Постанова Вінницький апеляційний суд № 127/11968/25

Справа № 127/11968/25 Провадження № 22-ц/801/162/2026 Категорія: 41 Головуючий у суді 1-ї інстанції Горбатюк В. В. Доповідач:Сало Т. Б. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 січня 2026 рокуСправа № 127/11968/25м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сала Т.Б., суддів: Ковальчука О.В., Шемети Т.М., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 27 жовтня 2025 року, ухвалене суддею Горбатюком В.В., в цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, встановив: У квітні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (далі - ТОВ «Діджи Фінанс») звернулося до суду із даним позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства заборгованість за кредитним договором №10003134129 від 10 лютого 2021 року у розмірі 16 634 грн, а також вирішити питання судових витрат. Позовні вимоги мотивовані тим, що 10 лютого 2021 року ОСОБА_1 подала заявку на отримання кредиту, у зв`язку з чим між нею та Товариством з обмеженою відповідальністю ТОВ «Інвест Фінанс» (далі ТОВ «Інвест Фінанс») було укладено кредитний договір №10003134129. На виконання умов вказаного договору відповідачу було перераховано 5 000 гривень. 05 вересня 2022 року між ТОВ «Інвест Фінанс» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір факторингу №556/ФК-22, за яким позивач набув право вимоги до відповідача за вказаним вище кредитним договором. Згідно договору факторингу, сума заборгованості за кредитним договором становить в загальному 16 634 грн, з яких: 5 000 грн заборгованість за тілом кредиту; 11 634 грн заборгованість за відсотками. Вказане стало підставою для звернення до суду із даним позовом. Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 27 жовтня 2025 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитним договором №10003134129 від 10.02.2021 у розмірі 16634 (шістнадцять тисяч шістсот тридцять чотири) гривні. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» судовий збір у розмірі 2422,40 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 (три тисячі) гривень. Не погодившись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі. У скарзі зазначає, що нарахування процентів за користування кредитом здійснено позивачем за період, що перевищує строк кредитування, що залишено судом першої інстанції поза увагою. За період кредитування, а саме з 10 лютого 2021 року по 03 березня 2021 року, розмір процентів становить 1 197 грн. Оскільки вона частково сплатила заборгованість в загальному розмірі 2 394 грн, розмір заборгованості за договором становить 3 803 грн. Умовами договору передбачено можливість пролонгації строку кредиту, однак позивачем не надано доказів продовження строку кредиту на визначених договором умовах. Надані позивачем додаткові угоди про зміну кредитного договору не містять підписів сторін кредитного договору, а отже вони не є укладеними та не могли породжувати жодних правових наслідків у вигляді продовження строку кредитування. Позивачем не доведено факту передачі йому від ТОВ «ФК «Інвест Фінанс» права вимоги до неї за кредитним договором, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимоги. У поданому на апеляційну скаргу відзиві ТОВ «Діджи Фінанс» просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Згідно положень ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Враховуючи вищенаведені норми, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи. Апеляційний суд, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги дійшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного. Встановлено, що 10 лютого 2021 року на підставі поданої ОСОБА_1 заяви між нею та ТОВ «ФК «Інвест Фінанс» укладено договір №10003134129 про надання споживчого кредиту. Відповідно до п. 1.1 цього договору, товариство зобов`язується надати позичальникові кредит у гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним відповідно до умов цього договору та виконати інші обов`язки, передбачені цим договором. Згідно з п. 1.2, 1.3 договору, сума кредиту становить 5 000 гривень, строк надання кредиту - 21 календарний день. Дата повернення кредиту вказується в Графіку платежів/розрахунків, що є Додатком №1 до цього договору. