LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4856560/1520/25

від 26.01.2026 ·

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/1520/25 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Драновський Я.В. Суддя-доповідач - Полотнянко Ю.П. 26 січня 2026 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Полотнянка Ю.П. суддів: Смілянця Е. С. Драчук Т. О. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військово-лікарської комісія ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : Позивач звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військово-лікарської комісія ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив: - визнати протиправним та скасувати висновок (постанову) військово - лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 від 30.07.2024 оформлену довідкою військово - лікарської комісії від 30.07.2024 щодо ОСОБА_1 , якою ОСОБА_1 на підставі статей 26в та 31в графи ІІ Розкладу хвороб, таблиці додаткових вимог визнаний здоровим та придатним до військової служби; - визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 про мобілізацію ОСОБА_1 . Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 01.05.2025 у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу в якій посилаючись на неповноту з`ясування судом фактичних обставин, порушення норм матеріального та процесуального права просив рішення суду першої інстанції скасувати, та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків. Судом першої інстанції встановлено, що 30.07.2024 працівниками ІНФОРМАЦІЯ_3 позивача було доставлено до приміщення ТЦК з метою проведення медичного огляду. Після проходження медичного огляду військово-лікарська комісія прийняла постанову у формі довідки відповідно до якої ОСОБА_1 визнаний "придатним до військової служби" на підставі статті 26в та 31в графи II Розкладу хвороб. Копію постанови (довідки) та картки обстеження та медичного огляду позивачу особисто вручено не було. 31.07.2024 на підставі указу Президента України №69/2022 від 24.02.2022 позивача призвано у Збройні Сили України під час мобілізації. Позивач вважаючи протиправним та необґрунтованим рішенням, прийняте відповідачем за результатами медичного огляду звернувся із скаргою до військово - медичного клінічного центру Південного регіону, однак будь - якої відповіді не одержав. Позивач, вважаючи свої права порушеними звернувся до суду із цим позовом. Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що питання визначення про причинний зв`язок захворювань є дискреційними повноваженнями ВЛК, а тому суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу. Розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку. Однак суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і суд в межах розгляду справи не вправі надавати власну оцінку щодо причинного зв`язку захворювань, оскільки це виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Щодо іншої частини позовних вимог, суд зазначив, що наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 про мобілізацію ОСОБА_1 , винесений під час дії воєнного стану з дотриманням вимог чинного законодавства. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне. Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності (частина перша статті 2 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу"; надалі Закон № 2232-XII). Відповідно до статті 70 Закону України від 19 листопада 1992 року № 2801-XII "Основи законодавства України про охорону здоров`я" (надалі Закон № 2801-XII) військово-лікарська експертиза визначає придатність до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, встановлює причинний зв`язок захворювань, поранень і травм з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям. Військово-лікарська експертиза здійснюється військово-лікарськими комісіями, які створюються при територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, а також при закладах охорони здоров`я Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, за потреби - інших органів або військових формувань сектору безпеки і оборони, визначених частиною другою статті 12 Закону України "Про національну безпеку України". Військово-лікарські комісії також можуть створюватися при державних та комунальних закладах охорони здоров`я. Порядок організації та проведення військово-лікарської експертизи встановлюється Кабінетом Міністрів України. Відповідно до пункту 1.2 глави 1 розділу І Положення № 402 (тут і надалі у редакції на час виникнення спірних правовідносин) військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям. Військово-лікарська експертиза - це: медичний огляд призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов`язаних, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти та закладах фахової передвищої військової освіти (далі - ВВНЗ), ліцеїстів військових (військово-морських, військово-спортивних) ліцеїв (далі - ліцеїсти); осіб, звільнених з військової служби; визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ; встановлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів, осіб, звільнених з військової служби, а також причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв), які призвели до смерті військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби. Пунктом 1.1 розділу ІІ Положення №402 передбачено, що медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров`я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов`язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону (далі - інші військові формування), у мирний час та під час дії особливого періоду. При встановленні діагнозу насамперед враховуються результати фізикального обстеження та спеціальних досліджень. Якщо дані попередньої медичної документації не співпадають з результатами актуального обстеження, проводиться спільний огляд (консиліум) за участі провідних (головних) медичних фахівців, під час якого може прийматись рішення про неврахування контраверсійних результатів попередніх досліджень (документів, виписок, заключень тощо) та госпіталізацій при винесенні експертного рішення. Медичний огляд проводиться ВЛК з метою визначення придатності, зокрема, до військової служби призовників, військовозобов`язаних, резервістів (кандидатів у резервісти). Так, згідно з пунктом 2.1 глави 2 розділу І Положення № 402, для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК приймають постанови. Водночас, постанови ВЛК оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця. Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання. Аналіз зазначених вище норм дає підстави для висновку, що військовозобов`язані підлягають медичному огляду ВЛК ТЦК та СП, якій, за результатами військово-лікарської експертизи, надане право приймати постанови щодо придатності особи до військової служби; постанова ВЛК ТЦК та СП про ступінь придатності військовозобов`язаного до військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період оформлюється довідкою ВЛК згідно з додатком 4 до Положення №

402. Пунктом 2.2 глави 2 розділу І Положення №402 визначено, що штатні ВЛК є військово-медичними установами. До штатних ВЛК належать: Центральна військово-лікарська комісія (ЦВЛК); ВЛК регіону. Так, згідно з підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 глави 2 розділу І Положення № 402, ЦВЛК є органом військового управління, який здійснює керівництво ВЛК регіонів у Збройних Силах України та є керівним органом із військово-лікарської експертизи в Збройних Силах України, одним із повноважень якої є прийняття та перегляд постанов ВЛК про ступінь придатності осіб, звільнених з військової служби, на період їх фактичного звільнення із Збройних Сил України. Рішення, постанови ЦВЛК можуть бути оскаржені в судовому порядку. Суд враховує, що підпунктом 2.3.3 пункту 2.3 розділу І Положення №402 встановлено, що на ЦВЛК покладається організація військово-лікарської експертизи у Збройних Силах України, а також: розгляд заяв, пропозицій, скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи. Згідно з підпунктом 2.3.4 пункту 2.3 розділу І Положення № 402 ЦВЛК має право, зокрема, розглядати, переглядати, скасовувати, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК Збройних Сил України. Водночас, ВЛК регіону мають право приймати постанови згідно з Положенням №402, контролювати, розглядати, затверджувати, за наявності підстав не затверджувати, переглядати, відміняти або скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК та направляти військових у заклади охорони здоров`я в системі Міністерства оборони України на контрольне обстеження, медичний огляд, повторний медичний огляд. Постанова ВЛК регіонів може бути оскаржена у ЦВЛК або у судовому порядку (пункт 2.4.10. пункт 2.4 розділу І Положення № 402). Тобто, оскарженню у судовому порядку, за приписами пункту 2.4.10. розділу І Положення № 402 підлягають тільки постанови ВЛК регіонів та постанови ЦВЛК. Такі висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 415/1850/17 у якій зазначено, що у питаннях проведення лікарської та військово-лікарської експертизи штатні і позаштатні ВЛК підпорядковуються ЦВЛК, постанови якої можуть бути оскаржені в установленому законодавством порядку. Слід зазначити, що згідно з Положенням № 402 до позаштатних постійно діючих ВЛК (ЛЛК) належать госпітальні ВЛК; гарнізонні ВЛК; ЛЛК; ВЛК високомобільних десантних військ; ВЛК військових комісаріатів; ВЛК територіального центру комплектування (ВЛК ТЦК); ВЛК цивільного лікувального закладу з правами госпітальної ВЛК. Так, ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_4 є позаштатною постійно діючою комісією. Згідно із нормами Положення № 402, у разі непогодження із постановами позаштатних ВЛК особа має право звернутися до ВЛК вищого рівня із скаргою на дії чи рішення ВЛК. Своєю чергою, згідно із пунктами 3.3. та 3.4 глави 3 розділу І Положення № 402 скарги на дії (бездіяльність) чи постанови позаштатних ВЛК подаються до штатних ВЛК згідно з адміністративно-територіальними зонами відповідальності, наведеними у додатку 2 до наказу Міністерства оборони України від 16 листопада 2016 року № 608 «Про затвердження адміністративно-територіальних зон відповідальності закладів охорони здоров`я Збройних Сил України за організацію медичного забезпечення». Штатні ВЛК перевіряють відповідність прийнятих позаштатними ВЛК постанов встановленому діагнозу та вимогам цього Положення, на підставі доданих до звернення оригіналів медичних документів або належним чином завірених їх копій, а також наявних медичних записів та висновків у відповідних реєстрах електронної системи охорони здоров`я. Дії (бездіяльність), рішення, постанови, прийняті ВЛК обласних (Київського міського, ІНФОРМАЦІЯ_5 , ТЦК та СП Автономної Республіки Крим, оскаржуються в штатних ВЛК. Дії (бездіяльність), рішення, прийняті за результатами розгляду звернень ВЛК регіону, оскаржуються в ЦВЛК. У разі визнання штатною ВЛК заяви чи скарги щодо перегляду (відміни, скасування) постанови ВЛК обґрунтованою, ВЛК штатної ВЛК переглядає оскаржувану постанову ВЛК або приймає рішення про направлення на контрольне обстеження та медичний огляд ВЛК. Таке рішення є обов`язковим до виконання та має бути реалізовано не пізніше ніж в місячний строк з дати прийняття. Суд зауважує, що Положення № 402 не передбачає право особи, що проходила медичний огляд, оскаржувати постанови позаштатних ВЛК у судовому порядку. Отже, питання контролю, розгляду, затвердження, за наявності підстав не затвердження, перегляду, відміни або скасування постанови позаштатних (підпорядкованих) ВЛК є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією ВЛК регіону або ЦЛВК. Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення. За таких обставин, адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади. При цьому суд зауважує, що позивач не звертався зі скаргою про протиправність дій/бездіяльності членів позаштатної ВЛК при проведенні медичного огляду 30.07.2024 ні до ВЛК регіону, ні до ЦВЛК та проханням провести повторний медичний огляд із дотримання вимог Положення № 402, тобто не скористався своїм правом на проведення повторного медичного огляду з метою визначення придатності його до військової служби та правом на оскарження постанови позаштатної ВЛК до ВЛК вищого рівня, як це передбачено чинним законодавством. Беручи до уваги те, що перевірка рішень позаштатних ВЛК на предмет того, чи дотримані всі умови та критерії, передбачені Положенням № 402 при проведенні медичного огляду військовозобов`язаного, належить до функцій ВЛК регіону чи ЦВЛК, а остаточного рішення, яке підлягає судовому оскарженню, ВЛК регіону чи ЦВЛК не приймали, суд доходить висновку, що позивачем не дотримано порядку, визначеного Положенням № 402, щодо процедури оскарження результатів медичного огляду. Разом з тим, визначаючись у спірних правовідносинах суд враховує, що позивач зазначає про те, що оскаржувана постанова військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 від 30.07.2024 прийнята з порушенням процедури медичного огляду та оформлення його результатів. У постанові від 13.06.2018 у справі №806/526/16 Верховний Суд зазначив, що у межах адміністративного процесу суд не вправі надавати оцінку професійним діям конкретних лікарів-членів ВЛК при застосуванні ними відповідних методів огляду позивача, дослідження медичної документації, визначенні діагнозів та відповідності їх конкретній статті Розкладу хвороб, оскільки це потребує спеціальних знань у медичній галузі. Крім того, питання визначення про причинний зв`язок захворювань є дискреційними повноваженнями ВЛК, а тому суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу. Розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку. Однак суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і суд в межах розгляду справи не вправі надавати власну оцінку щодо причинного зв`язку захворювань, оскільки це виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.06.2020 справа №810/5009/18, від 09.12.2020 справа №814/2722/16, від 12.02.2021 справа №820/5570/16. Тобто, в межах адміністративного процесу суд не вправі надавати оцінку професійним діям конкретних лікарів-членів ВЛК при застосуванні ними відповідних методів огляду позивача, дослідженні медичної документації, визначенні діагнозів та відповідності їх конкретній статті Розкладу хвороб, оскільки це потребує спеціальних знань у медичній галузі. Таким чином, надання оцінки діагнозу позивача на предмет того, чи підпадає він під дію статей Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступень придатності до військової служби, виходить за межі судового розгляду. Жодних належних доказів того, що висновок про придатність позивача до військової служби було сформовано без проведення відповідного медичного огляду та обстеження, матеріали справи не містять. Натомість доводи позивача щодо поверхневого медичного огляду зводяться до формальної незгоди з висновками ВЛК за результатами медичного огляду, а тому не визнаються судом обґрунтованими та не утворюють підстав для задоволення заявлених позивачем вимог у цій частині спору. Враховуючи сукупність викладених вище обставин, колегія суддів висновку, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування висновку (постанову) військово - лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 від 30.07.2024 оформлену довідкою військово - лікарської комісії від 30.07.2024 щодо ОСОБА_1 , якою ОСОБА_1 на підставі статей 26в та 31в графи ІІ Розкладу хвороб, таблиці додаткових вимог визнаний здоровим та придатним до військової служби задоволенню не підлягають. Визначаючись щодо позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 про мобілізацію ОСОБА_1 ., суд зазначає, що такі є похідними та взаємопов`язаними із первинною вимогою, а тому задоволенню також не підлягають як такі, що заявлені передчасно. При цьому, Верховний Суд у постанові від 05.02.2025 по справі 160/2592/23 наголосив, що процедура призову військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, так як суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 травня 2025 року. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 травня 2025 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України. Головуючий Полотнянко Ю.П. Судді Смілянець Е. С. Драчук Т. О.

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»