Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 140/4044/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 січня 2026 рокуЛьвівСправа № 140/4044/25 пров. № А/857/34482/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Носа С.П., суддів Кухтея Р.В., Шевчук С.М., розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 18 липня 2025 року у справі №140/4044/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,- суддя у І інстанції Андрусенко О.О., час ухвалення рішення не зазначено, місце ухвалення рішення м. Луцьк, дата складення повного тексту рішення не зазначено, ВСТАНОВИВ: У квітні 2025 року ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі ГУ ПФУ у Волинській області) про визнання протиправним та скасування рішення від 10.01.2025 №262340028529 про відмову у призначенні пенсії за віком; зобов`язання зарахувати до страхового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком, невраховані періоди трудової діяльності, які зазначені в трудовій книжці серії НОМЕР_1 , яка видана 20.08.1986, в тому числі періоди з 26.08.1986 по 15.08.1992 та з 08.05.1997 по 02.04.1999; зобов`язання відповідача призначити з 03.02.2025 пенсію за віком на підставі статті 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), з урахуванням наявного на день досягнення ним 60-річного віку страхового стажу більше 32 років, який дає право на призначення пенсії за віком. В обгрунтування позову вказано, що 06.01.2025 позивач звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV. Однак рішенням ГУ ПФУ у Волинській області від 10.01.2025 №262340028529 йому відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу, адже не зараховано до страхового стажу періоди роботи з 26.08.1986 по 15.08.1992 та з 08.05.1997 по 02.04.1999, оскільки записи про звільнення не завірено печатками організацій. Позивач не погоджується з таким рішенням відповідача та зазначає, що записами трудової книжки серії НОМЕР_1 від 20.08.1986 чітко підтверджено періоди його роботи з 26.08.1986 по 15.08.1992 та з 08.05.1997 по 02.04.1999; у свою чергу, він не може відповідати за правильність записів у трудовій книжці та контролювати роботодавця щодо її заповнення, відповідальність за введення трудової книжки покладається виключно на роботодавця, а тому вважає, що відповідач безпідставно не зарахував вказані періоди його роботи до страхового стажу. З урахуванням цього зазначив, що у нього наявний страховий стаж більше 38 років, що є достатнім для призначення пенсії за віком, відтак рішення ГУ ПФУ у Волинській області від 10.01.2025 №262340028529 про відмову у призначенні такої пенсії є протиправним. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 18 липня 2025 року адміністративний позов було задоволено повністю. Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржив відповідач ГУ ПФУ у Волинській області, який у своїй апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволені позову. В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що підстав для зарахування періодів роботи, зазначених у трудовій книжці немає, оскільки записи в трудовій книжці позивача виконані без дотримання вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників. Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що 06.01.2025 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV, додавши до заяви перелік документів згідно із розпискою-повідомленням. Вказана заява позивача за принципом екстериторіальності надійшла для розгляду до ГУ ПФУ у Волинській області та рішенням якого від 10.01.2025 №262340028529 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого статтею 26 Закону №1058-IV (не менше 32 років). При цьому, у вказаному рішенні зазначено, що за наданими документами страховий стаж складає 31 рік 3 місяці 9 днів; до страхового стажу не зараховані періоди згідно трудової книжки НОМЕР_2 , виданої 20.08.1986, з 26.08.1986-15.08.1992 та з 08.05.1997-02.04.1999, оскільки записи про звільнення не завірені печаткою організацій. Вважаючи рішення про відмову у призначенні йому пенсії протиправним, позивач звернувся з цим позовом до адміністративного суду. Частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з приписами частини 3 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України від 09.07.2023 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон №1058-IV). Частиною 1 статті 26 Закону №1058-IV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 01 січня 2018 року, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років. Як визначено частиною 1 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Відповідно до абзацу першого частини 2 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Згідно із пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 (далі Порядок № 637), трудова книжка є основним документом, що підтверджує стаж роботи. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Пунктом 3 Порядку № 637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Судом першої інстанції вірно встановлено, що станом на час початку ведення трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 від 20.08.1986 порядок ведення трудових книжок регулювався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженою постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 №162. Відповідно до абзацу 1 пункту 1.1 глави 1 Інструкції №162 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та службовців. Як передбачено пунктом 2.3 глави 2 Інструкції №162, всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу чи звільнення, а також нагороди і заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видачі наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні - в день звільнення і повинні чітко відповідати тексту наказу (розпорядженню). Записи проводяться арабськими цифрами (число та місяць двозначними). За змістом абзаців першого-третього пункту 2.13 Інструкції №162 у графі 3 розділу Відомості про роботу у виді заголовка пишеться повне найменування підприємства. Під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу. У графі 3 пишеться: Прийнятий або призначений в такий-то цех, відділ, підрозділ, ділянку, виробництво із зазначенням їх конкретного найменування, а також найменування роботи, професії або посади і присвоєного розряду. Відповідно до пунктів 2.25, 2.26 Інструкції №162 записи про причини звільнення у трудовій книжці повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства із посиланням на відповідну статтю, пункт закону. Запис про звільнення у трудовій книжці працівника провадиться з додержанням таких правил: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; у графі 2 - дата звільнення; у графі 3 - причина звільнення; у графі 4 зазначається на підставі чого внесено запис, наказ (розпорядження), його дата і номер. При звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження і заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи в даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів (абзац перший пункту 4.1.Інструкції № 162). Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі Інструкція №58). При цьому, Інструкція №58 містить такі ж положення щодо внесення записів про трудову діяльність працівника. Як передбачено пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 Про трудові книжки працівників, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність. Відповідно до записів трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 від 20.08.1986, позивач 26.08.1986 прийнятий в Генічеську середню школу №2 вчителем праці (наказ №91/к від 25.08.1986), а 15.08.1992 звільнений з роботи у зв`язку з ліквідацією школи (наказ № 216 від 12.05.1992). При цьому, записи трудової книжки позивача вчинені в хронологічному порядку, містять чітку дату прийому та звільнення з роботи, реквізити наказів (їх дату та номер), посаду на якій працював позивач, підпис особи, відповідальної за внесення записів. Записи про періоди роботи не містять жодних виправлень. Водночас запис про звільнення з роботи 15.08.1992 не завірений печаткою установи, в якій працював позивач, проте апеляційний суд підтримує думку суду першої інстанції, що вказаний недолік у заповненні (оформленні) трудової книжки позивача, при дотриманні усіх вимог щодо порядку оформлення записів про роботу, не може бути самостійною підставою для незарахування вказаного періоду його роботи до страхового стажу. При цьому запис про звільнення узгоджується з попереднім та наступним записами про роботу ОСОБА_1 . Також записами №№ 8-15 трудової книжки підтверджено, що ОСОБА_1 08.05.1997 був прийнятий розподільником робіт в Санаторій-профілакторій Золоті піски (наказ № 31 від 08.05.1997); 01.04.1998 переведений на посаду завгоспа (наказ № 14 від 01.04.1998); 02.04.1999 Санаторій-профілакторій Золоті піски Генічеського машинобудівного заводу перереєстрований в ЗАТ Санаторій-профілакторій Золоті піски (свідоцтво про перереєстрацію №889 від 02.04.1999) і в цей день позивач звільнений у зв`язку з переводом в ЗАТ Санаторій-профілакторій Золоті піски (наказ №1 від 02.04.1999); 03.04.1999 позивач прийнятий завгоспом в порядку переведення в ЗАТ Санаторій-профілакторій Золоті піски (наказ №2 від 03.04.1999); 11.06.1999 переведений на посаду повара на період оздоровчого сезону (наказ №22 від 11.06.1999); 02.09.1999 звільнений з роботи (наказ №47 від 02.09.1999). Таким чином вказаним підтверджується, що позивач з 08.05.1997 працював в Санаторії-профілакторії Золоті піски, а 02.04.1999 його було переведено на таку ж посаду у зв`язку з перереєстрацією вказаного санаторія в ЗАТ Санаторій-профілакторій Золоті піски, де він працював до 02.09.1999 та такий запис про звільнення завірений як підписом відповідальної особи, так і печаткою організації. При цьому, апеляційний суд погоджується з твердженням суду першої інстанції, що певні недоліки трудової книжки не можуть бути підставою для виключення певного періоду роботи з трудового стажу позивача. Суд апеляційної інстанції зазначає, що позивач не може нести відповідальність за правильність та належний порядок ведення та заповнення трудової документації, що не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист та вирішення питань надання пенсії по віку на загальних підставах. Таким чином апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність дій пенсійного органу щодо незарахування до страхового стажу спірних періодів роботи позивача з підстав недоліків трудової книжки. З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, суд першої інстанції вірно встановив обставини справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, відтак рішення суду першої інстанції слід залишити без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області залишити без задоволення. Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 18 липня 2025 року у справі №140/4044/25 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя С. П. Нос судді Р. В. Кухтей С. М. Шевчук