Постанова 4801 № 127/16910/25

Справа № 127/16910/25 Провадження № 22-ц/801/142/2026 Категорія: 70 Головуючий у суді 1-ї інстанції Федчишен С. А. Доповідач:Шемета Т. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 січня 2026 рокуСправа № 127/16910/25м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючої судді Шемети Т. М. (суддя-доповідач), суддів Ковальчука О. В., Панасюка О. С., секретар судового засідання Куленко О. В. учасники справи: позивачка ОСОБА_1 , відповідач (особа, яка подала апеляційну скаргу) ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань № 4 цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , поданою його представником адвокатом Чернілевською Русланою Віталіївною, на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 20 жовтня 2025 року, ухвалене у складі судді Федчишена С. А. у м. Вінниці, дата складення повного рішення 21 жовтня 2025 року, в с т а н о в и в : У травні 2025 року ОСОБА_1 подала до Вінницького міського суду позов до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 20 серпня 2005 року між нею та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб, який 01 листопада 2019 року рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області розірвано. Від шлюбу в них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 11 жовтня 2022 року позивачка вийшла заміж, прізвище після реєстрації шлюбу змінено на « ОСОБА_4 ». Син ОСОБА_5 перебуває на її утриманні і проживає разом з нею, відповідач ухиляється від покладеного на нього обов`язку добровільно надавати кошти на його утримання. Відтак, позивачка просила суд стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на неповнолітню дитину ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з дня пред`явлення позову і до досягнення дитиною повноліття. Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 20 жовтня 2025 року, позов задоволено: - стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 на неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1 /4 частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 30 травня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття; - рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допущено до негайного виконання; - стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 1211, 20 гривень. Прийняте рішення суд першої інстанції мотивував тим, що зважаючи на положення ст. ст. 141, 180-182 СК України, зокрема про солідарний обов`язок батьків утримувати неповнолітню дитину та те, що відповідач добровільно не надає матеріальної допомоги дитині, позов підлягає до задоволення. Не погодившись з прийнятим рішенням, 20 листопада 2025 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_2 , діючи через свого представника адвоката Чернілевську Р. В., подав апеляційну скаргу, за результатами розгляду якої просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким задовольнити позов частково та стягнути з нього на користь ОСОБА_1 аліменти на неповнолітнього сина ОСОБА_5 в розмірі 1/6 частки від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Основними доводами апеляційної скарги є те, що між сторонами 26 червня 2019 року було укладено Договір про поділ майна подружжя, відповідно до якого у володіння позивачки перейшла житлова квартира АДРЕСА_1 , автомобіль марки «BMW», 2014 р. випуску та частина земельної ділянки. При цьому відповідачем на користь позивачки було сплачено власні грошові кошти у розмірі 5 238 000 грн, що еквівалентно 200 000 доларів США та передано ці кошти в повне особисте користування позивачки. Однак навіть після фактичного припинення шлюбних відносин з позивачкою, відповідач не втратив інтересу до життя своєї сім`ї та неповнолітнього сина, як про це вказує позивачка, а навпаки з власної волі забезпечував сім`ю грошовими коштами в значному розмірі, щоб вони могли вести комфортне життя в достатку. Після розірвання шлюбу з позивачкою він щомісяця в добровільному порядку переводив на банківські рахунки позивачки грошові кошти в середньому розмірі від 3 000 до 20 000 грн для забезпечення матеріальних потреб їх неповнолітнього сина, що підтверджується виписками з банківських рахунків. В тому числі здійснювалися регулярні перекази на картку позивачки в АТ «Універсалбанк» за період з 31 травня 2025 року по 25 жовтня 2025 року, тобто у період за який позивачка просила стягнути на її користь з нього за рішенням суду. Однак судом першої інстанції вказані фактичні обставини не були взяті до уваги та допущено подвійне стягнення з відповідача на користь позивачки грошових коштів у вигляді аліментів на утримання неповнолітнього сина з 30 травня 2025 року. Докази на підтвердження вищевказаних обставин відповідач передав своєму представнику, з яким мав укладений договір про надання правничої допомоги, однак той у останній день повідомив, що перебуває за кордоном, тому бути присутнім у судовому засіданні, призначеному на 20 жовтня 2025 року, він не зможе. При цьому відповідач був впевнений, що передані ним письмові докази його представник подав до суду у встановленому законом порядку, однак вже під час судового засідання дізнався, що такі докази в матеріалах справи відсутні, а самостійно під час судового засіданні відповідач їх не міг подати, оскільки ним не дотримано передбачену ЦПК України процедуру подачі доказів. Відповідач звертає увагу суду на те, що на його утриманні перебуває також неповнолітня дитина син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 від іншого шлюбу, крім того, його щомісячний дохід становить 12 100 грн, він зареєстрований як ФОП та перебуває на спрощеній системі оподаткування. 