Постанова Дніпровський апеляційний суд № 225/765/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/688/26 Справа № 225/765/24 Суддя у 1-й інстанції - Авраменко А. М. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 січня 2026 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого - Городничої В.С., суддів: Красвітної Т.П., Макарова М.О., за участю секретаря судового засідання Шаповалової О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпра від 03 липня 2025 року у складі судді Авраменка А.М. по цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, ВСТАНОВИЛА: У квітні 2024 року АТ «Універсал Банк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором (т. 1 а.с. 3-6), в обґрунтування якого посилалось на те, що 06.06.2019 року відповідач звернувся до Банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав Анкету-заяву до договору про надання банківських послуг. Положеннями Анкети-заяви визначено, що останній разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг. Відповідач, підписавши Анкету-заяву, підтвердив, що ознайомився та отримав примірники у мобільному додатку вищезазначених документів, що складають договір, та зобов`язується виконувати його умови. Умови обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал Банк» опубліковані на офіційному сайті банку та постійно доступні для ознайомлення за посиланням https://www.monobank.ua. Позивач вказує, що AT «Універсал банк» свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме, надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених умовами договору та в межах встановленого кредитного ліміту. В свою чергу, відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору (не сплатив щомісячні мінімальні платежі), що має відображення у розрахунку заборгованості за договором. Відповідач порушив умови кредитного договору від 06.06.2019 року, у зв`язку з чим станом на 11.02.2024 року утворилась заборгованість у розмірі 111 739,06 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту. На підставі вищевикладеного, позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 06.06.2019 року у розмірі 111 739,06 грн станом на 11.02.2024 року, а також судовий збір. Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпра від 03 липня 2025 року позовну заяву АТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованість за договором про надання банківських послуг б/н від 06 червня 2019 року станом на 11 лютого 2024 року у вигляді заборгованості за тілом кредиту в розмірі 26 869,87 гривень. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. У рахунок відшкодування судових витрат по справі стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» судовий збір в розмірі 728,14 гривень. В апеляційній скарзі АТ «Універсал Банк», посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалення в цій частині нового судового рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі, в іншій частині оскаржене рішення залишити без змін, судові витрати покласти на відповідача (т. 2 а.с. 149-153). ОСОБА_1 скористався своїм правом подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу у цій справі, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін (т. 2 а.с. 181-195, т. 3 а.с. 1-34). Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду в оскарженій частині залишити без змін, враховуючи наступне. Судом першої інстанції встановлено, що 06 червня 2019 року між позивачем, як кредитодавцем, та відповідачем, як позичальником, було укладено договір про надання банківських послуг «Monobank», за умовами якого позивач зобов`язався надати відповідачу кредит у вигляді кредитного ліміту на відкритий для цього поточний банківський рахунок у гривні, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка, шляхом підписання анкети-заяви до договору про надання банківських послуг. Відповідач, в свою чергу, зобов`язався повернути кредит в порядку та строки, визначені умовами договору та законом. Дані обставини підтверджуються копією відповідної анкети-заяви. В Анкеті-заяві до договору про надання банківських послуг зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця Анкета-заява разом Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту становлять між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився із таким договором про надання банківських послуг, отримавши всі необхідні документи через мобільний додаток (п.п. 1-5 анкети-заяви до договору про надання банківських послуг). Згідно копії довідки про наявність рахунку на виконання укладеного між сторонами кредитного договору відповідачу була видана позивачем кредитна картка з терміном дії до червня 2024 року. Згідно копії довідки про розмір встановленого кредитного ліміту позивачем на виконання укладеного між сторонами вищевказаного договору було відкрито поточний рахунок у гривні, на якому встановлено кредитний ліміт, який неодноразово збільшувався, останні раз 17 листопада 2020 року в розмірі 85 800 гривень. Як слідує з виписки про рух коштів по картці відповідача за період з 06 червня 2019 року по 11 лютого 2024 року, відповідач отримав від позивача обумовлені укладеним між сторонами кредитним договором кредитні кошти в повному обсязі шляхом встановлення кредитного ліміту та користувався ним протягом зазначеного періоду. Дана виписка має статус первинного документа, що підтверджується Переліком типових документів, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 12 квітня 2012 року №578/5, а також є належним доказом отримання та користування відповідачем кредитними коштами, у ній зазначені всі операції з часу активації кредитної картки зі зняття грошових коштів, погашення заборгованості, яка відповідачем не