Постанова Харківський апеляційний суд № 635/12815/24

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А Іменем України 22 січня 2026 року м. Харків справа № 635/12815/24 провадження № 22-ц/818/713/26, № 22-ц/818/995/26 Харківський апеляційний суд у складі: Головуючого: Пилипчук Н.П. суддів: В.Б. Яцини, Ю.М. Мальованого за участю секретаря - Муренченко С.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення слати аліментів та штрафних санкцій, за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , в особі її представника ОСОБА_3 , на рішення Харківського районного суду Харківської області від 31 липня 2025 року та додаткове рішення Харківського районного суду Харківської області від 02 вересня 2025 року, постановлені під головуванням судді Даниленко Т.П.,- в с т а н о в и в: У листопаді 2024 року ОСОБА_1 через свого представника адвоката Чухраєву Н.С. звернулась до Харківського районного суду Харківської області з позовною заявою до ОСОБА_2 , в якій просить суд стягнути з відповідача на свою користь 810 866,72 гривень, з яких: 667 787, 33 гривень пеня за несвоєчасну сплату аліментів, 121 275, 58 гривень сума інфляційних втрат (інфляційного збільшення) та 21 803, 81 гривень 3 % річних. Судові витрати просить покласти на відповідача. В обґрунтування позову позивачка посилається на те, що 24.03.2011 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб, який було розірвано рішенням Харківського районного суду Харківської області від 26.07.2016 у справі № 635/5474/16-ц. У шлюбі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась дитина - ОСОБА_4 . Після розірвання шлюбу донька залишилась проживати разом із матір`ю за місцем реєстрації останньої: АДРЕСА_1 . Враховуючи, що після розірвання шлюбу відповідач самоусунувся від утримання дитини, за заявою ОСОБА_1 , 22.10.2018 Харківським районним судом Харківської області було винесено судовий наказ у справі № 635/6682/18 про стягнення аліментів на утримання дитини - ОСОБА_4 з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у твердій грошовій сумі - 50 % від розміру прожиткового мінімуму на дитину відповідно віку. Через несплату ОСОБА_2 аліментів в добровільному порядку, ОСОБА_1 звернулась до Міськрайонного відділу державної виконавчої служби по Харківському району та місту Люботину Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції для примусового виконання судового наказу. Після цього, зазначеним органом було відкрито виконавче провадження № 57729767. Після відкриття виконавчого провадження ОСОБА_2 почав просити ОСОБА_1 забрати виконавчий лист, обіцяючи, що буде сплачувати аліменти добровільно та в достатньому обсязі. Через що, ОСОБА_1 у вересні 2020 року звернулась із заявою про повернення виконавчого документу. Постановою головного державного виконавця - Кравчуна Д.В. від 15.09.2020 виконавчий документ було повернуто стягувачці. Разом із цим, ОСОБА_2 не дотримався своїх обіцянок. Так, починаючи з вересня 2020 року до березня 2022 року він сплачував аліменти на утримання дитини у розмірі 1000,00 грн щомісячно, що не складало навіть 50 % від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку. З березня 2022 року по січень 2023 року ОСОБА_5 взагалі не виконував свого обов`язку утримувати доньку. У зв`язку із початком повномасштабного вторгнення РФ на територію України та небезпечною ситуацією у Харківській області ОСОБА_1 , задля збереження життя, фізичного та психологічного здоров`я доньки, 07.03.2022 виїхала у Францію, де перебуває з дитиною зараз. Враховуючи повномасштабне вторгнення, втрату роботи в Україні, виїзд у чужу країну, де у позивачки немає ані родичів/знайомих, збільшення потреб дитини у зв`язку із її дорослішанням - ОСОБА_1 втратила можливість самостійно утримувати доньку, як вона це робила раніше, поки відповідач майже два роки нехтував своїм обов`язком сплачувати аліменти. У зв`язку із чим, ОСОБА_1 у грудні 2023 року була вимушена звернутись до адвоката Чухраєвої Н.С. з метою поновлення виконавчого провадження та примусового стягнення аліментів з відповідача. Так, 05.01.2024 постановою державного виконавця Харківського відділу Державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області СМУ МЮ на підставі судового наказу Харківського районного суду Харківської області від 22.10.2018 у справі № 635/6682/18 було відкрито виконавче провадження № 73721357. Наразі, вказане виконавче провадженім є відкритим та з відповідача стягуються аліменти у розмірі 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку (що на день подання позову складає - 1598, 00 грн), а також, заборгованість, яка утворилась за попередній період. Разом із цим, за період стягнення аліментів (з 11.09.2020 - до сьогодні) у примусовому порядку (через органи ДВС) відповідач здійснює оплату аліментів із порушенням строку, а також не в повному обсязі (здійснює часткові платежі), протягом 2 років взагалі не здійснював оплату аліментів. У зв`язку із чим, у нього виникали і виникають заборгованості зі сплати аліментів за кожний місяць. Так, з метою недопущення з боку відповідача повторного нехтування інтересами дитини, її правом на утримання з боку обох батьків, забезпечення гідного рівня життя доньки - позивачка вважає за необхідне застосувати всі доступні способи захисту прав дитини, зокрема - застосувати до відповідача штрафні санкції - пеню (на підставі ст. 196 СК України), а також стягнути інфляційні втрати та 3% річних (на підставі ст. 625 ЦК України) за період з листопада 2020 року до 01.01.2024, що в загальній сумі складає 810 866,72 грн, яку і просить стягнути з відповідача на свою користь. Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 31 липня 2025 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення слати аліментів та штрафних санкцій задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів на дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за період з листопада 2020 року по 01 жовтня 2024 року у розмірі 22 536 грн. 67 коп., а також витрати по сплаті судового збору в сумі 1211 грн. 20 коп. в дохід держави. В іншій частині у задоволенні позову відмовлено. Додатковим рішенням Харківського районного суду Харківської області від 02 вересня 2025 року заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Чухраєвої Н.С. про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в особі представника Чухраєвої Н.С. просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Стверджує, що суд першої інстанції неправомірно обмежив розмір пені сумою 22 536,67 грн., посилаючись на те, що у відповідності до ч. 1 ст. 196 СК України, загальна сума пені 667 787,33 грн. перевищує 100 % заборгованості, адже, такий підхід суперечить положенням чинного законодавства України та судовій практиці. Також зазаначає, що суд першої інстанції помилково відмовив у задоволенні позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних, посилаючись на те, що ст. 196 СК України є спеціальною нормою, яка виключає застосування ст. 625 ЦК України. Вважає такий висновок помилковим. Також просить скасувати додаткове рішення Харківського районного суду Харківської області від 02.09.2025 р. про стягнення витрат на професійну правничу допомогу та ухвалити нове судове рішення про задоволення вимог в повному обсязі. Посилається на неправильне застосування судом норм процесуального права та неповне з`ясування обставин щодо розподілу судових витрат. Перевіряючи законність і обґрунтованість судових рішень суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного. Рішення суду мотивовано тим, що відповідно до частини 1 статті 196 СК України, розмір неустойки (пені) не може перебільшувати 100% суми заборгованості. Враховуючи, що сума неустойки (пені) за порушення відповідачем аліментних зобов`язань перевищує 100 % заборгованості по даному аліментному зобов`язанню, суд вважає за необхідне стягнути пеню в межах суми наявної заборгованості по аліментам, а саме в сумі 22 536,67 грн. Також позивач просила суд стягнути з відповідача за період з листопада 2020 року до 01.10.2024 інфляційні втрати за прострочення сплати аліментів в розмірі 121 275,58 грн та 3 % річних - 21 803,81 грн. Дана вимога задоволенню не підлягає виходячи з того, що правовідносини сторін по даній справі регулюються нормами Сімейного кодексу України, до яких положення ч. 2 ст. 625 ЦК України не застосовуються. Сімейний кодекс України, який є спеціальним законом, чітко встановив відповідальність за несплату аліментів у вигляді пені (ст. 196 СК України). Отже, до даного виду зобов`язання, в разі його порушення, правило ст. 625 ЦК України не застосовується, а тому в задоволенні позову в цій частині належить відмовити, оскільки така вимога позивача є безпідставною. Такі висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи. Судом встановлено, що 24.03.2011 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровано шлюб, який розірвано рішенням Харківського районного суду Харківської області від 26.07.2016 у справі № 635/5474/16-ц, яке додано до матеріалів справи. Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого Будянською селищною радою Харківського району Харківської області від 26.09.2011 батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Після розірвання шлюбу донька ОСОБА_4 залишилась проживати разом із матір`ю ОСОБА_1 за місцем реєстрації останньої - АДРЕСА_1 , що підтверджується копією довідки про реєстрації місця проживання особи виконавчого комітету Будянської селищної ради Харківського району Харківської області від 22.07.2020. Згідно судового наказу Харківського районного суду Харківської області від 22.10.2018 з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 19 вересня 2018 року і до досягнення дитиною повноліття, який видано та пред`явлено до виконання з відкриттям виконавчого провадження № 57729767. Постановою головного державного виконавця Міськрайонного відділу державної виконавчої служби по Харківському району та місту Люботину Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) Кравчуна Д.