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах, визначених цим договором. Відповідно до п. 1.4 договору, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за кожен день користування кредитом за процентною ставкою. Зазначена процентна ставка нараховується: - в межах строку кредиту, передбаченого п.1.3. цього договору; - в межах строку, на який було продовжено строк кредиту за домовленістю сторін, якщо інший розмір процентної ставки не передбачено відповідною додатковою угодою до цього договору із урахуванням програми лояльності. Пунктом 1.6, 1.7 договору визначено орієнтовну реальну річну процентну ставку 416,1% річних та орієнтовну загальну вартість кредиту 6 197 грн. Кошти Кредиту надаються Кредитодавцем у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки, реквізити якої надані Позичальником Кредитодавцю з метою отримання Кредиту (п.2.1 договору). За змістом п.3.1-3.3 договору, нарахування процентів за цим договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту (включаючи періоди пролонгації), виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто методом «факт/факт». До періоду розрахунку процентів включається день надання та день фактичного повернення кредиту, але не включається дата повернення кредиту, вказана в Графіку розрахунків, крім випадку, якщо в межах строку надання кредиту, визначеного у пункті 1.3 цього договору, відбулася пролонгація строку кредиту, відповідно до п.4.2 цього договору, де проценти нараховуються і за дату повернення кредиту, вказану в Графіку розрахунків. У випадку, якщо день надання та день повернення кредиту співпадають, нарахування процентів здійснюється за один день. Розмір процентної ставки, встановлений в п.1.4 цього договору, залежить від умов її встановлення та є незмінним протягом усього строку дії цього договору та не може бути збільшений товариством в односторонньому порядку. У п.4.1 договору зазначено, що строк кредиту може бути продовжено за ініціативою позичальника на кількість днів, зазначену в п. 1.3 договору, якщо між сторонами буде досягнута домовленість про таке продовження у порядку, визначеному п. 4.2 договору (п.п.4.2.1-4.2.3). Пунктом 4.2 визначений порядок продовження строку кредиту за ініціативою позичальника. Так, у п.п.4.2.1 зазначено, що пропозиція (оферта) позичальника щодо продовження строку користування кредитом вчиняється здійсненням платежу на користь Товариства у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів, відповідь на яку Товариство може надати протягом 24 годин з моменту вчинення вказаних дій позичальником. Якщо позичальник, здійснюючи вказаний платіж, не бажає продовжувати строк користування кредитом, він зобов`язаний повідомити про це Товариство в один із вказаних способів: - перед здійсненням платежу вчинити в особистому кабінеті дії, направлені на часткове повернення заборгованості за кредитом; - протягом 24 годин з моменту внесення платежу направити на поштову скриньку Товариства повідомлення про необхідність зарахування такого платежу на часткове погашення заборгованості за кредитом з обов`язковою вказівкою в такому повідомлення номера й дати цього договору та суми здійсненого платежу. В іншому разі платіж буде розцінений Товариством як пропозиція (оферта) позичальника щодо продовження строку користування кредитом (п.п. 4.2.1). Відповідно до п.п.4.2.2 договору, товариство має право, але не обов`язок протягом строку для відповіді, акцептувати пропозицію (оферту) позичальника про продовження строку користування кредитом шляхом направлення позичальнику текстового повідомлення про погодження нового строку кредиту (з зазначенням нової дати повернення) на номер мобільного телефону та/або адресу електронної пошти, повідомленні позичальником товариству в особистому кабінеті/зазначені в цьому договорі. У випадку акцептування Товариством пропозиції (оферти) позичальника про продовження строку кредиту, новий строк кредиту розраховується з наступного дня, що слідує за днем вчинення позичальником дій, зазначених в п. 4.2.1 цього пункту договору, та нова дата повернення кредиту відображається в особистому кабінеті (п.п. 4.2.3). У п. 6.1 договору сторони домовились, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватимуться згідно Графіка розрахунків, крім випадку визначеного в пп.6.1.1. цього Договору. Якщо відбулося продовження строку користування кредитом за ініціативою Позичальника повернення кредиту та сплата процентів, що нараховуються в період пролонгації, здійснюється не пізніше дня, що є новою датою повернення кредиту та відображається Позичальнику в Особистому кабінеті, крім випадку визначеного в пп.6.1.1. цього Договору. Згідно з п.