Постанова Хмельницький апеляційний суд № 686/20337/25

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 січня 2026 року м. Хмельницький Справа № 686/20337/25 Провадження № 33/820/20/26 Суддя Хмельницького апеляційного суду Кулеша Л.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в м. Хмельницькому, клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження та апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 серпня 2025 року, в с т а н о в и л а: Цією постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено на нього адміністративне стягнення у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605 гривень 60 копійок. За постановою суду ОСОБА_1 о 16 год. 12 хв. 08 липня 2025 по вул. Трублаїні, 1, у с. Черепівка, Хмельницького району Хмельницької області, в порушення п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху, керував трактором марки та моделі «МТЗ 82», номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Не погоджуючись з постановою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову місцевого суду скасувати та закрити провадження у справі, на підставі п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Апелянт зазначає, що працівниками поліції було порушено вимоги ч. 3 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», а саме не було повідомлено причину його зупинки. Стверджує, що працівники поліції порушили вимоги Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України №1452/735 від 09.11. 2015. Крім того, апелянт посилається на те, що до та під час складання стосовно нього протоколу про адміністративне правопорушення поліцейські, належним чином, не роз`яснили йому положення ст. 268 КУпАП, не дали можливості скористатись юридичною допомогою, таким чином, працівники поліції порушили його право на захист. Апелянт вказує, що при складані протоколу про адміністративне правопорушення грубо порушено вимоги п.п.7 п. 9 розділу ІІ Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення в органах поліції. Крім цього, до суду були надані лише невідомі уривки відеозаписів, без дат та часу, чим було порушено вимови п. 5 Розділу ІІ інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів. Також працівником поліції було порушено вимоги пунктів 3, 4, 5 Розділу II Інструкції, згідно яких поліцейськими при огляді на стан сп`яніння використовуються спеціальні технічні засоби, які мають, зокрема. сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки з дотриманням інструкції з експлуатації спеціального технічного засобу та фіксацією результатів на паперових та електронних носіях. Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи клопотання та апеляційної скарги, вважаю, що клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження слід задовольнити, а апеляційну скаргу залишити без задоволення з таких підстав. Згідно з положеннями ч.2 ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 не був присутній в судовому засіданні 07.08.2025. Постанова суду про притягнення його до адміністративної відповідальності направлена на його адресу 30.09.2025, яку він отримав 04.10.2025, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 22), тобто поза межами строку на апеляційне оскарження. За таких обставин апеляційний суд вважає, що ОСОБА_1 пропустив строк на пеляційне оскарження з поважних причин, і його слід поновити. Відповідно до вимог ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги, однак не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Завданням судді при розгляді справи про адміністративне правопорушення, відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, є своєчасне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Виходячи з вимог ст. 280 КУпАП суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення, та ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили. Суд першої інстанції дослідивши та проаналізувавши, належним чином, докази у справі дійшов до обгрунтованого та належним чином мотивованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Постанова суду відповідає вимогам ст.283 КУпАП, і містить опис обставин, встановлених при розгляді справи, зазначення нормативного акту, який передбачає відповідальність за дані правопорушення та прийняте по справі рішення. Апеляційною інстанцією не встановлено порушень вимог ст. ст.254, 255, 256 КУпАП при складанні протоколу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 . Відповідно до вимог ч.2 ст.266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється. Сукупність досліджених судом доказів свідчить про те, що в результаті огляду, проведеного поліцейським Біленькому М.