LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4803199/5281/25

від 27.01.2026 ·
Резолютивна:Апеляційну скаргу представника Дніпровської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» - Сисоєвої Аліни Володимирівни задовольнити.

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/246/26 Справа № 199/5281/25 Суддя у 1-й інстанції - РУДЕНКО В. В. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 січня 2026 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого судді Агєєва О.В., суддів: Космачевської Т.В., Халаджи О.В. розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників, цивільну справу №199/5281/25 за заявою Дніпровської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за надані послуги з ОСОБА_1 , за апеляційною скаргою представника Дніпровської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» - Сисоєвої Аліни Володимирівни на ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 30 квітня 2025 року про відмову у видачі судового наказу, постановлену у складі судді Руденко В.В.,- ВСТАНОВИВ: Заявник Дніпровська філія ТОВ «Газорозподільні мережі України» звернулась до Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська із заявою про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за надані послуги з ОСОБА_1 у розмірі 2806,46 грн., пені 37,09 грн., 3% річних 66,23 грн., інфляційні збитки 292,63 грн. та понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 242,24 грн. Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 30 квітня 2025 року відмовлено у видачі судового наказу за заявою КП «ЖИЛСЕРВІС-5» Дніпровської міської ради про стягнення заборгованості за надані послуги з ОСОБА_1 , на підставі п.1 ч.1 ст.165 ЦПК України. Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 05 червня 2025 року виправлено описку, вважати правильним в тексті ухвали Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 30 квітня 2025 року, якою було відмовлено у видачі судового наказу за заявою Дніпровська філія ТОВ «Газорозподільні мережі України» про стягнення заборгованості за надані послуги з ОСОБА_1 назву заявника Дніпровська філія ТОВ «Газорозподільні мережі України», замість неправильно зазначеної КП «ЖИЛСЕРВІС-5». Не погодившись із ухвалою суду від 30 квітня 2025 року, якою відмовлено у видачі судового наказу, представник Дніпровська філія ТОВ «Газорозподільні мережі України» - Сисоєва А.В. подала апеляційну скаргу, в якій вважає, що оскаржена ухвалу суду постановлена з порушенням норм процесуального права, а саме: ст.77, ч.4 та ч.7 ст.81, ст.ст.58-62 ЦПК України, які полягають в неповному дослідженні та невірній оцінці доказів, що призвело до недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, а також до невідповідності висновків суду обставинам справи. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що заявник із заявою про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за послуги з розподілу природного газу з боржника ОСОБА_1 , звернувся до суду через підсистему «Електронний суд», та як додатки до цієї заяви додані копії відповідних документів, а саме:копія платіжного доручення про сплату судового збору; копія заяви-приєднання до умов договору розподілу природного газу; роздруківка типового договору розподілу природного газу; розрахунок суми заборгованості за послуги розподілу природного газу; загальний розрахунок заборгованості з урахуванням пені, 3% річних та інфляційних витрат; копія витягу з ЄДР ТОВ «Газорозподільні мережі України»; копія виписки з ЄДР ДФ ТОВ «Газорозподільні мережі України» ; копія витягу Положення ДФ ТОВ «Газорозподільні мережі України»; копія довіреності від 26.12.2024 року; копія свідоцтва на право зайняття адвокатською діяльністю. Звертає увагу, що вимогами статті 163 ЦПК України на заявника не покладено обов`язку надання копії заяви про видачу судового наказу та додатків до неї для боржника, як і доказів надсилання копії заяви про видачу судового наказу з доданими до неї документами боржнику. Вважає, суд першої інстанції безпідставно відмовив у видачі судового наказу з підстав, передбачених п.1 ч.1 ст.165 ЦПК України, не звернувши уваги на зміст п.2 ч.2 ст.163 ЦПК України, яка встановлює вимогу про зазначення у заяві про видачу судового наказу офіційної електронної адреси боржника лише у разі наявності такої інформації у заявника. У зв`язку із чим просила суд ухвалу суду від 30 квітня 2025 року, якою відмовлено Дніпровській філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» у видачі судового наказу, скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив. Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до положень частини 2 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про відмову у видачі судового наказу. Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах заявлених вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне. Згідно з частиною першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції не відповідає вказаним вимогам закону. Відмовляючи Дніпровській філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» у видачі судового наказу, суд першої інстанції виходив з того, що представник заявника, подаючи заяву про видачу судового наказу через підсистему «Електронний суд», не зазначив про наявність або відсутність електронного кабінету у боржника ОСОБА_1 , тому заява про видачу судового наказу не відповідає вимогам ст.163 ЦПК України. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до частини другої статті 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження. Наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо (частина третя статті 19 ЦПК України). Згідно з частиною другою статті 42 ЦПК України при розгляді вимог у наказному провадженні учасниками справи є заявник та боржник. Відповідно до частини першої статті 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Судовий наказ може бути видано, якщо, зокрема, заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, електронних комунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості (пункт 3 частини першої статті 161 ЦПК України). Згідно з пунктом 1 частини першої статті 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заява подана з порушеннями вимог статті 163 цього Кодексу. Статтею 163 ЦПК України врегульовано питання щодо форми і змісту заяви про видачу судового наказу. Так, частиною другою цієї статті Кодексу визначено, що у заяві повинно бути зазначено: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб - громадян України), а