Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 460/21031/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 січня 2026 рокуЛьвівСправа № 460/21031/23 пров. № А/857/53141/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: судді-доповідача -Шевчук С. М. суддів -Кухтея Р. В. Носа С. П. розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові в електронній формі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2025 року у справі № 460/21031/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про зміну способу і порядку виконання судового рішення, місце ухвалення судового рішення м.Рівне суддя у І інстанціїВ.В. Щербаков дата складання повного тексту рішення24.11.2025 ВСТАНОВИВ: І.

ОПИСОВА ЧАСТИНА До суду надійшла заява ОСОБА_1 про зміну способу виконання рішення у порядку статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України, у якій позивач просить суд змінити спосіб і порядок виконання рішення суду від 31.10.2023 у справі № 460/21031/23, встановивши новий спосіб і порядок виконання рішення, а саме: стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на користь позивача нараховану та невиплачену пенсію у розмірі 106 756,72 грн. Вказана заява обґрунтована тим, що на виконання рішення у справі позивачу здійснено перерахунок пенсії, сума перерахованих коштів становить 106 756,72 грн, виплата яких буде здійснення після виділення коштів з державного бюджету. Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2025 року у справі № 460/21031/23 заяву позивача про зміну способу виконання рішення суду у справі - залишено без задоволення. Не погоджуючись з обумовленою ухвалою суду першої інстанції позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати та ухвалити постанову, якою задовольнити подану ним заяву. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржувана ухвала є незаконною та необґрунтованою, прийнята з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання про зміну способу виконання рішення суду. Зокрема, зазначає, що з урахуванням припису абзацу другого ч. 3 ст. 378 КАС України, у редакції, чинній з 19.12.2024, при виконанні судового рішення щодо перерахунку та виплати заборгованих сум пенсії самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат є встановлення факту невиконання судового рішення протягом двох місяців з дня набрання законної сили відповідним судовим рішенням, на що зверталась увага в заяві, проте судом першої інстанції при винесені ухвали вказані доводи були залишені поза увагою. Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Про розгляд апеляційної скарги відповідач повідомлений через електронний кабінет сервісу "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС), підтвердженням чого є відповідні дані автоматизованої системи документообігу суду. У разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, суд апеляційної інстанції розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів (п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України). ІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що фактично єдиною причиною, яка ускладнює виконання рішення суду, є неналежне фінансування державою витрат по виплаті пенсії, то суд вважає безпідставними наведені в заяві про наявність правових підстав для зміни способу та порядку виконання рішення суду у справі №460/21031/23. При цьому суд врахував те, що право особи, тобто стягувача, на здійснення виплати заборгованості по пенсії не може ставитися в залежність від бюджетних асигнувань, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань. Суд наголосив, що зміна способу і порядку виконання рішення суду, у такому випадку, не захищає право позивача на отримання сум заборгованості по пенсії, яка фактично може бути виплачена за наявності відповідних бюджетних асигнувань. ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що в провадженні Рівненського окружного адміністративного суду перебувала справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певний дій. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 31.10.2023 у справі №460/21031/23, яке набрало законної сили, позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо відмови у перерахунку та виплаті призначеної ОСОБА_1 пенсії відповідно до виданої Управлінням Служби безпеки України довідки від 13.07.2023 №17/37. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області провести 01.01.2020 перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії відповідно до виданої Управлінням Служби безпеки України довідки від 13.07.2023 №17/37, виходячи з розрахунку 71% з врахуванням основних, додаткових видів грошового забезпечення та з врахуванням виплачених раніше сум. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. Судом встановлено, що за наслідком виконання судового рішення ОСОБА_1 нараховано 106 756,72 грн, однак вказану суму йому не виплачено. ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке. Згідно з частиною першою статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю. Положенням частини першої статті 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Згідно з частинами другою та третьою статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, за її межами. Порядок та підстави зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення в адміністративному судочинстві врегульовані статтею 378 КАС України. Положеннями абзацу першого частини першої статті 378 КАС України встановлено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду. Згідно з частиною третьою статті 378 КАС України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Водночас, з 19 грудня 2024 року положення частини третьої статті 378 КАС України на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень» від 