Постанова Київський апеляційний суд № 756/7301/25

справа № 756/7301/25 провадження № 22-ц/824/3180/2026 головуючий у суді І інстанції Диба О.В. КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 27 січня 2026 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Писаної Т.О. суддів - Приходька К.П., Журби С.О. за участю секретаря судового засідання - Івкової Д.Л. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 26 серпня 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів та заміну способу аліментів, В С Т А Н О В И В: У травні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів та заміну способу аліментів, в якому просила стягнути з відповідача пеню за прострочення сплати аліментів на свою користь на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 296 599,33 грн, а також змінити спосіб стягнення аліментів з твердої грошової суми у розмірі 3 000 грн на 1/4 частки заробітку (доходу) щомісячно, посилаючись на те, що відповідач не виконує свого батьківського обов`язку щодо утримання дитини, в повному обсязі аліменти не сплачує, внаслідок чого утворилась заборгованість зі сплати аліментів за період з 11 жовтня 2021 року по 1 квітня 2025 року у розмірі 42 459,65 грн. Дитина сторін проживає разом з позивачем. Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 26 серпня 2025 року задоволено частково позовні вимоги у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів та заміну способу стягнення аліментів. Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пеню за прострочення сплати аліментів у розмірі 42 459, 65 грн. Стягнено з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1 211,20 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із указаним рішенням суду ОСОБА_1 звернулася до суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині зміни способу стягнення аліментів та ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення позову. В обгрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що суд не врахував, що відповідач є молодою, працездатною особою, має добрий стан здоров`я, жодних критичних проблем зі здоров`ям, які б йому завадили допомагати своїй дитині, не має. Більше того, відповідач не має інших неповнолітніх дітей на утриманні, непрацездатних батьків чи інших осіб, які б потребували його матеріальної підтримки. Після розірвання шлюбу повторно одружений він не був. Тобто відповідач має всі можливості для належного виконання батьківського обов`язку щодо утримання сина, має у власності нерухоме майно в м. Києві та м. Бровари, однак добровільно матеріальної допомоги сину у достатньому розмірі не надає. Вважає, що оскільки відповідач має стабільний регулярний офіційний дохід, є працездатним, здоровим, не має інших аліментних зобов`язань, а потреби дитини значно зросли, визначений судом розмір аліментів у твердій грошовій сумі 3 000 грн щомісячно є абсолютно недостатнім для належного забезпечення потреб сина та його гармонійного розвитку. Вказує, що звертаючись до суду з позовом про зміну способу стягнення аліментів з твердої грошової суми на частку від доходу відповідача, а саме на одну четверту частку всіх видів заробітку (доходу), позивачка керувалася необхідністю забезпечити реальне виконання відповідачем батьківського обов`язку щодо утримання дитини відповідно до його фінансових можливостей та відповідно до підвищених потреб внаслідок віку сина, однак суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги у частині стягнення пені, водночас відмовив у зміні способу стягнення аліментів, зазначивши, що наявні в матеріалах справи докази не свідчать про зміну матеріального, сімейного стану чи стану здоров`я відповідача, так само як і не підтверджують інших обставин, які б могли бути враховані при вирішенні питання про зміну розміру аліментів. Вважає такий висновок суду помилковим, необґрунтованим та таким, що не відповідає встановленим у справі обставинам, а також суперечить нормам матеріального права. Звертає увагу,що норма частини третьої статті 181 СК України не містить будь-яких умов або обмежень, за наявності яких одержувачу аліментів може бути відмовлено судом у зміні способу стягнення аліментів. Законодавець надав одержувачу аліментів безумовне право обирати спосіб стягнення аліментів виходячи з конкретних життєвих обставин та в інтересах дитини. Наголошує, що відповідач на момент призначення аліментів не працював та не мав офіційного доходу, що й обумовило призначення аліментів у твердій грошовій сумі. Наразі відповідач офіційно працевлаштований, має стабільний регулярний заробіток, тобто матеріальне становище платника аліментів суттєво покращилося. Це є об`єктивною зміною матеріального стану у розумінні статті 192 Сімейного кодексу України та достатньою підставою для зміни способу стягнення аліментів. Вважає, що суд першої інстанції, відмовляючи