року рішенням Малиновського районного суду м. Одеси в задоволенні позову ОСОБА_2 та у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено. 23 вересня 2025 року постановою Одеського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 05 лютого 2025 року залишено без змін. Попереджено ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання дітей: ОСОБА_4 і ОСОБА_4 . Покладено на Орган опіки та піклування Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради контроль за діями ОСОБА_2 щодо дітей: ОСОБА_4 і ОСОБА_4 . Судові рішення мотивовані тим, що матеріали справи не мають достатньо доказів того, що в цьому випадку маються ці виняткові випадки, які б давали суду право позбавити батьківських прав відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_2 , який не має заборгованості зі сплати аліментів, а позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку. З посиланням на пункт 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» апеляційний суд визначив за необхідне попередити відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання дітей: і покласти на орган опіки і піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків. Рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні первісного позову ОСОБА_2 в апеляційному порядку не оскаржувалося, та, відповідно, не переглядалося. Короткий зміст вимог касаційної скарги 16 жовтня 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Томашевський Р. М. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 05 лютого 2025 року та постанову Одеського апеляційного суду від 23 вересня 2025 року, в якійпросить їх скасувати в частині відмови в задоволенні зустрічного позову та ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення зустрічного позову ОСОБА_1 . Доводи особи, яка подала касаційну скаргу Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи порушили норми процесуального права та не врахували правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду: - від 23 листопада 2022 року в справі № 149/2510/21, про те, що суд на перше місце ставить якнайкращі інтереси дитини, оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, що потрібні для ухвалення рішення; - від 30 травня 2018 року в справі № 553/2563/15-ц, від 23 січня 2020 року в справі № 755/3644/19, від 23 червня 2021 року в справі № 953/17837/19,про те, що ухилення від виконання своїх обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками; - від 15 травня 2019 року в справі № 661/2532/17, від 27 січня 2021 року в справі № 398/4299/17, про те, що самого тільки факту заперечення проти позову про позбавлення батьківських прав недостатньо, щоб підтвердити наявність справжнього та належного інтересу відповідача до власної неповнолітньої дитини; - від 25 вересня 2024 року в справі № 522/13565/23, про те, що суд враховує висловлену дитиною думку системно, з`ясовуючи належно фактичні обставини справи, досліджуючи та надаючи належну правову оцінку зібраним у справі доказам у їх сукупності; - від 02 серпня 2021 року в справі № 331/8310/15, про те, що позбавлення батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє особу, яка позбавлена батьківських прав, на спілкування з дитиною і побачення з нею, а також права на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав. Заявник вважає, що наявні в справі докази свідчать про фактичну можливість, але вольове небажання батька виконувати щодо дітей батьківські обов`язки, покладені на нього законом та моральними засадами суспільства. Факт самоусунення відповідача від участі у вихованні дітей підтверджується наявними в матеріалах справи характеристиками, листами із навчальних закладів, підготовчих курсів, пояснень свідків та самих дітей. З наявних матеріалів справи не вбачається жодних активних та вольових дій відповідача, направлених на спілкування з дітьми. Суди взагалі не обґрунтували, в чому саме висновок органу опіки є недостатньо обґрунтованим або в чому саме він суперечить інтересам дітей, які не знають свого батька, не пам`ятають його та які не бажають спілкуватись із зовсім чужим та незнайомим для них чоловіком. Також суди не врахували, що заборгованість зі сплати аліментів погашена ОСОБА_2 лише в серпні 2024 року під час розгляду цієї справи. Доводи інших учасників справи У відзиві на касаційну скаргу представник ОСОБА_2 - адвокат Дерев`янкіної Л. Е. зазначила, що матеріали справи не мають достатньо доказів на підтвердження існування виняткових випадків, які б давали суду право позбавити батьківських прав відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_2 , який не має заборгованості зі сплати аліментів. Наявність конфлікту між батьками не виключає того факту, що ОСОБА_2 є рідним батьком його дітей, що він їх любить, та бажає бути присутнім в їх житті, піклуватися про них, приймати участь у вихованні та матеріальному забезпеченні. Фактичні обставини справи, встановлені судами Із 18 вересня 2009 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебували у шлюбі. ІНФОРМАЦІЯ_1 у ОСОБА_2 та ОСОБА_3 народилися діти - сини ОСОБА_4 та ОСОБА_4 11 липня 2011 року заочним рішенням Малиновського районного суду м. Одеси в справі № 2-5200/2011 шлюб між сторонами розірвано. 30 листопада 2011 року заочним рішенням Малиновського районного суду міста Одеси в справі № 1519/2-5199/11 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 аліменти на синів ОСОБА_4 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1000,00 грн, тобто по 500,00 грн на кожну дитину, починаючи з 19 травня 2011 року до набуття дітьми повнолітнього віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 . 20 лютого 2012 року старшим державним виконавцем Другого Малиновського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 про примусове виконання виконавчого листа № 1519/2-5199/11, виданого 30 січня 2012 року Малиновським районним судом м. Одеси. Відповідно до розрахунку заборгованості із сплати аліментів від 23 серпня 2024 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 станом на 31 липня 2024 року заборгованість ОСОБА_2 зі сплати аліментів відсутня; на депозитний рахунок відділу 08 та 16 серпня 2024 року боржником сплачені аліменти у розмірі 49 872,45 грн. 14 травня 2022 року ОСОБА_6 зареєструвала шлюб зі ОСОБА_7 . Відповідно до довідки Департаменту надання адміністративних послуг від 06 січня 2023 року № Ш7-2427-ф/л та витягів з реєстру територіальної громади від 15 січня 2024 року № 2024/000439437, № 2024/000439998 місце проживання ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 . Місце проживання ОСОБА_2 зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується відміткою в паспорті громадянина України. Відповідно до довідки Одеського закладу дошкільної освіти «Ясла-садок» № З Одеської міської ради від 17 січня 2024 року № 4-1/15 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відвідували дошкільний заклад з березня 2012 до 2016 року. За період перебування у закладі вихованням дітей, оплатою за дошкільний заклад займалася тільки мати - ОСОБА_1 . Батько дітей - ОСОБА_2 за всі роки не відвідував дошкільний заклад, не приймав участі у вихованні дітей. Згідно з характеристиками учнів 8-А класу Одеського ліцею № 118 Одеської міської ради ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , навчаються в Одеському ліцеї № 118 з першого класу. За час навчання зарекомендували себе як старанні та дисципліновані учні. У навчанні мають досягнення середнього та достатнього рівнів. Мова виразна, думки висловлюють чітко, словниковий запас значний. Уміють логічно мислити, аналізувати, робити правильні висновки. ОСОБА_8 має здібності до вивчення гуманітарних предметів, займається музикою та реально оцінює свої власні можливості, вибираючи завдання й справи під силу. ОСОБА_9 наполегливий у досягненні значущих для нього цінностей, вимогливий до себе. Мати приділяє належну увагу вихованню синів, цікавиться їх навчанням та поведінкою, відвідує класні та загальноліцейні батьківські збори. За час навчання дітей у закладі батько - ОСОБА_2 жодного разу ліцей не відвідав, на зв`язок із класним керівником і вчителями не виходив. Згідно з довідкою школи англійської мови «Діалог» від 16 січня 2024 року вих. № 14 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , навчалися у школі англійської мови з 18 вересня 2018 року до 22 грудня 2022 року. За час навчання зарекомендували себе як здібні, розумні діти, мали високі досягнення у навчанні. До школи дітей привели мати - ОСОБА_1 та її чоловік - ОСОБА_7 , які в подальшому цікавились успіхами дітей у навчанні та своєчасно вносили оплату за навчання. Батько дітей - ОСОБА_2 контакту зі школою не мав. Декларації про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу дітям, укладено з лікарем Шилінською В. І . Комунального некомерційного підприємства «Дитяча міська поліклініка № 7» Одеської міської ради від 01 грудня 2023 року, з матір`ю дітей - ОСОБА_11 . Згідно з актом, що складено сусідами родини ОСОБА_12 та завірено начальником дільниці № 1 Комунального підприємства «ЖКС «Хмельницький»: Третяк Г. А. , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_1 разом зі своїм чоловіком - ОСОБА_7 , синами ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживають за адресою: АДРЕСА_1 . Вихованням і матеріальним забезпеченням дітей займається мати - ОСОБА_1 та її чоловік - ОСОБА_7 . Батько дітей - ОСОБА_2 до дітей не приходить, не спілкується, участі у вихованні дітей не бере. Упродовж 13 років батька діти жодного разу не бачили. Відповідно до висновку Органу опіки та піклування Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради від 06 вересня 2024 року № Ш-1531 визнано за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , щодо неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідно до листа Органу опіки та піклування Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради від 10 вересня 2024 року № 3399/01-20 до Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради надійшов висновок Служби у справах дітей Одеської міської ради від 19 липня 2024 року № 06/7462 про визначення способу участі у вихованні малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . На засіданнях Комісії з питань захисту прав дітей Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради 14 та 28 серпня 