п.6.1.1 договору, у разі направлення позичальником коштів з метою повернення в повному обсязі або частково заборгованості за кредитом, в тому числі але не виключно, достроково або при наявності прострочення, проценти за фактичний термін користування кредитом повинні бути сплачені до моменту такого повернення. При цьому, якщо коштів, що направляються на повернення кредиту не достатньо для повної сплати процентів за його користування, то вважається що строк сплати таких процентів настав і кошти в першу чергу направляються на повернення цих процентів, з урахуванням черговості передбаченої пунктом 6.3. цього Договору. Пунктом 9 договору передбачено, що укладення цього договору здійснюється сторонами за допомогою ITC Товариства, доступ до якої забезпечується позичальнику через Веб-сайт. Електронна ідентифікація позичальника здійснюється при вході позичальника в особистий кабінет в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки товариством правильності введення коду, направленого товариством на номер мобільного телефону позичальника, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до особистого кабінету. При цьому, позичальник самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до Веб-сайту/ІТС товариства (а.с.22-27, 42-43). Відповідно до довідки ТОВ «Платежі Онлайн» №62/4027/12 від 14 грудня 2022 року товариство підтвердило проведення успішної транзакції №31292-51089-68453 щодо перерахування 10 лютого 2021 року коштів в розмірі 5000 грн на банківську картку Приватбанк НОМЕР_1 , код авторизації 151633 (а.с.40). У заяві позичальника № 10003134129 від 10 лютого 2021 року міститься персональна інформація ОСОБА_1 та вказаний нею номер банківської картки НОМЕР_1 . До позовної заяви додані додаткові угоди про зміну умов договору №10003134129 від 10 лютого 2021 року, датовані 05 березням, 17 березням та 02 квітням 2021 року (а.с.36-38). Згідно з розрахунком заборгованості за договором №10003134129 від 10 лютого 2021 року, наданого ТОВ «ФК «Інвест Фінанс», за період з 10 лютого 2021 року по 16 липня 2021 року заборгованість ОСОБА_1 складає 16 634 грн: заборгованість за тілом кредиту 5 000 грн; заборгованість за відсотками 11 634 грн (а.с.18-19). 05 вересня 2022 року між ТОВ «ФК «Інвест Фінанс» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір факторингу №556/ФК-22, за умовами пункту 2.1 якого клієнт зобов`язався відступити фактору права вимоги, зазначені в Реєстрі прав вимоги, а фактор зобов`язався їх прийняти та сплатити клієнту суму фінансування за таке відступлення на умовах, визначених цим договором. У п.4.1 цього договору зазначено, що право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання відповідного Реєстру прав вимоги у формі, наведеній в Додатку №1 до договору (а.с.31-35) Відповідно до витягу з Реєстру прав вимоги, до позивача перейшло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №10003134129 від 10 лютого 2021 року у загальному розмірі 16 634 грн, з яких: 5000 грн - заборгованість по тілу кредиту; 11 634 грн - заборгованість за відсотками (а.с.13). 27 червня 2024 року ТОВ «Діджи Фінанс» направило ОСОБА_1 письмову вимогу про погашення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту №10003134129 від 10 лютого 2021 року (а.с.41). У зв`язку з невиконанням відповідачем умов укладеного договору, ТОВ «Діджи Фінанс», як новий кредитор, звернулося до суду із вказаним позовом. Частиною першою статті 15 ЦК України, частиною першою статті 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України). Оскільки ОСОБА_1 , уклавши договір в електронній формі за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, погодилася з умовами, які вважала зручними для себе, та підтвердила умови отримання кредиту, відтак укладення кредитного договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача і цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною першою статті 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. У відповідності до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. За змістом ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк. Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконання з настанням цієї події. Таким чином, позичальник зобов`язаний виконувати умови кредитного договору у відповідності до його умов та вимог законодавства. У частині першої статті 512 ЦК України зазначено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Положеннями статей 1077, 1078 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти у розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Згідно зі статтею 1081 ЦК України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу. Частиною першою статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України), обґрунтування вимог учасників справи та обставин, які мають значення для справи, повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів (ст. 76-79 ЦПК України). Суд першої інстанції, встановивши неналежне виконання позичальником своїх зобов`язань, внаслідок чого допущено порушення прав позивача, та наявність заборгованості за кредитним договором, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову. Апеляційний суд, дослідивши наявні у матеріалах справи докази вважає, що висновки суду першої інстанції частково не відповідають встановленим у цій справі обставинам та не в повній мірі ґрунтуються на нормах матеріального права, які регулюють спірні правовідносини. Звертаючись до суду із даним позовом ТОВ «Діджи Фінанс» стверджує, що розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №10003134129 від 10 лютого 2021 року у загальному становить 16 634 грн, з яких 5 000 грн це заборгованість за тілом кредиту, а 11 634 грн за процентами. ОСОБА_1 в апеляційній скарзі не заперечує факт укладення 10 лютого 2021 року кредитного договору з ТОВ «ФК «Інвест Фінанс», отримання коштів в розмірі 5 000 грн, користування ними та не повернення коштів у визначеному цим договором розмірі. Разом з тим, ОСОБА_1 заперечує факт підписання трьох додаткових угод, а саме від 05 березня 2021 року, від 17 березня 2021 року та від 02 квітня 2021 року. Цими додатковими угодами вносилися зміни до основного договору, зокрема, в частині строку кредиту та порядку сплати процентів. Разом з тим, на відміну від договору №10003134129 від 10 лютого 2021 року, у додаткових угодах відсутня інформація щодо підписання їх позичальником електронним підписом. Так само в них відсутній і фізичний підпис позичальника. Відтак, за умови заперечення ОСОБА_1 факту підписання додаткових угод і ненадання ТОВ «Діджи Фінанс» доказів зворотного, апеляційний суд не бере їх до уваги, як належні та допустимі докази на підтвердження факту укладення додаткових угод про зміну умов договору. ОСОБА_1 в апеляційній скарзі зазначає про те, що проценти нараховані поза межами строку кредитування і вони підлягають стягненню лише за період з 10 лютого 2021 року по 03 березня 2021 року. За змістом частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Такі висновки сформульовані Верховним Судом, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12, від 19 травня 2020 року у справі №910/23028/17 та постановах Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 361/4563/16-ц, від 15 липня 2020 року у справі № 176/3645/14-ц. За змістом п.1.3 кредитного договору, строк надання кредиту 21 календарних днів. Дата повернення кредиту вказується в Графіку платежів/розрахунків, що є Додатком №1 до цього договору. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах, визначених цим договором. У п.6.1 кредитного договору сторони погодили, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватимуться згідно Графіка розрахунків, крім випадку визначеного в п.п.6.1.1. цього Договору. Згідно Графіку платежів/розрахунків, термін платежу становить 21 день, як то передбачено п.1.3 договору. Відповідно до п.п.6.1.1. цього договору, у разі направлення позичальником коштів з метою повернення в повному обсязі або частково заборгованості за кредитом, в тому числі але не виключно, достроково або при наявності прострочення, проценти за фактичний термін користування кредитом повинні бути сплачені до моменту такого повернення. При цьому, якщо коштів, що направляються на повернення кредиту не достатньо для повної сплати процентів за його користування, то вважається що строк сплати таких процентів настав і кошти в першу чергу направляються на повернення цих процентів, з урахуванням черговості передбаченої пунктом 6.3. цього Договору. Апеляційний суд вважає слушними доводи скаржника з приводу того, що у даному випадку не відбулося продовження строку кредиту (пролонгації) у розумінні розділу 4 договору про надання споживчого кредиту, оскільки матеріалами справи не підтверджується факт продовження