В. на місці зупинки транспортного засобу, за допомогою технічного засобу, було встановлено, що водій ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп`яніння, оскільки результат тесту становив 2,55 % проміле і останній погоджувався з даним результатом, про що свідчить його власноручний підпис у роздруківці чеку приладу Драгер. Відповідно до вимог п.2.9а ПДР України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебувати під впливом наркотичних чи токсичних речовин. Згідно з положеннями ч.1 ст.130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції є адміністративним правопорушенням і тягне за собою адміністративну відповідальність. Так, з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №385351 від 08.07.2025 слідує, що 08.07.2025 о 16 год. 12 хв. по вул.Трублаїні, 1, у с.Черепівка Хмельницького району Хмельницької області, в порушення п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху, ОСОБА_1 керував трактором марки та моделі «МТЗ 82», номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння проводився на місці зупинки, зі згоди ОСОБА_1 , у встановленому законом порядку, за допомогою технічного приладу «DRAGER ALKOTEST 6810» з результатом - 2,55 % проміле, чим порушив п. 2.9 (а) ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Вказаний протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою на те особою, з заповненням всіх необхідних реквізитів, встановлених ст.256 КУпАП, підписаний уповноваженою особою та особою, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 . Окрім того, вина ОСОБА_1 підтверджується і іншими доказами: - актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно з яким огляд ОСОБА_1 (у якого було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння - запах алкоголю з порожнини рота) на стан алкогольного сп`яніння було проведено за допомогою газоаналізатора «Alcotest Drager 6810», результат такого огляду - позитивний (2,55 %), із яким сам ОСОБА_1 погодився, поставивши підпис у відповідній графі цього акту; - направленням на медичний огляд водія транспортного засобу ОСОБА_1 , з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість руху від 08.07.2025; - роздруківкою тесту приладу «Drager Alcotest 6810» від 08.07.2025 р. (тест №7378, результат - 2,55 %); - відеозаписами з відеореєстратора службового автомобіля та нагрудних камер працівників поліції, на яких зафіксовані обставини вчинення ОСОБА_1 вищевказаного правопорушення. Переглянутим судом першої та апеляційної інстанцій відеозаписом події зафіксовано розмову працівників поліції з ОСОБА_1 , якому повідомлено явні ознаки алкогольного сп`яніння та запропоновано пройти огляд на місці зупинки, на що водій погодився, продувши у прилад Драгер, результат показав - 2.55 % проміле, з яким ОСОБА_1 погодився на місці зупинки транспортного засобу. На думку апеляційного суду, наданий відеозапис, на якому зафіксована розмова поліцейського з ОСОБА_1 , з`ясування обставин для складання протоколу про адміністративне правопорушення та процесуальні дії, які при цьому вчинили поліцейські, об`єктивно доводить факт вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. Будь-яких фактичних даних, які б спростовували чи ставили під сумнів достовірність відеозапису стороною захисту не надано, не встановлено таких і під час апеляційного розгляду справи. Ці обставини адміністративної справи давали суду підстави дійти висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у порушенні вимог п. 2.9а ПДР України та вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Жодних належних та допустимих доказів, які б викликали сумніви у об`єктивності вищевказаних матеріалів, їх фальсифікації, стороною захисту не надано, не здобуто таких і в процесі апеляційного розгляду, а тому законні підстави для їх відхилення у суду відсутні. В матеріалах справи відсутні, стороною захисту, під час апеляційного перегляду, не надано достатньо доказів на підтвердження факту істотних порушень працівниками поліції вимог закону, під час складання протоколу про адміністративне правопорушення. Дії працівників поліції відповідали вимогам Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17.12.2008 року № 1103, а також Інструкції, затвердженої спільним наказом МВС та МОН України від 09.11.2015 року № 1452/735, у зв`язку з чим відповідні доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є неприйнятними. Посилання апелянта на те, що поліцейські не роз`яснили йому його право пройти повне медичне обстеження у закладі охорони здоров`я, чим порушили його право на захист та вимоги інструкції, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки ОСОБА_1 був згідний з результатом тесту, проведеного за допомогою газоаналізатора «Драгер», відмовився від такого огляду в медичному закладі, що відображене в акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів та підтверджується його особистим підписом, а також підтверджується рапортом інспектора поліції, та відеозаписом з нагрудної камери працівника поліції. Порядок проходження огляду на стан