Постанова КАС ВС № 464/9096/16-а

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 січня 2026 року м. Київ справа №464/9096/16-а адміністративне провадження № К/990/47125/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Стародуба О.П. розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Ірокс» на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2025 року (суддя Карп`як О.О.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2025 року (колегія у складів суддів Матковської З.М., Гінди О.М., Ніколіна В.В.) у справі № 464/9096/16-а за позовом Приватного акціонерного товариства «Ірокс» до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСББ «Шевченка 418» про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії. І. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

1. У грудні 2016 року Приватне акціонерне товариство «Ірокс» (далі - ПрАТ «Ірокс», позивач, скаржник) звернулося до суду з позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові (далі - Інспекція ДАБК, відповідач), в якому просило визнати протиправними та скасувати: - наказ від 26.10.2016 № 31/16 «Про анулювання дозволу на виконання будівельних робіт від 07 квітня 2008 року № 138/08»; - наказ від 26.10.2016 № 32/16 «Про анулювання дозволу на виконання будівельних робіт від 27 лютого 2008 року № 74ж-08»; - наказ від 26.10.2016 № 33/16 «Про анулювання дозволу на виконання будівельних робіт від 29 лютого 2008 року № 73ж-08». II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

2. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 06.09.2016 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові видано направлення № 203-пп для проведення позапланової перевірки на об`єкті будівництва ПрАТ «Ірокс» за адресою: м. Львів, вул. Шевченка, 418. 3. 12.09.2016 Інспекцією ДАБК складено акт про недопущення посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю на об`єкти будівництва, підприємства будівельної галузі для виконання покладених на них функцій, протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності та припис про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідають вимогам законодавства.

4. В акті зазначено, що замовником будівництва ПрАТ «Ірокс» не забезпечено 08.09.2016 та 12.09.2016 доступ посадових осіб Інспекції ДАБК до об`єкту будівництва - багатоквартирних житлових будинків (житловий комплекс) вул. Т. Шевченка, 418 у м. Львові для проведення позапланової перевірки та не надано документів, необхідних для здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, визначених чинним законодавством, що класифікується як недопущення посадових осіб державного архітектурно-будівельного контролю до проведення перевірки і порушує п. 1 ч. 4 ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та п.п. 1 п. 11 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 № 553. 5. 16.09.2016 Інспекцією винесено постанову № 07-вих-2001/30 про накладення штрафу в розмірі 14500 грн за вчинення правопорушення, передбаченого п. 2 ч. 6 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» (недопущення посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю, на об`єкти будівництва, підприємства будівельної галузі для виконання покладених на них функцій). 6. 26.10.2016 Інспекцією ДАБК видано накази: - № 31/16 «Про анулювання дозволу на виконання будівельних робіт від 07.04.2008 № 138/08 «Завершення будівництва багатоквартирного житлового будинку корпус № 25 по генплану в мкр-1 житлового району «Рясне - 1» у м. Львові (згідно дозволу від 02.12.1993 № 73/93)» (замовник будівництва ПрАТ «Ірокс»); - № 32/16 «Про анулювання дозволу на виконання будівельних робіт від 27.02.2008 № 74ж-08 «Завершення будівництва багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгівлі та побутового обслуговування на вул. Шевченка, 418 в мкр-1 житлового району «Рясне - 1» у м. Львові. Житловий будинок № 25г (згідно дозволу від 02.12.1993 № 74/93)» (замовник будівництва ПрАТ «Ірокс»); - №33/16 «Про анулювання дозволу на виконання будівельних робіт від 29.02.2008 № 73ж-08 «Завершення будівництва підземно-наземного басейну, магазину, двоярусного гаража на 90 місць, об`єкта обслуговування (ЖЕК) в мкр-1 житлового району «Рясне - 1» у м. Львові (згідно дозволу № 74/93 від 02.12.1993)» (замовник будівництва ПрАТ «Ірокс»).