у зміні способу стягнення аліментів, не навів жодних правових мотивів для відхилення законодавчо визначеної частки аліментів на одну дитину у розмірі однієї четвертої частини, не зазначив, які саме обставини перешкоджають стягненню аліментів саме у такому розмірі, не врахував, що відповідач має регулярний дохід та всі можливості для виконання батьківського обов`язку. Крім того вважає, що стягнення аліментів у частці від доходу відповідача, а не у твердій грошовій сумі, захистить інтереси дитини у випадку подальшого зростання доходів відповідача та забезпечить автоматичне збільшення розміру аліментів пропорційно до зростання його заробітку. Це відповідатиме принципу рівної участі обох батьків у утриманні дитини та забезпечить реалізацію конституційного обов`язку батьків утримувати дітей до їх повноліття. Відзив на апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду не надходив. У судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Бойко Л.В. просила скасувати рішення суду першої інстанції в частині зміни способу стягнення аліментів та ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення позову. ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, був належним чином повідомлений про розгляд справи шляхом направлення судової повістки на поштову адресу, що підтверджується рекомендованим повідомленням. Клопотань про відкладення розгляду справи до Київського апеляційного суду не надходило. На підставі ст. 372 ЦПК України колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності учасників, що не з`явились. У частинах першій-третій статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Як вбачається із апеляційної скарги, рішення Оболонського районного суду міста Києва від 26 серпня 2025 року оскаржується лише в частині відмови у зміні способу стягнення аліментів, а тому рішення в іншій частині вимог, а саме в частині стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів апеляційним судом не переглядається. З`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Частиною 1 ст.367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Суд першої інстанції встановив, що з 23 серпня 2014 року по 29 березня 2017 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 29 березня 2017 року. Від зареєстрованого шлюбу сторони мають малолітню дитину - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 12 січня 2022 року у справі №756/15845/21 з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі у розмірі 3 000 грн щомісячно, починаючи з 11 жовтня 2021 року і до досягнення дитиною повноліття. Судом також встановлено, що виконавче провадження НОМЕР_1 з виконання вищевказаного рішення суду, відкрите на підставі виконавчого листа виданого 20 травня 2022 року Оболонським районним судом м. Києва, перебуває на виконанні Оболонського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ). Згідно довідки-розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 21 квітня 2025 року, загальний розмір заборгованості за період з жовтня 2021 року по березень 2025 року, станом на 1 квітня 2025 складає 42 459,65 грн (а.с.19-20). Водночас, згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів складеного державним виконавцем Шандибою О.О. (а.с.53-54), заборгованість зі сплати аліментів станом на 24 липня 2025 року відсутня. Розрахунок містить посилання на те, що у липні 2025 року боржником було сплачено борг на суму 47 000 грн. Звертаючись до суду з позовом про зміну способу стягнення аліментів, присуджених згідно рішення Оболонського районного суду м. Києва від 12 січня 2022 року ОСОБА_1 вказувала, що з часу присудження стягнення аліментів обставини змінились, на час звернення до суду із цим позовом розмір аліментів, який був визначений рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 12 січня 2022 року у справі №756/15845/21, значно менший ніж прожитковий мінімум для дитини відповідного віку.Під час ухвалення рішення про стягнення аліментів в твердій грошовій сумі в розмірі 3 000 грн суд керувався тим, що відповідач не працював, перебував на обліку в Оболонській районній філії Київського міського центру зайнятості з 7 грудня 2021 року, допомогу по безробіттю не отримував, на праві власності зареєстрована частина квартир за адресою: АДРЕСА_1 . Вказувала, що на даний час малолітній син ОСОБА_3 навчається у Броварському ліцеї №8, 4 клас, а тому дитина потребує значно більшого догляду та матеріальних коштів, у зв`язку з чим збільшуються потреби в навчанні, розвитку та іншому. Позивачказабезпечує дитину одягом, продуктами харчування, ліками, засобами гігієни, оплачує, у разі потреби його лікування, відвідування необхідних гуртків тощо, однак відповідач залишив без належної батьківської уваги, а також ніяким чином не бере участі в утриманні та вихованні сина. Зазначала, що ОСОБА_2 постійно приховує дійсний розмір своїх доходів, належної матеріальної допомоги не дає.