сп`яніння безпосередньо закріплений у ст. 266 КУпАП, розділі ІХ «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» (затверджена наказом МВС 07.11.2015 № 1395, зареєстрована в МЮ 10.11.2015 № 1408/27853), розділах І-ІІІ «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (затверджена спільним наказом МВС та МОЗ 09.11.2015 № 1452/735 та зареєстрована в МЮ 11.11.2015 за № 1413/27858) і «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду» (затверджений постановою КМ 17.12.2008 № 1103, з послідуючими змінами) і являє собою процедуру направлення водіїв т/з для проведення огляду з метою виявлення зазначеного стану і проведення такого огляду. Так, ОСОБА_1 особисто поставив підпис у відповідній графі, в акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, погодившись з його результатом. Після чого, без будь-яких зауважень чи застережень він підписав роздруківку приладу «Драгер», що свідчить про відсутність, на час вчинення цих дій, чітко висловленої незгоди з результатами огляду. На долученому до матеріалів справи відеозаписі відображені всі суттєві моменти складання протоколу про адміністративне правопорушення стосовно нього. Після оформлення протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 не озвучив працівникам поліції будь-яких претензій щодо результату огляду та бажання пройти огляд в закладі охорони здоров`я, що дає апеляційному суду достатньо підстав для висновку, що ОСОБА_1 дійсно не висловлював працівникам поліції свої незгоди з результатом огляду. Щодо доводів апелянта про безпідставність зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , то апеляційний суд зазначає наступне. З огляду на правовий аналіз норм Правил дорожнього руху, не згода водія із причинами зупинки або його необізнаність про це, не позбавляє його обов`язку на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, і такий обов`язок не впливає на причину зупинки. Неправомірна зупинка працівниками поліції транспортного засобу, за певних обставин, може бути підставою притягнення таких працівників до відповідальності. Проте, якщо при цьому з`ясувалось, що водій перебував з ознаками сп`яніння, то факт неправомірної зупинки його працівниками поліції, не звільняє водія від відповідальності за керування особою транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння. Також, слід наголосити, що підстава зупинки транспортного засобу не є предметом доказування у справі за ст. 130 КУпАП, оскільки ці обставини не мають значення для правильного вирішення справи та встановлення факту керування особою транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння та вимога поліцейського про проходження водієм в установленому порядку медичного огляду для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин, пов`язується лише з наявністю ознак такого сп`яніння у водія, а не з встановленням підстав для зупинки транспортного засобу. Разом з тим, з переглянутого апеляційним судом відеозапису вбачається, що під час зупинки транспортного засобу, яким керував ОСОБА_1 , поліцейський вказував йому на причину зупинки трактора, а саме, що водій не включив покажчик повороту та не зупинився, коли на зустріч і позаду їхав поліцейський автомобіль з включеними проблисковими маячками. В частині доводів апеляційної скарги про порушення права на захист ОСОБА_2 та необґрунтований розгляд справи у його відсутність слід вказати наступне. Апеляційний суд звертає увагу на те, що ч. 2 ст. 268 КУпАП не передбачено обов`язкової участі особи, яка притягається до відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП. При цьому, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, не позбавлена можливості подавати письмові пояснення щодо обставин справи, подавати докази та залучити захисника для захисту її інтересів під час розгляду справи в суді. Відповідно до статті 6 ЄСПЛ кожна особа має право на розгляд її справи упродовж розумного строку судом встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти неї обвинувачення. Тому, розгляд даної справи без невиправданої затримки не буде відповідати інтересам особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Як убачається з матеріалів справи, від захисника надійшла заява до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області, в якій він просить закрити провадження в справі, розгляд якої здійснювати без його участі та ОСОБА_1 . Окрім того, право ОСОБА_1 на захист було відновлене апеляційним судом, йому, як апелянту, надано право давати пояснення, заявляти клопотання, брати безпосередню участь у судому засіданні, користуватися правовою допомогою, збирати і подавати суду докази на підтвердження своєї невинуватості у вчиненні інкримінованих йому адміністративних правопорушень. Відповідно до телефонограми від 20.01.2026 о 10 год. 10 хв., в ході телефонної розмови, ОСОБА_1 повідомив, що