В. від 15.09.2020 судовий наказ Харківського районного суду Харківської області від 22.10.2018 (справа № 635/6682/18) повернуто стягувачу ОСОБА_1 у зв`язку із його відкликанням стягувачем. З вересня 2020 року до березня 2022 року ОСОБА_2 сплачував аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 у розмірі 1000,00 грн щомісячно в добровільному порядку на користь ОСОБА_1 , що підтверджується копіями квитанцій та не спростовується сторонами. У зв`язку із початком повномасштабного вторгнення РФ на територію України та небезпечною ситуацією у Харківській області - ОСОБА_1 , задля збереження життя та психологічного здоров`я доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 виїхала у Францію, де перебуває з дитиною і зараз. 05.01.2024 постановою державного виконавця Харківського відділу Державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області СМУ МЮ на підставі судового наказу Харківського районного суду Харківської області від 22.10.2018 по справі № 635/6682/18 відкрито виконавче провадження № 73721357. На теперішній час вказане виконавче провадженім є відкритим та з відповідача стягуються аліменти у розмірі 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку (що на день подання позову складає - 1598, 00 грн.), а також, наявна заборгованість, яка утворилась за попередній період, що підтверджується копією розрахунку заборгованості ОСОБА_2 зі сплати аліментів по виконавчому провадженню № 73721357. Згідно розрахунку заборгованості по сплаті аліментів виданого державним виконавцем Харківського відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції Ісматової К.Л. за виконавчим листом №635/6682/18 виданого 22.10.2018 Харківським районним судом Харківської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , аліментів на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 19.09.2018 року і до досягнення дитиною повноліття, станом на 01.10.2024 заборгованість зі сплати аліментів за період з 11.09.2020 по вересень 2024 складає 22 536,67 грн. (а.с. 60-61) За приписами частини четвертої статті 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом. Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 180 СК України батьки зобов`язанні утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (частина третя статті 182 СК України). У будь-якому випадку, чи то у разі стягнення аліментів у частці від доходу, чи у твердій грошовій сумі, цей платіж є періодичним і повинен сплачуватися платником аліментів кожного місяця. Тобто, у разі несплати аліментів у поточному місяці, з 01 числа наступного місяця виникає заборгованість, яка тягне відповідальність у вигляді неустойки За частиною першою статті 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. Згідно роз`яснень, які викладені у п.22 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у вигляді неустойки (пені), визначена у статті 196 СК України, настає лише за наявності вини цієї особи, на платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів. Отже неустойка, визначена у частині першій статті 196 СК України може бути стягнута з особи, яка є винною у простроченні сплати аліментів. Під ухиленням від сплати аліментів закон розуміє як пряму відмову від надання утримання, так і різні дії (бездіяльність) зобов`язаної особи, спрямовані на повне або часткове ухилення від сплати аліментів; приховання особою дійсного розміру свого заробітку (доходу); зміну роботи або місця проживання з метою запобігання сплати аліментів; приховання свого місцезнаходження; інші дії, що свідчать про намір особи ухилитися від виконання обов`язків щодо утримання. Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1% від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення полягає в тому, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується розмір несплачених аліментів за кожен місяць та кількість днів прострочення за кожним платежем окремо. Аліменти нараховуються щомісячно, тому строк виконання цього обов`язку буде різним, а отже, кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною. Законодавець установив розмір пені - 1% за кожен день прострочення та період, за який нараховується пеня - за кожен день, починаючи з наступного, у який мала бути здійснена сплата аліментів за відповідний місяць, але таке зобов`язання не було виконане, і до дня, у який проведена сплата заборгованості чи до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені. Таке правило застосовується у разі прострочення виконання зобов`язання зі сплати аліментів за місяць, у який вони мали бути сплачені. Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 відсоток. Тобто формула така: заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %. За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем. Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем. У разі виплати аліментів частинами, необхідно зазначити, що якщо такі часткові платежі вчинені протягом місяця, у якому повинні сплачуватися аліменти, і їх загальна сума становить місячний платіж, визначений у рішенні суду про стягнення аліментів, вважається, що той з батьків, який повинен сплачувати аліменти, виконав ці зобов`язання. У разі, якщо місячний платіж сплачено не у повному розмірі, то пеня буде нараховуватися з першого дня місяця, наступного за місяцем сплати чергового платежу, на різницю між розміром, який мав бути сплачений на утримання дитини, та розміром фактично сплачених аліментів з урахуванням строку прострочення та ставки пені - 1 %. Строк прострочення вираховується з урахуванням раніше зазначеного правила і починає перебіг з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості. У разі, якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1 %. Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі №333/6020/16-ц Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. З матеріалів справи вбачається, що відповідач не сплачував в повному обсязі аліменти на утримання дочки, у зв`язку з чим у останнього виникла заборгованість по аліментам. Відповідач зобов`язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України. Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти. Позивачем проведений розрахунок пені, згідно якого: Загальна заборгованість станом на листопад 2020 року: 90,67 грн погашена з платежу від 02.12.2020, кількість днів прострочення 2, пеня 1, 81 грн Загальна заборгованість станом на грудень 2020 року: 288, 17 грн. (погашена з платежу від 02.01.2021 р.), кількість днів прострочення 2, пеня 5, 76 грн Загальна заборгованість станом на січень 2021 року: 485, 67 грн. (погашена з платежу від 02.02.2021 р.), кількість днів прострочення 2, пеня 09, 71 грн Загальна заборгованість станом на лютий 2021 року: 683, 17 грн. (погашена з платежу від 02.03.2021 р.), кількість днів прострочення 2, пеня 13, 66 грн Загальна заборгованість станом на березень 2021 року: 880, 67 грн. (погашена з платежу від 02.04.2021 р.), кількість днів прострочення 2, пеня 17, 61 грн Загальна заборгованість станом на квітень 2021 року: 1078, 17 грн. перша частина заборгованості 1000 грн (погашена з платежу від 02.05.2021 р.), кількість днів прострочення 2, пеня 20, 00 грн; друга частина заборгованості 78,17 грн. (погашена з частини платежу від 02.06.2021 р.), кількість днів прострочення 33, пеня 25, 80 Загальна заборгованість станом на травень 2021 року: 1275, 67 грн. перша частина заборгованості 921, 83 грн (погашена з залишку платежу від 02.06.2021 р.), кількість днів прострочення 2, пеня 18, 44 грн; друга частина заборгованості 353,84 грн. (погашена з частини платежу від 02.07.2021 р.), кількість днів прострочення 32, пеня 113, 23 Загальна заборгованість станом на червень 2021 року: 1473, 17 грн. перша частина заборгованості 646, 16 грн (погашена з залишку платежу від 02.07.2021 р.), кількість днів прострочення 2, пеня 12, 92 грн; друга частина заборгованості 827,01 грн. (погашена з частини платежу від 03.08.2021 р.), кількість днів прострочення 34, пеня 281, 18 Загальна заборгованість станом на липень 2021 року: 1728, 17 грн. перша частина заборгованості 172, 99 грн (погашена з залишку платежу від 03.08.2021 р.), кількість днів прострочення 3, пеня 5, 19 грн; друга частина заборгованості 1000,00 грн. (погашена з платежу від 07.09.2021 р.), кількість днів прострочення 38, пеня 380,00; третя частина заборгованості 555,18 (погашена з частини платежу від 01.10.2021 р.), кількість днів прострочення 62, пеня 344,21 Загальна заборгованість станом на серпень 2021 року: 1983, 17 грн. перша частина заборгованості 444, 82 грн (погашена з залишку платежу від 01.10.2021 р.), кількість днів прострочення 31, пеня 137, 89 грн; друга частина заборгованості 1000,00 грн. (погашена з платежу від 02.11.2021 р.), кількість днів прострочення 63, пеня 630,00; третя частина заборгованості 538,35 (погашена з частини платежу від 03.12.2021 р.), кількість днів прострочення 94, пеня 506,05 Загальна заборгованість станом на вересень 2021 року: 2238, 17 грн. перша частина заборгованості 461, 65 грн (погашена з залишку платежу від 03.12.2021 р.), кількість днів прострочення 64, пеня 295, 46 грн; друга частина заборгованості 1000,00 грн. (погашена з платежу від 11.01.2022 р.), кількість днів прострочення 103, пеня 1030,00; третя частина заборгованості 776,52 (погашена з частини платежу від 03.02.2022 р.), кількість днів прострочення 126, пеня 978,42 Загальна заборгованість станом на жовтень 2021 року: 2493, 17 грн. перша частина заборгованості 223, 48 грн (погашена з залишку платежу від 03.02.2022 р.), кількість днів прострочення 95, пеня 212, 31 грн; друга частина заборгованості 1231,00 грн. (погашена з платежу від 02.02.2024 р.), кількість днів прострочення 824, пеня 10143,44; третя частина заборгованості 1038,69 (погашена з платежу від 26.02.2024 р.), кількість днів прострочення 848, пеня 8808,09 Загальна заборгованість станом на листопад 2021 року: 2748, 17 грн. перша частина заборгованості 561, 31 грн (погашена з залишку платежу від 26.02.2024 р.), кількість днів прострочення 818, пеня 4591, 52 грн; друга частина заборгованості 1600,00 грн. (погашена з платежу від 19.03.2024 р.), кількість днів прострочення 840, пеня 13440,00; третя частина заборгованості 586,86 (погашена з платежу від 19.04.2024 р.), кількість днів прострочення 871, пеня 5111,55 Загальна заборгованість станом на грудень 2021 року: 3057, 17 грн. перша частина заборгованості 1013, 14 грн (погашена з залишку платежу від 19.04.2024 р.), кількість днів прострочення 840, пеня 8510, 38 грн; друга частина заборгованості 2044,03 грн. (погашена з частини платежу від 29.05.2024 р.), кількість днів прострочення 880, пеня 17987,46; Загальна заборгованість станом на січень 2022 року: 3366,17 грн погашена з частини платежу від 29.05.2024, кількість днів прострочення 849, пеня 28 578, 78 грн Загальна заборгованість станом на лютий 2022 року: 3675, 17 грн. перша частина заборгованості 1589, 80 грн (погашена з залишку платежу від 29.05.2024 р.), кількість днів прострочення 821, пеня 13052, 26 грн; друга частина заборгованості 2085,37 грн. (погашена з частини платежу від 03.07.2024 р.), кількість днів прострочення 856, пеня 17850,77; Загальна заборгованість станом на березень 2022 року: 4984, 17 грн. перша частина заборгованості 4914, 63 грн (погашена з залишку платежу від 03.07.2024 р.), кількість днів прострочення 825, пеня 40 545, 70 грн; друга частина заборгованості 69,54 грн. (погашена з частини платежу від 02.08.2024 р.), кількість днів прострочення 855, пеня 594,57; Загальна заборгованість станом на квітень 2022 року: 6293, 17 грн. перша частина заборгованості 1930, 46 грн (погашена з залишку платежу від 02.08.2024 р.), кількість днів прострочення 825, пеня 15 926, 30 грн; друга частина заборгованості 4000,00 грн. (погашена з платежу від 13.09.2024 р.), кількість днів прострочення 867, пеня 34 680,00; третя частина заборгованості 362,71 (станом на 01.10.2024 не погашена), кількість днів прострочення 885, пеня 3209,98 Загальна заборгованість станом на травень 2022 року: 7602,17 грн, станом на 01.10.2024 не погашена, кількість днів прострочення 854, пеня 64 922,53 грн. Загальна заборгованість станом на червень 2022 року: 8911,17 грн, станом на 01.10.2024 не погашена, кількість днів прострочення 824, пеня 73 428,04 грн. Загальна заборгованість станом на липня 2022 року: 10 283,17 грн, станом на 01.10.2024 не погашена, кількість днів прострочення 793, пеня 81 545,54 грн. Загальна заборгованість станом на серпень 2022 року: 11 655,17 грн, станом на 01.10.2024 не погашена, кількість днів прострочення 762, пеня 88 812,40 грн. Загальна заборгованість станом на вересень 2022 року: 13 027,17 грн, станом на 01.10.2024 не погашена, кількість днів прострочення 732, пеня 95 358,88 грн. Загальна заборгованість станом на жовтень 2022 року: 14 399,17 грн, станом на 01.10.2024 не погашена, кількість днів прострочення 701, пеня 100 938,18 грн. Загальна заборгованість станом на листопад 2022 року: 15 771,17 грн, станом на 01.10.2024 не погашена, кількість днів прострочення 671, пеня 105 824,55 грн. Загальна заборгованість станом на грудень 2022 року: 17 187,67 грн, станом на 01.10.2024 не погашена, кількість днів прострочення 640, пеня 110 001,09 грн. Загальна заборгованість станом на січень 2023 року: 18 604,17 грн, станом на 01.10.2024 не погашена, кількість днів прострочення 609, пеня 113 299,40 грн. Загальна заборгованість станом на лютий 2023 року: 20 020,67 грн, станом на 01.10.2024 не погашена, кількість днів прострочення 581, пеня 116 320,09 грн. Загальна заборгованість станом на березня 2023 року: 21 437,17 грн, станом на 01.10.2024 не погашена, кількість днів прострочення 550, пеня 117 904,43 грн. Загальна заборгованість станом на квітень 2023 року: 22 853,67 грн, станом на 01.10.2024 не погашена, кількість днів прострочення 520, пеня 118 839,08 грн. Загальна заборгованість станом на травень 2023 року: 24 270,17 грн, станом на 01.10.2024 не погашена, кількість днів прострочення 489, пеня 118 681,13 грн. Загальна заборгованість станом на червня 2023 року: 25 686,67 грн, станом на 01.10.2024 не погашена, кількість днів прострочення 459, пеня 117 901,82 грн. Загальна заборгованість станом на липень 2023 року: 27 103,17 грн, станом на 01.10.2024 не погашена, кількість днів прострочення 428, пеня 116 001,57 грн. Загальна заборгованість станом на серпень 2023 року: 28 519,67 грн, станом на 01.10.2024 не погашена, кількість днів прострочення 397, пеня 113 223,09 грн. Загальна заборгованість станом на вересень 2023 року: 29 936,17 грн, станом на 01.10.2024 не погашена, кількість днів прострочення 367, пеня 109 865,74 грн. Загальна заборгованість станом на жовтень 2023 року: 31 352,67 грн, станом на 01.10.2024 не погашена, кількість днів прострочення 336, пеня 105 344,97 грн Загальна заборгованість