7. Вважаючи протиправними накази Інспекції ДАБК від 26.10.2016 №31/16, 32/16, 33/16, ПрАТ «Ірокс» звернулось до суду. ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

8. Позивач вважає, що спірні накази прийнято на підставі Розділу V Прикінцеві положення Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», який передбачає анулювання дозвільних документів органами державного архітектурно-будівельного контролю, визначені статтею 7 цього ж Закону. Відповідач керувався ст. 39-1 Закону №3038- VI та Порядком виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 №466 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), які не надавали Інспекції ДАБК право анулювати спірний дозвіл, оскільки замовник будівництва отримав дозвіл на будівництво об`єкту у 2008 році, коли діяв Закон "Про планування та забудову територій". У спірних наказах відсутні посилання на ч. 6 ст. 37 Закону № 3038-VI, яка встановлює підстави для анулювання відповідного дозволу. Відповідальність замовника будівництва у вигляді анулювання дозволу на виконання будівельних робіт настає за наслідками невиконання відповідного припису органу контролю про усунення виявлених під час перевірки порушень містобудівного законодавства. Відповідач не виносив відповідний припис, тому не було правових підстав для прийняття рішення про анулювання дозволу. Крім того, судовим експертом Науково-дослідного інституту судових експертиз та права Мельником О.П. було проведено судову будівельно-технічну експертизу, за наслідками якої був складений висновок експерта №621/24 від 30.09.2024, яким встановлено що побудовані ПрАТ «Ірокс» відповідно до дозволу на виконання будівельних робіт від 07.04.2008 №138/08 «Завершення будівництва багатоквартирного житлового будинку корпус №25 по генплану в мкр-1 житлового району «Рясне-1» у м. Львові (згідно дозволу від 02.12.1993 №73/93), та прийняті в експлуатацію згідно «Декларацій про готовність об`єкта до експлуатації»: №ЛВ 1431141910418 від 10.07.2014, №ЛВ 1431152721359 від 28.09.2015, №ЛВ 143152711889 від 25.09.2015, №ЛВ 143152732079 від 28.09.2015 секції з №1 по №12 житлового будинку №25 є відокремленими частинами одного житлового будинку по вул. Шевченка, 418 у м. Львові, який разом з будівлями гаражу та об`єктами обслуговування (побудовані відповідно до дозволу від 29.02.2008 №73ж-08 «Завершення будівництва підземно-наземного басейну, магазину, двоярусного гаража на 90 місць, об`єкта обслуговування (ЖЕК) в мкр-1 житлового району «Рясне-1 у м. Львові (згідно дозволу №74/93 від 02.12.1993) по вул. Шевченка, 418 в м. Львові є складовими частинами єдиного комплексу (будови) об`єднаного спільним цільовим призначенням в МКР-1 житлового району Рясне-1 у м. Львові. Позивач вважає, що до компетенції Інспекції ДАБК не входить анулювання дозволів на виконання будівельних робіт на об`єктах п`ятої категорії складності. Також позивач зазначав про те, що реєстрація декларації про початок виконання будівельних робіт чи видача дозволу на початок виконання будівельних робіт є актом одноразового застосування, який потягнув за собою настання певних правових наслідків, в даному випадку вчинення позивачем дій щодо реалізації наданого йому цією декларацією права на проведення будівельних робіт. Після реєстрації документу про введення збудованого об`єкту нерухомості до експлуатації, документи на початок виконання будівельних робіт вичерпують свою дію фактом виконання. Після реєстрації документа про введення збудованого об`єкта нерухомості в експлуатацію, у разі наявності всіх визначених законом підстав вважати об`єкт самочинним будівництвом відповідно до частини першої статті 376 ЦКУ, Інспекція ДАБК зобов`язана звернутися з позовом про знесення самочинно збудованого об`єкта (об`єктів) у порядку, встановленому законом. Тобто ефективним способом захисту за цих обставин є знесення самочинного будівництва за рішенням суду у разі, якщо Інспекцією ДАБК буде доведено, що об`єкт має ознаки самочинного будівництва.

9. Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог. Покликався на те, що позивач не надавав до Інспекції ДАБК розрахунків категорій складності об`єкта будівництва на вул. Шевченка в МКР-1 житлового району Рясне-1 у м. Львові під час проведення заходів державного архітектурно-будівельного контролю. Посадові особи Інспекції були позбавлені можливості проаналізувати його зміст, витребувати в позивача додаткові документи та пояснення з приводу підтвердження висновків, викладених в цьому Розрахунку класу наслідків (відповідальності) та категорії складності. Також зазначав, що інформація про категорію складності вказаного об`єкта будівництва у висновку експерта відсутня. За приписами ч. 3 ст. 32 України "Про регулювання містобудівної діяльності" віднесення об`єкта будівництва до тієї чи іншої категорії складності здійснюється проектною організацією і замовником будівництва. Відповідно до п.4.1 ДСТУ-Н Б В.1.2-16:2013 "Визначення класу наслідків (відповідальності) та категорії складності об`єктів будівництва", категорію складності об`єкта будівництва зазначають у завданні на проектування, використовують для визначення стадійності проектування та розраховують під час розроблення проектної документації. Розрахунок наводять у пояснювальній записці проектної документації на будівництво. У разі, якщо розрахована категорія складності не співпадає із зазначеною у завданні на проектування, до завдання вносять відповідні зміни. Відтак, позивач вже визначав категорію складності об`єкта будівництва як третю та жодних доказів зміни початкового проекту будівництва (коригування) позивачем не надано ні до Інспекції, ні не долучено до матеріалів судової справи.