він, на даний час, перебуває у відпустці за місцем проживання, а не на роботі, що суперечить його заяві про неможливість з`явитися в судове засідання з поважних причин у зв`язку з перебуванням на будівництві оборонних споруд за межами області. З огляду на вказану обставину, апеляційний суд вважає, що ОСОБА_1 не з`явився в судове засідання апеляційного суду без поважних причин, будучи належним чином повідомленим, а тому апеляційний суд вважає можливим провести розгляд справи без його участі. Твердження апелянта щодо не безперервності наданого відеозапису, суд звертає увагу на те, що він є безперервним у частині, яка має доказове значення для вирішення питання про наявність чи відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. Суд звертає увагу на те, що дійсно п.5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України 18.12.2018 № 1026 передбачена безперервність здійснення відеозапису під час виконання поліцейськими своїх службових обов`язків. Між тим, нормативними документами, які регламентують порядок виявлення та фіксації адміністративних правопорушень, складання протоколів про адміністративні правопорушення та направлення відповідних матеріалів до суду не передбачено обов`язковості надання усього відеозапису, здійсненого у ході виконання поліцейським своїх службових обов`язків. На думку колегії суддів, наданий суду фрагмент відеозапису, на якому зафіксована розмова поліцейського з ОСОБА_1 , з`ясування обставин для складання протоколу про адміністративне правопорушення та процесуальні дії, які при цьому вчинили поліцейські об`єктивно доводить факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. Всупереч доводам ОСОБА_1 , апеляційний суд вважає даний довід не обґрунтованим та способом його самозахисту, бажанням уникнути відповідальності за скоєне адміністративне правопорушення Посилання апелянта на ненадання працівниками поліції сертифікату відповідності на технічний прилад та свідоцтва про повірку не ґрунтуються на вимогах закону та матеріалах справи, оскільки відповідно до розділу ІІ п.5 Інструкції про порядок виявлення у водії транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України №1452/735 від 09.11.2015 року, обов`язок працівника поліції надати сертифікат відповідності на технічний прилад, за допомогою якого пропонується водію пройти огляд на стан сп`яніння та свідоцтва про повірку, виникає лише на вимогу особи, яка підлягає огляду на стан сп`яніння. Однак із змісту відеозапису такої вимоги від водія (особи, яка підлягає огляду на стан сп`яніння ОСОБА_1 ) не надходило. Всі інші доводи, наведені ОСОБА_1 , в апеляційній скарзі, були предметом ретельного дослідження та змістовного аналізу судом першої інстанції, цілком спростовані висновками, наведеними судом у постанові, інших відомостей, які б могли вплинути на постановлення іншого рішення матеріали справи не містять. Аналогічні посилання в апеляційній скарзі носять загальний характер та є суб`єктивними, у зв`язку з чим апеляційний суд приходить висновку, що немає необхідності наводити спростування на кожен аргумент апелянта, викладений ним у поданій апеляційній скарзі. При цьому апеляційний суд керується висновком ЄСПЛ, зроблений ним у справі «Серекін та інші проти України» від 10.02.2010 року, де в п. 51 Суд вказав, що хоча пункт 1 статті Конвенції (Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, однак його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. На переконання суду доводи апеляційної скарги спрямовані виключно на ухилення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення та є способом його самозахисту. Істотних порушень вимог закону, які б ставили під сумнів висновки судді першої інстанції та були безумовною підставою для скасування судового рішення не встановлено. Місцевим судом були встановлені дійсні обставини справи, дана належна оцінка особі ОСОБА_1 , правильно застосовані норми матеріального права, не допущено порушення норм процесуального права та зроблено обґрунтований висновок про доведеність його вини у порушенні вимог п. 2.9а ПДР України та вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Накладене на ОСОБА_1 стягнення за своїм видом та розміром є необхідним і достатнім для виправлення особи притягнутої до адміністративної відповідальності та запобігання вчиненню нових адміністративних правопорушень. З урахуванням наведеного, підстав для скасування постанови у межах доводів апеляційної скарги не вбачається. Керуючись ст.294 КУпАП, суддя п о с т а н о в и л а: Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 серпня 2025. Постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 серпня 2025 стосовно ОСОБА_1 залишити без зміни, а його апеляційну скаргу - без задоволення. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Хмельницького апеляційного суду Кулеша Л.М.