Постанова Закарпатський апеляційний суд № 297/4476/24

Справа № 297/4476/24 ПОСТАНОВА І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 23.01.2026 м. Ужгород Суддя Закарпатського апеляційного суду Бисага Т.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Іршавського районного суду Закарпатської області від 13 січня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, В С Т А Н О В И В: Постановою судді Іршавського районного суду Закарпатської області від 13 січня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000 (тридцять чотири тисячі) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 (три) роки без оплатного вилучення транспортного засобу. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок. Відповідно до постанови суду, - ОСОБА_1 25.10.2024 о 22:15 год. в с. Кам`янське, вул. Головна керуючи транспортним засобом марки Land Rover, д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння, запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння відмовився. Правопорушення вчинив повторно протягом року, чим порушив п.2.5 ПДР України, чим вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 130 КУпАП. Не погоджуючись з даною постановою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та закрити провадження по справі за відсутності події і складу адміністративного правопорушення. Зазначає, що не згідний із зазначеною постановою. Вважає, що є всі підстави вважати, що протокол є неналежним доказом, оскільки працівниками поліції при складанні протоколу було допущено порушення вимог ст.268 КУпАП, так як не роз`яснили права ОСОБА_1 . Зазначає, що суд розглянув справу без його участі, при цьому, що він подав клопотання про відкладення розгляду справи. Просить суд поновити строк на апеляційне оскарження постанови, оскільки суд розглянув справу без його участі та повний текст постанови ним отриманий 30.01.2025, тому вважає, що такий не пропущено. Справа про адміністративне правопорушення розглядається за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Лукачко І.Й., неявка яких із урахуванням положень ч. 6 ст. 294 КУпАП не перешкоджає її розгляду. При цьому, враховується те, що останні належним чином повідомлялися про час та місце розгляду справи, а розгляд справи за клопотанням захисника вже неодноразово відкладався. Заяви про відкладення розгляду справи не надходили. Приймаючи рішення про розгляд справи без участі ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Лукачко І.Й., враховуються і вимоги чинного законодавства щодо розгляду справи в розумні строки. Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши мотиви і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку. Розглянувши клопотання про поновлення строку, з метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, реалізації положень Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод, суд вважає за необхідне поновити апелянту строк на апеляційне оскарження, як такий, що пропущений з поважних причин. Апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги згідно з положеннями ст. 294 КУпАП. Відповідно до ст.ст. 245, 278, 280 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її у точній відповідності з законом. При підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення суд має вирішити питання про правильність складання протоколу та інших матеріалів справи, а при розгляді справи слід з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці вимоги закону, всупереч доводів апеляційної скарги, суд першої інстанції дотримався та прийшов до обґрунтованого висновку про наявність у діянні ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП. Відповідно до підпункту а) пункту 2.9 Правил дорожнього руху України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебуваючи під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Згідно пункту 2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Так, згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 158926 від 25.10.2024 слідує, що25.10.2024 о 22:15 год. в с. Кам`янське, вул. Головна громадянин ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки Land Rover, д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння, запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння відмовився. Правопорушення вчинив повторно протягом року, чим порушив п.2.5 ПДР України, чим вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 130 КУпАП. Від підпису в протоколі та від дачі пояснення ОСОБА_1 відмовився. Всупереч доводам апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначений протокол складений з дотриманням вимог ст. 256 КУпАП, і у даному протоколі зафіксовано факт порушення ОСОБА_1 вимог п. 2.5 ПДР України, що проявилося у відмові останнього при встановленні у нього працівниками поліції ознак алкогольного сп`яніння, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння. При цьому, апеляційний суд зазначає, що виявлені ознаки сп`яніння є суб`єктивною думкою поліцейського, яку він складає на підставі аналізу дій водія під час спілкування із ним, а наявність або відсутність стану сп`яніння у водія перевіряється за допомогою проходження відповідного огляду. В даному випадку, водій ОСОБА_1 відмовився проходити такий огляд, за що передбачена адміністративна відповідальність. Незважаючи на заперечення вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, його вина стверджується: вказаним протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 158926 від 25.10.2024, у якому викладені обставини вчиненого правопорушення; рапортом поліцейського СРПП Берегівського РВП ГУНП в Закарпатській області Мельник М., який адресований Начальнику Берегівського РВП ГУНП в Закарпатській області М.Варзі та в якому зазначені обставини події, які мали місце 25.10.2024; постановою Іршавського районного суду Закарпатської області від 18.06.2024 про притягнення ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення (справа №301/20119/24, провадження №3/301/848/24); диском із відеозаписами, на якому засвідчено факт відмови ОСОБА_1 від проходження освідчення на стан сп`яніння та іншими матеріалами справи. Оцінюючи кожен наведений вище доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність цих зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, апеляційний суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження в справі про адміністративне правопорушення, не вбачає будь-яких законних підстав не довіряти вказаним доказам. Наведені докази жодним чином не спростовуються іншими доказами чи матеріалами справи, в тому числі і доводами апелянта, який категорично заперечив свою вину у вчиненні правопорушення за обставин, викладених як у протоколі про адміністративне правопорушення, так і у постанові суду. Такі пояснення є необґрунтованими і не заслуговують на увагу, оскільки вони суперечать фактичним обставинам та повністю спростовуються дослідженими доказами по справі. Щодо доводів ОСОБА_1 в апеляційній скарзі про те, що є всі підстави вважати, що протокол є неналежним доказом, оскільки працівниками поліції при складанні протоколу було допущено порушення вимог ст. 268 КУпАП, так як не роз`яснили права ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Згідно ч. 4 ст. 256 КУпАП, при складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються його права і обов`язки, передбачені ст. 