10. Третя особа ОСББ «Шевченка 418» вважає, що підстав для скасування наказів немає, а позовні вимоги є необґрунтованими. Як вбачається з матеріалів справи, позивачу видавались три окремих дозволи на виконання будівельних робіт, а не спільний дозвіл для всіх об`єктів. Відповідно, судова будівельно-технічна експертиза мала визначати категорії складності по окремих об`єктах будівництва оскільки відповідно до ч. 2 ст. 32 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», чинного на час видання наказів, категорія складності об`єкта будівництва визначається відповідно до будівельних норм та державних стандартів на підставі класу наслідків (відповідальності) такого об`єкта будівництва. Тобто, на кожен з цих об`єктів є різні державні стандарти та будівельні норми. Про те, що об`єкт будівництва є єдиним, у дозвільних документах не йдеться. Оскільки було видано окремі дозволи на окремі об`єкти будівництва, вважають, що відсутній дозвіл на будівництво єдиного об`єкту «Будівництво багатоквартирних житлових будинків з вбудовано-прибудованих офісних приміщень № 25, 25 г по генплану на вул. Шевченка, 418 в МКР -1 житлового району Рясне-1 у м. Львові». У деклараціях про готовність об`єкта до експлуатації «Реконструкція незавершеного будівництва багатоквартирного житлового будинку корпус №25 по генплану в мкр-1 житлового району «Рясне-1» у м. Львові» на такі черги як: перша черга - секції 1-2, 5, 6, 7-8; друга черга - секції 9, 10; третя черга - секції 3, 4; четверта черга - секції 11, 12 зазначається третя категорія складності. Позивач суперечить сам собі, коли в позові зазначає, що до повноважень відповідача не входить анулювання дозволів на виконання будівельних робіт щодо 5 категорії складності, хоча додає декларації про готовність об`єкта до експлуатації, в яких категорія складності житлового будинку №25 по всіх секціях є третьою. ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

11. Рішенням Сихівського районного суду міста Львова від 10.01.2018, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2018, позовні вимоги задоволено.

12. Верховний Суд постановою від 29.04.2021 рішення Сихівського районного суду м. Львова від 10.01.2018 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2018 скасував, а справу направив на новий розгляд до Львівського окружного адміністративного суду.

13. Направляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд звернув увагу на необхідність встановлення категорії складності кожного з об`єктів будівництва, на які отримувались відповідні дозволи, або встановлення статусу будівництва як житлового комплексу (наявність відповідного дозволу на будівництво саме житлового комплексу).

14. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 05.04.2022, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.11.2022, позов задоволено повністю.

15. Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з того, що будівництво належить до п`ятої категорії складності, а тому в Інспекції ДАБК м. Львова відсутні повноваження щодо анулювання дозволів на виконання будівельних робіт від 07.04.2008 №138/08, від 27.02.2008 № 74ж-08, від 29.02.2008 № 73ж-08.

16. Постановою Верховного Суду від 26.04.2023 касаційну скаргу Інспекції ДАБК задоволено частково. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05.04.2022 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.11.2022 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Львівського окружного адміністративного суду.

17. Направляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд зазначив, що суди не дослідили наявність дозволу на будівництво об`єкту «Будівництво багатоквартирних житлових будинків з вбудовано-прибудованих офісних приміщень № 25, 25 г по генплану на вул. Шевченка, 418 в МКР -1 житлового району Рясне-1 у м. Львові» та категорію складності кожного з об`єктів будівництва, на які отримано дозволи від 07.04.2008 №138/08, від 27.02.2008 №74ж-08, від 29.10.2008 №73ж-08.

18. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 07.04.2025, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.09.2025, у задоволенні позову відмовлено.

19. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що об`єкти будівництва належать до третьої категорії складності і, відповідно, Інспекція ДАБК має повноваження вирішувати питання про анулювання дозволів на виконання будівельних робіт від 07.04.2008 №138/08, від 27.02.2008 №74ж-08, від 29.02.2008 №73ж-08. Також суд першої інстанції виснував, що зазначення в спірних наказах ст.39-1, а не ст.37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», та не зазначення саме п. 34 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт не може слугувати самостійною підставою для їх скасування, оскільки не вплинуло на правомірність рішення Інспекції ДАБК. Водночас відповідач довів порушення позивачем вимог законодавства, виявлених під час перевірки та зафіксованих за її результатами розпорядчих документах, які не спростовані позивачем. Крім цього, у разі зазначення в спірних наказах ст. 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та саме п. 34 Порядку № 466 відповідач не міг прийняти інше за змістом рішення. V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

20. У касаційній скарзі ПрАТ «Ірокс» просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07.04.2025 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.09.2025, ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

21. Підставою касаційного оскарження позивач зазначає неврахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 21.01.2021 у справі №826/10851/18 щодо застосування п.3 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» про те, що дозвіл на виконання будівельних робіт може бути анульовано органом державного архітектурно-будівельного контролю у разі: встановлення під час перевірки порушень вимог містобудівної документації, містобудівних умов та обмежень, невідповідності об`єкта будівництва проектній документації на будівництво такого об`єкта, вимогам будівельних норм, стандартів і правил, порушень містобудівного законодавства у разі невиконання вимог приписів посадових осіб органів державного архітектурно-будівельного контролю. Відповідно до висновку Верховного Суду у зазначеній справі, анулювання дозволу є заходом відповідальності, який можливий лише за сукупності зазначених умов. Проте у справі, що розглядається, фактична перевірка об`єкта не проводилася, порушення вимог законодавства безпосередньо на об`єкті не встановлювалися, а припис про усунення порушень не виносився. Отже, за відсутності невиконаного припису, у контролюючого органу не було правових підстав для анулювання дозволів. Суди визнали правомірним анулювання дозволів через відсутність земельної ділянки та належної проектної документації. Проте пункт «в» ч. 6 ст. 37 згаданого Закону (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не передбачав таких підстав для анулювання дозволу органом ДАБК без попереднього проведення перевірки та винесення припису, а таких обставин перевіркою не встановлено. Скаржник посилається також на те, що дозвіл № 138/08 стосувався об`єкта, який на час видання оскаржуваного наказу вже було прийнято в експлуатацію, а відтак будівництво будинку було завершене (у 2014 - 2015 роках). Дозвіл на виконання будівельних робіт є індивідуальним актом, дія якого вичерпується його виконанням (завершенням будівництва). Закон не надає органу ДАБК повноважень анулювати дозвіл після того, як об`єкт уже введений в експлуатацію та на нього зареєстровано право власності.

22. Ухвалою Верховного Суду від 19.12.2025 відкрито касаційне провадження з підстав, передбачених п. 1 ч. 4 ст. 328 КАС України.

23. У відзиві відповідач заперечує проти задоволення касаційної скарги, покликається на те, скаржник посилається на постанову Верховного Суду у справі № 826/10851/18, стверджуючи, що анулювання дозволу можливе лише після перевірки та припису. Однак у цій справі ПрАТ «Ірокс» фізично не допустило інспекторів до перевірки, що зафіксовано актом від 12.09.2016. Згідно з принципом "ніхто не може посилатися на власну безчесну поведінку", Позивач не може виправдовувати відсутність припису тим, що сам перешкоджав його врученню. Крім того, відповідач зазначає, що будівництво вважається самочинним, якщо воно здійснюється на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети. Скаржник не має права користування земельними ділянками на вул. Шевченка, 418, а також відсутні містобудівні умови та обмеження. Завершення робіт або реєстрація права власності не спростовує самочинності об`єкта і не може бути підставою для легітимізації правопорушення. Скаржник вперше у касаційній скарзі наводить аргумент про вичерпання дії індивідуального акта у зв`язку із завершенням будівництва. Оскільки ця підстава не була заявлена в суді першої інстанції, її висунення на стадії касаційного провадження є порушенням норм процесуального права, що фактично є спробою зміни підстав позову. VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

24. Верховний Суд перевірив правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у межах доводів касаційної скарги та дійшов такого висновку.

