Ухвала ККС ВС № 581/336/20

УХВАЛА 22 листопада 2023 року м. Київ справа № 581/336/20 провадження № 51-6955ск23 Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі: головуючого ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянувши касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_4 на вирок Липоводолинського районного суду Сумської області від 20 квітня 2021 року та ухвалу Сумського апеляційного суду від 26 вересня 2023 року щодо виправданого ОСОБА_5 , встановив: Потерпілий ОСОБА_4 звернувся до суду з касаційною скаргою на указані вище судові рішення щодо виправданого ОСОБА_5 , де стверджує про наявність підстав до їх скасування. Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 427 КПК в касаційній скарзі має бути наведено обґрунтування вимог особи, яка подала касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення. Частиною 1 ст. 438 КПК визначено, що підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК), неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК) чи невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ст. 414 КПК). Посилаючись у касаційній скарзі на незаконність судового рішення, особа, яка подає касаційну скаргу, має вказати на конкретні порушення закону, що є підставами для скасування або зміни судового рішення, які, на її думку, були допущені судами при винесенні судових рішень, навести конкретні аргументи в обґрунтування кожної позиції. При цьому, за приписами ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Таким чином, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та незгода з оцінкою доказів на предмет їх достовірності, про що, зокрема, йдеться у змісті касаційної скарги, не є предметом касаційного перегляду і відноситься до компетенції перевірки апеляційного суду. За змістом положень ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції не вправі вийти за межі касаційних вимог, якщо цим погіршується становище виправданого, отже касаційна скарга, подана потерпілим на погіршення становища виправданого, враховуючи приписи ч. 3 ст. 26 КПК у їх взаємозв`язку із положеннями ч. 2 ст. 433 вказаного Кодексу, має містити обґрунтовані доводи, змістом яких охоплюються належні підстави для задоволення вимог потерпілого, оскільки Суд не може на власний розсуд відшуковувати відповідні підґрунтя для цього. Стверджуючи в касаційній скарзі про незастосування судом закону, який підлягає застосуванню, потерпілому необхідно вказати, дотримання яких правил оцінки і яких саме доказів могло істотно вплинути на правильність висновків суду щодо визнання ОСОБА_5 невинуватим у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, які докази не взяті до уваги судом, або які докази, що суперечать тим, які взяті до уваги при постановленні оскарженого судового рішення, спростовують висновки суду. Зазначені відомості у касаційній скарзі мають знайти своє відображення в аспекті реалізації приписів ст. 433 КПК, які визначають межі перегляду судом касаційної інстанції. Отже, в касаційній скарзі, поданій на погіршення становища виправданого, мають бути викладені вмотиви до спростування висновків судів попередніх інстанцій, які спираються на синтез відомостей про помилки, допущені судами під час оцінки доказів всупереч правил, визначених в ст. 94 КПК, доводи, які обумовлюють задоволення вимог касаційної скарги з огляду на повноваження суду касаційної інстанції, визначені ст. 436 вказаного Кодексу, у їх взаємозв`язку із приписами ст. 438 КПК. Натомість, на спростування висновків, викладених в оскаржених судових рішеннях, в касаційній скарзі наведено посилання на докази, визнані судами недостатніми для доведення винуватості ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, без відповідного аналізу у їх сукупності та взаємозв`язку, який би свідчив про хибність висновків судів попередніх інстанцій. Як убачається зі змісту поданої касаційної скарги та копії оскарженої ухвали Сумського апеляційного суду від 26 вересня 2023 року, доводи апеляційної скарги потерпілого ОСОБА_4 щодо невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, серед іншого, були предметом оцінки суду апеляційної інстанції, який за результатами перегляду надав на них свої відповіді. При цьому касаційна скарга не містить обґрунтування того, яких порушень приписів кримінального процесуального закону було допущено цим судом при апеляційному перегляді вироку Липоводолинського районного суду Сумської області від 20 квітня 2021 року, з огляду на межі та порядок, передбачені статтями 404, 405 КПК щодо його здійснення. Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 427 КПК у касаційній скарзі зазначаються вимоги особи, яка подає касаційну скаргу, до суду касаційної інстанції. При цьому такі вимоги повинні відповідати, серед іншого, положенням ст. 436 цього Кодексу. Статтею 436 КПК визначено повноваження суду касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги. Відповідно до її змісту, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право: залишити судове рішення без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення; скасувати судове рішення і призначити новий розгляд у суді першої чи апеляційної інстанції; скасувати судове рішення і закрити кримінальне провадження; змінити судове рішення. Потерпілий висуває вимогу про скасування оскаржених судових рішень, призначення нового розгляду в суді першої інстанції та водночас про зміну судового рішення. Зазначена вимога є неконкретизованою та суперечить положенням ст. 436 КПК, що по своїй суті, є не просто формальним недотриманням приписів ст. 427 цього Кодексу, а фактично позбавляє суд касаційної інстанції процесуальної можливості визначити межі касаційного розгляду. Наявність вказаних недоліків перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження. Відповідно до ст. 429 КПК суд касаційної інстанції, встановивши, що касаційну скаргу було подано без додержання вимог, передбачених ст. 427 КПК, постановляє ухвалу про залишення касаційної скарги без руху, в якій зазначаються недоліки скарги і встановлюється строк, необхідний для їх усунення, що не може перевищувати п`ятнадцяти днів із дня отримання ухвали особою, котра подала касаційну скаргу. Врахувавши вищенаведене, керуючись положеннями ст. 429 КПК, з огляду на те, що касаційну скаргу подано без додержання вимог, передбачених ст. 427 КПК, колегія суддів дійшла висновку, що скаргу необхідно залишити без руху і надати строк на усунення недоліків. Недоліки касаційної скарги, пов`язані з її змістом, можуть бути усунуті шляхом подання нової касаційної скарги. Керуючись ст. 429 КПК, Суд постановив: Касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_4 залишити без руху та встановити строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків касаційної скарги - п`ятнадцять днів із дня її отримання. Роз`яснити, що касаційна скарга повертається в разі, якщо особа в установлений строк не усунула недоліків касаційної скарги, залишеної без руху. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3