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі. Наданим відеозаписом з нагрудної бодікамери працівника поліції, який є належним, допустимим та переконливим, оскільки відеозапис містить усі необхідні складові для визнання його даних доказами, зібраними в установленому законом порядку, зафіксований факт роз`яснення ОСОБА_1 його права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, про що також має місце відмітка у протоколі, що свідчить про те, що останньому були роз`яснені його права та обов`язки. Отже, апеляційним судом не встановлено порушень порядку проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння, визначеного Інструкцією. Також, відсутні обставини, які б доводили упередженість або будь-яку зацікавленість працівника поліції у результатах розгляду справи або притягненні особи до адміністративної відповідальності. Слід зазначити і те, що будь-яких зауважень чи заперечень щодо оформлення протоколу щодо ОСОБА_1 , останній не зазначав, із заявами про неправильність дій чи порушення його прав при складанні протоколу до компетентних органів не звертався і матеріали справи таких не містять. Підстав вважати, що в процесі встановлення обставин справи зі сторони органів поліції на особу, яка притягнута до адміністративної відповідальності, чинився тиск, необ`єктивне ставлення до правопорушника з боку працівників поліції, в апеляційного суду немає. Отже, невизнання ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, апеляційним судом розцінюється як лінія захисту з метою уникнення адміністративної відповідальності. Доводи ОСОБА_1 про те, що суд розглянув справу без його участі, при цьому, що він подав клопотання про відкладення розгляду справи, апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки у матеріалах справи наявна заява ОСОБА_1 про відкладення судового засідання, яке було призначено на 23.12.2024, будь-яких інших заяв, клопотань про відкладення судового засідання, яке було відкладено на 13.01.2025, матеріали справи не містять. Апеляційний суд звертає увагу на те, що хоча судове засідання в суді першої інстанції проводилося за відсутності ОСОБА_1 , він скористався своїм правом апеляційного оскарження шляхом подачі апеляційної скарги, у зв`язку з чим мав можливість надати пояснення, та докази, які не зміг надати в суді першої інстанції та не позбавлений можливості захищатись та доводити свою невинуватість, проте в судове засідання апеляційного суду не прибув. Як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Разом з тим, стаття 268 КУпАП не містить імперативної заборони розглядати справу про адміністративне правопорушення за статтею 130 КУпАП без обов`язкової присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Таким чином рішення суду першої інстанції про розгляд справи за відсутності ОСОБА_1 прийнято відповідно до вимог ст. 268 КУпАП. Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд приходить до переконання, що ОСОБА_1 є суб`єктом відповідальності за інкриміноване йому правопорушення, оскільки, таким є виключно водій, тобто особа, яка керувала транспортним засобом, так як матеріали справи містять достатні відомості на підтвердження даного факту, а тому, на нього поширюються вимоги п. 2.5 ПДР України, що покладають на водія обов`язок, на вимогу працівника поліції, пройти в установленому порядку медичний огляд для встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Інших доводів, які б заслуговували на увагу і підтверджували позицію апелянта щодо незаконності постанови судді місцевого суду та наявності підстав для закриття провадження у справі, в апеляційній скарзі не наведено й під час апеляційного перегляду справи не встановлені, а доводи апеляційної скарги апелянта зводяться до переоцінки встановлених судом першої інстанції обставин події та не спростовують доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП. Всупереч доводам ОСОБА_1 , апеляційним судом не встановлено порушень порядку проходження ним огляду на стан сп`яніння відповідно до ст. 266 КУпАП та Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» від 11 листопада 2015 року. Отже, будь яких доказів щодо відсутності вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення за ч. 2 ст. 130 КУпАП, апеляційному суду не надано. Таким чином, апеляційний суд не вбачає переконливих доводів, які б вказували на істотні порушення, які могли б вплинути на правильність, і обґрунтованість постановленого по справі судового рішення, які є безумовною підставою для його скасування, та які б спростовували висновки суду про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП. У своєму рішенні від 29.06.2007 по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (O'Halloran and Francis v. the United Kingdom), заяви № 15809/02 і № 25624/02) ЄСПЛ наголосив, що «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі», а тому водій ОСОБА_1 зобов`язаний був на вимогу працівників поліції не тільки пройти огляд на стан сп`яніння, але й виключно у передбачений законом порядок і спосіб. ОСОБА_1 , не зважаючи на загально прийняті норми поведінки та співжиття в суспільстві, вчинив грубе порушення правил дорожнього руху. Він, як водій повинен був розуміти існуючі додаткові обмеження щодо перебування в стані алкогольного сп`яніння особами, які здійснюють керування транспортними засобами, однак знехтував та проігнорував такими обмеженнями. Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які були б підставою для скасування постанови судді та закриття провадження у справі, апеляційним переглядом не встановлено. Відповідно до положень ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчинення нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. Апеляційний суд вважає, що суддею місцевого суду при постановленні рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 130 КУпАП у повній мірі враховані загальні принципи та правила накладення стягнення, передбачені ст. 23 та ст.ст. 33-35 КУпАП, а також враховано підвищений рівень суспільної небезпеки скоєного винною особою адміністративного правопорушення. Порушень вимог закону, які б ставили під сумнів доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, та необґрунтованість накладеного на нього адміністративного стягнення, не вбачається, відтак постанова суду є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування немає, а тому апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В : Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження судового рішення. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Іршавського районного суду Закарпатської області від 13 січня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, залишити без змін. Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Т.Ю. Бисага