21 листопада 2024 року № 4094-IX (далі Закон №4094-IX) були доповнені абзацом другим такого змісту: «Невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.». Ця норма встановлює самостійну та достатню підставу для зміни способу виконання після двомісячного строку невиконання рішення про пенсійні виплати. Згідно із пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 4094-ІХ справи у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цим Законом, розглядаються з урахуванням особливостей, що діють після набрання чинності цим Законом. Як зазначено у пояснювальній записці до проєкту Закону №4094-ІХ (https://itd.rada.gov.ua/billinfo/Bills/pubFile/1861803 ) він був ухвалений як елемент виконання Україною зобов`язань у межах групи справ Іванов (№40450/04)/Бурмич (№46852/13) і Національної стратегії розв`язання проблеми невиконання судових рішень, схвалену розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2020 року №1218-р. Метою внесення змін до процесуального закону є забезпечення реального виконання судових рішень, а не формальне підтвердження обов`язку суб`єкта владних повноважень. Зміни до частини третьої статті 378 КАС України, внесені Законом №4094-ІХ, запроваджують автоматичний наслідок у вигляді можливості зміни способу виконання після двох місяців невиконання рішення. З цього приводу колегія суддів зазначає, що прийняттям Закону № 4094-ІХ Верховна Рада України змінила концепцію статті 378 КАС України, запровадивши самостійну підставу для зміни судом способу виконання судового рішення. Крім того, Верховна Рада України цим законодавчим актом усунула необхідність для позивача звертатися з новим позовом для стягнення вже нарахованих, але невиплачених сум, визнавши це непропорційним і таким, що підриває ефективність судового захисту. Виходячи з мети цих змін, судове втручання у спосіб виконання не є переглядом суті рішення, а становить механізм забезпечення реального і своєчасного виконання судового рішення, що відповідає вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статті 129-1 Конституції України. Застосовуючи абзац другий частини третьої статті 378 КАС України колегія суддів встановила, що оскільки рішення суду першої інстанції, яке набрало законної сили 07.03.2023, не було виконане у частині виплати грошових коштів, процесуальний закон передбачає можливість зміни способу виконання із зобов`язання вчинити дії (перерахувати та виплатити) на стягнення конкретної нарахованої суми з боржника. На виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 31.10.2023 у справі №460/21031/23 Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснило перерахунок пенсії ОСОБА_1 за наслідками якого нараховано 106 756,72 грн, однак виплату вказаної суми Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на користь позивача не здійснило, що свідчить про часткове невиконання рішення суду боржником. При цьому колегія суддів зазначає, що відповідач не привів та не надав суду доказів наявності об`єктивних перепон у виконанні такого рішення та/ або доказів виконання/часткового виконання вказаного судового рішення. Що свідчить про бездіяльність відповідача у питанні виплати вказаної заборгованості. Вказаний висновок узгоджується із правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 28 жовтня 2025 року у справі № 380/7706/22, яка враховується судом апеляційної інстанції під час розгляду цієї апеляційної скарги. У свою чергу зміна способу виконання судового рішення не є створенням нового грошового зобов`язання, оскільки сума заборгованості у розмірі 106 756,72 грн є чітко визначеною та нарахованою самим відповідачем. Відтак, наявні підстави для заміни невиконаного зобов`язання нарахувати та виплатити грошові кошти на стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області цих коштів для забезпечення належної реалізації права позивача. Суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі покликався на висновки Верховного Суду, викладені у Верховним Судом у постанові від 24.07.2023 у справі №420/6671/18. Однак колегія суддів вважає посилання суду першої інстанції на висновки Верховного Суду нерелевантними та такими, що не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, оскільки такі висновки стосувалися застосування положень статті 378 КАС України в редакції, чинній до 19 грудня 2024 року. Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції не в повному обсязі встановив фактичні обставини справи та не надав їм належної правової оцінки, а доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції та дають правові підстави для скасування оскаржуваного судового рішення, відтак оскаржене судове рішення суду відповідно до вимог статті 317 КАС України підлягає скасуванню з одночасним прийняттям нового про задоволення такої заяви позивача, з наведених вище підстав, тому вимоги апеляційної скарги необхідно задовольнити. Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 317, ст. 316, ст. 321, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2025 року у справі № 460/21031/23 скасувати та прийняти нову постанову, якою заяву ОСОБА_1 про зміну способу виконання рішення суду задовольнити повністю. Змінити спосіб виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 31.10.2023 у справі №460/21031/23 у частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити виплату перерахованої пенсії на стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на користь ОСОБА_1 нараховану та невиплачену за рішенням суду у справі №460/21031/23 пенсію у сумі 106 756,72 грн (сто шість тисяч сімсот п`ятдесят шість гривень 72 коп.) Постанову разом із паперовими матеріалами справи надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий суддя С. М. Шевчук судді Р. В. Кухтей С. П. Нос