2024 року розглядалися питання визначення способу участі батька у вихованні дітей та доцільності позбавлення батька батьківських прав щодо них. Під час засідань комісії були заслухані батько та мати дітей, а також самі діти ОСОБА_4 та ОСОБА_4 . На підставі наданих документів, бесіди з батьком та матір`ю дітей, з урахуванням думки неповнолітніх та виключно в найкращих інтересах дітей 28 серпня 2024 року комісією було прийнято рішення про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо неповнолітніх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_4 . На підставі викладеного питання щодо визначення способів участі у вихованні неповнолітніх дітей їх батьком ОСОБА_2 залишено без розгляду та визнано складення відповідного висновку органу опіки та піклування недоцільним. На засіданні комісії з питань захисту прав дітей 28 серпня 2024 року неповнолітні ОСОБА_4 та ОСОБА_4 повідомили, що останній раз бачили батька, коли їм було приблизно чотири роки, цього року він вперше зателефонував після судового засідання. Діти зазначили, що вони розуміють, що їхнього рідного батька позбавляють батьківських прав та їм не шкода, він не з`являвся в їхньому житті. Своїм справжнім батьком вважають вітчима, бачитися з ОСОБА_2 категорично не бажають. В судовому засіданні суду першої інстанції від 09 грудня 2024 року в присутності спеціаліста Посторонко О. Б. допитано дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_4 , а також допитано чоловіка ОСОБА_1 - ОСОБА_7 . ОСОБА_4 пояснив суду, що він не має бажання спілкуватися з батьком - ОСОБА_2 . Зазначив, що в нього на батька є образа через те, що батька не було в його житті, батько не спілкувався з ним, вважає, що ОСОБА_2 потрібно позбавити батьківських прав. ОСОБА_5 пояснив суду, що він не має бажання спілкуватися з батьком, в нього на батька є образа через те, що батька не було в його житті, вказав, що батька вони побачили вперше в органі опіки та піклування. ОСОБА_7 пояснив суду, що є чоловіком ОСОБА_1 , за час сумісного проживання вони спільно займаються вихованням дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_4 .

Позиція Верховного Суду Касаційне провадження у справі відкрито з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) України. Згідно з пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначеної у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку. Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вивчив матеріали справи, перевірив доводи касаційної скарги, відзиву та виснував, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права Рішення судів першої та апеляційної інстанцій оскаржуються, а відповідно і переглядаються в касаційному порядку, лише в частині відмови в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав. У статті 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів (частини перша та друга статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини)). Стаття 9 Конвенція про права дитини зобов`язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов`язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (частини друга та третя статті 51 Конституції України). Відповідно до абзацу четвертого частини першої статті 1 Закону України від 26 квітня 2001 року № 2402-III «Про охорону дитинства» (далі - Закон № 2402-III) забезпечення найкращих інтересів дитини - це дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити. Частиною першою статті 8 Закону № 2402-III передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Згідно з частинами першою, другою статті 12 Закону № 2402-III виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, повагу до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами. Мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини (стаття 141 СК України). Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя (частини друга та третя статті 150 СК України). Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом (частини перша, друга та четверта статті 155 СК України). Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею (частина друга статті 157 СК України). Відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 ЦК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона/він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини. Право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років (частина перша статті 165 СК України). Верховний Суд в оцінці обставин справи керується тим, що суд на перше місце ставить якнайкращі інтереси дитини, оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, що потрібні для ухвалення рішення. Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є винятковим заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування потрібно вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Верховний Суд у постанові від 31 березня 2021 року в справі № 562/1686/18 (провадження № 61-16928св20) наголосив, що під час вирішення спору, що стосується вкрай чутливої сфери правовідносин, а дитина потребує уваги, підтримки і любові обох батьків, суди повинні ґрунтовно дослідити та оцінити всі обставини справи, надати належну правову оцінку доказам: кожному конкретно взятому та їх сукупності. Звертаючись до суду із зустрічним позовом, ОСОБА_1 як на підставу позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 послалася на те, що він ухиляється від виконання батьківських обов`язків щодо виховання та утримання дітей, зокрема не піклується про фізичний і духовний розвиток синів, не спілкується з ними в обсязі, необхідному для його нормального самоусвідомлення, майже з часу їх народження, не надає дітям доступу до культурних та інших духовних цінностей, не виявляє інтересу до їх внутрішнього світу, не цікавиться їх життям, успіхами у школі та станом здоров`я. Отже, правовою підставою для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав позивачка визначила пункт 2 частини першої статті 164 СК України. Вирішуючи спір по суті, суди попередніх інстанцій вважали надані позивачкою за зустрічним позовом докази недостатніми для позбавлення відповідача батьківських прав з підстав, передбачених пунктом 2 частини першої статті 164 СК України. Колегія суддів Верховного Суду вважає такі висновки судів обґрунтованими. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58). ЄСПЛ також зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. Під час визначення основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року в справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09, рішення ЄСПЛ від 11 липня 2017 року в справі «М. С. проти України», заява № 2091/13). У справі від 30 червня 2020 року (заява № 70879/11) ЄСПЛ також наголошував на тому, що позбавлення особи її/його батьківських прав є особливо кардинальним заходом, який позбавляє батька/матір сімейного життя з дитиною, та не відповідає меті їх возз`єднання, зазначивши, що наявність сімейних зв`язків між подружжям та дитиною, про які вони дійсно піклуються, мають бути захищені відповідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція). Верховний Суд неодноразово зазначав, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку (див. постанови від 17 грудня 2025 року в справі № 754/4221/23, від 08 жовтня 2025 року в справі № 754/15518/23). Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, а тому слід застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини (див. постанови Верховного Суду від 10 грудня 2025 року в справі № 931/621/24, від 10 вересня 2025 року в справі № 639/2319/24). Необґрунтоване (за відсутності застосування гнучких заходів впливу для спонукання батька до належного виконання своїх батьківських обов`язків) позбавлення батьківських прав (прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті кровної спорідненості з нею, не може вважатися таким, що відповідає інтересам дитини (постанова Верховного Суду від 23 жовтня 2024 року в справі № 464/2040/23). Верховний Суд у постановах 03 вересня 2025 року в справі № 372/699/24, від 14 жовтня 2025 року в справі № 685/509/24 вказав, що, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав. Тобто позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав, подання відповідачем апеляційної скарги свідчить про його інтерес до дитини. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини, які визначені у статті 166 СК України. Матеріали справи не мають достатньо доказів того, що в цьому випадку маються ці виняткові випадки, які б давали суду право позбавити батьківських прав відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_2 . Той факт, що відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_2 першим звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про усунення перешкод щодо участі у вихованні та вільному спілкуванні з дітьми, погасив заборгованість зі сплати аліментів (т. 1, а. с. 170) свідчить про інтерес батька ОСОБА_2 до виховання неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . У частинах п`ятій, шостій статті 19 СК України встановлено, що орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер для суду та як доказ підлягає дослідженню й оцінці судом на основі всіх наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності та взаємозв`язку (постанови Верховного Суду від 23 жовтня 2024 року в справі № 464/2040/23, від 15 листопада 2023 року в справі № 932/2483/21, від 10 листопада 2023 року у справі № 401/1944/22, від 07 лютого 2022 року в справі № 759/3554/20, від 26 липня 2021 року в справі № 638/15336/18). За положенням частини шостої статі 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Висновок виконавчого комітету має рекомендаційний характер. Судам слід мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку. Самі собою встановлені судами факти, що батьки спілкуються з дитиною, забезпечують її матеріально, недостатньо беруть участь у вихованні не може бути підставою для позбавлення батьківських прав. Інтереси дитини полягають в тому, щоб забезпечити її право на потребу у любові, піклуванні та матеріальної забезпеченості (стаття 5 Декларації про соціальні та правові принципи, що стосуються захисту і благополуччя дітей, особливо у разі передачі дітей на виховання та їх усиновлення на національному і міжнародному рівнях від 03 грудня 1986 року). Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків тощо. Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину та освідомлення цього самою дитиною вже несе в собі негативний вплив на її свідомість та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини. Суди попередніх інстанцій надали оцінку висновку Органу опіки та піклування Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради від 06 вересня 2024 року № Ш-1531, який на засіданні Комісії з питань захисту прав дітей 28 серпня 2024 року визнав доцільним позбавлення батьківських прав батька ОСОБА_2 стосовно його неповнолітніх синів, та виснував, що він є недостатньо обґрунтованим та суперечить інтересам дитини, оскільки не містить даних, які об`єктивно характеризують відповідача як особу, яка не здійснює своїх батьківських обов`язків, а також переконливих доводів щодо доцільності позбавлення батьківських прав, якими він керувався під час прийняття рішення. Водночас із матеріалів справи вбачається, що поведінка відповідача загалом свідчить про його бажання як батька брати участь у вихованні та спілкуванні з сином, його спроможність та волевиявлення виконувати свої природні батьківські обов`язки. Доводи касаційної скарги про неврахування судами першої та апеляційної інстанцій висновків Верховного Суду в аналогічних справах, в яких було позбавлено батьківських прав щодо дітей і вказано, що самі лише заперечення проти позову про позбавлення батьківських прав не свідчать про інтерес до дитини та реальне бажання змінити поведінку, не заслуговують на увагу, оскільки в цих справах і в справі, яка переглядається, встановлені судами різні фактичні обставини, що формують зміст правовідносин. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12 жовтня 2021 року в справі № 233/2021/19 зазначила, що в кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід визначати з огляду на те, які правовідносини є спірними, порівнювати права та обов`язки сторін цих правовідносин відповідно до правового чи їх договірного регулювання (пункт 31) з урахуванням обставин кожної конкретної справи (пункт 32). Верховний Суд висловлює правові висновки у справах з огляду на встановлення судами певних фактичних обставин справи і такі висновки не є універсальними та типовими до всіх справ і фактичних обставин, які можуть бути встановлені судами. За правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Колегія суддів погоджується, що наразі позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 не буде ґрунтуватися на суттєвих і достатніх причинах у контексті національного законодавства та практики ЄСПЛ. Апеляційний суд обґрунтовано висновував, що встановлені судами обставини справи вказують на наявність підстав для того, щоб попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виконання своїх обов`язків щодо виховання синів - ОСОБА_17 та ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Верховний Суд звертає увагу, що залишення поза увагою попередження суду про необхідність змінити ставлення до виконання батьківських обов`язків в подальшому може бути визнано достатньою підставою для позбавлення батьківських прав (постанови Верховного Суду від 23 жовтня 2024 року в справі № 464/2040/23, від 06 березня 2024 року в справі № 317/2256/22, від 09 червня 2023 року в справі № 591/6037/21). Отже, суди правильно визначилися з характером спірних правовідносин, нормами права, які підлягають застосуванню, та надавши належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам у їх сукупності, зробили обґрунтований висновок про відмову в задоволенні зустрічного позову про позбавлення батьківських прав. Суд касаційної інстанції є судом права, а не факту і згідно з вимогами процесуального закону не здійснює переоцінки доказів у зв`язку з тим, що це знаходиться поза межами його повноважень (постанова Верховного Суду від 29 липня 2025 року в справі № 288/1595/13). Інші доводи касаційної скарги на правильність висновків судів не впливають та їх не спростовують. Суд враховує позицію ЄСПЛ, сформовану, зокрема, у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01, пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00, пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04, пункт 58), за якою принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що в рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належно зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (див. рішення в справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), пункт 29). Висновки за результатами розгляду касаційної скарги Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення в оскаржуваній частині - без змін. Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться. Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Томашевського Романа Миколайовича залишити без задоволення. Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 05 лютого 2025 року та постанову Одеського апеляційного суду від 23 вересня 2025 року в частині вирішення зустрічного позову про позбавлення батьківських прав залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач О. М. Ситнік Судді:В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко В. В. Сердюк І. М. Фаловська