станом на листопад 2023 року: 32 769, 17 грн, станом на 01.10.2024 не погашена, кількість днів прострочення 306, пеня 100 273,66 грн Загальна заборгованість станом на грудень 2023 року: 34 185, 67 грн, станом на 01.10.2024 не погашена, кількість днів прострочення 275, пеня 94 010,59 грн Загальна заборгованість станом на січень 2024 року: 35 783, 67 грн, станом на 01.10.2024 не погашена, кількість днів прострочення 244, пеня 87 312,15 грн Загальна заборгованість станом на лютий 2024 року: 34 550, 67 грн, станом на 01.10.2024 не погашена, кількість днів прострочення 215, пеня 74 283,94 грн Загальна заборгованість станом на березень 2024 року: 34 548, 67 грн, станом на 01.10.2024 не погашена, кількість днів прострочення 184, пеня 63 659,55 грн Загальна заборгованість станом на квітень 2024 року: 34 546, 67 грн, станом на 01.10.2024 не погашена, кількість днів прострочення 154, пеня 53 210,87 грн Загальна заборгованість станом на травень 2024 року: 29 144, 67 грн, станом на 01.10.2024 не погашена, кількість днів прострочення 123, пеня 35 847,94 грн Загальна заборгованість станом на червень 2024 року: 30 742, 67 грн, станом на 01.10.2024 не погашена, кількість днів прострочення 93, пеня 28 590,68 грн Загальна заборгованість станом на липень 2024 року: 25 340, 67 грн, станом на 01.10.2024 не погашена, кількість днів прострочення 62, пеня 15 711,22 грн Загальна заборгованість станом на серпень 2024 року: 24 938, 67 грн, станом на 01.10.2024 не погашена, кількість днів прострочення 31, пеня 7 730,99 грн Загальна заборгованість станом на вересень 2024 року: 22 536, 67 грн, станом на 01.10.2024 не погашена, кількість днів прострочення 1, пеня 225,37 грн Оскільки за вересень 2020 нараховано аліменти в сумі 772,67 грн, а відповідачем сплачено 1000,00 грн, за жовтень 2020 нараховано аліменти в сумі 1159,00 грн, а відповідачем сплачено 1000,00 грн, заборгованості за ці місяці не встановлено, а тому вони не входять до загальної суми нарахування пені за прострочення сплати аліментів. Загальна сума заборгованості за аліментами за спірний період становить 22 536,67 грн, а загальна сума пені нарахованої пені за прострочення сплати складає 667 787, 33 грн. З огляду на наведене, розмір пені за прострочення сплати аліментів ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 за період з листопада 2020 по 01.10.2024 становить 667 787, 33 грн. Суд погоджується з наданим позивачем розрахунком сум нарахованої пені за прострочення сплати відповідачем аліментів за період з листопада 2020 року по вересень 2024 року, який відповідає зазначеним вище вимогам закону. При цьому, розмір пені відповідно до положень ч.1 ст.196 СК України не може бути більшим, ніж 100 відсотків заборгованості по аліментах. Згідно розрахунку заборгованості по сплаті аліментів державного виконавця Харківського відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції Ісматової К.Л. станом на 01.10.2024 заборгованість зі сплати аліментів за період з 11.09.2020 по вересень 2024 складає 22 536,67 грн. (а.с. 60-61) Враховуючи, що сума неустойки (пені) за порушення відповідачем аліментних зобов`язань перевищує 100 % заборгованості по даному аліментному зобов`язанню, суд першої інстанції правомірно ухвалив стягнути пеню в межах суми наявної заборгованості по аліментам в розмірі 22 536,67 грн. Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача за період з листопада 2020 року до 01.10.2024 інфляційних втрат за прострочення сплати аліментів в розмірі 121 275,58 грн та 3 % річних - 21 803,81 грн. Колегія суддів погоджується з висновками про те, що дана вимога задоволенню не підлягає, виходячи з наступного. Стаття 625 ЦК України встановлює відповідальність за порушення грошового зобов`язання. За частиною 2 вказаної статті боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Грошові зобов`язання, відповідальність за які встановлена ст. 625 ЦК, передбачають, насамперед, договірні правовідносини. За приписами ст. 524, 533-535, 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті чи в іноземній валюті), це таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. З огляду на те, що ст.625 ЦК України розміщена в розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України, то вона поширює свою дію на всі зобов`язання, якщо інше не передбачено в спеціальних нормах, які регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань. Статтею 625 ЦК України регулюються зобов`язальні правовідносини, тобто її дія поширюється на порушення грошового зобов`язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду. З рішення суду зобов`язальні правовідносини не виникають, так як вони виникають з актів цивільного законодавства, про що зазначено в ст.11 ЦК, адже рішення суду лише підтверджує наявність чи відсутність правовідносин і вносить у них ясність та визначеність. Крім того, передбачена ст.625 ЦК відповідальність не застосовується до правовідносин, які регулюються спеціальним законодавством. Правовідносини сторін у даній справі регулюються нормами Сімейного кодексу України, до яких положення ч. 2 ст. 625 ЦК України не застосовуються. Сімейний кодекс України, який є спеціальним законом, чітко встановив відповідальність за несплату аліментів у вигляді пені (ст. 196 СК України). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року в справі № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18) зроблено висновок, що «за змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання. Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань. За загальним правилом спеціальні норми права мають пріоритет над загальними нормами. Чинним законодавством України питання про нарахування при простроченні сплати аліментів врегульоване положеннями ст. 196 Сімейного кодексу України, яка є спеціальною нормою з цього приводу по відношенню до інших норм права, в тому числі і до ст. 625 ЦК України. У вказаній нормі законодавцем чітко розмежовані наслідки прострочення сплати аліментів від наслідків прострочення оплати додаткових витрат на дитину. Зокрема, у разі прострочення сплати аліментів для боржника встановлена відповідальність у вигляді пені за кожен день прострочення. Натомість, у разі прострочення оплати додаткових витрат на дитину встановлена відповідальність у вигляді виплати заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також нарахування 3 % річних із простроченої суми. Таким чином із вказаної норми вбачається, що законодавець чітко розмежував негативні наслідки порушення строків сплати цих двох різних фінансових обов`язків батьків, і для кожного з них встановив відповідні фінансові санкції: при простроченні оплати додаткових витрат на дитину - сплачуються встановлений індекс інфляції за весь час прострочення а також три проценти річних із простроченої суми; при простроченні сплати аліментів - сплачується пеня у розмірі 1% від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. Таким чином застосування ст.625 ЦК України і нарахування штрафних фінансових санкцій у виді інфляційних втрат і 3% річних на суму заборгованості з оплати аліментів не відповідають вимогам спеціального законодавства. Крім того, в самій статті 625 ЦК України зазначена можливість її застосування лише у разі, якщо законом чи договором не передбачений інший розмір санкцій. З огляду на викладене, до даного виду зобов`язання, в разі його порушення, правило ст. 625 ЦК України не застосовується, а тому суд першої інстанції правомірно вважав таку вимогу позивача безпідставною та відмовив в задоволенні позову в цій частині. Відповідачем не надано доказів того, що він оспорював розмір заборгованості, визначений державним виконавцем. Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку про те, що відповідач зобов`язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України. Обов`язок доведення відсутності вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів покладається на боржника. Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. ОСОБА_2 при розгляді цієї справи не надав жодного доказу того, що він вжив залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання зі сплати аліментів. Враховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку, що рішення суду ухвалене з додержанням вимог матеріального та процесуального права. Підстав для його зміни або скасування не вбачається. Щодо стягнення судових витрат на правову допомогу, колегія суддів зазначає наступне. З матеріалів справи вбачається, що представник позивача адвокат Чухраєва Н.С. звернулася до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат, в якій просить поновити пропущений строк для подання заяви про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат та ухвалити додаткове рішення у справі, яким вирішити питання про розподіл судових витрат на надання правничої допомоги у розмірі 16000,00 грн. В обґрунтування заяви додано: копію укладеного договору про надання правничої допомоги від 26.08.2024 (Т.1, а.с. 31-34), Акт та детальний опис виконаних робіт/наданих послуг від 07.08.2025 (Додаток № 1 до вказаного договору, Т.2, а.с. 35-36) Зі змісту акту наданих послуг від 07.08.2025 вбачається, що адвокатом Чухраєвою Н.С. надані такі послуги: підготовка та подання (направлення) до суду позовної заяви; підготовка та подання (направлення) до суду та іншим учасниками справи клопотання про участь адвоката в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів від 21.11.2024; підготовка та подання (направлення) до суду відповіді на відзив від 16.12.2024; підготовка та подання (направлення) до суду та іншим учасниками справи клопотання про участь адвоката в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів від 14.01.2025; підготовка та подання (направлення) до суду про відкладення розгляду справи від 05.05.2025; підготовка та подання (направлення) до суду та іншим учасниками справи клопотання про участь адвоката в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів від 16.07.2025. Загальна витрачена кількість годин та їх вартість не зазначена. Підписуючи цей акт адвокат підтверджує, що сума гонорару, на виконання п.