Постанова Тернопільський апеляційний суд № 609/1112/25

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 609/1112/25Головуючий у 1-й інстанції Катерняк О.М. Провадження № 33/817/17/26 Доповідач - Галіян Л.Є. Категорія - ч.3 ст.130 КУпАП П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 22 січня 2026 р. Суддя Тернопільського апеляційного суду Галіян Л.Є. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Тернополя адміністративну справу за апеляційною скаргою особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Шумського районного суду Тернопільської області від 02 грудня 2025 року,- В С Т А Н О В И Л А : Цією постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 3 ст.130 КУпАП і з урахуванням вимог ст. 36 КУпАП накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу, у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51000 (п`ятдесят одна тисяча) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 10 (десять) років та з конфіскацією транспортних засобів, які є у приватній власності порушника, а саме: автомобіля марки CHEVROLET NIVA д.н.з. НОМЕР_1 та електромоторолера без номерного (електротрицикла). Розстрочено ОСОБА_1 сплату штрафу в розмірі 51000 (п`ятдесят одна тисяча) гривень строком на 10 місяців з оплатою штрафу рівними частинами по 5100 (п`ять тисяч сто) гривень щомісячно, до повного погашення заборгованості, починаючи з дня набрання постановою законної сили. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в дохід держави 605,60 гривень судового збору. Згідно даної постанови, 28 жовтня 2025 року о 17:24:00 годин в м. Шумськ, по вул. Українська, 100, гр. ОСОБА_1 повторно протягом року керував транспортним засобом, а саме автомобілем CHEVROLET NIVA д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння. Визначення на стан алкогольного сп`яніння проводилося на місці зупинки транспортного засобу із згоди водія за допомогою газоаналізатора алкотестер Драгер 6820 ARLK-0005. Результат позитивний 2,78 проміле. Водій з результатом згідний, від керування відсторонений. Своїми діями порушив п. 2.9 А ПДР керування ТЗ особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, що знижують їх увагу та швидкість реакції, за що відповідальність передбачена ч. 3 ст. 130 КУпАП - дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені особою, яка двічі протягом року піддавалася адміністративному стягненню за керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння. Крім того, 29 жовтня 2025 року о 10:28:00 годин в м. Шумськ, по вул. Українська, 52, водій ОСОБА_1 керував електромоторолером б.н., повторно протягом року в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння із згоди водія проводився на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Drager Alcotest 6820 ARLK-0005. Результат позитивний 0,70 проміле. Із результатом згідний, у лікувальний заклад їхати відмовився, оскільки повідомив, що немає потреби. Від керування відсторонений. Своїми діями порушив п. 2.9 А ПДР керування ТЗ особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, що знижують їх увагу та швидкість реакції, за що відповідальність передбачена ч. 3 ст. 130 КУпАП - дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені особою,яка двічі протягом року піддавалася адміністративному стягненню за керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , не оспорюючи фактичні обставини справи, просить оскаржувану постанову скасувати в частині накладеного стягнення. Вказані вимоги мотивує тим, що позбавлення права керування транспортними засобами строком на 10 (десять) років з конфіскацією транспортних засобів поставить у скрутне матеріальне становище його сім`ю та позбавить ОСОБА_1 можливості її забезпечувати. Відповідно до вимог ч.6 ст.294 КУпАП неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб. ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, не повідомив про поважність причин своєї неявки, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не подавав, що відповідно до вимог ч.6 ст.294 КУпАП не перешкоджає розгляду справи. Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, прихожу до наступних висновків. Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні ним правопорушень, передбачених ч. 3 ст.130 КУпАП відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується доказами та правопорушником не оспорюється, а отже судом апеляційної інстанції не переглядається. Згідно із статтею 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом. За змістом ст.280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Вказані вимоги були дотримані судом першої інстанції у повному обсязі. Адміністративне стягнення на ОСОБА_1 накладено з дотриманням вимог ст.33-35, 36 КУпАП, з врахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, його майнового стану, відсутність обставин, які пом`якшують і обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, та вірно визначив стягнення в межах санкції ч.3 ст.130 КУпАП. Отже, судом першої інстанції в повній мірі враховано вимоги з якими закон пов`язує призначення стягнення, а також ті, на які вказує апелянт у своїй скарзі. З таким висновком суду першої інстанції погоджується і суд апеляційної інстанції і вважає, що з врахуванням наведених обставин, а саме, що ОСОБА_1 керував автомобілем в стані алкогольного сп`яніння, таке порушення правил дорожнього руху є небезпечним як для самої особи, яка керує транспортним засобом, що є джерелом підвищеної небезпеки, так і для інших учасників дорожнього руху та носило суспільну небезпеку для оточуючих. Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2007 року у справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. В даному випадку ОСОБА_1 було призначено адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 10 років та з конфіскацією транспортних засобів, які є у власності порушника відповідно до санкції ч.3 ст.130 КУпАП, що хоч і є суворим видом стягненням, однак саме таке стягнення є достатнім та необхідним для виховання особи, а також запобігання вчиненню нових правопорушень. Крім того, санкція ч.3 ст. 130 КУпАП є абсолютною щодо водіїв, а не альтернативною, так як передбачає накладення штрафу саме з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 10 років та з конфіскацією транспортного засобу, який є у приватній власності порушника, тобто застосування такого виду стягнення в даному випадку є безальтернативним. Отже, застосування іншого виду стягнення, аніж штраф з позбавленням права керування транспортним засобом та з конфіскацією транспортного засобу, який є у приватній власності порушника, нормами чинного КУпАП не передбачено. Ті обставини, на які посилається апелянт, а саме, що він вину у вчиненні адміністративних правопорушень повністю визнав та має на утриманні сім`ю, враховуються апеляційним судом при прийнятті даної постанови, разом з тим, не спростовують правильність висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для зміни накладеного стягнення. Таким чином, враховуючи фактичні обставини справи та характер вчиненого правопорушення, апеляційний суд приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги про необхідність пом`якшення стягнення, не є достатніми підставами для її задоволення. За викладених вище обставин, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, а апеляція такою, що не підлягає задоволенню. На підставі наведеного, керуючись ст. 294 КУпАП, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Шумського районного суду Тернопільської області від 02 грудня 2025 року відносно ОСОБА_1 - без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя