Ухвала КАС ВС № 990/31/26

ф УХВАЛА 28 січня 2026 року м. Київ справа №990/31/26 адміністративне провадження №П/990/31/26 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого (судді-доповідача) Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Гончарової І.А., Олендера І.Я., ОСОБА_4 розглянув у порядку письмового провадження заяву про самовідвід судді ОСОБА_4 від розгляду справи №990/31/26 за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, УСТАНОВИВ: 27.01.2026 ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду, як суду першої інстанції з адміністративним позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, в якому позивач просить суд: визнати протиправною бездіяльність з 15 грудня 2022 року Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо навмисного незастосування, відповідно до статті 46 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статті Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» рішень Європейського суду з прав людини від 27 березня 2025 року у справі «Головчук проти України» (заяви № 16111/19 та № 4737/21) та рішення від 09 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України» при вирішенні питання по заявах позивача про переведення його до іншого суду у зв`язку із ліквідацією Окружного адміністративного суду м.Києва та не ухвалення рішення з 07 червня 2018 року про підтвердження або непідтвердження здатності ОСОБА_1 здійснювати правосуддя у відповідному суді, що призвело до порушення статті 8 Конвенції; зобов`язати Вищу кваліфікаційну комісію суддів України застосовувати відповідно до статті 46 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статті 2 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» рішення Європейського суду з прав людини від 27 березня 2025 року у справі «Головчук проти України» (заяви № 16111/19 та № 4737/21) та рішення від 09 січня 2013 року року у справі «Олександр Волков проти України» при вирішенні питання по заявах позивача про переведення його до іншого суду у зв`язку із ліквідацією Окружного адміністративного суду м.Києва та не ухвалення рішення з 07 червня 2018 року про підтвердження або непідтвердження здатності ОСОБА_1 здійснювати правосуддя у відповідному суді; визнати протиправною бездіяльність Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо не розгляду у місячний строк відповідно до Закону України «Про звернення громадян» та відповідно до порядку встановленого статтями 82, 82-1, 93, 98, 101 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» на пленарному засіданні Вищої кваліфікаційної комісії суддів України заяв ОСОБА_1 від 10 жовтня 2025 року та 23 жовтня 2025 року з урахуванням заяв ОСОБА_1 до ВККСУ про переведення до іншого суду від 01 вересня 2023 року та 27 листопада 2023 року про надання позивачу рекомендації про переведення судді Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_1 без конкурсу, до закінчення проходження кваліфікаційного оцінювання на відповідність посаді судді (не закінчено з причин не залежних від судді) до новоутвореного суду - Київського міського окружного адміністративного суду (код ЄДРПОУ № 44951485), до «Спеціалізованого окружного адміністративного суду» (код ЄДРПОУ № 45956416), до Одеського окружного адміністративного суду (код ЄДРПОУ 35118626) за місцем постійного проживання позивача; зобов`язати Вищу кваліфікаційну комісію суддів України розглянути заяви ОСОБА_1 від 10 жовтня 2025 року, від 23 жовтня 2025 року з урахуванням його заяв до ВККСУ про переведення до іншого суду від 01 вересня 2023 року, 27 листопада 2023 року та враховуючи ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва надати позивачу рекомендацію про переведення його без конкурсу, до закінчення проходження кваліфікаційного оцінювання на відповідність посаді судді (не закінчено з причин не залежних від судді) до одного із новоутвореного суду - Київського міського окружного адміністративного суду (код ЄДРПОУ № 44951485), до «Спеціалізованого окружного адміністративного суду» (код ЄДРПОУ 45956416), до Одеського окружного адміністративного суду (код ЄДРПОУ 35118626) за місцем постійного проживання позивача; визнати протиправною бездіяльність Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо не ухвалення рішення з 07 червня 2018 року про підтвердження або непідтвердження здатності ОСОБА_1 здійснювати правосуддя у відповідному суді відповідно до статті 84 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та підпункту 2 пункту 3 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №3511-IX від 09 грудня 2023 року; зобов`язати Вищу кваліфікаційної комісії суддів України ухвалити рішення відповідно до підпункту 2 пункту 3 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №3511-IX від 09 грудня 2023 року «Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар`єри» закінчення проведення кваліфікаційного оцінювання та підтвердження здатності позивача здійснювати правосуддя на посаді у відповідному суді у зв`язку із закінченням (30 червня 2024 року) шестимісячного строку для проведення кваліфікаційного оцінювання встановленого підпункту пункту 3 Розділу II «Прикінцеві перехідні положення» Закону України №3511-IX від 09 грудня 2023 року. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу розподілено колегії суддів у складі: суддя-доповідач Хохуляк В.В. , судді: Бившева Л.І., Гончарова І.А., Олендер І.Я., ОСОБА_4 28.01.2026 суддя ОСОБА_4, з посиланням на положення пункту 4 частини першої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України, подала заяву про самовідвід від розгляду справи №990/31/26. Суддя ОСОБА_4 вважає за необхідне заявити самовідвід у цій справі, з огляду на наступне. 01 серпня 2020 року суддя ОСОБА_4 була допитана старшим детективом НАБУ Шмітьком В.В. в якості свідка у кримінальному провадженні № 22020120000000019 від 17 серпня 2020 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 255, статей 351-2, 109, 369-2, 369, 343, 344, 190, 375 та іншими статтями Кримінального кодексу України, де підозрюваним був у т.ч. суддя ОАСК ОСОБА_1 12 серпня 2020 року Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою Офісу Генерального прокурора кримінальне провадження № 22020120000000019 від 17 липня 2020 року об`єднано із кримінальним провадженням № 52019000000000522 від 21 червня 2019 року, якому присвоєно єдиний реєстраційний номер №52019000000000522 від 21 червня 2019 року. 17 червня 2022 року Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою Офісу Генерального прокурора в порядку статті 291 КПК України направлено до Вищого антикорупційного суду для розгляду по суті обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 52019000000000522 від 21 червня 2019 за обвинуваченням, зокрема, ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 255, частиною першою статті 109 КК України. З цих пір та до теперішнього часу вказана судова справа розглядається Вищим антикорупційним судом. Після того, як стороні захисту в зазначеному вище кримінальному провадженні в порядку статті 290 КПК України стали відомі надані показання, група осіб вчиняла дії, які суддя ОСОБА_4 розцінює як спробу дискредитувати її як свідка та/або примусити змінити її показання, або відмовитися давати показання під час судового розгляду зазначеної справи. Зокрема, особи, яких суддя ОСОБА_4 вважає пов`язаними з обвинуваченими у зазначеному вище кримінальному провадженні, намагалися залякати або дискредитувати її шляхом подання значної кількості безпідставних скарг щодо вигаданих дисциплінарних проступків, а також розповсюдженням неправдивої негативної інформації щодо судді ОСОБА_4 та погроз насильством на її адресу. У зв`язку з вищевказаними обставинами, суддя ОСОБА_4 була змушена 03 квітня 2025 року звернутися до Вищого антикорупційного суду, Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, Національного антикорупційного бюро з проханням врахувати наведену інформацію під час ухвалення процесуальних рішень та вчинення відповідних дій у зазначеному вище кримінальному провадженні та вжити, в межах компетенції кожного з адресатів заяви, заходів реагування щодо зазначених дій, спрямованих на незаконний вплив свідка у кримінальному провадженні у справі. На підставі вказаного, враховуючи той факт, що суддя ОСОБА_4 є свідком у кримінальному провадженні у якому обвинувачуваним є ОСОБА_1 , та той факт, що особи, яких суддя ОСОБА_4 вважає пов`язаними з обвинуваченими у кримінальному провадженні № 52019000000000522 від 21 червня 2019, намагалися залякати або дискредитувати її, з огляду на що, нею надіслано відповідного листа до Вищого антикорупційного суду, Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, Національного антикорупційного бюро, суддя ОСОБА_4 заявляє самовідвід у цій справі. Частиною першою статті 129 Конституції України встановлено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Підстави для відводу (самовідводу) судді визначено статтею 36 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Частиною першою статті 36 КАС України передбачено, що суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу. Частиною другою зазначеної статті унормовано, що суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу (щодо недопустимості повторної участі судді в розгляді адміністративної справи). Відповідно до частини першої статті 39 КАС України за наявності підстав, зазначених у статтях 36-38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід. Згідно з частиною третьої статті 39 КАС України відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим. Частиною першою статті 40 КАС України визначено, що питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість (частина третя цієї статті). Метою запровадження інституту відводу судді (суддів) від розгляду справи є гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді. Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі. Відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з справ людини, як джерело права. Пунктами 28, 29 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Газета "Україна-центр" проти України" від 15 липня 2010 року визначено, що відповідно до усталеної практики Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно визначатися на підставі суб`єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку певного судді, що означає необхідність встановити, чи мав суддя у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об`єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суд і, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності (див., серед іншого, рішення у справі "Фей проти Австрії" (Fey v. Austria,) від 24 лютого 1993 року, пп. 27, 28 і 30, Series A, no. 255, і рішення "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), заява N 33958/96, п. 42, ECHR 2000-XII). Таким чином, у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (див. рішення у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства" (Pullar v. United Kingdom), від 10 червня 1996 року, п. 38). У контексті суб`єктивного критерію особиста безсторонність судді презюмується, поки не доведено протилежного (див. вищевказане рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), п. 43). Стосовно об`єктивної неупередженості у справі «Фей проти Австрії» Європейський суд з прав людини вказав, що вона полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об`єктивну неупередженість слід визначити, чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості. Мова йде про ту довіру, яку суди у демократичному суспільстві, повинні апріорно викликати в учасників процесу. Приписами пункту 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів від 19 травня 2006 року (Схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року №2006/23) визначено, що об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи також в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді. Відтак, суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає самовідводу за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді. Суддя заявляє самовідвід, який повинен бути обґрунтованим. Ураховуючи викладене, суд вважає, що зазначені суддею ОСОБА_4 у заяві про самовідвід обставини викликають сумнів у неупередженості при вирішенні справи. Заявлений самовідвід є обґрунтованим. З метою недопущення сумнівів щодо неупередженості та об`єктивності складу суду при розгляді справи, заява судді ОСОБА_4 про самовідвід підлягає задоволенню. Зважаючи на положення процесуального закону щодо неможливості судді брати участь у розгляді адміністративної справи на підставі пункту 4 частини першої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про необхідність відведення судді ОСОБА_4 від розгляду справи №990/31/26. Керуючись статтями 36, 39, 40 Кодексу адміністративного судочинства України, суд УХВАЛИВ: Заяву судді ОСОБА_4 про самовідвід від розгляду справи №990/31/26 задовольнити. Відвести суддю ОСОБА_4 від розгляду справи №990/31/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Справу №990/31/26 передати до Секретаріату Касаційного адміністративного суду для визначення колегії суддів для розгляду цієї справи в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. ----------------------- ----------------------- ----------------------- ----------------------- ----------------------- В.В. Хохуляк Л.І. Бившева І.А. Гончарова І.Я. Олендер Р.Ф. Ханова Судді Верховного Суду