Постанова 4823 № 728/2572/24

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А іменем України 20 січня 2026 року м. Чернігів Унікальний номер справи № 728/2572/24 Головуючий у першій інстанції Роздайбіда О. В. Апеляційне провадження № 22-ц/4823/316/26 Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого-судді Висоцької Н.В., суддів: Мамонової О.Є., Шитченко Н.В., із секретарем Піцан В.М., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач Дмитрівська селищна рада Ніжинського району Чернігівської області, особа, яка подала апеляційну скаргу, - ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 09 грудня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Дмитрівської селищної ради Ніжинського району Чернігівської області про визнання права власності в порядку спадкування, В С Т А Н О В И В : У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Дмитрівської селищної ради Ніжинського району Чернігівської області про визнання права власності в порядку спадкування. В обґрунтування позову посилалась, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її двоюрідний брат ОСОБА_2 і після його смерті відкрилась спадщина, яка складається з права на земельну частку (пай) розміром 5,4 умовних кадастрових гектар, яке належало йому на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ЧН № 035286, проте вказаний сертифікат був виданий 30.07.1996, тоді як ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зазначає, що на підставі ч. 1 ст. 549 ЦК УРСР спадщину після смерті ОСОБА_2 прийняв його батько ОСОБА_3 (дядько позивачки) та вступив у фактичне розпорядження майном, проте ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер і відповідно до ст. 530 ЦК УРСР спадщину після смерті ОСОБА_3 прийняв його брат ОСОБА_4 . Як вказує позивач, ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 (батько позивача) помер і на підставі положень ст. 1269 ЦК України позивачка звернулась із заявою про прийняття спадщини до приватного нотаріуса Конотопського районного нотаріального округу, де і було відкрито спадкову справу. Нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки правовстановлюючий документ на спадкове майно виданий після смерті спадкодавця. Крім того, позивачка посилається, що оформила спадкове майно, яке належало її дядьку ОСОБА_3 , яке успадкував, проте не оформив її батько ОСОБА_4 . У позові ОСОБА_1 просила визнати за нею в порядку спадкування, як спадкоємцем першої черги за законом, після померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 батька ОСОБА_4 право власності на земельні ділянки, згідно Державних актів на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 303823 та ЯА №304007, які він успадкував після смерті свого брата ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , який у свою чергу успадкував після свого сина, ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Бахмацького районного суду від 09.12.2024 позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано за ОСОБА_1 в порядку спадкування, як спадкоємцем першої черги за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 право власності на земельні ділянки площею 2,12 га, кадастровий номер 7420382500:02:000:0453 та площею 0,48 га, кадастровий номер 7420382500:03:000:0682, згідно Державних актів на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 303823 та серії ЯА № 304007, виданих на ім`я ОСОБА_2 , які успадкував останній після смерті брата ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , а ОСОБА_3 успадкував після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 сина ОСОБА_2 . В обґрунтування рішення суд послався на те, що враховуючи, що позивач, являється спадкоємцем першої черги за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 , своєчасне прийняття нею спадщини, відсутність інших спадкоємців, які прийняли спадщину, тому дійшов висновку про наявність підстав для визнання за нею в порядку спадкування право власності на земельні ділянки, згідно Державних актів серії ЯА № №303823 та серії ЯА № 304007. Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 , який не брав участі у справі, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Бахмацького районного суду від 09.12.2024. За доводами скарги, він є власником земельних ділянок з кадастровим номером 7420382500:02:000:0453 площею 2,12 га та кадастровим номером 7420382500:03:000:0682 площею 0,48 га, які розташовані на території Чернігівської області Ніжинського (кол. Бахмацького) району, Голінської сільської ради на підставі Державних актів на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 303823 та ЯА № 304007, та які перебувають в оренді ТОВ «СП «Агродім». Вказує, що 20.10.2025 для отримання орендної плати він звернувся до ТОВ «СП «Агродім», проте йому було відмовлено у виплаті орендної плати та в усному порядку повідомили, що право власності на земельні ділянки з кадастровим номером 7420382500:02:000:0453 площею 2,12 га та кадастровим номером 7420382500:03:000:0682 площею 0,48 га припинено на підставі рішення Бахмацького районного суду від 09.12.2024 по справі №728/2572/24 та була здійснена перереєстрація права власності відділом державної реєстрації Борзнянської міської ради на ОСОБА_1 . Заявник посилається, що з метою відновлення порушеного права він звернувся до відділу державної реєстрації Борзнянської міської ради для повторної перереєстрації права власності земельних ділянок на своє ім`я, проте йому було відмовлено та рекомендовано звернутися до суду метою скасування рішення Бахмацького районного суду від 09.12.2024 по справі №728/2572/24, що підтверджується листом Борзнянської міської ради № 3912 від 22.10.2025. Як зазначає заявник, у відповідь на адвокатський запит 24.10.2025 від ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області надійшла інформація, в якій зазначається, що заявник, ОСОБА_2 , отримав два державні акти на право власності на земельну ділянку серії ЯА №303823 (кадастровий номер 7420382500:02:000:0451 площею 2,12 га) та серії ЯА №304007 (кадастровий помер 7420382500:03:000:0682 площею 0,48 га), які видавалися на підставі розпорядження Бахмацькоі районної державної адміністрації № 11 від 18.01.2005, взамін успадкованого від ОСОБА_5 сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ЧН № 035039. Відомості щодо видачі державних актів на ім`я ОСОБА_2 (1953 р.