п. 2.2., 2.3, 2.4., договору у розмірі 10000 грн та 2000 грн за кожну участь адвоката у судовому засіданні по справі і режимі відеоконференції (усього 3 засідання), що разом становить 16000 грн. Відповідач заперечував проти стягнення з нього вказаних судових витрат. Зазначив, що заявлений розмір витрат на правову допомогу не може вважатися розумними та співмірними зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання таких робіт, ціною позову. Звертає увагу суду на такі обставини: порівняно нескладний характер справи, відсутність у поданих позивачем документах обрахунку часу роботи адвоката, ціною позову, а також на те, що, на його думку, представником позивача не надано поважності причин пропуску строку на подачу заяви про ухвалення додаткового рішення. Додатковим рішенням Харківського районного суду Харківської області від 02 вересня 2025 року заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Чухраєвої Н.С. про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн. В задоволенні іншої частини вимог відмовлено. Враховуючи те, що заявлена сума відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 16000,00 грн. є неспівмірною, зокрема зі складністю справи та виконаними роботами, а також критерій оцінки співмірності витрат на оплату послуг адвоката (адекватності ціни за надані адвокатом послуги відносно складності та важливості справи, витраченого на ведення справи часу), з огляду на те, що по даній категорії справ є установлена практика Верховного Суду, обсяги виконаної роботи є незначними, та з урахуванням зауважень представника відповідача про те, що заявлені витрати на правничу допомогу не відповідають принципу розумності та є завищеними, їх розмір не є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, суд першої інстанції суд дійшов висновку про зменшення понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу до 5 000 грн. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного. Відповідно до положень частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу (частини 1, 3 ст. 133 ЦПК України). Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Згідно зі статтею 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI). Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: - надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Згідно статті 30 Закону № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. (Постанова Великої Палати Верховного Суду справа № 755/9215/15-ц від 19 лютого 2020 року) Так, за положеннями ч.6 ст. 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Також, у постанові Верховного Суду від 13 травня 2021 року у справі № 903/277/20 зазначено, що оцінка обґрунтованості, пропорційності витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням обсягу наданих адвокатом послуг, складністю справи, беручи до уваги, зокрема критерії реальності понесення адвокатських витрат, розумності їхнього розміру, співмірності, а також підтвердженість таких витрат належними та допустимими доказами вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин кожної справи. Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено, чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного суду, зокрема, постановами Верховного Суду від 23 грудня 2021 року у справі № 923/560/17, від 10 листопада 2021 у справі № 329/766/18, від 01 вересня 2021 у справі №178/1522/18. Адвокатом Чухраєвою Н.С. під час розгляду вказаної справи надані наступні юридичні послуги: подано позовну заяву, відповідь на відзив, дистанційно брала участь у судових засіданнях. Враховуючи значення справи для сторін, характер та обсяг виконаної адвокатом Чухраєвою Н.С. роботи, її доцільність, співмірність витрат зі складністю справи та виконаною роботою, часом, який необхідний для виконання такої роботи адвокатом та пропорційно задоволеним вимогам, враховуючи, що відповідач додаткове рішення не оскаржує, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що на користь позивача підлягає стягненню 5000 грн. на правничу допомогу. Виходячи з викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення вимог про стягнення судових витрат на правову допомогу, заявлених представником позивача. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційні скарги ОСОБА_1 , в особі її представника ОСОБА_3 на рішення Харківського районного суду Харківської області від 31 липня 2025 року та додаткове рішення Харківського районного суду Харківської області від 02 вересня 2025 року- залишити без задоволення. Рішення Харківського районного суду Харківської області від 31 липня 2025 року та додаткове рішення Харківського районного суду Харківської області від 02 вересня 2025 року- залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України. Головуючий: Н.П. Пилипчук Судді: В.Б. Яцина Ю.М. Мальований