15 грудня 2025 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 , діючи через свого представника адвоката Вдовцову А. Д., подала відзив на апеляційну скаргу та просить залишити її без задоволення, відмовити в задоволенні клопотання сторони відповідача про долучення доказів до матеріалів справи, оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін. Основними доводами відзиву є те, що укладений між сторонами 26 червня 2019 року Договір про поділ майна подружжя є реалізацією їхніх майнових прав як подружжя та не має жодного правового зв`язку з виконанням аліментних зобов`язань щодо утримання спільної дитини. Умовами договору прямо не передбачено, що передане позивачці майно або грошові кошти надавалися в рахунок аліментів чи з метою звільнення відповідача від обов`язку утримувати дитину. Позивачка не заперечує той факт, що одразу після розірвання шлюбу та фактичного припинення сімейних відносин відповідач дійсно в добровільному порядку переводив на банківські рахунки позивачки грошові кошти в розмірі від 3 000 грн до 20 000 грн для забезпечення потреб їх неповнолітнього сина. Водночас слід наголосити, що починаючи з 2024 року розмір та регулярність утримання суттєво зменшилися, а суми коштів, які перераховує відповідач, перестали відповідати реальним потребам дитини. Закон не вимагає від того з батьків, з ким проживає дитина доводити у суді, що він витрачає на її утримання певну частку власного доходу, зокрема чи будь-яку іншу частину. Сам факт проживання дитини разом із позивачкою та перебування її на повному щоденному утриманні матері вже свідчить про виконання нею свого обов`язку щодо утримання дитини. Твердження відповідача про відсутність доказів доцільності стягнення аліментів у розмірі частки від усіх видів доходу є необгрунтованими. Крім того, відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів того, що утримання іншої дитини істотно погіршує його матеріальний стан або об`єктивно унеможливлює виконання обов`язку щодо належного утримання спільного з позивачкою сина. В судовому засідання представник ОСОБА_2 адвокат Чернілевська Р. В. вимоги викладені в апеляційній скарзі підтримала та просила її задовольнити. Позивачка ОСОБА_1 та її представник адвокат Вдовцова А. Д. будучи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи до апеляційного суду не з`явилися, будь-яких клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надсилали, а тому відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи. Частинами 1, 2 статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення не в повному обсязі відповідає вимогам закону. По справі встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини: 20 серпня 2005 року ОСОБА_2 та ОСОБА_7 зареєстрували шлюб, який рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 01 листопада 2019 року розірвано (а.с. 6); - сторони є батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 на а.с. 5); - позивачка 11 жовтня 2022 року зареєструвала шлюб з ОСОБА_8 та після реєстрації шлюбу змінила прізвище на « ОСОБА_4 » (свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_2 на а.с. 9); - згідно довідки голови комітету мікрорайону «Корея-1» Т. В. Рамазанова, ОСОБА_8 проживає за адресою: АДРЕСА_2 в складі сім`ї: чоловік ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 10). До апеляційної скарги додані наступні документи: -Договір про поділ майна подружжя від 26 червня 2019 року (а.с. 40 43); -Копії виписок з банківський рахунків ОСОБА_2 про переказ на картку ОСОБА_7 грошових коштів: (а.с. 44 49); -Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, згідно якого ОСОБА_2 зареєстрований як фізична особа підприємець (а. с. 50 53); -довідка про доходи ОСОБА_2 за період з 01 січня 2025 року по 31 жовтня 2025 року склав 120 500, 00 грн, а сукупний дохід в місяць 12 100 грн (а.с. 54); - ОСОБА_2 та ОСОБА_9 11 листопада 2022 року зареєстрували шлюб (згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 а.с. 55; в яких у шлюбі народився син ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_6 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_4 а.