н.) взамін сертифіката на земельну частку/пай) серії ЧІН №035286 - відсутні. Зазначає, що при розгляді справи судом першої інстанції, в провадження суду були надані некоректні відомості з ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області, що вплинуло на порушення його законних прав апелянта і вказані обставини не були і не могли бути йому відомі, оскільки справа про визнання права власності на земельні ділянки в порядку спадкування розглядалась без повідомлення фактичного власника майна. На виконання вимог ст. 361 ЦПК України учасникам справи було надіслано копії апеляційної скарги та додані до неї матеріали справи, проте відзив на апеляційну скаргу від інших учасників справи до суду подано не було. Згідно з ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги, враховуючи наступне. Виходячи зі змісту частин 1-5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Згідно п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміні судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 (двоюрідний брат позивача), що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с.11). На день смерті ОСОБА_2 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з спадкодавцем проживав та був зареєстрований його батько - ОСОБА_3 , що підтверджується довідкою Дмитрівської селищної ради № 146 від 05.10.2023 (а.с.12) Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, яка поряд з іншим складається з права на земельну частку пай, що підтверджується сертифікатом про право на земельну частку (пай), серії ЧН №035286 (а.с. 22). Сертифікат видано Бахмацькою районною державною адміністрацією на ім`я ОСОБА_2 30.07.1996, тоді як останній помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . За матеріалами справи, ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3 , про що в книзі реєстрації актів про смерть зроблено відповідний актовий запис №1039 та підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 (а.с. 13). На час смерті ОСОБА_3 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , разом із спадкоємцем проживав та був зареєстрований його брат ОСОБА_4 , що підтверджується довідкою Управління надання адміністративних послуг Конотопської міської ради Сумської області від 24.09.2024 (а.с.14). ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_4 (батько позивача), про що в книзі реєстрації актів про смерть зроблено відповідний актовий запит №418 та підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 (а.с.15). Також судом встановлено, що родині зв`язки між ОСОБА_4 та позивачкою ОСОБА_1 підтверджуються свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_4 , довідкою про укладення шлюбу №А-00648 (а.с.16-18). Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 15.08.2022, ОСОБА_1 є спадкоємцем після смерті ОСОБА_4 права на земельну частку (пай), розміром 5.4 в умовних кадастрових гектарах, що знаходиться в КСП «Україна» згідно сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ЧН № 035285, що належало ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадщину після його прийняв його брат ОСОБА_4 , але не оформив та помер (а.с. 21). Листом від 03.09.2024 приватний нотаріус Ворона Г.І. Конотопського районного нотаріального округу у Сумській області повідомила ОСОБА_1 про неможливість видачі свідоцтва про право на спадщину після померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 у зв`язку з тим, що правовстановлюючий документ на спадкове майно виданий після смерті спадкодавця (а.с.28). Відповідно до повідомлення Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 11.09.2024, ОСОБА_2 отримав сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ЧН № 035286 по КСП «Україна» Голінської сільської ради Бахмацького району Чернігівської області на підставі розпорядження Бахмацької районної державної адміністрації №246 від 28.06.1996, зареєстрованим в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №310, розмір земельної частки (паю) 5.4 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості). Відповідно до книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі ОСОБА_2 взамін вищезазначеного сертифіката на право на земельну частку (пай) отримав два державних акта на право власності на земельну ділянку серія ЯА №303823, серія ЯА №304007. Відмітка про перехід права на архівних примірниках державних актів не здійснювалась. Вартість земельної частки (паю) по КСП «Україна» Голінської сільської ради Бахмацького району Чернігівської області на 01.01.2024 становить 160806,64 грн (а.с.23). Згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 303823 та витягу з технічної документації кадастровий номер земельної ділянки розміром 2,12 га 7420382500:02:000:0453, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 61130,20 грн (а.с.25, 26). Згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 304007 та витягу з технічної документації кадастровий номер земельної ділянки розміром 0,48 га 7420382500:03:000:0682, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 5110,30 грн (а.