Постанова 4851 № 520/27652/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 січня 2026 р. Справа № 520/27652/24 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Перцової Т.С., Суддів: Макаренко Я.М. , Жигилія С.П. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 03.12.2025, головуючий суддя І інстанції: Супрун Ю.О., м. Харків, повний текст складено 03.12.25 по справі № 520/27652/24 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язанні вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ ОСОБА_1 (далі по тексту ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі по тексту ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідач), в якому просив суд: - визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови у видачі ОСОБА_1 довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023 для здійснення перерахунку пенсії. - зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2023 у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011- XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, та з обов`язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, станом на 01.01.2023, встановлених за відповідною (аналогічною) посадою (на день звільнення зі служби) для здійснення обчислення та перерахунку пенсії із 01 лютого 2023 року ОСОБА_1 . - стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі 1211 грн. 20 коп., сплачену за подачу адміністративного позову. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 02.12.2024 по справі № 520/27652/24 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено частково. Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , які полягають у не підготовці та не надані до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області оновленої довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за нормами, чинними станом на 01.01.2023р. для здійснення обчислення та перерахунку з 01.02.2023р. основного розміру пенсії ОСОБА_1 . Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_3 підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області нову довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за нормами, чинними станом на 01.01.2023р., для здійснення обчислення та перерахунку з 01.02.2023р. основного розміру пенсії ОСОБА_1 . В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в частині задоволення позовних вимог у сумі 605 (шістсот п`ять) грн. 60 коп. 24.02.2025 до Харківського окружного адміністративного суду від представника позивача надійшла заява в порядку статті 382 КАС України про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, в якій останній просив суд встановити судовий контроль за виконанням рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.12.2024 у справі № 520/27652/24 та зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_4 подати звіт про виконання рішення суду. В обґрунтування вимог вказаної заяви стверджував, що оскільки станом на момент звернення позивача з такою заявою судове рішення досі залишається невиконаним, наявні підстави для встановлення судового контролю за його виконанням. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 04.03.2024 по справі № 520/27652/24 в задоволенні заяви представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення від 02.12.2024 року по справі № 520/27652/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - відмовлено. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 14.03.2025 по справі № 520/27652/24 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 04 березня 2025 року по справі №520/27652/24 скасовано. Заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.12.2024 у справі № 520/27652/24 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено. Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_3 подати звіт про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.12.2024 у справі № 520/27652/24 протягом одного місяця до суду першої інстанції. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 06.06.2025 по справі № 520/27652/24 затверджено звіт ІНФОРМАЦІЯ_1 , поданий на виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 14.04.2025 року по справі №520/27652/24 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 22.08.2025 по справі № 520/27652/24 апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 06.06.2025 по справі № 520/27652/24 - скасовано. Адміністративну справу № 520/27652/24 направлено до Харківського окружного адміністративного суду - для продовження розгляду. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 03.12.2025 по справі № 520/27652/24 прийнято звіт ІНФОРМАЦІЯ_1 від 28.11.2025 про виконання рішення суду у справі № 520/27652/24 та припинено заходи судового контролю. Позивач, не погодившись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на її необґрунтованість та порушення судом норм матеріального права, просив суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2025 р. по справі № 520/27652/24 та ухвалити постанову, якою відмовити у прийнятті звіту ІНФОРМАЦІЯ_1 від 28.11.2025 про виконання рішення суду у справі № 520/27652/24, зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 подати звіт про виконання судового рішення у справі № 520/27652/24 протягом одного місяця з моменту отримання копії постанови. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що висновок суду першої інстанції про те, що рішення у даній справі виконано відповідачем у повному обсязі є таким, що не відповідає дійсності, оскільки у раніше отриманих позивачем Довідках про складові грошового забезпечення від 21.06.2021 та від 02.01.2025, чітко визначено відсотковий розмір надбавки за особливості проходження служби - 65%, тоді як у виданій на виконання рішення суду у справі № 520/27652/24 Довідці від 22.10.2025 розмір надбавки за особливості проходження служби та премія розраховані у середніх розмірах. При цьому жодних правових підстав, так само як і судових рішень, які б давали підстави суб`єкту владних повноважень діяти на свій розсуд, видаючи Довідку зі зміненими даними, не приймалось. Таким чином, суд першої інстанції, прийнявши звіт відповідача, фактично припинив здійснення судового контролю, не дивлячись на те, що судове рішення відповідачем, на якого судом покладено