Постанова 4851 № 440/9367/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 січня 2026 р. Справа № 440/9367/25 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Присяжнюк О.В., Суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства "КАРСАД І" на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.10.2025 року (ухвалене суддею Чесноковою А.О.) в справі № 440/9367/25 за позовом Приватного підприємства "КАРСАД І" до Головного управління ДПС у Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ: Приватне підприємство Карсад І звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області, в якому просило суд: визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 09.04.2025 №00043480705. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 16.10.2025 р. відмовлено у задоволенні позову. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме вимог Податкового кодексу України, Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи. Позивач вважає, що в наказі на проведення перевірки відсутні підстав її проведення на підставі пп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодеску України, тобто проведена відповідачем перевірка позивача була безпідставною. Позивач зазначає, що акт фактичної перевірки № 3341/16/31/РРО/36422178 від 13.03.2025 р. не містить відомостей про факти порушень з посиланням на первинні документи. Таким чином, позивач вважає, що контролюючий орган під час проведення перевірки діяв не в межах та спосіб, передбачений законодавством, адже фактична перевірка ПП КАРСАД І по суті була безпідставною, у зв`язку з чим проведення такої перевірки відбулося з порушенням чинного законодавства. Крім того вказує на відсутність будь-якого податкового порушення, оскільки фіскальний чек не було видано через відсутність надання послуги зі зберігання авто, а у ПП КАРСАД І відповідно до положень ст. 3 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг не виникло обов`язку застосування реєстраторів розрахункових операцій. Таким чином, позивач вважає спірне податкове повідомлення-рішення про застосування суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені у розмірі 20070 грн. є протиправним та підлягає скасуванню. Відповідач подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами. Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг. Судовим розглядом встановлено, що Приватне підприємство "КАРСАД І" є платником єдиного податку 3 групи з 01.08.2023 р. за ставкою 5%. Середньооблікова чисельність працюючих згідно поданої звітності 5 осіб. Основний вид діяльності - діяльність приватних охоронних служб. Позивач проводить готівкові розрахунки на автостоянках, що знаходяться за адресою: - м. Полтава, вул. Київське Шосе, 70 А (дата реєстрації ГО - 25.12.2017 р., РРО - 08.12.2023 р.); - м. Полтава, вул. Джохара Дудаева, 7/А (дата реєстрації ГО - 25.12.2017 р., РРО - 14.06.2023 р.); - м. Полтава, вул. Київське Шосе, 60 А (дата реєстрації ГО - 25.12.2017 р., РРО - 20.01.2023 р.); - м. Полтава, вул. Героїв України, 2 (дата реєстрації ГО - 25.12.2017 р., РРО - 23.10.2023 р.); - м. Полтава, вул. Великотирнівська, 19 А (дата реєстрації ГО - 25.12.2017 р., РРО - 14.07.2023 р.). Головним управлінням ДПС у Полтавській області відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 75.1 ст. 75, пп. 80.2.2 (наявність інформації, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) п. 80.2 ст. 80, п. 82.3 ст. 82 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), наказу Головного управління ДПС у Полтавській області від 04.03.2025 р. № 766-П «Про проведення фактичної перевірки», направлень від 04.03.2025 р. №1367, №1368, №1369, №1370 проведено фактичну перевірку господарської одиниці - автостоянка, за адресою: м. Полтава, вул. Київське Шосе, 60А, де здійснює торгівельну діяльність ПП «КАРСАД І». За результатами перевірки було складено Акт (довідку) фактичної перевірки № 3341/16/31/РРО/36422178 (бланк 006690) від 13.03.2025 р. про результати перевірки господарської одиниці автостоянки, що розташована за адресою м. Полтава вул. Київське Шосе, 60А, суб`єкта господарської діяльності ПП «КАРСАД І», адреса державної реєстрації суб`єкта господарської діяльності - Полтавський район, село Щербані, вулиця Світла, будинок 1А, зареєстрованого в органі ДПС у Полтавській області. У розділі 3 Акту «Висновок перевірки» вказано, що перевіркою встановлено наступні порушення: - пункту 1 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»; - постанови Кабінету Міністрів України від 29.07.2022 р. № 894 «Про встановлення строків, до настання яких торгівці повинні забезпечити можливість здійснення безготівкових розрахунків з використанням електронних платіжних засобів, платіжних застосунків або платіжних пристроїв) за продані ними товари (надані послуги)». Також, Головним управлінням ДПС у Полтавській області було складено Акт № 197/16-31-07-05-02 від 13.03.2025 р. про те, що після ознайомлення з актом фактичної перевірки бланк № 006690 від 13.03.2025 р., платник податків та/або посадова (службова) особа платника податків (його представник або особа, що проводить розрахункові операції) директор ПП «КАРСАД І» ОСОБА_1 відмовився від підписання (ознайомлення) з актом фактичної перевірки. За наслідками проведення перевірки, на підставі Акта (довідки) фактичної перевірки № 3341/16/31/РРО/36422178 від 13.03.2025 р. відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.04.2025 р. № 00043480705, яким за порушення п. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені у розмірі 20070 грн. Позивач, не погоджуючись із податковим повідомленням - рішенням від 09.04.2025 року № 00043480705, звернувся до суду з цим позовом. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що під час винесення спірного податкового повідомлення-рішення податковий орган діяв на підставі та у спосіб, передбачені чинним законодавством України. Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав. Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, врегульовано Податковим кодексом України (в подальшому - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи. Згідно з пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПК України, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами). Відповідно до п. 80.1 ст. 80 ПК України, фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи). Пунктом 81.1 ст. 81 ПК України передбачено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки. Непред`явлення або не надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки. Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється. При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення. У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки. Відповідно до пп. 80.2.2, пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України, фактична перевірка може проводитись на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій, та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів. Судовим розглядом встановлено, що 04.03.2025 р. Головним управлінням ДПС у Полтавській області видано наказ №766 на проведення фактичної перевірки з метою контролю щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками та на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 75.1 ст. 75, пп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80, п. 82.3 ст. 82 Податкового кодексу України. Відповідно листа ДФС України від 27.05.2016 р. № 18408/7/99-99-14-05-01-17 Про надсилання критеріїв відбору, суб`єкт господарювання підпадає під критерій 2.1 середнього ступеня ризику, а саме: сума виторгів господарського об`єкта є суттєво меншою порівняно з сумою виторгів інших господарських об`єктів суб`єктів господарювання, які працюють на одній території, займаються однаковим видом діяльності і мають однакові умови для отримання доходу. Податковим органом проведено аналіз інформації про обсяги розрахункових операцій позивача та встановлено, що частка безготівкових розрахунків складає 0% від загальної суми, що може свідчити про порушення вимог постанови Кабінету Міністрів України від 29.07.2022 р. №894 Про встановлення строків, до настання яких торговці повинні забезпечити можливість здійснення безготівкових розрахунків (у тому числі з використанням електронних платіжних засобів, платіжних за стосунків або платіжних пристроїв) за продані ними товари (надані послуги). Дослідивши зміст наказу контролюючого органу від 04.03.2025 р. №766 про проведення фактичної перевірки, суд апеляційної інстанції вважає, що він прийнятий з дотриманням вимог податкового законодавства, у межах повноважень та в установленому законом порядку. Зі змісту наказу про проведення фактичної перевірки від 04.03.2025 р. №766 встановлено, що він містить усі передбачені Податковим кодексом України реквізити, зокрема: найменування суб`єкта господарювання, вид перевірки, дату її початку, мету проведення, а також визначені підстави в обсязі, що відповідає вимогам абз. 3 п. 81.1 ст. 81 ПК України. В п. 2.3 акту перевірки від 13.03.2025 р. №3341/16/31/РРО/36422178 податковим органом вказано факт порушення встановлені перевіркою: СПО не забезпечив: - проведення розрахункових операцій через РРО на повну суму покупок, на загальну суму 13380 грн. 00 коп. (згідно даних опису грошових коштів у порівнянні з даними звіту, фіскальний номер РРО 3001038180) у т.ч. з урахуванням контрольно-розрахункової операції при реалізації послуги стоянки (авто) за місяць на суму - 1000,00 грн. Надано пояснення особи, що проводила розрахунок ОСОБА_2 ; - можливість здійснення безготівкових розрахунків (у т. ч. використання електронних платіжних засобів, платіжних застосунків та платіжних пристроїв - банківської картки та банківського терміналу за продані товари (надані послуги). Судовим розглядом встановлено, що Приватне підприємство Карсад І у своїй господарській діяльності надає послуги щодо зберігання транспортних засобів, крім іншого керується, постановою Кабінету Міністрів Країни Про затвердження Правил зберігання транспортних засобів на автостоянках від 22.01.1996 р. зберігання транспортних засобів на автостоянках. Ці Правила регламентують організацію та порядок надання послуг щодо зберігання транспортних засобів і поширюються на всі автостоянки, що охороняються, незалежно від форм власності, які є суб`єктами господарської діяльності. Пункти 10-13 Правил зберігання ТЗ визначають, що під час здавання транспортного засобу на автостоянку його володілець зобов`язаний пред`явити черговому приймальнику документи, що посвідчують його особу, та реєстраційні документи на транспортний засіб, а також страховий поліс, якщо транспортний засіб застрахований. Під час оформлення приймання на зберігання черговий приймальник вносить необхідні дані про володільця транспортного засобу і транспортний засіб до відповідного журналу обліку транспортних засобів і розписується в ньому. Володільцеві транспортного засобу, прийнятого на довготермінове зберігання, видається перепустка за встановленим зразком. Дозвіл на тимчасове зберігання транспортного засобу видається черговим приймальником, а на довготермінове - уповноваженою посадовою особою автостоянки. Пункт 25 Правил