с.24, 27). Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 посилалась на те, що оскільки право власності на земельні ділянки було набуто після смерті спадкодавця, тому вона не має іншої можливості реалізувати своє право на оформлення спадщини, окрім як звернутись за захистом свого права до суду . Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції врахував, що позивач, являється спадкоємцем першої черги за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 , своєчасне прийняття нею спадщини, відсутність інших спадкоємців, які прийняли спадщину, тому дійшов висновку про наявність підстав для визнання за нею в порядку спадкування право власності на земельні ділянки, згідно Державних актів серії ЯА № №303823 та серії ЯА № 304007. Проте, погодитись з таким висновком суду першої інстанції апеляційний суд не може, оскільки до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 суд першої інстанції прийшов з порушенням норм процесуального права, враховуючи наступне. Згідно зі статтею 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. За змістом зазначеної статті право на апеляційне оскарження мають особи, які не брали участі у справі, проте ухвалене судове рішення завдає їм шкоди, що виражається у несприятливих для них наслідках. Особи, які не брали участі у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку ті судові рішення, які безпосередньо встановлюють, змінюють, обмежують, або припиняють права або обов`язки цих осіб. Тобто особи, які не брали участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку лише ті судові рішення, які безпосередньо встановлюють, змінюють або припиняють права і обов`язки цих осіб. При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов`язок, причому такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним. Рішення є таким, що прийнято про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення наявні висновки суду про права та обов`язки цієї особи або у резолютивній частині рішення суд прямо зазначив про права та обов`язки цієї особи. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не приймається до уваги. Такий правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 15 травня 2020 року у справі № 904/897/19. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Право на справедливий судовий розгляд, закріплене у пункті 1 статті 6 Конвенції, потрібно розглядати як право на доступ до правосуддя. Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Конституцією України закріплено основні засади судочинства (частина друга статті 129). Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист, зокрема на забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України). Згідно з частиною першою статті 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом. Статтею 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи. Реалізація права особи на судовий захист здійснюється, зокрема, шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанції, оскільки перегляд таких рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів особи. За правовою позицією Конституційного Суду України правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003). Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на апеляційне оскарження рішення суду та перегляд оскаржуваного рішення в апеляційному порядку, оскільки це буде порушенням права, передбаченого статтею 6 Конвенції, на справедливий суд. Однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення апеляційного оскарження судового рішення. Можливість (право) оскарження судових рішень у суді апеляційної інстанції є складовою права особи на судовий захист. Перегляд судових рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина. На відміну від оскарження судового рішення учасниками справи, особа, яка не брала участі у справі, має довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов`язок, і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним. Водночас судове рішення, оскаржуване особою, яка не брала участі у справі, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та ухвалення рішення судом першої інстанції є заявник, або в рішенні міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах, або рішення впливає на права та обов`язки такої особи. Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо у мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо зазначив про права та обов`язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між заявником і сторонами спору не може братися до уваги. Судове рішення, що оскаржується особою, яка не брала участі у справі, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та ухвалення рішення судом першої інстанції є заявник, або в рішенні міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах, або рішення впливає на права та обов`язки такої особи (постанови Верховного Суду від 04 листопада 2019 року у справі № 542/401/18 (провадження № 61-15078св19), від 10 вересня 2020 року у справі №757/66808/19-ц (провадження №61-10846св20), від 17 червня 2021 року у справі № 626/2547/19 (провадження № 61-18621св20)). Водночас не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише формальним, але і реальним. Перевіряючи аргументи скарги, апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_2 оскаржується рішення Бахмацького районного суду від 09.12.2024, яким визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування на земельні ділянки площею 2,12 га, кадастровий номер 7420382500:02:000:0453 та площею 0,48 га, кадастровий номер 7420382500:03:000:0682 на підставі Державних актів