спростована, що підтверджується і змістом п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75. Із матеріалів справи судом також встановлено, що на відміну від кредитодавця позичальник належним чином свої договірні зобов`язання не виконує, внаслідок чого у відповідача перед позивачем станом на 11 лютого 2024 року утворилась кредитна заборгованість, яку позивачем нараховано в загальному розмірі 111 739,06 гривень, яка складається виключно із боргу за тілом кредиту. Дані обставини підтверджуються розрахунком заборгованості. При цьому зі змісту того ж розрахунку заборгованості (зокрема, стовпчики 9 та 10 таблиці), а також зі змісту виписки про рух коштів по картці відповідача також вбачається, що позивачем нараховувались позичальнику проценти за користування кредитними коштами, в рахунок погашення яких (процентів) позивачем зараховувались сплачувані позичальником кошти, а якщо таких коштів не вистачало, проценти за користування кредитом зараховувались позивачем до тіла кредиту (погашались за рахунок тіла кредиту шляхом його збільшення). Наведеним чином позивачем в рахунок процентів за користування кредитом зараховано суму в загальному розмірі 68 814,23 гривень. Окрім того, судом зі змісту виписки про рух коштів по картці відповідача встановлено, що за рахунок кредитних коштів позивачем списувались «щомісячні платежі», призначенням яких є сплата страхових внесків за договором комплексного страхування власника карткового рахунку (електронний поліс №MONOIK-0000039826). Загальний розмір таких платежів становить 16 054,96 гривень. Окрім як підписаної відповідачем копії Анкети-заяви до Договору про надання банківських послуг позивачем не подано суду жодного іншого підписаного відповідачем документу, який би дозволяв суду встановити такі умови укладеного між сторонами кредитного договору, як розмір процентів за користування кредитом, а також право кредитора здійснювати погашення нарахованих процентів за користування кредитом шляхом збільшення його тіла. Задовольняючи частково позовні вимоги АТ «Універсал Банк» суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не подано суду жодного належного та допустимого доказу на підтвердження погодження між сторонами умов кредитного договору щодо нарахування відсотків за користування кредитом, які позивач фактично нараховував відповідачу протягом всього строку користування кредитом, та здійснював їх погашення за рахунок збільшення боргу за тілом кредиту. Також, суд вважав за необхідне вирахувати із суми розрахованої позивачем кредитної заборгованості відповідача загальну вартість списаних за рахунок кредитного ліміту страхових внесків в загальному розмірі 16 054,96 гривень за договором комплексного страхування власника карткового рахунку (електронний поліс №MONOIK-0000039826), оскільки позивачем не подано належних та достатніх доказами на підтвердження укладення договору страхування у належній формі. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Колегія суддів звертає увагу на те, що зі змісту апеляційної скарги видно, що рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині відмови у задоволенні позовних вимог, а тому рішення суду в іншій частині колегією суддів не переглядається. На підтвердження позовних вимог АТ «Універсал Банк» надано копію анкети-заяви ОСОБА_1 від 06.06.2019 року про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, за змістом якої відповідач виявляє бажання оформити на своє ім`я платіжну банківську карту, відкрити поточний рахунок у гривні та встановити кредитний ліміт на суму, вказану у додатку. Зазначена вище анкета-заява не містить відомостей про розмір тіла кредиту (кредитного ліміту), строк дії кредитного договору, відсутня також інформація про розмір процентів за користування кредитом. Долучений до позовної заяви витяг з Умов і правил обслуговування в АТ «Універсал Банк» при надання банківських послуг, затверджених рішенням правління банку №46 від 24.11.2021 року, яким передбачено порядок надання та умови погашення кредиту, погашення заборгованості по кредиту, сплату нарахованих за період користування кредитом відсотків, комісії за користування кредитом та інших витрат, визначено права та обов`язки сторін договору надання банківських послуг, - відповідачем не підписаний. Зазначена вище анкета-заява містить текст про погодження споживача з Умовами та правилами надання банківських послуг, але не конкретизовано яка саме редакція Умов та Правил надання банківських послуг погоджена споживачем. На підтвердження свого позову банком представлено розрахунок заборгованості за кредитним договором №б/н від 06.06.2019 року, згідно якого станом на 11.02.2024 року банком нарахована заборгованість в розмірі 111 739,06 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту. За положеннями ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно ч. 1 ст. 638 ЦК України, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Відповідно до статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом частини 2 статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Статтею 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). У анкеті-заяві позичальника ОСОБА_1 від 06.06.2019 року розмір процентів за користування кредитом не зазначений. Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 06.06.2019 року, посилався на Витяг з Умов і правил обслуговування в АТ «Універсал Банк» при надання банківських послуг, затверджених рішенням правління банку №46 від 24.11.2021 року, як невід`ємну частину кредитного договору. Витягом з Умов і правил обслуговування в АТ «Універсал Банк» при надання банківських послуг, затверджених рішенням правління банку №46 від 24.11.2021 року, що наданий позивачем на підтвердження позовних вимог, визначено, в тому числі: порядок нарахування відсотків та їх розміри, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та інші умови. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати пені та комісії, та, зокрема саме у зазначеному у цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування. Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження №6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи. Колегія суддів вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови обслуговування рахунків фізичної особи, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.monobank.ua/terms) неодноразово змінювалися самим АТ «Універсал Банк» у період - з часу виникнення спірних правовідносин (06.06.2019 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (23.04.2024 року), тобто кредитор мав можливість додати до позовної заяви витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. Більше того, позивачем наданий витяг з Умов і правил обслуговування в АТ «Універсал Банк» при надання банківських послуг, затверджених рішенням правління банку №46 від 24.11.2021 року, тобто у редакція після укладення кредитного договору від 06.06.2019 року. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови обслуговування рахунків фізичної особи, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату комісії та пені, наданий банком Витяг з Умов не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин. При цьому згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Надані позивачем Умови обслуговування рахунків фізичної особи, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана відповідачем і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Аналогічна правова позиція про неможливість вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, однак щодо Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) та, зокрема пункту 5.5 цих Умов, яким установлено позовну давність тривалістю в п`ять років, оскільки такі не містять підпису позичальника, а також через те, що у заяві останнього домовленості сторін щодо збільшення строку позовної давності немає, викладена у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження №6-16цс15). Суд зазначає, що наявність в указаних справах неоднакових редакцій та положень Умов і правил банківських послуг не мають правового значення, оскільки в обох випадках вид банківського кредиту, з огляду на їхній характер, цільове спрямування та об`єкт кредитування є тотожним - споживче кредитування, а визначальним є не безпосередньо вид чи характеристика умов щодо яких сторони досягли згоди та уклали договір, а саме встановлення обставин про додержання письмової форми для цих умов, після чого їх можна буде розцінювати як невід`ємну складову змісту договору. Колегія суддів вважає, що витяг з Умов і правил обслуговування в АТ «Універсал Банк» при надання банківських послуг, затверджених рішенням правління банку №46 від 24.11.2021 року, які містяться у матеріалах справи, не визнається відповідачем та не містить його підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 06.06.2019 року, шляхом підписання заяви-анкети. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді плату за користування кредитними коштами, яка встановлена у формі сплати відсотків. Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17, провадження №14-131цс19. Необхідно також зауважити, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 06.06.2019 року у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить строку повернення кредиту (користування ним). Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти у добровільному порядку АТ «Універсал Банк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, - суд дійшов висновку, що банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Судом установлено, що відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором від 06 червня 2019 року та виписки про рух коштів по картковому рахунку, позивачем безпідставно проводилось списання нарахованих відсотків за користування кредитними коштами, загальна сума яких складає 68 814,23 грн, оскільки сторони не погоджували сплату відсотків за користування кредитними коштами за договором від 06 червня 2019 року; сума витрат за весь період часу складає 111 739,06 грн (з урахуванням нарахованих банком відсотків за користування кредитом - 68 814,23 грн). Детально дослідивши зміст наданого банком розрахунку заборгованості, враховуючи, що Умови і правили обслуговування в АТ «Універсал Банк» при надання банківських послуг відповідачем не підписані, а анкета-заява не містить умови про фінансування за рахунок кредитних коштів (зарахування до тіла кредиту) заборгованості за відсотками, - колегія суддів погоджується з висновками суду про те, що підстави для стягнення з відповідача на користь банку заборгованості за тілом кредиту в сумі 68 814,23 грн відсутні. Окрім того, судом зі змісту виписки про рух коштів по картці відповідача встановлено, що за рахунок кредитних коштів позивачем списувались «щомісячні платежі», призначенням яких є сплата страхових внесків за договором комплексного страхування власника карткового рахунку (електронний поліс №MONOIK-0000039826). Загальний розмір таких платежів становить 16 054,96 гривень. Відповідач категорично заперечує укладення ним такого договору страхування, а також заперечує надання обов`язкового в розумінні ст.