обов`язок щодо виконання такого, фактично виконано не було. Тобто, Харківським окружним адміністративним судом не застосовано спосіб відновлення порушеного права ОСОБА_1 на отримання Довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023, який би виключав подальші протиправні дії з боку відповідача та необхідність повторного звернення позивача за захистом своїх прав та інтересів. Відповідач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційних скарг рішення суду першої інстанції, доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке. Залишаючи без задоволення заяву, подану позивачем у порядку статті 382 КАС України, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для встановлення судового контролю згідно з вказаної норми права з посиланням на виконання відповідачем рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.12.2024 по справі № 520/27652/24, оскільки питання щодо конкретних розмірів щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії судом під час розгляду цієї справи не вирішувалося та відповідно суд не зобов`язував відповідача підготувати і надати довідку з відсотковими показниками розмірів щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, зокрема, надбавки за особливості проходження служби та премії, а отже перевірка правильності визначення числових та відсоткових значень довідки виходить за межі судового контролю у цій справі. Зважаючи на це, судом констатовано, що між сторонами виникли нові правовідносини (новий спір) з приводу не / правомірності обчислення щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, які не охоплювалися предметом спору у справі № 520/27652/24. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає таке. Приписами статті 129 Конституції України встановлено, що однією з основних засад здійснення судочинства є обов`язковість судового рішення. Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. На виконання приписів статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, для їх виконання на всій території України передбачена також приписами Закону України "Про судоустрій і статус суддів". Аналізуючи наведені норми, колегія суддів зауважує, що судове рішення, що набрало законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок, тобто особа, якій належить виконати судове рішення, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права. В абзаці третьому пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року №5-рп/2013 Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення. Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012). Також, Конституційний Суд України у рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі Шмалько проти України, заява № 60750/00, від 20 липня 2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Крім того, у Рішенні від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику Європейського суду з прав людини підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі Валерій Фуклєв проти України від 7 червня 2005 року, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі Шмалько проти України від 20 липня 2004 року, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі Юрій Миколайович Іванов проти України від 15 жовтня 2009 року, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі Apostol v. Georgia від 28 листопада 2006 року, заява № 30779/04). Метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у від 30 червня 2009 року № 16-рп/2009). Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 6 вересня 1978 року у справі "Класс та інші проти Німеччини", "із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури". На підставі аналізу статей 3, 8, частин 1, 2 статті 55, частин 1 та 2 статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв`язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 констатував, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання. У справі Сорінг проти Об`єднаного Королівства від 07.07.1989 Європейський суд визначив, що на державі лежить прямий обов`язок дотримуватися громадянських прав осіб і забезпечувати належне та своєчасне виконання рішення суду, що набрало законної сили. Виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам ст. 6 Конвенції. Поза сумнівом, вирішення справи в суді без невиправданого і необґрунтованого зволікання є запорукою ефективного захисту особою своїх прав. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвим, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням, зазначено в Концепції пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру. Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статтями 14, 370 Кодексу адміністративного судочинства України. З метою забезпечення виконання судового рішення статтею 382 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено дві форми судового контролю за виконанням судового рішення: 1) зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання рішення суду; 2) накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. З 19 грудня 2024 року набрав чинності Закон України від 21 листопада 2024 року № 4094-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень» (далі - Закон № 4094-ІХ), яким статтю 382 КАС України викладено у новій редакції, а КАС України доповнено статтями 381-1, 382-1, 382-2, 382-3. При цьому, згідно із пунктом 2 Розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону № 4094-IX, справи у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цим Законом, розглядаються з урахуванням особливостей, що діють після набрання чинності цим Законом. Так, згідно із частинами 1 та 2 статті 382 КАС України (в редакції Закону № 4094-IX), суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення. Відповідно до частини 1 статті 382-2 КАС України суд розглядає звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду питання, не перешкоджає судовому розгляду. Розгляд зазначеного звіту про виконання судового рішення здійснено судом з урахуванням особливостей, що діють після набрання чинності Законом № 4094-ІХ, у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Вимоги до змісту та форми такого звіту визначені у нормах частин 2 та 3 статті 382-2 КАС України. Згідно з частинами 1 - 4 статті 382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту. Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення. Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу. У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення. Половина суми штрафу стягується на користь заявника, інша половина - до Державного бюджету України. При цьому за змістом норм частини 5 цієї ж статті Кодексу передбачено, що суд за клопотанням суб`єкта владних повноважень може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, що підтверджують здійснення керівником такого суб`єкта владних повноважень дій, які спрямовані на виконання судового рішення та які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними. Якщо судове рішення стосується здійснення виплат (пенсійних, соціальних тощо), суд може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, які підтверджують відсутність бюджетних асигнувань у суб`єкта владних повноважень та вжиття його керівником всіх необхідних заходів для встановлення таких бюджетних асигнувань, які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними. Аналізуючи наведені вище процесуальні норми у сукупності, Верховний Суд при розгляді звіту про виконання судового рішення, що стосується виплати заборгованості з пенсії (ухвала від 13.03.2025 у справі № 640/16655/21), висловив позицію про те, що встановлення судового контролю за виконанням судових рішень є заходом превентивного впливу на відповідача у справі з метою своєчасного виконання зобов`язань у межах відповідної справи. Наслідком відмови у прийнятті звіту про виконання судового рішення є накладення на керівника суб`єкта владних повноважень штрафу, а також можливість встановлення нового строку для подання звіту про виконання судового рішення чи зміна способу і порядку його виконання. Будь-якого альтернативного варіанту дій у такому випадку у суду немає. Колегією суддів встановлено, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.12.2024 по справі № 520/27652/24 набрало законної сили 02.01.2025 за наслідками апеляційного перегляду. На виконання рішення суду у даній справі відповідач повинен був підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області нову довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за нормами, чинними станом на 01.01.2023, для здійснення обчислення та перерахунку з 01.02.2023 основного розміру пенсії ОСОБА_1 . На виконання рішення суду у справі № 520/27652/24, ІНФОРМАЦІЯ_2 виготовлено та направлено до ГУ ПФУ в Харківській області довідку № ФХ-118522/13797 від 22.10.2025 про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії позивача станом на 01.01.2023 року, в якій визначено розмір посадового окладу - 13100,00 грн., оклад за військовим (спеціальним) званням - 2250,00 грн., надбавка за вислугу років 50% (ПО+ОВЗ) - 7675,00 грн., надбавка за особливості проходження служби (у середніх розмірах, що фактично виплачується за відповідною посадою) у сумі - 9828,00 грн., надбавка за службу в умовах режимних обмежень (ПО) 15% - 1965,00 грн., доплата за науковий ступінь кандидата або доктора наук (ПО) 5% - 655,00 грн., премія (у середніх розмірах, що фактично виплачується за відповідною посадою) у сумі - 12040,00 грн. Всього 47513.00 грн. Обґрунтовуючи свою заяву, подану у порядку статті 382 КАС України, протиправністю таких дій відповідача при виконанні рішення суду від 02.12.2024 у справі № 520/27652/24, позивач вказує, що у раніше отриманих позивачем Довідках про складові грошового забезпечення від 21.06.2021, від 02.01.2025, чітко зазначено відсотковий розмір надбавки за особливості проходження служби - 65%, тоді як у виданій на виконання рішення суду у справі № 520/27652/24 Довідці від 22.10.2025 розмір надбавки за особливості проходження служби та премія розраховані у середніх розмірах, а тому рішення суду у даній справі виконано не у повному обсязі. З приводу наведеного колегія суддів зауважує, що резолютивна частина рішення суду у справі № 520/27652/24 не містить будь-яких зобов`язань в частині визначення конкретного відсотку надбавки за особливості проходження служби, премії та інших складових. Судом не надавалася оцінка в частині наявності у позивача права на отримання надбавки за особливості проходження служби та премії у певному відсотковому розмірі. Будь-яких інших судових рішень у даній справі, які б містили визначення конкретного відсоткового розміру надбавки за особливості проходження служби та премії судами не приймалось, а сторони на такі обставини не посилаються. Відповідно до частини 1 статті 382-3 КАС України, за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу. Системний аналіз викладеної вище правової норми дозволяє стверджувати, що подання суду звіту про виконання судового рішення та доказів, які підтверджують виконання судового рішення, є підставою для прийняття відповідного звіту. Враховуючи викладене, оскільки із поданого ІНФОРМАЦІЯ_2 звіту про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.12.2024 у справі № 520/27652/24 слідує, що відповідачем виготовлено та направлено до ГУ ПФУ в Харківській області довідку № ФХ-118522/13797 від 22.10.2025 про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії позивача станом на 01.01.2023, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для прийняття такого звіту. За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для ІНФОРМАЦІЯ_1 нового строку для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 Кодексу адміністративного судочинства України, що має наслідком прийняття рішення про відмову у задоволенні вимог апеляційної скарги. Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Суд, у цій справі, також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (п. 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення. Відповідно до статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Згідно з частиною 1 статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване судове рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення питання. Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст. 241, ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 03.12.2025 по справі № 520/27652/24 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя Т.С. Перцова Судді Я.М. Макаренко С.П. Жигилій