с. 56). Апеляційний суд, керуючись частинами 2, 3 статті 367 ЦПК України, приймає нові докази, надані відповідачем при апеляційному розгляді, оскільки обставини, на підтвердження яких вони подані, не заперечувалися позивачкою у відзиві. Між сторонами виник спір про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини. Статтею 51 Конституції України та статтею 180 СК України передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Частиною 2 статті 150 СК України визначено, що батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Згідно з частиною третьою статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Відповідно до приписів статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Згідно з частиною першою статті 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності. Відповідно до частини першої статті 3 Конвенції про права дитини, частин сьомої-восьмої статті 7 СК України, під час вирішення будь - яких питань щодо дітей суд повинен виходити з найкращого забезпечення інтересів дітей. Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» закріплено, що кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Судом першої інстанції вірно встановлено та не заперечується сторонами по справі, що їх неповнолітній ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає разом з матір`ю позивачкою ОСОБА_1 та перебуває на її утриманні. Апеляційний суд зауважує, що укладення між колишнім подружжям Договору про поділ майна подружжя від 26 червня 2019 року (а. с. 40 43) не впливає на обв`язок відповідача надавати утримання синові, оскільки зміст цього договору свідчить про вирішення лише майнових відносин між подружжям (в тому числі і сплата грошової компенсації за відступ від рівності часток), питання аліментних обов`язків ним не вирішувалися. У відзиві на апеляційну скаргу позивачка не заперечує тієї обставини, що вона після припинення спільного проживання отримувала від ОСОБА_2 кошти на утримання сина, на підтвердження чого відповідачем було надано виписки банківських рахунків (а. с. 44 49), проте добровільна сплата в минулому коштів на утримання дитини свідчить лише про належне виконання відповідачем своїх батьківських обов`язків та не є перешкодою для позивачки звернутися до суду із відповідним позовом про стягнення аліментів. Суд першої інстанції вірно визначив, що слід розпочати примусове стягнення аліментів з дня звернення позивачки до суду (30 травня 2025 року), це відповідає приписам частини 1 статті 191 СК України, натомість добровільна сплата відповідачем позивачці коштів на утримання дитини не є подвійним стягненням і в разі виникнення спору (непорозумінь) щодо розміру заборгованості по аліментах може бути вирішено в ході примусового виконання рішення, ухваленого у цій справі. Апеляційний суд приймає до уваги, що у відповідача є на утриманні ще одна дитина: ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_6 (а. с. 56), оскільки ця обставина повинна враховуватися при визначенні розміру аліментів (стаття 182 СК України). Суд першої інстанції, визначаючи розмір аліментів, які підлягають стягненню, не врахував наявність іншого утриманця у відповідача, тому апеляційний суд виснує, що визначений судом розмір аліментів як частки від заробітку(доходу) відповідача є дещо завищеним та його слід змінити з частини до 1/6 частини від заробітку (доходу) відповідача. Такий розмір аліментного зобов`язання відповідатиме критерію розумності та співмірності, забезпечуватиме мету аліментного зобов`язання та баланс інтересів як отримувача (дитини), так і платника аліментів та з урахуванням рівня доходів відповідача (в середньому 12 100 грн в місць) не перевищуватиме мінімальний гарантований державою розмір аліментів для дитини віком від 6 до 15 років, який у 2026 році становить 3 512 грн. Відтак доводи апеляційної скарги знайшли своє часткове підтвердження в ході розгляду справи. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України, апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, змінити рішення. Підставою для зміни рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (частина 1 статті 376 ЦПК України). Зважаючи на надану оцінку доводам учасників справи та висновкам суду першої інстанції, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 в частині розміру стягуваних аліментів підставними. Тому рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 20 жовтня 2025 року підлягає зміні в частині визначеного судом розміру аліментів, в іншій частині його слід залишити без змін як таке, що постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, за повного та об`єктивного встановлення істини по справі. На підставі викладеного та керуючись статтями 268, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, - постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану його представником адвокатом Чернілевською Русланою Віталіївною, задовольнити частково. Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 20 жовтня 2025 року змінити в частині визначення розміру аліментів та визначити: стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/6 частки заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 30 травня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття. В іншій частині рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 20 жовтня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_5 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 . Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 . Повне судове рішення складено 29 січня 2026 року. Головуюча Т. М. Шемета Судді О. В. Ковальчук О. С. Панасюк