зберігання ТЗ визначає обов`язки володільця транспортного засобу, який користується послугами автостоянки, а саме: ознайомитися з цими Правилами, розписатися про це в журналі обліку транспортних засобів і виконувати всі вимоги Правил; оформити транспортний засіб на зберігання згідно з вимогами Правил, подати при цьому черговому приймальнику перелік предметів, які знаходяться в салоні (кабіні) транспортного засобу, але не входять до комплекту обладнання та приладів, передбачених заводом-виробником (телевізор, магнітофон, холодильник та інше майно). Перелік повинен бути внесений до журналу обліку транспортних засобів довготермінового або тимчасового зберігання і засвідчений підписами володільця та чергового приймальника; пред`явити транспортний засіб на огляд черговому приймальнику і після належного оформлення поставити його на місце зберігання, зафіксувавши від довільного руху; внести плату, одержати відповідну квитанцію (касовий чек) або перепустку; виконувати правила техніки безпеки, пожежної безпеки та утримувати зайняте транспортним засобом місце у чистоті; у разі виявлення некомплектності транспортного засобу негайно повідомити про це чергового приймальника і подати з цього питання письмову заяву у двох примірниках, один з яких з відміткою чергового приймальника про її одержання залишити у себе. Відповідно до п. 21 Правил транспортний засіб, видається з автостоянки після здавання черговому приймальнику перепустки у разі його довготермінового зберігання чи пред`явлення квитанції (касового чека) про оплату - у разі тимчасового зберігання та після того, як одержувач розпишеться в журналі обліку щоденного та одноразового заїзду і виїзду транспортних засобів. Наступна постановка транспортного засобу на зберігання посвідчується відміткою і розписом чергового приймальника в цьому журналі. При цьому перепустка чи квитанція (касовий чек) повертається володільцеві транспортного засобу. Виходячи з положень Правил зберігання транспортних засобів на автостоянках, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 р., суд апеляційної інстанції вважає, що оплата за зберігання транспортного засобу на автостоянці здійснюється користувачем при оформленні такого зберігання, тобто до початку використання послуги зберігання. Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначаються Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 р. № 265/95-ВР (в подальшому - Закон № 265/95-ВР), дія якого поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі. Відповідно до приписів пунктів 1, 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти). Згідно з визначень, наведених у статті 2 Закону № 265/95-ВР: розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, видатковий чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, отримання (повернення) коштів, торгівлю валютними цінностями в готівковій формі, створений в паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ) у випадках, передбачених цим Законом, зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій, чи заповнений вручну. Отже, за змістом наведених вимог суб`єкти господарювання зобов`язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи та видавати (в паперовому вигляді та/або електронній формі) розрахунковий документ встановленої форми та змісту, що підтверджує виконання розрахункової операції. Відповідно до ст. 8 Закону № 265/95-ВР, форма, зміст розрахункових документів, порядок реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій, а також форма та порядок подання звітності, пов`язаної із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій чи використанням розрахункових книжок, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Згідно з п. 1 ст. 3 Закону № 265/95-ВР, суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок. Судовим розглядом встановлено, що змісту пояснень ОСОБА_2 від 04.03.2025 р. вбачається, що ним було здійснено продаж послуги автостоянки на місяць з 04.03.2025 р. на загальну суму 1000 грн, фіскальний чек не вибив. Отже, суб`єктом господарювання в даному випадку було порушено вимоги статті 3 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а саме не проведено розрахункову операцію на повну суму надання послуги. Пунктом 1 статті 17 Закону № 265/95-ВР визначено, що за порушення вимог цього Закону до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: у разі встановлення в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання: 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше; 150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення. Згідно висновку Верховного Суду, викладеному у постановах від 09.09.2024 р. в справі № 280/6832/23, від 19.02.2025 р. в справі № 280/2619/24, від 21.02.2025 р. в справі № 280/2615/24, від 27.03.2025 р. в справі № 560/15692/23 п. 1 ст. 17 Закону № 265/95-ВР встановлює відповідальність за невиконання суб`єктом господарювання щонайменше одного з трьох обов`язків: 1) непроведення розрахункової операції через РРО; 2) проведення розрахункової операції через РРО, однак, на неповну суму покупки; 3) невидача відповідного (тобто такого, що відповідає вимогам щодо форми і змісту) розрахункового документа. Предметом доказування у справах, пов`язаних із притягненням суб`єкта господарювання до відповідальності на підставі пункту 1 статті 17 Закону № 265/95-ВР, є встановлення на підставі належних і допустимих доказів фактів, з якими контролюючий орган пов`язує допущення порушення суб`єктом господарювання вимог пункту 1 та/або 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР. У випадку