Постанова 4812 № 479/138/25

10.09.25 22-ц/812/1293/25 Провадження № 22-ц/812/1293/25 П О С Т А Н О В А іменем України 09 вересня 2025 року м. Миколаїв справа № 479/138/25 Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Тищук Н.О., суддів: Лівінського І.В., Шаманської Н.О., із секретарем Чистою В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Кривоозерського районного суду Миколаївської області, ухвалене 16 травня 2025 року суддею в приміщенні цього ж суду, (дата складання повного рішення не зазначена), у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Другий відділ державної виконавчої служби у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіо­нального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), про зміну розміру аліментів, у с т а н о в и в: 1.Описова частина Короткий зміст вимог позовної заяви У січні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_2 з зазначеним вище позовом. Позивач зазначав, що10 лютого 2023 року Кривоозерським районним судом Миколаївської області видано судовий наказ про стягнення з нього аліментів на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , 2019 року народження та ОСОБА_4 , 2021 року народження, у розмірі 1/3 частини всіх видів його заробітку, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 01 лютого 2023 року і до досягнення дітьми повноліття. Після стягнення аліментів змінилося його матеріальне та сімейне становище, а саме - він перебуває у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_5 . У цих відносинах він має доньку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . ОСОБА_5 перебуває під наглядом лікаря офтальмолога, а донька ОСОБА_6 яка має вроджену аномалію розвитку. Мати ОСОБА_5 - ОСОБА_7 хворіє на ОСОБА_8 . Також у позивача є мати ОСОБА_9 , яка страждає на хворобу серця, та сестра ОСОБА_10 , в якої під час виконання військового обов`язку загинув чоловік, та вона сама утримує двох дітей, одна з яких хворіє на аплазію лівої нирки. Посилаючись на те, що він перебував у лавах ЗСУ, має травми, які потребують лікування, та надає допомогу у лікуванні всім своїм рідним, позивач просив зменшити розмір аліментів з 1/3 частини всіх видів його заробітку на 1/4 частини всіх видів заробітку, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Відповідачка та представник третьої особи у судові засідання не з`являлися, своєї думки стосовно позову не висловили. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 08 травня 2025 року у задоволенні позовних вимог відмовлено. Рішення мотивовано тим, що позивач ОСОБА_1 не довів факту матеріальної допомоги рідним та близьким людям, які хворіють та потребують лікування. Також суд дійшов висновку, що розмір стягуваних аліментів не є завищеним та відповідає потребам дітей. Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на незаконність, необґрунтованість рішення суду першої інстанції, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалите нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Узагальнені доводи апеляційної скарги Апеляційна скарга мотивована помилковістю висновку суду про недоведеність зміни матеріального та сімейного стану. Також апелянт посилався на те, що суд безпідставно не врахував перебування на його утриманні ОСОБА_5 , народження доньки ОСОБА_6 , наявності вади здоров`я у дитини. Крім того ОСОБА_1 зазначав, що є учасником бойових дій, з 14.02.2025 року звільнений з військової служби, перебуває на обліку в Одеській філії Одеського обласного центру зайнятості як безробітний та у травні 2025 року отримав лише 2 064, 52 грн допомоги по безробіттю. Також апелянт наполягав на доводах, якими обґрунтовував позовні вимоги. Узагальнені доводи інших учасників Відповідачка ОСОБА_2 відзиву на апеляційну скаргу не подала оскільки не отримувала направлені апеляційним судом копію апеляційної скарги та судове повідомлення. Другий відділ державної виконавчої служби у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіо­нального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), своїм правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. 2.

Мотивувальна частина Про розгляд справи апеляційним судом сторони повідомлені належним чином. Позивач ОСОБА_1 та третя особа - Другий відділ державної виконавчої служби у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіо­нального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) участі у судовому засіданні не приймали. Відповідачка ОСОБА_2 в силу приписів частин першої та другої статті 131 ЦПК України вважається належним чином повідомленою про час, дату та місце розгляду справи, оскільки направлене на її адресу судове повідомлення повернулося до суду з відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Встановлені судом першої інстанції обставини справи Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 16 січня 2024 року. Рішенням Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 06 лютого 2024 року шлюб між сторонами розірвано. Від шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мають двох неповнолітніх дітей - доньок ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Судовим наказом Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 10 лютого 2023 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/3 частини усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 01 лютого 2023 року і до досягнення дітьми повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_5 . Позивач ОСОБА_1 перебуває у фактичних шлюбних відносинах ОСОБА_5 , від яких ІНФОРМАЦІЯ_6 народилась дитина - ОСОБА_6 . Відповідно до даних консультативного висновку лікаря педіатра від 10 червня 2024 року та консультативного висновку дитячого лікаря нефролога від 10 червня 2024 року донька - ОСОБА_6 має вроджену аномалію розвитку: пієлоектазію зліва. Цивільна дружина позивача ОСОБА_5 перебуває під наглядом лікаря офтальмолога та потребує лікування. Також у цивільної дружини позивача є мати ОСОБА_11 , яка хворіє на гепатит С. Мати позивача ОСОБА_9 страждає на хворобу серця та потребує прийому ліків та сторонньої допомоги. Крім того, з позовної заяви ОСОБА_1 вбачається, що він має рідну сестру ОСОБА_10 , чоловік якої - ОСОБА_12 загинув під час виконання військового обов`язку. Від шлюбу з ОСОБА_12 сестра позивача ОСОБА_10 має двох малолітніх дітей - ОСОБА_13 ІНФОРМАЦІЯ_7 , та ОСОБА_14 ІНФОРМАЦІЯ_8 , яка має серйозні проблеми зі здоров`ям - хворіє на аплазію лівої нирки. Позивач є учасником бойових дій. Однак наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 45 від 14 лютого 2025 року