LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова Другий апеляційний адміністративний суд520/20620/25

від 30.01.2026НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД
Резолютивна:Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області - залишити без задоволення.

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 січня 2026 р. Справа № 520/20620/25 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Жигилія С.П., Суддів: Макаренко Я.М. , Перцової Т.С. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.10.2025, головуючий суддя І інстанції: Заічко О.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 14.10.25 по справі № 520/20620/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (надалі також - позивач), звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області ( далі також - відповідач, ГУПФУ в Полтавській області) , в якому просила суд: - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 23.07.2025 № 963110187592 про відмову ОСОБА_1 в проведенні перерахунку пенсії; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 19.06.2025 із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2022, 2023 та 2024 роки, з урахуванням раніше виплачених сум. Полтавський окружний адміністративний суд рішенням від 14.10.2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнив частково. Визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 23.07.2025 № 963110187592 про відмову ОСОБА_1 в проведенні перерахунку пенсії. Зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок ОСОБА_1 з 19.06.2025 пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати, за три календарних роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2022-2024р.р. В іншій частині позовні вимоги залишив без задоволення. Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 968 грн. 96 коп. Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу в якій, зазначив, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.10.2025 року по справі № 520/20620/25 є таким, що прийняте з порушенням норм матеріального права, а також є необґрунтованим, тобто ухваленим при неповному та невсебічному з`ясуванні обставин справи, а відтак підлягає скасуванню. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги відповідач зазначив, що оскільки, право саме на призначення пенсії було використано позивачем у 2015 році, то для застосування при переведенні на пенсію за віком показника середньої заробітної плати в Україні за 2022-2024 роки, який враховується при призначенні пенсій у 2025 році, підстави - відсутні, оскільки це суперечить вимогам статті 45 Закону №1058. Обчислення та виплата пенсії відповідає вимогам чинного законодавства. Також зазначив, що зобов`язуючи Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 суд вирішив питання, що належить до функції і виключної компетенції Пенсійного фонду України, тому втручання в таку діяльність є формою втручання в дискреційні повноваження останнього та виходить за межі завдань адміністративного судочинства. Також, звернув увагу, що відповідно до ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися Позивач не реалізував своє процесуальне право подання відзиву на апеляційну скаргу. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Враховуючи подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження, справа розглядається в порядку письмового провадження, відповідно до приписів п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, за наявними у ній матеріалами. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено, а колегією суддів підтверджено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області та з 29.12.2015 йому призначена пенсія за вислугу років за нормами Закону України Про пенсійне забезпечення. З 19.06.2025 позивача, за його заявою, переведено на пенсію за віком відповідно до Закону України „Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. При призначенні Позивачу пенсії за віком відповідно до Закону №1058-ІV для визначення розміру пенсії за віком було застосовано показник середньої заробітної плати, з якої сплачено страхові внески за 2014-2016 роки (проіндексований) в розмірі 8913,83 грн. 16.07.2025 позивач звернулась до Дергачівського об`єднаного управління Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області з заявою щодо перерахунку її пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески за три календарні роки, що передують року призначення пенсії за віком та здійснення виплати пенсії з урахуванням раніше виплачених сум. З 01.04.2021р. органи Пенсійного фонду України застосовують принцип екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсій бек-офісами територіальних органів Фонду в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяву та де проживає пенсіонер. Можливість застосування екстериторіального призначення та перерахунку пенсій передбачено постановою правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 р. №25-1 Про затвердження змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16.03.2021 за № 339/35961. На підставі вказаного, заява позивача надійшла на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, 23.07.2025 року пенсійний орган прийняв рішення № 963110187592 про відмову ОСОБА_1 в проведенні перерахунку пенсії. Задовольняючи позов частково суд першої інстанції виходив з того, що позивачу в 2015 році призначено пенсію за вислугу років, відповідно до положень Закону України № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення". При цьому, за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону №1058-ІV позивач вперше звернувся 19.06.2025 року. Відтак, суд прийшов до висновку, що у даному випадку має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення з одного виду пенсії на інший згідно із частиною 3 статті 45 Закону №1058-IV, а тому має враховуватись показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії - пенсії за віком. Враховуючи обставини встановлення судом протиправності дій відповідача та, як наслідок, порушення прав позивача, суд прийшов до висновку, що для ефективного захисту порушених прав позивача необхідно визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 23.07.2025 № 963110187592 про відмову ОСОБА_1 в проведенні перерахунку пенсії та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок ОСОБА_1 з 19.06.2025 пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати, за три календарних роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2022-2024р.р. Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, враховуючи межі перегляду, передбачені ст. 308 КАС України, апеляційний суд зазначає таке. Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно зі ст. 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Згідно із ч. 1 ст. 9 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. № 1058-IV, відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Відповідно до ст. 10 Закону № 1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Згідно зі ст.2 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 р. за № 1788-ХІІ, передбачено, що за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років. Згідно із ч. 1 ст. 26 Закону № 1058-IV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року. Відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону № 1058-IV, заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Згідно із ч. 3 ст. 45 Закону № 1058-IV встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. Тобто, ч. 3 ст. 45 Закону № 1058-ІV встановлений порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший та показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, - таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом № 1058-ІV. Таким чином, у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 1788-XII, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV, має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно з ч. 3 ст. 45 Закону № 1058-IV. Верховний Суд України у постанові від 29.11.2016 у справі №133/476/15-а (№ 21-6331а15) висловив правову позицію стосовно того, що у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 1788-XII, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV, має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно з ч. 3 ст. 45 Закону №1058-IV. Вказана правова