строку кредиту за ініціативою позичальника: шляхом здійснення платежу на користь товариства у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів. Відтак, відповідачка за умовами договору повинна повернути 5 000 грн заборгованість за тілом кредиту та 1 197 грн заборгованість за процентами, у межах погодженого сторонами договору строку (надання кредиту), а всього 6 197 грн. Згідно наданого позивачем розрахунку, ОСОБА_1 було сплаченого у загальному 2 394 грн: 05 березня 2021 року 798 грн; 17 березня 2021 року - 798 грн; 02 квітня 2021 року 798 грн. Враховуючи положення п.6.3.1 договору про надання споживчого кредиту та ст. 534 ЦК України, внесена сума спрямовується першочергового на погашення процентів, а тоді - основної суми боргу. Відтак, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту в розмірі 3 803 гривні (6 197 грн - 2 394 грн). Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги щодо непідтвердження факту переходу до позивача права вимоги через ненадання реєстру прав вимоги, оскільки за умовами договору факторингу від 05 вересня 2022 року реєстр прав вимоги - це перелік прав вимог до боржників, що відступається за цим договором і форма реєстру прав вимог наведена в Додатку № 1 до цього договору, який і був наданий позивачем. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленим и. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 13 ст. 141 ЦПК України). Враховуючи часткове задоволення вимог позову (на 25,4%), підлягає зміні розподіл судових витрат шляхом зменшення розміру судового збору, який підлягає стягненню за подання позовної заяви, з 2 422,40 грн до 553,82 грн, а також зменшення розміру витрат на правничу допомогу з 3 000 грн до 2 052 грн (пропорційно заявленій до стягнення суми - 9 000 гривень). Також у зв`язку із частковим задоволенням вимог апеляційної скарги (на 77,1%), з позивача на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, в розмірі 2 802,85 грн. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просила стягнути з позивача на її користь витрати на правничу допомогу в розмірі 6 000 грн. На підтвердження витрат на правничу допомогу позивачем було надано: - ордер серії АВ №1251918 від 25 листопада 2025 року; договір про надання правничої допомоги, укладений 31 жовтня 2025 року між ОСОБА_1 та адвокатом Гурбою М.В.; розрахунок витрат на професійну правничу допомогу від 25 листопада 2025 року; акт про надану професійну правничу допомогу від 25 листопада 2025 року. У ч. 3, 4 ст. 137 ЦПК України зазначено, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У частині шостій вказаної статті зазначено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Враховуючи положення п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, відповідно до якої у разі часткового задоволення позову витрати на професійну правничу допомогу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, апеляційний суд вважає, що з урахуванням часткового задоволення вимг апеляційної скарги з позивача на користь відповідача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу, понесені в суді апеляційної інстанції, в розмірі 4 626 гривень. Керуючись ст. 137, 141, 367, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 27 жовтня 2025 року в частині розміру заборгованості змінити, зменшивши розмір заборгованості за кредитним договором, який підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», з 16 634 (шістнадцять тисяч шістсот тридцять чотири) гривні до 3 803 (три тисячі вісімсот три) гривень. У задоволенні решти вимог позову відмовити. Зменшити розмір судового збору, який підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», з 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок до 553 (п`ятсот п`ятдесят три) гривень 82 копійок, а також розмір понесених витрат на професійну правничу допомогу з 3 000 (три тисячі) гривень до 2 052 (дві тисячі п`ятдесят дві) гривень. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (ЄДРПОУ 42649746) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) судові витрати: судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, в розмірі 2 802 (дві тисячі вісімсот дві) гривні 85 копійок; витрати на правничу допомогу, понесені в суді апеляційної інстанції, в розмірі 4 626 (чотири тисячі шістсот двадцять шість) гривень. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Головуючий Т.Б. Сало Судді О.В. Ковальчук Т.М. Шемета