звільнений з військової служби у запас. Позиція апеляційного суду Обов`язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов`язків (частина друга статті 51 Конституції України) і закріплюється в сімейному законодавстві. Статтею 180 СК України на батьків покладено обов`язок по утриманню дитини до досягнення нею повноліття. Відповідно до положень статті 181 СК України, способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Згідно з частиною першої статті 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом. Розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. Свідченням зміни матеріального становища платника аліментів є зміна доходів, витрат, активів тощо. Під зміною сімейного стану розуміється з`явлення у сім`ї платника або одержувача аліментів осіб, яким вони за законом зобов`язані надавати утримування і які фактично знаходяться на їх утриманні. За положеннями статті 192 СК України, зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки). При розгляді позовів, заявлених з зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей, а саме: стаття 182 "Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів", стаття 183 "Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини", стаття 184 "Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі" (постанова Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13). За висновком Верховного Суду, який викладений у постанові від 11 березня 2020 року у справі № 759/10277/18 (провадження 61-22317св19), інтереси дитини превалюють над майновим становищем платника аліментів. Визначаючи розмір аліментів на утримання дитини, суд зобов`язаний врахувати всі обставини, зазначені в частині першій статті 182 СК України: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. За положеннями частини другої статті 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Отже, цей розмір аліментів встановлюється законом, а не судовим рішенням. Відповідно до статті 8 Закону України "Про охорону дитинства", кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють несуть відповідальність за створення необхідних умов для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Звертаючись до суду з позовом про зменшення розміру аліментів, позивач ОСОБА_1 не надав суду доказів зміни його матеріального стану, оскільки звільнення з лав ЗСУ та перебування на обліку в якості безробітного саме по собі не може свідчити про відсутність у батька можливості сплачувати аліменти на утримання дітей у розмірі, визначеному судовим рішенням, оскільки, як визначено частиною першою статті 182 Сімейного кодексу України, суд повинен враховувати наявність у відповідача на праві власності, володіння чи користування рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, прав інтелектуальної діяльності, корпоративних прав тощо. Додана апелянтом до апеляційної скарги довідка відомості з державного реєстру фізичних осіб платників податків про джерела та суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору, не містить інформації про наявність чи відсутність зазначеного вище майна, тому не може свідчити про відсутність у ОСОБА_1 можливості сплачувати аліменти саме і розмірі, визначеному судом. Крім того, цей доказ не надавався суду першої інстанції та не був предметом його дослідження, тому не може бути врахований судом апеляційної інстанції. Таким чином колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Щодо зміни сімейного стану позивача, а саме перебування у фактичних шлюбних відносинах та народження дитини, колегія суддів вважає, що самі по собі ці обставини також не можуть бути підставою для зменшення розміру аліментів, які стягуються на дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , оскільки при пред`явленні позову ОСОБА_1 подав докази свого матеріального стану, однак доказів матеріального стану та наявності майна, заощаджень тощо, у цивільної дружини ОСОБА_5 та доньки ОСОБА_4 не надав. Отже, відсутність інформації про майновий стан ОСОБА_5 та ОСОБА_4 не дають суду можливості дійти висновку про те, що вони справді потребують матеріального утримання ОСОБА_1 . Крім того, жодного доказу проживання цих осіб однією сім`єю суду не надано. Щодо доводів апеляційної скарги про незадовільний стан здоров`я матері позивача, матері цивільної дружини, сестри та її дітей, то ці твердження правового значення не мають, оскільки позивач ОСОБА_1 насамперед має обов`язок по утриманню своїх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а надання допомоги іншим членам родини та близьким людям є його особистим правом, яке може бути реалізоване за наявності такої можливості. З огляду на викладене суд доходить висновку, що підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні, оскільки зазначені в апеляційній скарзі та у позовній заяві доводи повинні вирішуватись позивачем ОСОБА_1 особисто, за рахунок власних коштів та з урахуванням відповідних можливостей, а не за рахунок аліментів, які стягуються на доньок ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Отже, за своїм змістом усі доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з наданою судом першої інстанції оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, однак доводи апеляційної скарги та надані апелянтом докази не спростовують висновків суду першої інстанції та не впливають на його законність. З огляду на вище викладене колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з повним з`ясуванням обставин справи, є правильним та обґрунтованим. Відповідно статті 375 ЦПК, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Отже, доводи апеляційної скарги та зміст оскаржуваного судового рішення не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а тому рішення підлягає залишенню без змін відповідно до положень статті 375 ЦПК України. Відповідно до статті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах" № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК України та керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення, витрати апелянта, понесені у зв`язку з розглядом апеляційної скарги, залишаються за його рахунок. Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Заочне рішення Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 08 травня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня ухвалення, але за наявності підстав, передбачених статтею 389 ЦПК, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Головуючий Н.О.Тищук Судді: І.В.Лівінський Н.О.Шаманська --------------------------------- Повний текст постанови виготовлено 10 вересня 2025 року