25. Згідно ст. 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

26. Суд бере до уваги, що касаційна скарга не містить доводів щодо правильності визначення категорії складності будівництва (третя чи п`ята), на необхідність чого звертав увагу Верховний Суд, двічі направляючи справу на новий розгляд. Як наслідок, не ставиться під сумнів і повноваження Інспекції ДАБК вирішувати питання про анулювання дозволів. Тому в цій частині судові рішення не переглядаються.

27. Підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі слугувало неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 21.01.2021 у справі № 826/10851/18 щодо застосування п. 3 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». У тій постанові зазначено: « анулювання дозволу на будівництво є заходом впливу за вчинене правопорушення, що має застосовуватися за визначених пунктом третім частини 6 ст. 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» умов.

49. Умовами прийняття рішення про анулювання дозволу є: (1) проведення перевірки; (2) встановлення порушень вимог містобудівної документації, містобудівних умов та обмежень, містобудівного законодавства, невідповідності об`єкта будівництва проектній документації на будівництво такого об`єкта, вимогам будівельних норм, стандартів і правил; 3) внесення посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю припису про усунення порушень; 4) невиконання вимог припису.

50. З огляду на це, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що відповідальність замовника будівництва у вигляді анулювання дозволу на виконання будівельних робіт настає за наслідками невиконання відповідного припису органу контролю про усунення виявлених під час перевірки порушень містобудівного законодавства.

51. Зважаючи на вагомість наслідків для замовника, зумовлених анулюванням дозволу на будівництво, йому повинно бути забезпечено право на усунення виявлених під час перевірки недоліків, наведених у відповідному приписі, або оскарження такого припису у встановленому порядку.

52. Судами встановлено, що Відповідач не виносив відповідний припис, а тому не було правових підстав для прийняття рішення про анулювання дозволу.»

28. Відповідно до ч. 6 ст. 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних наказів - 26.10.2016) дозвіл на виконання будівельних робіт може бути анульовано: 1) органом державного архітектурно-будівельного контролю у разі: а) подання замовником заяви про анулювання дозволу на виконання будівельних робіт; б) наявності відомостей про припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем (замовником), смерті фізичної особи - замовника або визнання її безвісно відсутньою; в) встановлення під час перевірки порушень вимог містобудівної документації, містобудівних умов та обмежень, невідповідності об`єкта будівництва проектній документації на будівництво такого об`єкта та вимогам будівельних норм, державних стандартів і правил, порушень містобудівного законодавства у разі невиконання вимог приписів посадових осіб органів державного архітектурно-будівельного контролю; 2) адміністративним судом за позовом органу державного архітектурно-будівельного контролю щодо застосування такого заходу реагування у разі перешкоджання проведенню перевірки посадовими особами органу державного архітектурно-будівельного контролю, якщо таке перешкоджання було здійснено протягом одного року після накладення штрафу за зазначене порушення.

29. Правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 21.01.2021 у справі №826/10851/18, стосувався застосування п. 3 ч. 6 ст. 37 Закону «Про регулювання містобудівної діяльності», яка дослідно відтворює п. «в» ч. 6 ст. 37 цього ж закону у попередній редакції (відбулася лише зміна нумерації з літерної та цифрову),а тому є застосовним до справи, що розглядається.

30. Суд бере до уваги, що 12.09.2016 Інспекцією ДАБК складено акт про недопущення посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю на об`єкти будівництва для виконання покладених на них функцій, протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності та припис про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідають вимогам законодавства.

31. У приписі від 12.09.2016 зазначено, що 08 та 12 вересня 2016 року доступ посадових осіб інспекції ДАБК у м. Львові до об`єкту будівництва - будівництво багатоквартирних житлових будинків (житловий комплекс) на вул. Т. Шевченка, 418 у м. Львові для проведення позапланової перевірки не забезпечено та не надано документів, необхідних для здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, визначених чинним законодавством, що в класифікується як недопущення до проведення перевірки.

32. Твердження суду апеляційної інстанції про те, що відповідач довів факт допущення позивачем порушень вимог законодавства, виявлених під час проведення перевірки та зафіксованих у складених за її результатами розпорядчих документах є немотивованим, оскільки перевірку на об`єкті будівництва за адресою: м. Львів, вул. Шевченка, 418 фактично не проведено, не встановлено порушень вимог містобудівної документації (через її ненадання), не встановлено невідповідності об`єкта будівництва проектній документації, вимогам будівельних норм, стандартів і правил, а також не було винесено припису про усунення порушень, виявлених в ході проведення перевірки.

