Постанова 4821 № 711/6842/24

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер провадження 22-ц/821/1641/24Головуючий по 1 інстанції Справа №711/6842/24 Категорія: на ухвалу Демчик Р. В. Доповідач в апеляційній інстанції Гончар Н. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 листопада 2024 рокум. Черкаси Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів: Гончар Н.І., Карпенко О.В., Фетісової Т.Л. учасники справи: заявник - ТОВ «ХОЛД ЛІМІТЕД»; боржник - ОСОБА_2 ; особа, яка подала апеляційну скаргу - ТОВ «ХОЛД ЛІМІТЕД»; розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ХОЛД ЛІМІТЕД» на ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 02 вересня 2024 року у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Холд Лімітед», заінтересована особа : ОСОБА_2 про видачу судового наказу, в с т а н о в и в: 30.08.2024 року ТОВ «ХОЛД ЛІМІТЕД» через систему «Електронний суд» звернувся в суд з заявою про видачу судового наказу. Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 02 вересня 2024 року відмовлено ТОВ «ХОЛД ЛІМІТЕД» у видачі судового наказу. Не погоджуючись з ухвалою суду ТОВ «ХОЛД ЛІМІТЕД» подав апеляційну скаргу в якій просить ухвалу скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження її розгляду. Апеляційна скарга мотивована тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи. Рішення суду необґрунтоване та незаконне, винесене з порушенням норм процесуального права. Вказує, що відповідно до ст. 163 ЦПК України на заявника, який подав заяву про видачу судового наказу не покладено обов`язку надання доказів направлення боржнику копії такої заяви через систему «Електронний суд» або в паперовому вигляді за допомогою засобів поштового зв`язку. Натомість ч. 2 ст. 169 ЦПК України передбачено обов`язок суду після видачі судового наказу одночасно з копією судового наказу надіслати боржникові копію заяви стягувача про видачу судового наказу разом з доданими до неї документами. Вказує, що висновок суду про те, що на заяву про видачу судового наказу розповсюджуються вимоги щодо подання позовної заяви, передбачені ч. 1 ст. 177 ЦПК України є невірним, оскільки вказана норма права зобов`язує тільки у разі подання до суду в електронній формі заяви по суті справи, зустрічного позову, заяви про збільшення або зменшення позовних вимог, заяви про зміну предмета або підставу позову, заяви про залучення третьої особи, апеляційної скарги, касаційної скарги та документів, що до них додаються, надавати докази надсилання таких матеріалів іншим учасникам справи. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до вимог ч. ч. 1 і 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Згідно з ч. ч. 1, 2, 5, ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Зазначеним вимогам закону оскаржувана ухвала суду першої інстанції не відповідає. Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків. З матеріалів справи вбачається, що 30.08.2024 року ТОВ «ХОЛД ЛІМІТЕД» через систему «Електронний суд» звернувся в суд з заявою про видачу судового наказу. Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 02 вересня 2024 року відмовлено ТОВ «ХОЛД ЛІМІТЕД» у видачі судового наказу. Ухвала суду обґрунтована тим, що подана заява не містить відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету боржника, заявником не надано доказів надіслання боржнику ОСОБА_2 копій поданих до суду документів листом з описом вкладення або доказів надсилання до його Електронного кабінету. Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Відповідно до частин 1 - 3 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження. Наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо. Наказне провадження - це особливий спрощений вид цивільного процесу, спрямований на швидкий та ефективний захист безспірних прав осіб шляхом видачі судового наказу, що одночасно є судовим рішенням та виконавчим документом. Процесуальні питання здійснення наказного провадження, зокрема форма та зміст заяви про видачу судового наказу, підстави для відмови у видачі судового наказу, врегульовано положеннями ст. ст. 160 - 173 Розділу ІІ ЦПК України, які є спеціальними процесуальними нормами щодо інших видів проваджень у цивільних справах. Частиною 1 ст. 13 ЦПК України, встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Вимоги щодо форми та змісту заяви про видачу судового наказу, які суд першої інстанції вважав порушеними заявником, визначені у ст. 163 ЦПК України, згідно з якою заява про видачу судового наказу подається до суду у письмовій формі та підписується заявником або його представником. У заяві повинно бути зазначено: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб - громадян України), а також інші дані, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) представника заявника, якщо заява подається представником, його місце проживання або місцезнаходження; 4) вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються; 5) перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. До заяви про видачу судового наказу додаються: 1) документ, що підтверджує сплату судового збору; 2) документ, що підтверджує повноваження представника, якщо заява підписана представником заявника; 3) копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; 4) інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги. Якщо заяву подано в електронній формі до боржника, який має електронний кабінет, заявник надалі повинен подавати будь-які процесуальні та інші