LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова Одеський апеляційний суд492/921/25

від 26.01.2026НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/1671/26 Справа № 492/921/25 Головуючий у першій інстанції Варгаракі С. М. Доповідач Комлева О. С. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26.01.2026 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: головуючого-судді Комлевої О.С., суддів: Драгомерецького М.М., Сегеди С.М., розглянувши в порядку письмового провадження без виклику учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Кауфман Інна Сергіївна на ухвалу Арцизького районного суду Одеської області від 23 жовтня 2025 року про зупинення провадження, постановлену під головуванням судді Варгаракі С.М., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, - в с т а н о в и в: У липні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу. Ухвалою Арцизького районного суду Одеської області від 23 жовтня 2025 року зупинено провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу до припинення перебування ОСОБА_2 у складі Збройних Сил України. Не погодившись з ухвалою суду, ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Кауфман І.С. звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду, направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду по суті, посилаючись на порушення норм процесуального права. В обґрунтування своєї апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції зупиняючи провадження у справі не взяв до уваги, що відповідач надіслав електронною поштою заяву, в якій повідомив, що не заперечує проти розірвання шлюбу та просив розглянути справу без його участі, тобто був проінформований про розгляд справи, висловив свою позицію, визнав позовні вимоги та не вчиняв дій, які могли б свідчити про заперечення чи перешкоджання розгляду та суд мав усі правові підстави перейти до розгляду по суті. Відзиву на апеляційну скаргу до суду надано не було. Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення. Згідно із ст. 7 п. 13 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до ст. 369 ч. 2 ЦПК України, апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Оскаржувана ухвала суду першої інстанції у цій справі входить до переліку ухвал, які розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав. Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржувана ухвала суду не відповідає зазначеним вимогам закону з огляду на наступне. Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Зупиняючи провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 10 травня 2024 року призваний за мобілізацією до лав Збройних Сил України, а тому необхідно зупинити провадження до припинення перебування ОСОБА_2 у складі Збройних Сил України. Проте, з таким висновком суду, колегія суддів погодитись не може, з наступних підстав. У частині першій статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава - учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ від 16 грудня 1992 року у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції», заява № 12964/87, § 59). Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. ЄСПЛ зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ від 21 жовтня 2010 року у справі «Дія 97 проти України», заява №19164/04). Аналогічні правові висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах містяться у постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року у справі № 361/161/13-ц (провадження №61-37352сво18). Згідно з частинами першою, другою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи судом (пункт 10 частини третьої статті 2 ЦПК України). Вимога щодо дотримання розумного строку розгляду справи спрямована на швидкий захист судом порушених прав особи, оскільки будь-яке зволікання може негативно відобразитися на правах, які підлягають захисту, а відсутність своєчасного судового захисту може призводити до ситуацій, коли наступні дії суду вже не матимуть значення для особи та її прав. Зупинення провадження у справі - це врегульована законом й оформлена ухвалою суду тимчасова перерва в провадженні у справі, викликана наявністю однієї з передбачених у законі обставин, які перешкоджають розгляду справи, до моменту, коли ці обставини перестануть існувати або будуть вчинені необхідні дії. Тобто інститут зупинення судового провадження застосовується не просто у зв`язку із виникненням підстав, передбачених процесуальним законом, а обумовлюється наявністю обставин, які створюють об`єктивні перешкоди для здійснення судового розгляду. Обов`язок суду зупинити провадження у справі зумовлений об`єктивною неможливістю її розгляду, викликаний наявністю однієї із передбачених у законі обставин, які перешкоджають розгляду справи, коли зібрані докази не дозволяють встановити та оцінити певні обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі суд у кожному випадку повинен з`ясовувати, чим обумовлюється неможливість розгляду справи. Необґрунтоване зупинення провадження у справі може призвести до затягування строків її розгляду й перебування учасників справи у стані невизначеності, що покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справи упродовж розумного строку. Згідно зі статтею 1 Закону України «Про Збройні Сили України» Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності. Військова служба у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до законів України, є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком осіб (за винятком випадків, визначених законом), пов`язаній із захистом України. Порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та вирішення питань, пов`язаних з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов`язку в запасі, врегульовано Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008 (далі - Положення №1153/2008). Згідно з пунктом 12 Положення №1153/2008 встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України. Результат аналізу пункту 12 Положення №1153/2008 дає підстави зробити висновок про те, що встановлення відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом, оформлюється письмовими наказами по особовому складу. Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 листопада 2022 року у справі №753/19628/17 (провадження № 61-9218св22), від 29 березня 2023 року у справі №756/3462/20 (провадження № 61-7918св22). Частиною 1 ст. 251 ЦПК України передбачено перелік обов`язкових підстав для зупинення провадження, який є вичерпним. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі, перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції. Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених п. 2 ч. 1 ст. 251 цього Кодексу, - до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції. Отже, процесуальний закон пов`язує необхідність зупинення провадження у справі не з наявністю воєнного стану в Україні, а з фактом перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції. Такі правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14 лютого 2025 року у справі № 405/1261/24, від 09 квітня 2025 року у справі № 405/9040/19. Як вбачається з матеріалів справи, 04 липня 2025 року, через систему «Електронний суд» ОСОБА_1 , через свого представника адвоката Кауфман І.С. звернулася до суду з позовом про розірвання шлюбу, в якій просила розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 12 листопада 2024 року, повернути позивачці її дошлюбне прізвище ОСОБА_3 , справу розглянути в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. 11 липня 2025 року через систему «Електронний суд» ОСОБА_1 , через свого представника адвоката Кауфман І.С. звернулася до суду з клопотанням про прискорення розгляду справи. Ухвалою Арцизького районного суду Одеської області від 28 липня 2025 року прийнята позовна заява до розгляду та відкрите провадження у справі, також призначений розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) сторін на 28 серпня 2025 року. 26 серпня 2025 року через систему «Електронний суд» ОСОБА_1 , через свого представника адвоката Кауфман І.С. подала до суду заяву про розгляд справи без участі позивача та представника. 27 серпня 2025 року ОСОБА_2 , на електронну адресу суду, подав заяву, в якій підтвердив, що згоден з позовними вимогами у повному обсязі та не заперечував проти розірвання шлюбу, також просив не надавати строк на примирення та розглянути справу без його участі. Заява датована 26 серпня 2025 року та підписана ОСОБА_2 28 серпня 2025 року, справа слуханням відкладена на 16 вересня 2025 року, у зв`язку з перебуванням судді у нарадчій кімнаті з кримінального провадження. 29 серпня 2025 року через систему «Електронний суд» ОСОБА_1 , через свого представника адвоката Кауфман І.С. звернулася до суду з клопотанням про прискорення розгляду справи. 15 серпня 2025 року через систему «Електронний суд» ОСОБА_1 , через свого представника адвоката Кауфман І.С. звернулася до суду з заявою про розгляд справи за їх відсутністю. Натомість, 16 вересня 2025 року ухвалою Арцизького районного суду Одеської області, заява ОСОБА_2 про розгляд справи за його відсутності повернута заявнику без розгляду, з роз`ясненням його права на подання заяви в електронній формі із скріпленням електронним цифровим підписом особи, яка її подає та справа була відкладена на 23 жовтня 2025 року. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що суд посилаючись на п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України просив надати ІНФОРМАЦІЯ_1 інформацію про те, чи проходить ОСОБА_2 військову службу у Збройних Силах України та чи приймає він безпосередню участь у військових діях та чи може брати участь у розгляді справи, на запит якого надана відповідь про те, що ОСОБА_2 10 травня 2024 року призваний за мобілізацією до лав Збройних Сил України. Проте, зупиняючи провадження у справі, суд першої інстанції не взяв до уваги, надані учасниками справи клопотання представника ОСОБА_1 про розгляд справи за їх відсутністю та клопотання про прискорення розгляду справи, а також особисту заяву ОСОБА_2 про згоду з позовними вимогами та розгляду справи за його відсутністю, що не підтверджує наявності підстав для зупинення провадження у справі, які передбачені пунктом 2 частини 1 статті 251 ЦПК України. Окрім того, колегія суддів звертає увагу, що коли суд вирішує питання щодо зупинення провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, в оцінці процесуального обов`язку щодо зупинення провадження суду потрібно враховувати особисту думку сторони, а якщо військовослужбовець висловлює власну волю та прагне продовжувати розгляд справи, суд має врахувати його волевиявлення і продовжити здійснювати судочинство у відповідному провадженні. Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.11.2025 року по справі № 754/947/22. Таким чином, оскільки ОСОБА_1 , а також сам ОСОБА_2 просять розглядати справу за їх відсутністю, тобто реалізовують свої процесуальні права, колегія суддів дійшла висновку, що підстави для зупинення провадження у справі були відсутні. На підставі вищенаведеного, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав для зупинення провадження у справі є помилковими. Відповідно до приписів п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Враховуючи вище викладене, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Кауфман І.С. підлягає задоволенню, ухвала суду скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. У відповідності до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки, судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу суду першої інстанції з передачею справи для продовження розгляду до цього ж суду, то розподіл сум судових витрат, пов`язаних з розглядом відповідної апеляційної скарги, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами ст. 141 ЦПК України. Керуючись ст.ст. 368, 374, 379, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, - у х в а л и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Кауфман Інна Сергіївна задовольнити. Ухвалу Арцизького районного суду Одеської області від 23 жовтня 2025 року скасувати, з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте касаційному оскарженню не підлягає. Повний текст судового рішення складений 26 січня 2026 року. Головуючий ______________________________________ О.С. Комлева Судді ______________________________________ М.М. Драгомерецький ______________________________________ С.М. Сегеда

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»