Ухвала ККС ВС № 581/336/20

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 січня 2026 року м. Київ справа № 581/336/20 провадження № 51-6955ск23 Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі: головуючого ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянувши касаційну скаргу потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на ухвалу Недригайлівського районного суду Сумської області від 10 березня 2025 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 29 липня 2025 року, встановив: Вироком Липоводолинського районного суду Сумської області від 20 квітня 2021 року ОСОБА_6 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 125 Кримінального кодексу України (далі - КК)і виправдано на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) у зв`язку з недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення. Ухвалою від 26 вересня 2023 року Сумський апеляційний суд скарги потерпілих та прокурора залишив без задоволення, а вирок суду першої інстанції - без змін. Касаційний кримінальний суд постановою від 27 березня 2024 року частково задовольнив касаційну скаргу потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Вирок Липоводолинського районного суду Сумської області від 20 квітня 2021 року та ухвалу Сумського апеляційного суду від 26 вересня 2023 року щодо ОСОБА_6 скасував і призначив новий розгляд у суді першої інстанції. Ухвалою Недригайлівського районного суду Сумської області від 02 вересня 2024 року ОСОБА_6 звільнено від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 49 КК. Кримінальне провадження щодо ОСОБА_6 постановлено закрити на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК. Полтавський апеляційний суд ухвалою від 24 грудня 2024 року апеляційну скаргу потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_5 задовольнив, ухвалу Недригайлівського районного суду Сумської області від 02 вересня 2024 року скасував та призначив новий розгляд у місцевому суді. Ухвалою Недригайлівського районного суду Сумської області від 10 березня 2025 року було задоволено клопотання захисника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 , та постановлено звільнити ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК, від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 49 КК. Полтавський апеляційний суд ухвалою від 29 липня 2025 року апеляційну скаргу потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_5 залишив без задоволення, а ухвалу Недригайлівського районного суду Сумської області від 10 березня 2025 року - без змін. Доводи касаційної скарги та її вимоги Не погоджуючись з ухваленими щодо ОСОБА_6 судовими рішеннями, потерпілий ОСОБА_4 та потерпіла ОСОБА_5 подали касаційну скаргу, в якій міститься клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження. Потерпілі, посилаючись незадовільний стан здоров`я ОСОБА_4 , надаючи відповідну медичну документацію, просять визнати його поважною причиною пропуску строку на касаційне оскарження. УхвалуНедригайлівського районного суду від 10 березня 2025 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 29 липня 2025 року потерпілі просять скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Вказують про те, що оскаржені судові рішення не відповідають приписам ст. 370 КПК. Крім того, вказують про те, що суди не дотримались приписів ст. 439 КПК, де закріплено обов`язок судів при новому розгляді врахувати вказівки суду, який розглянув справу в касаційному порядку. Стверджують про відсутність передбачених законом підстав для звільнення ОСОБА_6 від відповідальності, вказують, що сторона захисту з відповідним клопотанням не зверталася. Крім того, зазначають про порушення апеляційним судом приписів ч. 3 ст. 76 КПК, оскільки суддя ОСОБА_8 приймала участь у кримінальному провадженні в апеляційному суді двічі 24 липня 2024 року та 29 липня 2025 року. Мотиви Суду Вирішуючи питання про поновлення строку на касаційне оскарження колегія суддів виходить з наступного. За приписами ст. 426 КПК касаційна скарга на судові рішення може бути подана протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення. Відповідно до ч. 1 ст. 117 КПК пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду. З урахуванням доводів, наведених в обґрунтування пропуску строку касаційного оскарження, колегія суддів уважає за можливе поновити ОСОБА_4 та ОСОБА_5 строк на касаційне оскарження судових рішень. Перевіривши доводи касаційної скарги та зміст доданих до неї копій судових рішень, Суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити. Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає. Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 06 грудня 2021 року у справі № 521/8873/18 (провадження № 51-413 кмо 21) вказала, що відповідно до приписів п. 1 ч. 2 ст. 284, ч. 3 ст. 285, ч. 4 ст. 286, ч. 3 ст. 288 КПК, якщо під час здійснення судового провадження за обвинувальним актом сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, суд має невідкладно розглянути таке клопотання, та у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, і за наявності згоди особи на її звільнення на підставі спливу строків давності, закрити кримінальне провадження, звільнивши таку особу від кримінальної відповідальності. Усупереч доводів потерпілих про відсутність законних підстав для звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності, зміст оскаржених судових рішень свідчить, що звільняючи ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності, місцевий суд діяв як того вимагають приписи статей 284 - 286, 288 КПК. Зокрема, підставою для розгляду клопотання про звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності стала заява останнього про закриття кримінального провадження щодо нього та звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 125 КК, що надійшла до суду 10 березня 2025 року, а також заявлене захисником клопотання у підготовчому засіданні. При цьому, апеляційний суд, перевіряючи аналогічні доводи потерпілих про відсутність заяви ОСОБА_6 у своєму рішенні, послався на аркуші справи, де міститься заява про закриття кримінального провадження щодо нього та звільнення від кримінальної відповідальності зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. Суди встановили, що з часу вчинення кримінального правопорушення минуло понад 5 років, перебіг давності притягнення до кримінальної відповідальності, в розумінні ст. 49 КК, не зупинявся і не переривався, обвинувальний акт надійшов до суду першої інстанції 04 травня 2020 року, ОСОБА_6 з`являвся у судові засідання, не уникав явки до суду без поважних причин, не був оголошений у розшук до дня апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали, також матеріали кримінального провадження не містять інформації про те, що починаючи з 05 квітня 2019 року до 10 березня 2025 року ОСОБА_6 вчинив інше будь-яке по тяжкості кримінальне правопорушення. Хоч ОСОБА_6 і заперечував свою винуватість, однак у судовому засіданні він надав згоду на звільнення від кримінальної відповідальності на підставі, передбаченій п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК, не наполягав на дослідженні доказів з метою доведення своєї невинуватості, вказав, що розуміє наслідки закриття кримінального провадження з нереабілітуючих підстав. Місцевий суд, звільняючи ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності та закриваючи кримінальне провадження, виконав покладений на нього імперативний обов`язок. Доводи потерпілих про недотримання судами обов`язку при новому розгляді врахувати вказівки суду, який розглянув справу в касаційному порядку, колегія суддів уважає безпідставними. Оскільки у підготовчому судовому засіданні були встановлені обставини, які вимагали від суду постановлення рішення, передбаченого п. 2 ч. 3 ст. 314 КПК, місцевий суд був позбавлений процесуального підґрунтя проводити судове провадження в повному обсязі в загальному порядку, а підстави стверджувати, що місцевий та апеляційний суди діяли усупереч вказівок касаційного суду, відсутні. Твердження потерпілих про порушення апеляційним судом приписів ч. 3 ст. 76 КПК є безпідставними. Відповідно до ч. 3 ст. 76 КПК суддя, який брав участь у кримінальному провадженні в суді апеляційної інстанції, не має права брати участі у цьому ж провадженні в судах першої і касаційної інстанцій, а також у новому провадженні після скасування вироку або ухвали суду апеляційної інстанції. З наданих касаційному суду копій судових рішень, а також з судових рішень, ухвалених у провадженні щодо ОСОБА_6 , які були внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, не вбачається, що суд касаційної інстанції скасовував які-небудь рішення, які були ухвалені за участю судді ОСОБА_8 , як про це стверджують потерпілі. Судові рішення щодо ОСОБА_6 постановлені відповідно до норм закону, є вмотивованими та обґрунтованими. Підстави стверджувати про невідповідність рішень приписам статей 370, 419 КПК відсутні. Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність судами першої та апеляційної інстанцій допущено не було. Обґрунтування касаційної скарги не містить доводів, які викликають необхідність перевірки їх матеріалами кримінального провадження, а з касаційної скарги та наданих копій судових рішень убачається, що підстав для задоволення вимог касаційної скарги потерпілих немає. Враховуючи викладене, Суд доходить висновку, що на підставі п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_5 необхідно відмовити. постановив: Клопотання потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_5 задовольнити, поновити строк на касаційне оскарження ухвали Недригайлівського районного суду Сумської області від 10 березня 2025 року та ухвали Полтавського апеляційного суду від 29 липня 2025 року щодо ОСОБА_6 . Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на ухвалу Недригайлівського районного суду Сумської області від 10 березня 2025 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 29 липня 2025 року. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3