також офіційні електронні адреси та інші дані, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника; 3) ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) представника заявника, якщо заява подається представником, його місце проживання або місцезнаходження; 4) вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються; 5) перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. Відповідно до частини четвертої цієї статті Кодексу, якщо заяву подано в електронній формі до боржника, який має зареєстровану офіційну електронну адресу, заявник у подальшому повинен подавати будь-які процесуальні та інші документи, пов`язані з розглядом його заяви виключно в електронній формі. У судах функціонує Єдина судова інформаційно-комунікаційна система. Єдина судова інформаційно-комунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, між учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, державні органи, органи місцевого самоврядування та суб`єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі в добровільному порядку. Реєстрація в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі не позбавляє права на подання документів до суду в паперовій формі. Особи, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі, можуть подати процесуальні, інші документи, вчинити інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи з використанням власного електронного підпису, прирівняного до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги», якщо інше не передбачено цим Кодексом. Особливості використання електронного підпису в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі визначаються Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (частина перша, четверта, шоста та восьма статті 14ЦПК України (в редакції чинній на час подання заяви)). Згідно з положеннями частини п`ятої сьомої статті 43 ЦПК України документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). У разі подання до суду документів в електронній формі учасник справи зобов`язаний надати доказ надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів. Відповідно до частини першої та другої статті 169 ЦПК України після видачі судового наказу суд не пізніше наступного дня надсилає його копію (текст), що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень, боржникові на його офіційну електронну адресу або рекомендованим листом із повідомленням про вручення, чи цінним листом з описом вкладеного, якщо офіційної електронної адреси боржник не має. Одночасно з копією судового наказу боржникові надсилається копія заяви стягувача про видачу судового наказу разом з доданими до неї документами. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм. Такі ж правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20. Системний аналіз вказаних положень процесуального закону, з урахуванням принципу розумності дає підстави для таких висновків: - положеннями ЦПК України не виключається можливість подання заяви про видачу судового наказу в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, зокрема якщо заявник має зареєстровану офіційну електронну адресу в такій системі, а не лише у разі, якщо боржник має зареєстровану офіційну електронну адресу в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі; - обов`язок заявника зазначати в заяві про видачу судового наказу офіційну електронну адресу боржника виникає лише у разі, якщо такий боржник є суб`єктом, який реєструє офіційну електронну адресу в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі в обов`язковому порядку, а у разі добровільної реєстрації, у заявника виникає такий обов`язок, якщо такі дані йому відомі; - застосування за аналогією до наказного провадження положень абзацу 2 частини другої статті 177 ЦПК України є невірним, адже у регулюванні цього питання в наказному провадженні прогалини відсутні, оскільки такі врегульовано, за умови подання заяви про видачу судового наказу в електронній формі, положеннями статті 43 ЦПК України. Проте, з огляду на сутність наказного провадження, надіслання копії заяви про видачу судового наказу разом з копіями доданих до неї документів, покладено саме на суд, після видачі судового наказу, а не на заявника, одночасно з поданням такої заяви. Такі висновки відповідають положеннями частини сьомої статті 43 ЦПК України, згідно з якою у разі подання до суду в електронній формі заяви по суті справи, зустрічного позову, заяви про збільшення або зменшення позовних вимог, заяви про зміну предмета або підстав позову, заяви про залучення третьої особи, апеляційної скарги, касаційної скарги та документів, що до них додаються, учасник справи зобов`язаний надати доказ надсилання таких матеріалів іншим учасникам справи. У вказаній нормі відсутня заява про видачу судового наказу, і така заява не є в розумінні положень статті 174 заявою по суті справи. Із заяви Дніпровської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» про видачу судового наказу вбачається, що було зазначено про те, що заявника відсутня інформація щодо наявності електронного кабінету боржника. У справі, що переглядається, боржник не є особою, яка зобов`язана була в обов`язковому порядку зареєструвати офіційну електронну адресу в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі, а у заявника відсутні відомості про те, чи зареєструвала вона її в добровільному порядку. У заявника також відсутній визначений законодавством обов`язок щодо надіслання боржнику листом з описом вкладення копії заяви про видачу судового наказу разом з доданими до неї документами одночасно з поданням такої заяви до суду, в тому числі, в електронній формі. Однак, суд першої інстанції на вказане належної уваги не звернув та дійшов передчасного висновку про наявність підстав для відмови у видачі судового наказу, а доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду. Відповідно до ст.379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 30 квітня 2025 року про відмову у видачі судового наказу слід скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись статтями 367, 374, 379, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу представника Дніпровської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» - Сисоєвої Аліни Володимирівни задовольнити. Ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 30 квітня 2025 року про відмову у видачі судового наказу у справі №199/5281/25 - скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 27 січня 2026 року. Судді:

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»