притягнення суб`єкта господарювання до фінансової відповідальності за невиконання обов`язку, встановленого п. 1 ст. 3 Закону № 265/95-ВР, перевірці підлягають обставини безпосереднього здійснення розрахункової операції, однак, її непроведення через РРО, та/або здійснення розрахункової операції на більшу суму, ніж проведено через РРО. Судовим розглядом встановлено, що під час проведення фактичної перевірки ПП Карсад 1 за місцем фактичного провадження діяльності, податковим органом встановлено, що суб`єкт господарювання не забезпечив проведення розрахункових операцій через РРО на повну суму покупок на загальну суму - 13380,00 грн. (згідно даних опису грошових коштів у порівнянні з даними Х-звіту, фіскальний номер РРО - 3001038180), у тому числі з урахуванням контрольно-розрахункової операції при реалізації послуги стоянки (авто) за місяць на суму - 1000,00 грн., чим порушено постанову Кабінету Міністрів України від 29.07.2022 р. №894 Про встановлення строків, до настання яких торговці повинні забезпечити можливість здійснення безготівкових розрахунків (у тому числі з використанням електронних платіжних засобів, платіжних за стосунків або платіжних пристроїв) за продані ними товари (надані послуги). Згідно з абз. 6 ст. 2 № 265/95-ВР, розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця. З огляду на об`єкт, об`єктивну сторону, суб`єкта, суб`єктивну сторону кожного конкретного правопорушення вони є закінченими з моменту непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи, а саме за відсутності відповідних розрахункових документів. За першу з таких операцій застосують штраф як за перше порушення, а за кожну наступну - як за повторне (у підвищеному розмірі). Приписами вказаних норм встановлено відповідальність, зокрема за непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій(відсутність відповідних розрахункових документів), при цьому розмір фінансової санкції за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) з кількості разів допущених таких порушень протягом певного періоду часу. Тому кожне конкретне правопорушення, встановлене п. 1 ст. 17 Закону № 265, є закінченими з моменту непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи, а саме за відсутності відповідних розрахункових документів. Як наслідок, за першу з таких операцій потрібно застосують штраф як за перше порушення, а за кожну наступну як за повторне (у підвищеному розмірі). Тобто кожен встановлений контролюючим органом факт непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи є окремим правопорушенням. Водночас кваліфікуючою ознакою такого правопорушення є повторність вчинення відповідного діяння, яке встановлюється у разі вчинення особою кількох правопорушень. Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 22.02.2022 р. в справі № 640/4426/19, від 06.02.2025 р. в справі № 120/11036/23. Із врахуванням вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає, що Головне управління ДПС у Полтавській області правомірно прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.04.2025 р. №00043480705, якими застосовано штрафні (фінансові) санкції у загальному розмірі 20070 грн. Доводи апелянта, що до спірних правовідносин необхідно застосувати висновки, викладені Верховним Судом в постанові від 26.06.2023 р. в справі № 815/6819/14, суд апеляційної інстанції вважає помилковими, оскільки вони не є релевантними до спірних правовідносин. Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції не надав оцінки постанові Шевченківського районного суду м. Полтави від 06.05.2025 р. в справі №554/4391/25, яка встановила відсутність складу адміністративного правопорушення в діях директора ПП Карсад 1 - ОСОБА_1 за тими ж фактами, що стали підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення, суд апеляційної інстанції на приймає, оскільки позивачем не було заявлено при розгляді справи в суді першої інстанції наявності постанови Шевченківського районного суду м. Полтави від 06.05.2025 р. в справі №554/4391/25, а тому суд фактично його не досліджував. У відповідності до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Із урахуванням встановлених фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що в задоволенні позову необхідно відмовити, оскільки оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідає критеріям правомірності рішень суб`єктів владних повноважень, винесене в межах повноважень та у спосіб, що визначені чинним законодавством України, у зв`язку з чим відсутні підстави для його скасування. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Відповідно до п.

30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя. При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 06.09.2005 р.; п. 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18.07.2006 р.; пу. 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10.02.2010 р.; п. 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09.12.1994 р., п. 29). Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку. Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають. Таким чином, суд переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення із дотриманням вимог матеріального та процесуального права. Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.10.2025 р. без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Приватного підприємства "КАРСАД І" залишити без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.10.2025 по справі № 440/9367/25 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду. Головуючий суддя О.В. Присяжнюк Судді Л.В. Любчич О.А. Спаскін