Постанова Одеський апеляційний суд № 518/1447/24

Номер провадження: 22-з/813/45/26 Справа № 518/1447/24 Доповідач Лозко Ю. П. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13.01.2026 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого - Лозко Ю.П., суддів: Карташова О.Ю., Кострицького В.В., за участю секретаря судового засідання Нечитайло А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного провадження заяву ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Проніна Ольга Олександрівна, про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ширяївського районного суду Одеської області від 26 листопада 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, встановив: Рішенням Ширяївського районного суду Одеської області від 26 листопада 2024 року позов задоволено частково. Визначено ОСОБА_2 додатковий строк три місяці з дня набрання законної сили судовим рішенням для подання нотаріусу заяви про прийняття спадщини за законом, яка відкрилася після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в смт. Ширяєве, Березівського району, Одеської області. Не погодившись з вказаним судовим рішенням ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Проніна О.О., звернулась до суду з апеляційною скаргою. Постановою Одеського апеляційного суду від 21 жовтня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Ширяївського районного суду Одеської області від 26 листопада 2024 року скасовано та ухвалити нове судове рішення. Відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. 03 листопада 2025 року, тобто у межах строку, встановленого ст. 141 ЦПК України, засобами електронного зв`язку через систему «Електронний суд», ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Проніна О.О., звернулась до суду із заявою у якій просить про розподіл понесених нею судових витрат, на професійну правничу допомогу під час апеляційного перегляду справи у розмірі 10 000 грн та на сплату судового збору у розмірі 1 816,80 грн. Заява обґрунтована тим, що відповідно до апеляційної скарги на рішення Ширяєвського районного суду Одеської області від 26.11.2024 року додавалися квитанції про сплату судового збору у розмірі 1 816,80 грн та договір про надання правової допомоги № 168 від 05.02.2025 року. Крім того, до цієї заяви додається звіт адвоката Проніної О.О. про надану правничу допомогу від 24.10.2025 року, що складений у зв`язку із завершенням виконання доручення Клієнта (позивача). Заслухавши суддю доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає є підстави для задоволення вказаної вище заяви, з огляду на таке. Вирішуючи питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу у цій справі, апеляційний суд виходить з такого. Постановою Одеського апеляційного суду від 21 жовтня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Ширяївського районного суду Одеської області від 26 листопада 2024 року скасовано та ухвалити нове судове рішення. Відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, при цьому судом не вирішено питання щодо розподілу судових витрат, понесених учасниками у цій справі, зокрема, відповідачкою, судових витрат. Отже, зважаючи на те, що за наслідками апеляційного перегляду справи, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 , а докази понесених нею витрат було подано до апеляційного суду разом із апеляційною скаргою, із дотриманням визначеного ч.8 ст. 141 ЦПК України строку, колегія суддів вважає є підстави для покладення на позивачку понесених відповідачкою витрат, пов`язаних з розглядом справи у апеляційному суді. У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: судом не вирішено питання про судові витрати. Згідно із ч. 1, ч.13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Пунктом 2 ч.2 ст. 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позов покладаються на позивача; Частина перша статті 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої цієї статті). Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України). Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України. Відповідно до статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону). Згідно зі статтею 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо. Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України). Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України). Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору. Реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України); 3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України). Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст. 137 ЦПК України). Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України). Аналізуючи дійсність та необхідність, а також обґрунтованість розміру витрат на правничу допомогу, надану ОСОБА_1 на стадії апеляційного перегляду справи, колегія суддів враховує таке. Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не має права втручатися у ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі №910/12876/19). Фіксований розмір гонорару означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини п`ятої статті 137 ЦПК можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України. Два підходи до порядку обчислення гонорару адвоката (фіксований розмір, погодинна оплата), передбачені статтею 30 Закону про адвокатуру, відрізняються у наступному - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті іншою стороною в порядку компенсації сплаченого адвокату гонорару, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. Зазначені правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21. Так у договорі про надання правничої допомоги №168 від 05.02.2025 року та Додаткові угоді до нього від 05.02.2025 року, укладеним між ОСОБА_1 , та АБ «Ольги Проніної», в особі керуючого партнера Проніної Ольги, сторони погодили, зокрема, що Клієнт здійснює оплату гонорару за цим Договором у безготівковій формі на розрахунковий рахунок Адвокатського бюро авансом гонорар в загальній сумі 10 000 грн Цей розмір гонорару передбачено за отримання рішення суду першої інстанції, підготовку та подання апеляційної скарги, клопотань та представництво в судових засіданнях у суді апеляційної інстанції, шляхом перераховування суми на розрахунковий рахунок за рахунком-фактурою Адвокатського бюро. Сплачена сума коштів включає в себе оплату гонорару за виконання доручення Клієнта по вказаному спору Адвокатським бюро, повноваження якого визначені в пункті 1.2. договору про надання правової допомоги №169 рід 05.02.2025 року, укладеного між Адвокатським бюро «Ольги Проніної» в особі керівника Проніної О.О. та Глушенко Ніною Федорівною, на період з часу укладення договору й до ухвалення апеляційним судом судового рішення по суті спору. Згідно рахунку фактури №1 від 05.02.2024 року та платіжної інструкції №@PL729659 за надання послуг за вказаними вище Договором про надання правничої допомоги №168 від 05.02.2025 року та Додаткові угоді до нього від 05.02.2025 року сплачено 10 000 грн. При визначенні суми відшкодування суд має враховувати критерій реальності витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерій розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Такі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна та інші проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20 травня 2019 року у справі №916/2102/17, від 25 червня 2019 року у справі № 909/371/18, у постановах від 05 червня 2019 року у справі №922/928/18, від 30 липня 2019 року у справі № 911/739/15 та від 01 серпня 2019 року у справі №915/237/18). Згідно правової позиції Великої Палати у справі № 910/12876/19, в рамках якої, Верховний Суд визначив в якості належних та допустимих доказів розміру витрат на правничу допомогу, зокрема, умови договору про надання послуг (погодинні ставки працівників адвокатського об`єднання відповідно до займаної посади та максимально можливі суми витрат, які може понести клієнт, за розгляд справи адвокатським об`єднанням в кожній з 3-ох інстанцій); · витрачений час на певний вид робіт (підготовка додаткових пояснень, підготовка до судових засідань, аналіз матеріалів судової справи, тощо); ·докази, надані відповідачем на підтвердження реальності витрат (протокол наданих послуг, акт надання послуг, рахунок на оплату, копія платіжного доручення). Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 137 ЦПК України). Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Так, оцінюючи співмірність розміру витрат на правничу допомогу, заявлених ОСОБА_1 , із складністю справи колегія суддів ураховуючи предмет позову, типовість обставин справи, щодо яких існує стабільна судова практика, обсяг фактично наданих АО «Ольги Проніної» послуг та виконаних робіт, виходячи із принципу співмірності, апеляційний суд доходить висновку що заявлені стороною відповідача (скаржника) витрати на суму 10 000 грн за надання вказаних послуг, є необґрунтовано завищеним, не відповідають критерію реальності таких витрат та розумності їх розміру, отже підлягає зменшенню до 5 000 грн. Стягнення ж вказаних вище витрат за надану ОСОБА_1 правову (професійну правничу) допомогу АО «Ольги Проніної» у повному розмірі, який заявлений відповідачкою, з огляду на встановлені вище обставини, колегія суддів вважає матиме надмірний характер. Надавши оцінку доказам щодо фактично понесених ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу, врахувавши співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, складністю справи та її значенням для сторін, зваживши на необхідність дотримання критерію розумності розміру понесених стороною витрат, апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення вказаної заяви ОСОБА_1 та стягнення на його користь з ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн. Також, відповідно до положень, ч. 1, ст. 141 ЦПК України, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 1 816,80 грн судового збору, сплачено за подання апеляційної скарги. Керуючись ст.ст. 141, 270, 381 ЦПК України постановив: Заяву ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Проніна Ольга Олександрівна, задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн та судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1 816,80 грн. Додаткова постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий Ю.П.Лозко Судді О.Ю. Карташов В.В. Кострицький