ст.1066,1071 ЦК України розпорядження (дозволу) банку на списання з його рахунку коштів на виконання зазначеного договору страхування. Натомість, позивач, стверджуючи про наявність такого розпорядження/дозволу, а також дійсність укладення договору страхування, надає суду копію відповідного електронного полісу, примірник якого не містить ані власноручного («живого»), ані електронного підпису відповідача, як страхувальника. Крім того, позивач, обстоюючи правомірність своєї правової позиції, надає суду роздруківки пуш-повідомлень, посилаючись на те, що вказані повідомлення в розумінні п.12 підписаної відповдіачем анкети-заяви до договору про надання банківських послуг є підтвердженням як належної оферти на укладення договору страхування, так і акцептом відповідача зазначено оферти. В той же час, п.12 анкети-заяви дозволяє використання мобільного додатку та інших дистанційних каналів лише в межах укладеного між сторонами кредитного договору, а не для укладення інших видів договорів відповідачем з іншими суб`єктами правовідносин, зокрема страховиками. Крім того, в порушенням вимог ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», ст. 89 Закону України «Про страхування» зміст зазначених пуш-повідомлень не містить всіх істотних умов договору страхування, а отже не може вважатись офертою на його укладення. Більш того, зміст пуш-повідомлень не дозволяє ідентифікувати адресата таких пуш-повідомлень, оскільки не містить ані анкетних даних отримувача, ані будь-яких інших даних, з яких з огляду на інші матеріали справи суд міг би підтвердити, що такі повідомлення були отримані відповідачем та/або спрямовані, прочитані у мобільному додатку відповідача, який є інформаційно-телекомунікаційною системою, в межах якої сторони ідентифіковані та здійснюються укладення/підписання документів в рамках договірних кредитних правовідносин. Відтак, в суду наразі немає достатніх підстав для висновку про дійсність укладення шляхом дотримання відповідного договору страхування, на виконання умов якого з відповідача позивачем списувались без розпорядження кошти за рахунок збільшення кредитного ліміту. Відсутність волевиявлення сторони свідчить про неукладення договору, а тому і про відсутність зобов`язань за ним. Згідно ч. 2 ст. 97 Закону України «Про страхування» недотримання письмової форми договору страхування свідчить про його нікчемність. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки позивачем не подано належних та достатніх доказами на підтвердження укладення договору страхування у належній формі, відсутні достатні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача у складі кредитної заборгованості списаних з відповідача за рахунок кредитного ліміту коштів за договором страхування в розмірі 16 054,96 грн. Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності; встановивши отримання відповідачем грошових коштів в сумі 26 869,87 грн (111 739,06 грн (загальний розмір заборгованості) - 68 814,23 грн (безпідставно нарахованих відсотків) - 16 054,96 грн (загальна сума списаних щомісячних платежів на погашення страхових внесків за договором страхування, факт укладення якого стороною позивача не доведено), - колегія погоджується з висновком суду про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь Банку тіла кредиту понад 26 869,87 грн. Будь-яких допустимих доказів отримання відповідачем кредитних коштів (тіла кредиту) у більшому розмірі понад 26 869,87 грн суду не представлено, клопотання про витребування відповідних доказів судом - не заявлено, що підтверджується письмовими матеріалами справи. Доводи апеляційної скарги про те, що сторони погодили процентну ставку у Паспорті споживчого кредиту, є безпідставними, адже вказаний документ не може вважатись складовою кредитного договору. У вказаному вище паспорті споживчого кредиту вказано, зокрема, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому паспорті споживчого кредиту. Потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту. Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, яка викладена у постанові від 23 травня 2022 року у справі №393/126/20. Інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки такі доводи є безпідставними, не спростовують обґрунтованих висновків суду щодо наявності підстав для часткового задоволення позову, та зводяться до викладення обставин справи із наданням особистих коментарів, особистим тлумаченням норм матеріального права, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції. Апелянт не скористався наданими йому правами, не обґрунтував свої позовні вимоги та доводи апеляційної скарги, не надав суду доказів на їх підтвердження, а згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках, а відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана надати суду докази на підтвердження своїх вимог або заперечень. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Згідно з ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи, приведені в апеляційній скарзі зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду 1 інстанції, яким у досить повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка. Порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування чи зміни рішення не встановлено, тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду відповідає вимогам ст. 263, 264 ЦПК України, і його слід залишити без змін. Судові витрати понесені у зв`язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення. Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів, УХВАЛИЛА: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» залишити без задоволення. Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпра від 03 липня 2025 року в оскарженій частині залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Вступна та резолютивна частини постанови проголошені «14» січня 2026 року. Повний текст постанови складено «26» січня 2026 року. Головуючий: В.С. Городнича Судді: Т.П. Красвітна М.О. Макаров