документи, пов`язані з розглядом його заяви, виключно в електронній формі. Заявник має право відкликати заяву про видачу судового наказу до її розгляду судом. Відповідно до ч. 1, ч. 4, ч. 8 ст. 14 Глави 1 «Основні положення» Розділу І «Загальні положення» ЦПК України у судах функціонує Єдина судова інформаційно-комунікаційна система. Єдина судова інформаційно-комунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, між учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Реєстрація в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, не позбавляє права на подання документів до суду в паперовій формі. Згідно ч. 5 ст. 43 ЦПК України документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. Отже, за змістом наведених вище норм ст. 14, ст. 43 ЦК України, які є загальними стосовно інших положень цього Кодексу, на вчинення процесуальної дії, подання процесуальних документів до суду в електронній формі з використанням ЄСІТС та її підсистем є правом учасників процесу, яке може бути обмежено лише у випадках, прямо передбачених Кодексом. Розділ ІІ «Наказне провадження» ЦПК України не містить спеціального обмеження на подання процесуальних заяв, зокрема заяви про видачу судового наказу, в електронній формі. Положеннями ЦПК України передбачена можливість для заявника подати заяву про видачу судового наказу в електронній формі з використанням ЄСІСТ та її модулів, зокрема й в тих випадках, коли боржник не має електронного кабінету. Зазначений висновок підтверджується ч. 4 ст. 163 ЦПК України передбачає, що у разі, якщо заяву подано в електронній формі до боржника, який має електронний кабінет, заявник надалі повинен подавати будь-які процесуальні та інші документи, пов`язані з розглядом його заяви, виключно в електронній формі. Дана норма процесуального Кодексу передбачає лише те, що за умов подання до суду заяви про видачу судового наказу в електронній формі й одночасно наявності у боржника електронного кабінету, такий заявник зобов`язаний надалі подавати документи виключно в електронній формі. Відмовляючи у видачі судового наказу, суд першої інстанції застосував положення ст.ст. 163, 165, 177 ЦПК України. Частиною 1 ст. 165 ЦПК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у видачі судового наказу, зокрема п. 1 цієї статті передбачено, що суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заява подана з порушенням вимог ст. 163 цього Кодексу. Суд першої інстанції послався саме на невідповідність поданої заявником заяви формі, встановленій законом, однак не врахував, що ч. 1 ст. 165 ЦПК України не передбачено, що подання заявником заяви про видачу судового наказу в електронній формі за відсутність у боржника зареєстрованого електронного кабінету та не надання доказів направлення боржнику копії документів, які були надіслані суду, має наслідком відмови заявнику у видачі судового наказу. Так, передбачені ст. 163 ЦПК України вимоги щодо форми та змісту заяви про видачу судового наказу, а також інші положення розділу ІІ «Наказне провадження» ЦПК України не містять норм, які б покладали на заявника обов`язок надавати суду докази направлення копії заяви іншій стороні по справі. Безпідставним є застосування судом першої інстанції норми ч. 1 ст. 177 Розділу ІІІ ЦПК України, якою регулюються загальні вимоги щодо форми та змісту виключно позовної заяви та документів, що додаються до неї, до процесуальних правовідносин у наказному провадженні, які містять ряд особливостей та окреме нормативне регулювання положеннями Розділу ІІ ЦПК України. Отже, до форми, змісту та способу подання заяви про видачу судового наказу застосовуються відповідні положення розділів І та ІІ ЦПК України. Подібні за змістом правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 27 січня 2021 року у справі № 569/13154/20, від 17 лютого 2021 року у справі № 569/13160/20, від 10 березня 2021 року у справі № 766/17333/20-ц, 15 вересня 2021 року у справі № 761/16863/14-ц, від 06 жовтня 2021 року у справі № 761/14537/15-ц, від 27 жовтня 2021 року у справі № 713/1971/20, від 15 вересня 2021 року у справі № 761/16863/14-ц. За таких обставин, суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі помилково зазначив, що у випадку звернення до суду із заявою про видачу судового наказу до неї обов`язково додаються докази направлення боржнику листом з описом вкладення документів або доказ надсилання до його Електронного кабінету. Суд першої інстанції, не врахував зазначені вище обставини справи та норми процесуального права, дійшов передчасного висновку про наявність підстав для відмови у видачі судового наказу. Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. На підставі викладеного, апеляційний суд вважає, що постановлена Придніпровським районним судом м. Черкаси ухвала від 02.09.2024 року підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, з підстав, передбачених п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України (порушення норм процесуального права). Керуючись статтями 374, 379, 381, 382, 384, ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ХОЛД ЛІМІТЕД» задовольнити. Ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 02 вересня 2024 року скасувати. Матеріали справи № 711/6842/24 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Холд Лімітед», заінтересована особа : ОСОБА_2 про видачу судового наказу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції з підстав та на умовах, викладених у статті 389 ЦПК України. Судді