Постанова 4811 № 944/512/25

Справа № 944/512/25 Головуючий у 1 інстанції: Білецька М.О. Провадження № 22-ц/811/2821/25 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 січня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Ванівського О.М., суддів Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О. секретаря: Підлужного В.І., з участю: представника апелянта Ткачук В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Яворівського районного суду Львівської області від 10 липня 2025 року у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Міністерство оборони України, Яворівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Яворівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , військова частина НОМЕР_1 , про оголошення фізичної особи померлою, - в с т а н о в и в: В січні 2025 року представник заявника ОСОБА_1 , адвокат Стиранка М.Б., звернувся в суд із заявою, в якій просив оголосити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (актовий запис про народження №9653 від 12.11.1986), що проживав за адресою: АДРЕСА_1 , померлим під час участі у забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації проти України, захистом Батьківщини під час виконання бойового завдання. Датою смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вважати ІНФОРМАЦІЯ_2 село Євгенівка Донецької області, Україна. В обґрунтування заяви зазначав, що ОСОБА_1 є рідним братом ОСОБА_4 , батьками яких є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX, на всій території України з 24 лютого 2022 року введено воєнний стан. У зв`язку з наведеним, ОСОБА_4 було призвано до лав Збройних Сил України, а саме до військової частини НОМЕР_1 з 28 лютого 2022 року ІНФОРМАЦІЯ_3 . Згідно наказу №171 від 13 червня 2024 року ОСОБА_4 був призначений на посаду оператора другої роти охорони військової частини НОМЕР_1 . 11 липня 2024 року ОСОБА_3 отримала сповіщення сім`ї №10298, видане ІНФОРМАЦІЯ_3 , у якому вказується, що її син, молодший сержант ОСОБА_4 , оператор роти охорони, військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 , у бою за Батьківщину зник безвісти 05 липня 2024 року в районі АДРЕСА_2 . 12 липня 2024 року заявник звернувся до Яворівського районного відділу поліції ГУНП у Львівській області щодо розшуку свого брата про що було відкрито кримінальне провадження, що внесене до ЄРДР за №12024141350000527. 09 липня 2024 року військовою частиною НОМЕР_1 було проведено службове розслідування №294, яке закінчилося 10 серпня 2024 року, у ході проведення службового розслідування не було встановлено фактів добровільної здачі в полон, самовільного залишення військової частини (місця служби), дезертирства, а також вчинення самокаліцтва (самогубства) оператором другої роти охорони військової частини НОМЕР_1 молодшим сержантом ОСОБА_4 . Як зазначається з витягу наказу, відомостей про його надходження в лікарняні заклади або в бюро судово-медичної експертизи не надходило, інформації щодо перебування останнього в полоні немає. Згідно з витягу з наказу №112 від 10 серпня 2024 року ОСОБА_4 вважається зниклим безвісти. Так, станом на момент подання цієї заяви, ОСОБА_4 залишається надалі зниклим безвісти з 05 липня 2024 року по теперішній час. Відсутній будь-який зв`язок між ОСОБА_4 та його родиною, а також відсутні дані про перебування його в полоні, відтак, останній пропав безвісти за обставин, які загрожували йому смертю. Заявник ОСОБА_1 - брат ОСОБА_4 , його мати ОСОБА_3 та батько ОСОБА_2 бажають увіковічити пам`ять свого брата та сина, оформити належні їм спадкові права, а також мають намір реалізувати право на отримання частини одноразової грошової допомоги відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану". У зв`язку із вищенаведеним, просив заяву задовольнити. Оскаржуваним рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 10 липня 2025 року заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Міністерство оборони України, Яворівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Яворівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , військова частина НОМЕР_1 , про оголошення фізичної особи померлою - задоволено. Оголошено громадянина України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (актовий запис про народження №9653 від 12.11.1986), що проживав за адресою: АДРЕСА_1 , померлим під час участі у забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації проти України, захистом Батьківщини під час виконання бойового завдання. Датою смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вважати ІНФОРМАЦІЯ_2 . Місцем смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (актовий запис про народження №9653 від 12.11.1986), що проживав за адресою: АДРЕСА_1 , вважати село Євгенівка Донецької області, Україна. Роз`яснено заявнику, що у випадку, якщо фізична особа, яка була оголошена померлою, з`явилася або якщо одержано відомості про місце її перебування, суд за місцем перебування цієї особи або суд, що постановив рішення про оголошення її померлою, за заявою цієї особи або іншої заінтересованої особи скасовує рішення суду про оголошення фізичної особи