Постанова Дніпровський апеляційний суд № 175/13870/25

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 33/803/271/26 Справа № 175/13870/25 Суддя у 1-й інстанції - Дараган Л. В. Суддя у 2-й інстанції - Корчиста О. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 січня 2026 року м. Дніпро Суддя Дніпровського апеляційного суду Корчиста О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу захисника Ковальського О.Б. в інтересах особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 на постанову Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 27 жовтня 2025 року щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП, - В С Т А Н О В И Л А: Відповідно до встановлених обставин у постанові суду, 02 серпня 2025 року, приблизно о 22 годині 18 хвилини, ОСОБА_1 на 958 км автодороги М-30 у Дніпровському районі Дніпропетровської області керував транспортним засобом «ARM M1097A2», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота). Від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України. Постановою Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 27 жовтня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень з позбавленням права керування транспортним засобом строком на один рік та стягнуто на користь держави судовий збір. Не погоджуючись з вищевказаною постановою особа, захисник Ковальський О.Б. в інтересах особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та провадження по справі закрити у зв`язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. В обґрунтування посилається на такі обставини: - постанова суду містить невідповідність обставинам справи; - керував автомобілем, в стані крайньої необхідності; - судом помилково зазначено, що ОСОБА_1 та його захисник Ковальський О.Б. не повідомили причини неявки у судове засідання. Будучи увідомленим про місце та час розгляду справи, особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 та його захисник Ковальський О.Б. до суду апеляційної інстанції не з`явились про причини суд не увідомили, у зв`язку з чим апеляційний розгляд проведено без участі сторін. Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги та докази, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, дійшов таких висновків. Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення. Доводи апеляційної скарги щодо відсутності підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності спростовуються матеріалами провадження. Цей висновок суду підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи, в їх сукупності, зокрема:- протоколом про адміністративне правопорушення; -направленням на огляд водія; - відеозаписом місця події. Відмова водія транспортного засобу від проведення огляду на стан сп`яніння є підставою для складання протоколу про адміністративне правопорушення, а тому судом першої інстанції обґрунтовано зроблено висновок про доведення вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, оскільки він відмовилася пройти огляд на стан сп`яніння. Посилання в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_1 керував автомобілем, в стані крайньої необхідності,- не є слушним з наступних підстав. Відповідно до статті 17 КУпАП особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, необхідної оборони або яка була в стані неосудності, не підлягає адміністративній відповідальності. Згідно зі ст.18 КУпАП не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода. Крайня необхідність - це випадок зіткнення двох інтересів, які рівною мірою охороняються законом, і при якій заради збереження більш важливого інтересу, заподіюється шкода меншому інтересові. Крайню необхідність можна визнати правомірною лише при наступних обставинах (ознаках): небезпека не може бути усунена іншим шляхом, окрім як заподіяння шкоди, тобто крайня необхідність є єдиним засобом захисту від небезпечних дій; при крайній необхідності шкода завдається не джерелу небезпеки, а інтересам третіх осіб; шкода, яка заподіюється при крайній необхідності, повинна бути меншою, ніж та, яка попереджена. Спосіб збереження охоронюваного законом інтересу за рахунок іншого повинен бути саме крайнім. Якщо для запобігання небезпеки, що загрожує, в особи є шлях, не пов`язаний із заподіянням шкоди, вона повинна обрати саме цей шлях. Інакше посилання на стан крайньої необхідності виключається. Шкода, заподіяна в стані крайньої необхідності, повинна бути менш значною, ніж відвернена шкода. Заподіяння шкоди, рівної тій, що могла бути спричинена, або шкоди більшої, не може бути виправдана станом крайньої необхідності. Зокрема не можна рятувати одне благо за рахунок заподіяння шкоди рівноцінному благу. Питання про те, яку шкоду вважати більш значною, а яку менш, є питанням факту й вирішується в кожному конкретному випадку залежно від конкретних обставин справи. В основу оцінки шкоди заподіяної й шкоди відверненої повинні бути покладені як об`єктивний, так і суб`єктивний критерії, проте визначальним має бути об`єктивний критерій. Так, захисником Ковальським О.Б. не надано до апеляційної скарги даних, що правопорушення вчинене ОСОБА_1 в стані крайньої необхідності. Доводи апеляційної скарги про те, що судом помилково зазначено, що ОСОБА_1 та його захисник Ковальський О.Б. не повідомили причини неявки у судове засідання , не спростовують правильності висновків суду першої інстанції. Таким чином, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, оскільки не виникає сумніву щодо доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні нею адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, так як правопорушення повністю знайшло своє підтвердження наявними в матеріалах справи доказами. При апеляційному перегляді не встановлено порушень судом першої інстанції ст.ст.279,280 КУпАП, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП, а всі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд з наведенням відповідних мотивів встановив та правильно кваліфікував вчинене правопорушення. Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови судді, апеляційним переглядом не встановлено. Таким чином, апеляційну скаргу залишити слід без задоволення, а постанову судді першої інстанції без змін. Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 на постанову Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 27 жовтня 2025 року - залишити без задоволення. Постанову Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 27 жовтня 2025 року, якого визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Дніпровського апеляційного суду О.І. Корчиста