Постанова 4851 № 440/11488/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 січня 2026 р. Справа № 440/11488/25 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Чалого І.С., Суддів: Ральченка І.М. , Катунова В.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції: А.О. Чеснокова) від 24.10.2025 по справі № 440/11488/25 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Міністерства оборони України, в якій просить суд: - визнати протиправним рішення Міністерства оборони України щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з настанням інвалідності І групи внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; - скасувати пункт 15 протоколу № 6/в від 07 лютого 2025 року засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум; - зобов`язати Міністерство оборони України призначити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв`язку з настанням інвалідності І групи внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 24.10.2025 в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити. В апеляційній скарзі позивач посилається на те, що він при встановленні йому І групи інвалідності ні одноразової грошової допомоги, ні компенсаційної виплати не отримував. Подібні правовідносини з приводу вирішення питання про призначення одноразової грошової допомоги при зміні групи інвалідності були предметом розгляду у Верховному Суді, постанова від 15.07.2020 у справі № 240/10153/19. Вказує, що встановлення йому І групи інвалідності свідчить лише про погіршення стану здоров`я внаслідок тієї ж самої події, що вже була підставою для виплати, і не утворює нового страхового випадку, який би дав право на повторний вибір. Відповідач, своїм правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу не скористався. У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 16.12.2010 під час первинного огляду органами МСЕК позивачу вперше встановлено II групу інвалідності у зв`язку з захворюванням, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджується випискою з акту огляду МСЕК до довідки серії 10 ААА № 016214. 11.12.2023 під час повторного огляду органами МСЕК позивачу з тих же підстав була встановлена I група інвалідності, що підтверджується довідкою серії 12 ААГ № 536140 від 06.02.2024. У зв`язку зі встановленням I групи інвалідності, у травні 2024 року позивач звернувся до Міністерства оборони України із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності після звільнення з військової служби, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Згідно витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 07.02.2025 № 6/В, під час вивчення поданих на розгляд документів, а саме в довідці Лубенської районної військової адміністрації Полтавської області Управління соціального захисту населення № 11-31/301 від 10.05.2024 встановлено, що ОСОБА_1 отримав компенсаційну суму за шкоду, заподіяну здоров`ю відповідно до статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" своїм правом на отримання компенсації", в розмірі 284 грн 40 коп., тобто скористався правом на отримання допомоги. Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 не має права на одержання одноразової грошової допомоги відповідно до статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що отримавши у квітні 2012 року страхову виплату у розмірі 284,40 грн, позивач реалізував передбачене законодавством право на вибір виду соціальної виплати. Зазначений вибір є остаточним та не підлягає перегляду у зв`язку з подальшою зміною групи інвалідності. Норми законодавства не містять положень щодо можливості скасування раніше обраного виду забезпечення та призначення іншого виду допомоги у разі зміни обставин. Встановлення позивачу І групи інвалідності свідчить лише про погіршення стану здоров`я внаслідок тієї ж самої події, що вже була підставою для виплати, і не утворює нового страхового випадку, який би давав право на повторний вибір виду страхового забезпечення. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного. Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Частиною 5 ст. 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей. Питання пов`язані з реалізацією права на соціальний захист неодноразово розглядав і Конституційний Суд України та сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 № 8-рп/99 та від 20.03.2002 року № 5-рп/2002). Необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян, як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей (рішення Конституційного Суду України від 20.03.2002 № 5-рп/2002). Згідно із ст. 41 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII Про військовий обов`язок і військову службу (в подальшому Закон № 2232-XII ), виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". Статтею 16 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей (в подальшому - Закон № 2011-XII) передбачено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання. Відповідно до п. б ч. 1 ст. 16-2 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону). Згідно із п. 4 ст. 16-3 Закону України № 2011-ХІІ, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми. У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із змінами, що відбулися, не здійснюється. Пунктом 6 статті 16-3 Закону України № 2011-ХІІ визначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами. Відповідно до п. 8 ст. 16-3 Закону України № 2011-ХІІ, особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права. Згідно із п. 9 ст. 16-3 Закону України № 2011-ХІІ, порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України. Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, (далі - військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст), визначено Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Порядок № 975). Абзацом 3 пункту 3 Порядку № 975 визначено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії. Відповідно до п. 8 Порядку № 975, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному та резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми. У разі повторного встановлення (зміни) групи інвалідності, причин її виникнення або ступеня втрати працездатності понад дворічний строк після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється. Згідно із п. 11 Порядку № 975, військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв`язку інвалідності чи втрати працездатності. До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім`я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою). Відповідно до п. 12 Порядку № 975, призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов`язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів). Пунктом 13 Порядку № 975 визначено, що керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку. Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови. Судовим розглядом встановлено, що 16.12.2010 року ОСОБА_1 встановлена друга група інвалідності, захворювання пов`язані з виконанням обов`язків військової служби з ЛН на ЧАЕС, що підтверджується довідкою серії МСЕ № 9170094 від 16.12.2010./а.с.12/ Відповідно до Довідки № 11-31/301 від 10.05.2024, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку у відділі № 3 (м. Пирятин) управління соціального захисту населення Лубенської районної військової адміністрації та йому відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" призначено та виплачено в квітні 2012 року одноразову компенсацію учасникам ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами 2 групи внаслідок Чорнобильської катастрофи у розмірі 284,40 грн. /а.с.14/ ОСОБА_1 пройшов повторний огляд, під час якого йому була встановлена І група інвалідності, з 11.12.2023, захворювання так, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби з ЛН на ЧАЕС, що підтверджується довідкою серії 12 ААГ №536140./а.с.13/ 14.05.2024 року ОСОБА_1 звернувся до начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 з заявою в якій просив виплатити йому одноразову грошову допомогу у зв`язку із захворюванням пов`язаним із виконанням обов`язків військової служби на ЧАЕС та отриманням першої групи інвалідності, різницю у виплаті одноразової допомоги другої групи інвалідності на першу. /а.с. 36/ Департамент соціального забезпечення Міністерства оборони України (через Управління соціальної підтримки) відповідно до п. 13 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою КМУ від 25.12.2013 № 975, подається висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , який з 06.02.2024 визнаний особою з інвалідністю І групи, до якого додаються документи. Додаток: заява 1 арк., копія довідки МСЕК про встановлення інвалідності 2 арк., копія витягу з наказу про виключення зі списків особового складу 1 арк., копія експертного висновку ЦМЕК МОЗ та МНС України на 2 арк., копія витягу з протоколу засідання ЦВЛК 1 арк., копія паспорту та ідентифікаційного номеру 2 арк., копія посвідчення особи з інвалідністю 1 арк., копія тимчасового посвідчення 1 арк., копія довідки від 10.05.2024 № 11-31/301 на 1 арк., копія посвідчення особи з інвалідністю 2 арк., копія посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 арк., копія посвідчення ветерана військової служби -1 арк., згода на обробку персональних даних 1 арк. /а.с. 35-56/ Приймаючи рішення про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги відповідач виходив з того, що ОСОБА_1 отримав компенсаційну суму за шкоду, заподіяну здоров`ю відповідно до статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в розмірі 284,40 грн., тобто скористався своїм правом на отримання компенсації. Разом з цим, колегія суддів зазначає, що вперше ІІ групу інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, позивачу встановлено з 16.12.2010, а 11.12.2023 позивачу встановлено І групу інвалідності без зміни її причин, а тому у цій справі спір між сторонами виник не щодо отримання одноразової грошової допомоги вперше, а щодо доплати грошової допомоги. Водночас, відповідач відмовляючи в задоволенні заяви позивача фактично надав оцінку наявності у позивача права на виплату одноразової допомоги вперше на підставі Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", та не надав належної оцінки підставам звернення, а саме тому, що позивач звернувся з заявою про виплату одноразової допомоги з підстав саме зміни групи інвалідності, а не тільки з підстави отримання допомоги по іншому Закону. За встановлених обставин та наведеного правового регулювання, колегія суддів приходить до висновку, що висновок відповідача у рішенні Міністерства оборони України щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з настанням інвалідності І групи внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, є передчасним. Судом першої інстанції не було враховано вищенаведених обставин, та не встановлено всіх фактичних обставин у справі. Щодо позовної вимоги зобов`язати Міністерство оборони України призначити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв`язку з настанням інвалідності І групи внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", колегія суддів зазначає наступне. Зобов`язання судом відповідача призначити та виплатити одноразову грошову допомогу позивачеві у зв`язку з настанням інвалідності І групи внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", може мати місце лише у випадку, якщо судом встановлено відсутність інших підстав для відмови у призначенні та виплаті такої допомоги, які передбачені законом. При цьому, суд не уповноважений здійснювати перевірку наявності чи відсутності усіх названих підстав, у випадку, якщо відповідач цього не здійснив, оскільки у такому разі це не входить до предмету судової перевірки, а прийняття судом рішення про зобов`язання відповідача виплатити позивачеві одноразову допомогу, без перевірки наявності чи відсутності усіх підстав для відмови у її виплаті, може бути необґрунтованим. Враховуючи викладене, суд вважає, що у даній частині позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме: зобов`язати Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 та додані до неї документи про призначення та виплату йому одноразової грошової допомоги у зв`язку з настанням інвалідності І групи внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", з урахуванням висновків суду. Підсумовуючи, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 . Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29). Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Відповідно до положень ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального та процесуального права. Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст. 327, ч. 1 ст. 329 КАС України. Керуючись ст. ст. 311, 315, 317, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24.10.2025 по справі № 440/11488/25 - скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково. Визнати протиправним рішення Міністерства оборони України щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з настанням інвалідності І групи внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Скасувати пункт 15 протоколу № 6/в від 07 лютого 2025 року засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум. Зобов`язати Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 та додані до неї документи про призначення та виплату йому одноразової грошової допомоги у зв`язку з настанням інвалідності І групи внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", з урахуванням висновків суду. В іншій частині вимог - відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя (підпис)І.С. Чалий Судді(підпис) (підпис) І.М. Ральченко В.В. Катунов