Відомо, що відповідач працює неофіційно. Його щомісячний дохід складає близько 30 000 грн щомісяця. Прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років в розрахунку на місяць становить 3 196,00 грн (стаття 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік»), що значно більше, ніж сплачує відповідач на даний час. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в цій частині, суд першої інстанції виходив з того, що наявні в матеріалах справи докази не свідчать про зміну матеріального, сімейного стану чи стану здоров`я відповідача, так само як і не підтверджують інших обставин, які б могли бути враховані при вирішенні питання про зміну розміру аліментів. Такі висновки суду не відповідають обставинам справи та вимогам закону з огляду на наступне. Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України (стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства»). Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття. Частина перша статті 192 СК України встановлює, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (частина третя статті 181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Між тим, право вимагати заміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених статтями 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням. З огляду на визначену законодавчу можливість змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки). Отже, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»). Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 05 лютого 2014 року № 6-143цс13, і неодноразово підтриманою Верховним Судом у постановах: від 30 червня 2020 року у справі № 343/945/19, від 12 січня 2022 року у справі № 545/3115/19, від 23 травня 2022 року у справі № 752/26176/18 та інших. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів (частина третя статті 181 СК України). Згідно із частиною першою статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Частина друга вказаної статті встановлює, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, а мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати (частини третя статті 182 СК України). У силу положень статей 183, 184 СК України суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у вигляді частки від заробітку (доходу) матері, батька дитини або у твердій грошовій сумі. Підстави визначення розміру аліментів у частках до заробітку (доходу) або у твердій сумі визначаються з урахуванням як положень статті 182 СК України, так і положень статей 183, 184 СК України. Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства, закріпленого у частині першій статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Таким чином, системний аналіз норм статей 181 - 184 СК України дає підстави дійти висновку про те, що право на стягнення аліментів на утримання дитини має той з батьків, з ким проживає дитина, і право вибору способу виконання обов`язку щодо утримування дитини належить виключно останньому. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев`ята статті 7 СК України). Сімейні обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу (частина перша статті 15 СК України). У статті 192 СК України передбачено ті обставини, які враховуються для зміни способу та/або розміру аліментів. Такі обставини є оціночними. Тобто в кожному конкретному випадку суд, з урахуванням судового розсуду, повинен навести, які саме обставини змінилися, і чому визначений розмір є необхідним і достатнім. Завдання розсуду полягає в тому, щоб знайти справедливу рівновагу між інтересами дитини та можливостями платника; конструкція «необхідний і достатній розмір аліментів» охоплює не лише фізичне утримання, а й забезпечення соціального та інтелектуального розвитку дитини, виходячи з рівня життя, який вона мала б за спільного проживання батьків; застосування конструкції судового розсуду вимагає від суду пояснення які обставини враховані судом при збільшенні розміру аліментів і як розмір узгоджується з інтересами дитини. Суд може враховувати поведінку платника, зокрема ухилення від сплати, приховування доходів, відчуження майна на шкоду дитині, як обставини, що свідчать про недобросовісність Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (див. пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц). Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 367 ЦПК України). У справі, яка переглядається, позивачка просила змінити спосіб стягнення аліментів, які стягуються на підставі судового рішення з відповідача на утримання спільної неповнолітньої дитини у твердій грошовій сумі в розмірі 3 000 грн, на стягнення аліментів у вигляді 1/4 частки від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Колегія суддів відзначає, що позивачу у справах про стягнення аліментів надано право самостійно обирати спосіб їх стягнення у частці від доходу відповідача або у твердій грошовій сумі, а також змінювати спосіб стягнення аліментів, визначений попереднім рішенням суду, за окремим позовом, незалежного від наявності у платника аліментів офіційного працевлаштування та отримання регулярного чи мінливого заробітку (доходу). Суд не визначає мінімальний розмір аліментів на одну дитину, оскільки такий встановлюється законом, а не судовим рішенням. При присудженні аліментів, суд враховує, що їх розмір на одну дитину не може бути меншим, ніж визначений законом, зокрема, частиною другою статті 182 СК України. Отже, 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку - це той мінімальний (гарантований) розмір аліментів, який підлягає стягненню у частці від доходу матері чи батька, тобто такий розмір аліментів не може бути менше половини прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Тоді як розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період (частина друга статті 184 СК України). Оболонський районний суд М. Києва у рішенні від 12 січня 2022 року визначив розмір аліментів в сумі 3 000 грн, виходячи із того, що відповідач не працював, перебував на обліку в Оболонській районній філії Київського міського центру зайнятості з 7 грудня 2021 року, допомогу по безробіттю не отримував, на праві власності зареєстрована 1/2частина квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Наразі, як вказувала позивачка відповідач працює неофіційно. Його щомісячний дохід складає близько 30 000 грн щомісяця. Крім того, під час розгляду справи в суді першої інстанції, факт того, що відповідач має заробітну плату було визнано самим відповідачем у судовому засіданні (а.с.59). Відповідач вказував, що працює у Епіцентрі та отримує 4 000 грн авансу та 8 000 грн заробітної плати. Як зазначено у постанові Верховного Суду від 25 вересня 2019 року у справі № 755/14148/18, факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не фігурує в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розмірів аліментів. Ця обставина не звільняє батьків від обов`язку по утриманню дитини. Як відповідач, так і позивачка зобов`язанні в однаковій мірі та у відповідності до вимог чинного сімейного законодавства утримувати свою дитину, відчувати відповідальність за неї, забезпечувати їй гарні умови для проживання, виховання, навчання, у тому числі забезпечувати матеріально. Стягнення аліментів має ціль - найбільш повно захищати інтереси дитини, забезпечити їй не тільки необхідні кошти для існування, але і зберегти по можливості той рівень життя, який дитина мала би при сумісному проживанні з обома батьками. Також суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що зміна законодавцем мінімального розміру аліментів, які підлягають стягненню з платника аліментів на одну дитину, не є підставою для зміни розміру аліментів відповідно до статті 192 СК України (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2019 року у справі № 632/580/17). Разом з тим, у цій справі позивачка заявила, по суті, вимогу не про зміну (збільшення) розміру аліментів, а про зміну способу їх присудження, тобто зміну розміру аліментів, стягнутих рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 12 січня 2022 року у справі №756/15845/21 у певній твердій грошовій сумі на розмір аліментів у частці від заробітку батька дитини. Зазначене відповідає вимогам статей 181-184, 192 СК України. До подібних правових висновків дійшов Верховний Суд України у постанові від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 і така практика не змінювалася і підтверджена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2025 року у справі № 367/10126/19. Навіть у частині першій статті 161 ЦПК України передбачено стягнення аліментів у безспірному порядку в наказному провадженні, зокрема, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів на одну дитину у розмірі однієї чверті заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину. Особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або в спрощеному позовному провадженні на свій вибір (частини друга статті 161 ЦПК України). Тобто отримувати мінімальний розмір аліментів у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) їх платника - це безумовне право, визначене законом, яке захищається в судовому порядку саме в інтересах дитини. На спростування вимог позову відповідач не навів переконливих доводів, які б були підтвердженні належними доказами, про неможливість сплачувати аліменти у визначеному судом розмірі, зокрема, матеріали справи не містять відомостей щодо незадовільного стану його здоров`я або скрутного матеріального становища або інших обставин, що мають істотне значення для визначення розміру стягуваних аліментів, відтак він спроможний надати