на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 303823 та серії ЯА № 304007. Разом з тим, до апеляційної скарги ОСОБА_2 були додані Державні акти на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7420382500:03:000:0682 та земельну ділянку з кадастровим номером 7420382500:02:000:0453, видані йому на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 08.08.2008 після ОСОБА_5 , якій належав сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ЧН № 025039. Належність спірних земельних ділянок саме апелянту, ОСОБА_2 , підтверджується листом Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 24.10.2025, в якому зазначено, що станом на 01.01.2013 на ім`я ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_5 , місце проживання м. Конотоп) є два записи про видачу та реєстрацію державних актів на право власності на земельні ділянки серії ЯА № 303823 та серії ЯА № 304007, які видані на підставі розпорядження Бахмацької районної державної адміністрації від 18.01.2005 (а.с. 63). Згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Частина 1 статті 48 ЦПК України визначає, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. За теоретичним визначенням "відповідач" - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами. Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами. Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача. Таким чином, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві. Частиною 2 статті 51 ЦК України передбачено, що якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. За змістом норм цивільного процесуального права з урахуванням принципу диспозитивності цивільного судочинства та принципу змагальності сторін, саме на позивача покладено обов`язок визначати коло відповідачів у справі, предмет та підстави позову. При цьому суд під час розгляду справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. У разі пред`явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та повинен вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Аналогічні висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України). У постанові Верховного Суду від 14 квітня 2021 року у справі № 303/6418/19 зазначено, що неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц зроблено висновок, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Водночас встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження. Отже, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 304/284/18 (провадження № 14-517цс19) зазначено, що належним відповідачем має бути така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги. Суд захищає порушене право чи охоронюваний законом інтерес позивача саме від відповідача. Верховний Суд у постанові від 28 жовтня 2020 року у справі №761/23904/19 зазначив, що визначення у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад. Тобто, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову. Суд при розгляді справи має виходити зі складу осіб, які залучені до участі в справі позивачем. У разі пред`явлення позову до частини відповідачів чи неналежного відповідача, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі в справі як співвідповідачів та зобов`язується вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому. Встановивши, що ОСОБА_1 пред`явила позов не до всіх осіб, чиїх прав та інтересів стосується предмет спору, зокрема без залучення до участі у справі ОСОБА_2 , який був власником спірних земельних ділянок на момент звернення її до суду з позовом, апеляційний суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити з таких підстав, оскільки вимоги про визнання права особи на земельну частку (пай) не можуть розглядатися без залучення до участі належних за такими позовами відповідачів. Крім того, від ОСОБА_1 надійшла заява, в якій вона посилається, що при ознайомленні з матеріалами апеляційної скарги було виявлено помилкові відомості ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області, що вплинули на винесення помилкового рішення Бахмацьким районним судом від 09.12.2024 у справі № 728/2572/24, а тому підтримує апеляційну скаргу та не заперечує проти її задоволення. З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції не в повній мірі дослідив усі обставини справи, не вирішив питання кола осіб, які мають приймати участь у даній праві, внаслідок чого ухвалив рішення, яким фактично вирішив питання про права особи, яку не було залучено до участі в справі, у зв`язку із чим рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову. У відповідності до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. За таких обставин, оскільки апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 підлягають стягненню витрати понесені на сплату судового збору за апеляційний розгляд справи в сумі 1816,80 грн. Керуючись ст. 141, 367, 368, 374, 376 ч. 1 п. 4, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, У Х В А Л И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити. Рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 09 грудня 2024 року скасувати. В задоволенні позову ОСОБА_1 до Дмитрівської селищної ради Ніжинського району Чернігівської області про визнання права власності в порядку спадкування, відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 1816,80 грн за апеляційний розгляд справи. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Позивач: ОСОБА_1 адреса реєстрації: АДРЕСА_3 , РНОКПП - НОМЕР_6 . Відповідач: Дмитрівська селищна рада Ніжинського району Чернігівської області смт. Дсмтрівка вул. Незалежності, 18, код ЄДРПОУ 04412395. ОСОБА_2 адреса реєстрації: АДРЕСА_4 , РНОКПП - НОМЕР_5 Повне судове рішення складено 22.01.2026. Головуючий Судді :