позиція Верховного Суду України підтримана Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 31.10.2018 у справі № 876/5312/17. Такого ж висновку у схожій ситуації Верховний Суд дійшов, зокрема, у постанові від 08.02.2024 у справі №500/1216/23. У справі, яка розглядається, судом встановлено, що позивачу з 29.12.2015 призначена пенсія за вислугу років за нормами відповідно до Закону №1788-ХІІ, а з 19.06.2025 позивач отримує пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-ІV. З урахуванням наведеного, позивач має право на нарахування та виплату пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням такої пенсії, а саме: за 2022 - 2024 роки. Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у спірних правовідносинах має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення з одного виду пенсії на інший згідно із ч. 3 ст. 45 Закону №1058-IV, а тому має враховуватись показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії - пенсії за віком. Зазначена позиція суду відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 31.10.2018 у справі № 577/2576/17, висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 18.08.2020 у справі № 263/6611/17, від 19.01.2022 у справі № 528/639/17, від 27.11.2024 у справі № 560/11681/23. Щодо доводів відповідача про пропуск строку звернення до суду у цій справі позивачем, колегія суддів зазначає таке. Відповідно до частин першої, другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Звернувшись до суду з цим позовом 04.08.2025, позивачка заявила позовні вимоги з 19.06.2025, тобто в межах шестимісячного строку, встановленого положеннями частини другої статті 122 КАС України. Апеляційна скарга не містить належних та обґрунтованих доводів, які б спростовували наведені висновки суду. Щодо доводу апеляції про втручання суду першої інстанції у дискреційні повноваження пенсійного органу колегія суддів зазначає наступне. За юридичною позицією Конституційного Суду України право на судовий захист як вид державного захисту прав і свобод людини і громадянина передбачає і конкретні гарантії ефективного поновлення в правах шляхом здійснення правосуддя; відсутність такої можливості обмежує це право, яке за змістом частини другої статті 64 Конституції України не може бути обмежено навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану (абзац 15 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 7 травня 2002 року № 8-рп/2002). Конституційний Суд України у Рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй Конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13). Отже, ефективний спосіб захисту прав та інтересів особи в адміністративному суді має відповідати таким вимогам: забезпечувати максимально дієве поновлення порушених прав за існуючого законодавчого регулювання; бути адекватним фактичним обставинам справи; не суперечити суті позовних вимог, визначених особою, що звернулася до суду; узгоджуватися повною мірою з обов`язком суб`єкта владних повноважень діяти виключно у межах, порядку та способу, передбаченого законом. Подібний правовий підхід щодо вибору ефективного способу захисту застосовано Верховним Судом, зокрема, у постановах від 9 листопада 2018 року у справі № 263/15749/16-а, від 20 грудня 2018 року у справі №524/3878/16-а, від 22 березня 2019 року у справі №815/6832/15, від 1 жовтня 2019 року у справі №826/3943/16, від 31 березня 2020 року у справі №826/14837/16, від 15 червня 2021 року у справі № 200/12944/19-а, від 23 грудня 2021 року у справі № 480/4737/19, від 8 лютого 2022 року у справі №160/6762/21. Крім того, у судовій практиці сформульована стала правова позиція, яка полягає у тому, що ефективним вважається такий спосіб захисту, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) відшкодування шкоди, заподіяної порушенням права; обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації - не відповідає завданню адміністративного судочинства (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 705/552/15-а, постанови Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 826/14016/16, від 11 лютого 2019 року у справі № 2а-204/12, від 15 липня 2019 року у справі № 420/5625/18, від 11 лютого 2020 року у справі № 0940/2394/18, від 1 червня 2022 року у справі № 620/5996/21, від 25 жовтня 2022 року у справі № 200/13288/21). Також відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 23 грудня 2021 року у справі № 480/4737/19 та від 8 лютого 2022 року №160/6762/21, ефективний спосіб захисту прав та інтересів особи в адміністративному суді має відповідати таким вимогам: забезпечувати максимально дієве поновлення порушених прав за існуючого законодавчого регулювання; бути адекватним фактичним обставинам справи; не суперечити суті позовних вимог, визначених особою, що звернулася до суду; узгоджуватися повною мірою з обов`язком суб`єкта владних повноважень діяти виключно у межах, порядку та способу, передбаченого законом. Згідно з частиною 4статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні. Позиція Верховного Суду щодо застосування частини 4 статті 245 КАС України, а саме: щодо можливості зобов`язання суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, була висловлена у постановах від 4 вересня 2021 року у справі № 320/5007/20, від 14 вересня 2021 року у справі № 320/5007/20, від 23 грудня 2021 року у справі №480/4737/19 та від 13 жовтня 2022 року у справі № 380/13558/21. Аналіз положень КАС України також дає підстави для висновку, що ефективність судового захисту прав та інтересів особи в адміністративному судочинстві включає ефективність розгляду та вирішення справи, ефективність способу захисту, ефективність судового рішення та ефективність його виконання. Всі ці складові можна охопити єдиним терміном «ефективне правосуддя», що виступає еталоном для оцінки судової гілки влади та є запорукою довіри до неї з боку громадян, а також інших суб`єктів. Оскільки під час розгляду цієї справи відповідач не довів наявність законних підстав для незастосування при призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме: за 2022-2024 роки, та з метою забезпечення ефективного захисту прав позивачки, з урахуванням положень статей 2 та 245 КАС України, колегія суддів погоджується з тим, що зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок ОСОБА_1 з 19.06.2025 пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати, за три календарних роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2022-2024р.р., не буде вважатися втручанням у дискреційні повноваження Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області. Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Колегія суддів вважає, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14.10.2025 по справі № 520/20620/25 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача. Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права. Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області - залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.10.2025 по справі № 520/20620/25 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя (підпис)С.П. Жигилій Судді(підпис) (підпис) Я.М. Макаренко Т.С. Перцова

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»