матеріальну допомогу дитині у частці від свого доходу. Висновок суду першої інстанції про те, що позивачкою не доведено змін, які відбулися з часу присудження аліментів, зокрема, збільшення витрат на утримання дитини, зміни стану здоров`я та матеріального становища дитини чи одержувача аліментів, є помилковим. Даючи правову оцінку зазначеним висновкам, апеляційний суд враховує, що позивачка ОСОБА_1 23 серпня 2014 року зареєструвала шлюб із ОСОБА_2 та має на утриманні малолітнього сина ОСОБА_3 . Син сторін проживає разом із позивачкою та основний тягар його утримання лежить на позивачці. При цьому, як вбачається із матеріалів справи, та як зазначає позивачка на час звернення до суду із цим позовом, син ОСОБА_3 підріс, йому виповнилося десять років, він навчається у четвертому класі Броварського ліцею № 8 у класі з математичним нахилом "Росток". Дитина активно розвивається, має здібності до навчання, зокрема до математичних та комп`ютерних наук, займається спортом, відвідує додаткові заняття. Відповідно, потреби дитини значно зросли порівняно з 2021 роком, коли йому було шість років і коли суд призначав аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі 3 000 гривень щомісячно. Безумовно з віком потреби дитини зростають, що, в свою чергу, спричиняє постійне збільшення витрат, зокрема, з боку матері, з якою проживає дитина, на утримання останньої, забезпечення її освіти, гармонійного розвитку, медичного догляду та відпочинку, що є загальновідомими фактами та не потребують доказування. Аліменти на утримання дитини є гарантією виконання кожним з батьків свого обов`язку забезпечувати дитину, надавати їй можливість на користування всіма благами соціального забезпечення, належним харчуванням, житлом, розвагами, надати їй захист і піклування, які необхідні для її благополуччя. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, а тому отримання аліментів в належному розмірі, в тому числі більшому ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку є правом дитини, визначеним законом, яке захищається в судовому порядку саме в її інтересах. Відповідно до вимог статей 181, 182, 184 СК України суд не вправі надавати перевагу посиланням відповідача на його скрутне матеріальне становище, залишаючи поза увагою інтереси дитини, яка має право на достатній рівень матеріального забезпечення. Крім того, належних доказів того, що у відповідача немає можливості сплачувати аліменти у визначеному судом першої інстанції розмірі відповідачем не надано (див. висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 11 березня 2020 року у справі № 759/10277/18). Для повноцінного утримання сина позивач зобов`язана вживати всіх необхідних заходів з метою отримання законних джерел для забезпечення гідних умов проживання й розвитку дитини. Відповідач, який є здоровою особою працездатного віку, не позбавлений можливості працювати для отримання і збільшення доходів. ОСОБА_2 не надав суду доказів неможливості щомісячної сплати ним аліментів у розмірі 1/4 частки від його заробітку (доходу), але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не спростував наявність у нього регулярного заробітку та матеріального становища, що дозволяє утримувати свого сина. Згідно з п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили. Таким чином, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині зміни способу стягнення аліментів та ухваленню нового судового рішення в цій частині, а саме змінити спосіб стягнення аліментів, присуджених згідно рішення Оболонського районного суду міста Києва від 12 січня 2022 року про стягнення з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в грошовій сумі - 3 000 грн, щомісячно, починаючи стягнення з 11 жовтня 2021 року і до досягнення дитиною повноліття та стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 в розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин (частина четверта статті 376 ЦПК України). Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 26 серпня 2025 року скасувати в частині відмови у задоволенні позову про зміну способу стягнення аліментів та ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення позову. Змінити спосіб стягнення аліментів, присуджених згідно рішення Оболонського районного суду міста Києва від 12 січня 2022 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в грошовій сумі - 3 000 грн, щомісячно, починаючи стягнення з 11 жовтня 2021 року і до досягнення дитиною повноліття та стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та стягувати аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили. В решті рішення Оболонського районного суду міста Києва від 26 серпня 2025 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Повний текст постанови складено 28 січня 2026 року. Головуючий Т.О. Писана Судді К.П. Приходько С.О. Журба