33. Зважаючи на те, що перевірку не проведено, враховуючи положення пп. «в» п.1 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про регулювання містобудівної документації» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) та висновки Верховного Суду, висловлені у постанові від 21.01.2021 у справі № 826/10851/18, відповідач не мав підстав для анулювання відповідних дозволів.

34. Суд звертає увагу на те, що недопущення до проведення перевірки є перешкоджанням проведенню перевірки. Правові наслідки такого перешкоджання (недопуску) станом на вересень 2016 року було передбачено у п. 2 ч. 6 ст. 37 Закону «Про регулювання містобудівної діяльності». Зокрема, орган державного архітектурно-будівельного контролю мав повноваження накласти штраф, а у разі повторного недопуску протягом року, - звернутися до адміністративного суду з позовом про анулювання дозволу на виконання будівельних робіт.

35. Однак Інспекція ДАБК такими повноваженнями скористалася не в повній мірі - наклала штраф за недопущення до перевірки, однак до суду з позовом не звернулася, натомість анулювала дозвіл самостійно, не дотримуючись при цьому умов, передбачених ч. 6 ст. 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

36. Доводи скаржника про те, що дозвіл № 138/08 стосувався об`єкта, який на час анулювання вже був прийнятий в експлуатацію, а відтак будівництво будинку було завершене (у 2014 - 2015 роках), Суд відхиляє, оскільки в цій частині погоджується з відповідачем у тому, що таких підстав позов не містив, відповідно, суди цим доводам оцінки не давали, а тому перевірити законність судових рішень у цій частині суд касаційної інстанції не має можливості. Суд бере до уваги, що зміна підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається (ч. 4 ст. 341 КАС України).

37. Зважаючи на те, що під час винесення наказів про анулювання дозволів на виконання будівельних робіт порушено вимоги ч. 6 ст. 37 Закону «Про регулювання містобудівної діяльності», рішення судів першої та апеляційної інстанцій про відмову у задоволенні позову постановлено з неправильним застосуванням норми матеріального права, а тому вони підлягають скасуванню з ухвалення нового рішення - про задоволення позовних вимог.

38. Суд звертає увагу на те, що висновки суду в цій справі не свідчать про дотримання чи недотримання позивачем вимог містобудівної та проектної документації, будівельних норм та правил. Дотримання замовником (позивачем) законодавства під час будівництва може бути предметом державного архітектурно-будівельного контролю з підстав, в порядку та у спосіб, визначених чинним законодавством.

39. Відповідно до ст. 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

40. За вказаних обставин, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень та ухвалення нової постанови про задоволення позову.

41. Відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України, якщо суд касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

42. Відповідно до квитанцій від 16.12.2016, позивачем сплачено судовий збір за подання позовної заяви у розмірі суми 4134,00 грн, від 16.05.2025 за подання апеляційної скарги у розмірі суми 6201,00 грн, від 04.11.2025 та від 05.12.2025 за подання касаційної скарги у розмірі суми 8268,00 гривень.

43. Отже, судові витрати підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові у розмірі суми 18603 гривень. Керуючись статтями 341, 345, 351, 356 КАС України, Верховний Суд - УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Ірокс» задовольнити. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2025 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2025 року у справі №464/9096/16-а скасувати. Прийняти нову постанову. Позов Приватного акціонерного товариства «Ірокс» задовольнити. Визнати протиправними та скасувати наказ від 26 жовтня 2016 року № 31/16 «Про анулювання дозволу на виконання будівельних робіт від 07 квітня 2008 року № 138/08», виданий Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові. Визнати протиправним та скасувати наказ від 26 жовтня 2016 року № 32/16 «Про анулювання дозволу на виконання будівельних робіт від 27 лютого 2008 року № 74ж-08», виданий Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові. Визнати протиправним та скасувати наказ від 26 жовтня 2016 року № 33/16 «Про анулювання дозволу на виконання будівельних робіт від 29 лютого 2008 року № 73ж-08», виданий Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові. Стягнути на користь Приватного акціонерного товариства «Ірокс» (79034, м. Львів, вул. Професора Буйка, 17-А, код ЄДРПОУ 23958651) за рахунок бюджетних асигнувань Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові (79034, м. Львів, вул. Угорська, 7-а, код ЄДРПОУ 40181003) понесені ним витрати по сплаті судового збору на суму 18603 (вісімнадцять тисяч шістсот три) гривні 00 коп.. Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та не оскаржується. Суддя В.М. Кравчук Суддя А.А. Єзеров Суддя О.П. Стародуб