померлою. Рішення суду оскаржило Міністерство оборони України, в апеляційній скарзі покликається на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи. Зокрема покликається на те, що дослідженні докази не дають суду підстави для висновку, що ОСОБА_4 загинув в районі бойових дій. Апелянт вказує, що зниклий безвісті за особливих обставин входив до особового складу військової частини НОМЕР_1 , яка в свою чергу входить до складу Збройних Сил України які підпорядковані Міністерству оборони України, яке здійснює забезпечення, військовополітичне та адміністративне керівництво Збройними Силами України. Таким чином, Міністерство оборони України здійснює забезпечувальну діяльність Збройних Сил України, а не здійснює безпосереднє керівництво ними і не може володіти інформацією щодо зазначеного військовослужбовця. Отже, Міністерство оборони України не є тим орган який може підтвердити чи заперечити загибель зниклого безвісті за особливих обставин, а лише військова частина НОМЕР_1 , так як зниклий безвісті був у підпорядкуванні даної військової частини. Просить рішення суду скасувати та постановити нове судове рішення, яким в задоволенні заяви відмовити. Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника апелянта ОСОБА_5 на підтримання апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що таку слід залишити без задоволення. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд. В силу положень ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України. Згідно п. п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам. Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Задовольняючи заяву ОСОБА_1 про оголошення ОСОБА_4 померлим, суд першої інстанції виходив з необхідності реалізації спадкових прав та інших соціальних прав, пов`язаних із статусом члена сім`ї загиблого військовослужбовця. Суд вважав встановленим та доведеним те, що ОСОБА_4 загинув у населеному пункті Євгенівка Донецької області під час виконання бойового завдання в умовах воєнного стану, пов`язаного з участю у забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації проти України та захистом Батьківщини на території Донецької області. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду зважаючи на наступне. Судом встановлено, що заявник ОСОБА_1 є рідним братом ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження ОСОБА_1 та свідоцтвом про народження ОСОБА_4 , що сторонами не оспорюється. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є батьками ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження ОСОБА_4 та сторонами не сопорюється. ОСОБА_4 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . З наказу командира військової частини НОМЕР_1 №171 від 13.06.2024 встановлено, що ОСОБА_4 прибув до військової частини НОМЕР_1 та був зарахований на посаду оператора другої роти охорони військової частини НОМЕР_1 з 13 червня 2024 року. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 №294 від 09.07.2024 «Про призначення службового розслідування за фактом зникнення безвісти молодшого сержанта ОСОБА_4 » призначено службове розслідування за фактом зникнення безвісти 05.07.2024 ОСОБА_4 внаслідок штурмових дій противника на позиції «Гвінея». З наказу №112 командира військової частини НОМЕР_1 від 10.08.2022 «Про результати службового розслідування призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 09.07.2024 №294 за фактом зникненням безвісти молодшого сержанта ОСОБА_4 » та акту службового розслідування від 10.08.2024 встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 близько 20 год 40 хв. в районі населеного пункту Євгенівка Донецької області, на позиції «ГВІНЕЯ», де противник вів наступальні дії, проводив мінометний та стрілецький обстріл позицій, перебував ОСОБА_4 . Після бою не вдалося встановити місце знаходження молодшого сержанта ОСОБА_4 , оператора 2 роти охорони військової частини НОМЕР_1 , який рахується зниклим безвісті. В ході вищеописаних подій не вдалося відшукати військове майно, яке належало молодшому сержанту ОСОБА_4 . Дані щодо розшукуваної особи ОСОБА_4 внесені 13.08.2024 до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин. Окрім цього, Яворівським РВП ГУНП у Львівській області 12.07.2024 внесено відомості до ЄРДР за №12024141350000527 за ч.1 ст.115 КК України, за фактом зникнення безвісти ОСОБА_4 . З відповіді №34/АН-462 від 21.01.2025 об`єднаного центру з координації пошуку та звільнення військовополонених, незаконно позбавлених волі осіб внаслідок агресії проти України при Службі безпеки України встановлено, що в об`єднаному центрі наявна інформація про факт зникнення військовослужбовця ОСОБА_4 . Під час взаємодії з органами, які уповноважені на розшук осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, міжнародними організаціями, відомості про місцезнаходження ОСОБА_4 , перебування його у полоні держави-агресора тощо на цей час Об`єднаним центром не отримувались. Згідно з частинами третьою-четвертою статті 49 ЦК України державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою. Частиною першою статті 293 ЦПК України визначено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності оспорюваних прав. ЦПК України містить чотири процедури, наслідком якої є ухвалення судового рішення, на підставі якого органами Державної реєстрації актів цивільного стану може бути видано свідоцтво про смерть, зокрема: - встановлення факту смерті особи в певний час в разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті (пункт 8 частини першої статті 315 ЦПК України); - встановлення факту смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (пункт 9 частини першоїстатті 315 ЦПК України); - встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України або на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан (стаття 317 ЦПК України); - визнання фізичної особи померлою (статті 305-309 ЦПК України). Вказані процедури є відмінними між собою, мають певні особливості та різні правові наслідки. Оголошення померлим (смерть in absentia) - це судове визнання померлим фізичної особи, про яку за місцем постійного проживання відсутні будь-які відомості про місце її перебування протягом встановленого законом строку. Оголошення особи померлою юридично прирівнюється до фізичної смерті, є припущенням смерті (praesumptio mortis) і має своїм наслідком припинення правоздатності особи. Тому при оголошенні особи померлою суд виходить із презумпції смерті особи, тобто припущення, що на момент розгляду справи особи немає в живих, однак встановити це достеменно неможливо. Оголошення особи померлою здійснюється судом на підставі непрямих доказів або у зв`язку з тривалою безвісною відсутністю. Оголошення фізичної особи померлою є юридичною фікцією, техніко-правовим прийомом, за якого суд визнає дійсними юридичні факти і обставини, які не підтверджуються неспростовними доказами через брак останніх або їх недостатність. Свого часу Верховний Суд України роз`яснив судам, що оголошення фізичної особи померлою це ствердження судовим рішенням припущення про смерть даної особи, тобто констатація високого ступеня ймовірності смерті (п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення»). Законодавець розрізняє дві підстави оголошення судом фізичної особи померлою: загальну та спеціальну. У частині 1 статті 46 ЦК України міститься загальна норма: «фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років» та дві спеціальні: «якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, протягом шести місяців» та «за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру». У частині 2 статті 46 ЦК України законодавець навів дві спеціальні норми: «фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій» (речення перше) та «з урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців» (речення друге). Фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті (частини 2, 3 статті 46 ЦК України). Порядок оголошення фізичної особи померлою встановлюється ЦПК України (частина 4статті 46 ЦК України). Відповідно до змісту статті 305 ЦПК України заява про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою подається до суду за місцем проживання заявника або за останнім відомим місцем проживання (перебування) фізичної особи, місцеперебування якої невідоме, або за місцезнаходженням її майна. Згідно із частиною першою статті 306 ЦПК України у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою: обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку. Тому оголошення фізичної особи померлою - це ствердження судовим рішенням припущення про смерть цієї особи, тобто констатація високого ступеня ймовірності смерті. Підставою для оголошення особи померлою є не факти (докази), які напевне свідчать про її загибель, а обставини, що дають підставу припускати смерть такої особи. Особа може бути оголошена в судовому порядку померлою у разі встановлення обставин, на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть цієї особи. На цьому наголошено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 31 травня 2023 року у справі №177/11/20, від 07 листопада 2023 року у справі № 607/159/23. У постановах від 26 квітня 2023 року у справі № 337/3725/22, від 29 березня 2023 року у справі № 753/8033/22 Верховний Суд дійшов висновків, що підставою для встановлення факту смерті є підтверджені доказами обставини, які свідчать про смерть громадянина в певний час і за певних обставин. Доказами, що підтверджують факт смерті особи в умовах воєнного стану або на тимчасово окупованій території України, можуть бути, зокрема: письмові докази; речові докази, у тому числі звуко- і відеозаписи; висновки експертів; копії лікарського свідоцтва/довідки про смерть; показання свідків, що можуть підтвердити ті обставини, на які посилається заявник; довідки з військкомату або від командира військової частини (у випадку загибелі військовослужбовців); заяви до правоохоронних органів про зникнення особи, в тому числі при обставинах, що загрожували їй смертю. Вочевидь вказаний перелік доказів не є вичерпним та може бути конкретизований у кожній справі залежно від встановлених у ній обставин. Подібні висновки висловлені у постанові Верховного Суду від 25 жовтня 2023 року справі № 607/1612/23. Разом із тим, суд повинен мати достатні належні та допустимі докази для встановлення обставин, на підставі яких можливо зробити вірогідне припущення про смерть громадянина. Відсутність безумовних доказів або суперечність у доказах на підтвердження обставин, що надаються заявником та/або заінтересованими особами, унеможливлює оголошення особи померлою (постанова Верховного Суду від 08 лютого 2024 року у справі № 148/1207/22). Тобто, на відміну від підстави для встановлення факту смерті особи (наявність достовірних доказів, що свідчать про її загибель), підставою для оголошення особи померлою є не факти (докази), які напевне свідчать про її загибель, а обставини, що дають підставу припускати смерть такої особи. Згідно з положеннями статей 12,81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина 1 статті 89 ЦПК України). Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності (частина 2 статті 89 ЦПК України). Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про оголошення загиблим його брата, який ІНФОРМАЦІЯ_2 в зоні збройного конфлікту, при оборонних діях в районі населеного пункту Євгенівка Донецької області пропав безвісти під час виконання бойового завдання із забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації під час воєнних дій на території України. На переконання апеляційного суду, заявником було надано докази, які з достатньою вірогідністю підтверджують загибель ОСОБА_4 у районі воєнних (бойових) дій. Жодних доказів, які б свідчили про те, що після 05.07.2024 року наявна будь-яка інформація про місце перебування чи знаходження ОСОБА_4 , матеріали справи не містять, як і не містять жодних відомостей про нього як про живого. Наказом в/ч НОМЕР_1 від 10 серпня 2024 року №112: ОСОБА_4 вважається зниклим безвісти. Відповідно до висновку службового розслідування військової частини НОМЕР_1 , ОСОБА_4 пропав безвісті за обставин, які дають підстави вважати, що він загинув. Закон України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» від (в редакції від 14 квітня 2022 року № 2191-ІХ) визначає правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, та забезпечує правове регулювання суспільних відносин, пов`язаних із набуттям правового статусу осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, з обліком, розшуком та соціальним захистом таких осіб і членів їхніх сімей. Для цілей цього Закону особливими обставинами вважаються збройний конфлікт, воєнні дії, тимчасова окупація частини території України, надзвичайні ситуації природного чи техногенного характеру. Згідно з частиною третьою статті 4 вказаного Закону надання особі статусу зниклої безвісти за особливих обставин відповідно до цього Закону не позбавляє її родичів або інших осіб права звернення до суду із заявою про визнання такої особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою у порядку, передбаченому законодавством. За відсутності лише тіла загиблого військовослужбовця, при наявності достатніх доказів його загибелі при проведенні бойових дій, відмова у заяві про оголошення такого військовослужбовця померлим не може вважатися такою, що відповідає завданням цивільного судочинства та принципу правової визначеності. Вказане вище узгоджується з висновком Верховного Суду, висловленим у постановах від 26 лютого 2024 року у справі № 686/9938/23, від 25 квітня 2024 року у справі № 278/970/23. З огляду на викладене, виходячи зі змісту положень статей 43,46 ЦК України, статей 305,306 ЦПК України, за наявності припущень про факт смерті фізичної особи, у тому числі у зв`язку з воєнними діями, без достовірних доказів, які свідчать про цей факт, правильним є звернення до суду із заявою про оголошення судом особи померлою (частина друга статті 46 ЦК України), а не із заявою про встановлення факту смерті цієї фізичної особи (пункт 8 частини першої статті 315 ЦПК України). Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для оголошення ОСОБА_2 померлим. Подібні висновки зроблені у постановах Верховного Суду від 28 лютого 2024 року у справі № 506/358/22, від 13 березня 2024 року у справі № 204/724/23, від 22 травня 2024 року у справі №337/2489/23, від 08 жовтня 2025 року у справі № 357/9150/24). Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 грудня 2024 року у справі № 755/11021/22 вирішила виключну правову проблему щодо початку відліку строку, передбаченого частиною другої статті 46 ЦК України, для оголошення судом фізичної особи померлою. Велика Палата Верховного Суду наголосила, що в частині другій статті 46 ЦК України йдеться про воєнні дії, збройний конфлікт, а не про воєнний стан. Не можна тлумачити цей припис як такий, що його можливо застосувати стосовно оголошення особи померлою винятково після скасування воєнного стану на всій території України. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою не раніше спливу шести місяців від дня закінчення активних бойових дій на місці ймовірної загибелі фізичної особи або від дня настання події, за якої відбулася загибель фізичної особи, якщо така подія хоча і є наслідком воєнних дій, проте сталася не на території ведення активних дій. Отже, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про задоволення заяви. Також слід вказати, що шестимісячний строк, зазначений у частині другій статті 46 ЦК України, має відраховуватися від дня закінчення активних бойових дій на місці (території) ймовірної загибелі фізичної особи, а не від дня закінчення воєнного стану чи воєнних дій на всій території України. Суд наголошує на тому, що обрахування шестимісячного строку, зазначеного у реченні другому частини другої статті 46 ЦК України, від дня припинення або скасування воєнного стану в Україні загалом або закінчення воєнних дій, збройного конфлікту на усій її території суперечило б принципу правовладдя (верховенства права) та його складовій - правовій визначеності. «…Під час визначення моменту для початку відліку шестимісячного строку, встановленого реченням другим частини другої статті 46 ЦК України, суд повинен враховувати соціальний контекст та засаду справедливості. Оскільки в умовах російської агресії, яка триває на території України, ситуація в країні залишається недостатньо стабільною, будь-які правові рішення повинні бути чутливими до складних життєвих обставин, у яких опинилися люди. Відрахування шестимісячного строку з дня припинення або скасування воєнного стану чи закінчення воєнних дій, збройного конфлікту було б непропорційним обмеженням прав та інтересів значної кількості цивільних осіб, членів сімей Захисників і Захисниць України. Також не можна відраховувати шестимісячний строк, передбачений частиною другою статті 46 ЦК України, від дати ймовірної загибелі фізичної особи на території ведення активних бойових дій, оскільки внаслідок триваючих активних бойових дій ситуація на певній території може бути невизначеною та непередбачуваною. Зокрема, зв`язок із особою може перерватися з різних причин, особа може бути змушена змінити місце постійного проживання, перебування або потрапити в полон, що ускладнює встановлення обставин її зникнення. В умовах воєнних дій, збройного конфлікту часто бракує достовірної інформації, що унеможливлює навіть гіпотетичне визначення дати ймовірної загибелі, а відтак і об`єктивне обчислення строків для оголошення особи померлою.» Отже, шість місяців, які визначені в реченні другому частини другої статті 46 ЦК України, мають відраховуватися від дня закінчення активних бойових дій на місці (на території) ймовірної загибелі фізичної особи, що дозволятиме надати правову охорону людям, які постраждали від війни та у яких у зв`язку з вірогідною смертю зниклої фізичної особи виникають певні цивільні права та правомірні інтереси, і забезпечуватиме правову справедливість. ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про оголошення померлим його брата ОСОБА_4 в січні 2025 року. Тож на момент ухвалення судом першої інстанції рішення, сплинув шестимісячний строк, зазначений у реченні другому частини другої статті 46 ЦК України. Оскільки день вірогідної смерті особи у населеному пункті Євгенівка Донецької області, є 05.07.2024 року, з урахуванням вимог частини 3 статті 46 ЦК України, необхідно оголосити саме з цього дня ОСОБА_4 , померлим. Статтею 47 ЦК України визначено, що правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті. При цьому колегія суддів зауважує, що законом встановлений правовий запобіжник порушення будь-яких прав особи, оголошеної судом померлою, оскільки відповідно до статті 48 ЦК України, у випадку, якщо фізична особа, яка була оголошена померлою, з`явилась, або якщо одержано відомості про місце її перебування, суд за місцем перебування цієї особи, або суд, що постановив рішення про оголошення її померлою, за заявою цієї особи або іншої заінтересованої особи скасовує рішення суду про оголошення фізичної особи померлою. Апеляційним судом встановлено, що наявні в справі матеріали не містять жодних суперечностей щодо обставин загибелі військовослужбовця ОСОБА_4 та надають можливість зробити вірогідне припущення про його смерть внаслідок бойових дій під час виконання ним обов`язків військової служби 05 липня 2024 року в районі населеного пункту Євгенівка Донецької області, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, враховав норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, і прийшов до вірного висновку про задоволення заяви. Інші наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта з висновками суду першої інстанції та з їх оцінкою, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції доказів, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції щодо задоволення заяви є законними і обґрунтованими, відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону. Наведене свідчить, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст. 375 ЦІК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Керуючись ст.ст. 374 ч. 1 п.1, 375, 381 - 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,- у х в а л и в: апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення. Рішення Яворівського районного суду Львівської області від 10 липня 2025 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повний текст постанови складено 28.01.2026 року. Головуючий: Ванівський О.М. Судді: Цяцяк Р.П. Шеремета Н.О.