Постанова 4851 № 520/9477/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 січня 2026 р. Справа № 520/9477/25 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: П`янової Я.В., Суддів: Присяжнюк О.В. , Русанової В.Б. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.06.2025, головуючий суддя І інстанції: Бідонько А.В., м. Харків, повний текст складено 10.06.25 у справі № 520/9477/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі за текстом також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі за текстом також відповідач), третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 дострокової пенсії за віком як учаснику бойових дій; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи згідно Дублікату трудової книжки НОМЕР_1 від 01.06.2001, видану ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати ОСОБА_1 періоди військової служби з 11.03.2022 по 01.01.2023, з 01.02.2023 по 15.02.2023, з 25.02.2023 по 30.06.2023, з 07.07.2023 по 29.07.2023, з 01.08.2023 по 27.09.2023, з 29.09.2023 по 10.03.2024, з 13.03.2024 по 30.04.2024 із розрахунку один місяць служби за три місяці згідно довідки від 21.05.2024 № 333; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області призначити і виплачувати ОСОБА_1 з 22.10.2024 дострокову пенсію за віком відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10 червня 2025 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 дострокової пенсії за віком як учаснику бойових дій. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи згідно Дублікату трудової книжки НОМЕР_1 від 01.06.2001 видану ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати ОСОБА_1 періоди військової служби з 11.03.2022 по 01.01.2023, з 01.02.2023 по 15.02.2023, з 25.02.2023 по 30.06.2023, з 07.07.2023 по 29.07.2023, з 01.08.2023 по 27.09.2023, з 29.09.2023 по 10.03.2024, з 13.03.2024 по 30.04.2024 із розрахунку один місяць служби за три місяці згідно довідки від 21.05.2024 №333. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.03.2025 про призначення дострокової пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням правової оцінки, наведеної судом у рішенні. В іншій частині позовних вимог - відмовлено. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області оскаржило його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції не врахував обставини справи, зокрема того, що позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Так, за доданими документами до страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи відповідно до дублікату трудової книжки від 01.06.2001, оскільки періоди роботи занесені раніше, ніж дата заповнення трудової книжки, та зазначене на титульній сторінці ім`я « ОСОБА_2 » не відповідає паспортним даним « ОСОБА_2 », проте всупереч вказаному суд прийняв рішення про задоволення позовних вимог. Також суд першої інстанції не врахував, що позивачу повідомлялося, що для зарахування до страхового стажу періодів роботи відповідно до дублікату трудової книжки необхідно надати уточнюючі довідки з посиланням на первинні документи, довідки про відпрацьовані вихододні в колгоспі та встановлений мінімум, довідки про реорганізацію, проте вказані документи відсутні в матеріалах електронної пенсійної справи. Окрім того, суд першої інстанції безпідставно зобов`язав Головне управління зарахувати періоди військової служби позивача з 11.03.2022 по 01.01.2023, з 01.02.2023 по 15.02.2023, з 25.02.2023 по 30.06.2023, з 07.07.2023 по 29.07.2023, з 01.08.2023 по 27.09.2023, з 29.09.2023 по 10.03.2024, з 13.03.2024 по 30.04.2024 із розрахунку один місяць служби за три місяці згідно довідки від 21.05.2024 № 333, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж враховується в одинарному розмірі. За результатами апеляційного розгляду Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Позивач та Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористались. Відповідно до пункту третього частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 від 06.09.2023. Відповідно до довідки Військової частини НОМЕР_3 Збройних сил України від 21.05.2024 № 333 позивач у період з 11.03.2022 по 01.01.2023, з 01.02.2023 по 15.02.2023, з 25.02.2023 по 30.06.2023, з 07.07.2023 по 29.07.2023, з 01.08.2023 по 27.09.2023, з 29.09.2023 по 10.03.2024, з 13.03.2024 по 30.04.2024 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захистку безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в м. Чугуїв Харківській області, смт. Білий Колодязь Харківській області, с Комарівка Харківській області, м. Лиман Донецькій області, м. Часів Яр Донецькій області, смт. Козача Лопань Харківській області. Позивач 10.03.2025 звернувся до органів Пенсійного фонду із заявою про призначення дострокової пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». За принципом екстериторіальності заява позивача розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області та прийнято рішення № 205250014252 від 18.03.2025 про відмову в призначенні дострокової пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу 25 років. Підставою для відмови в призначенні пенсії у вказаному рішенні вказано: періоди роботи відповідно до дублікату трудової книжки від 01.06.2001 занесені раніше, ніж дата заповнення трудової книжки та зазначене на титульній сторінці ім`я " ОСОБА_2 " не відповідає паспортним даним " ОСОБА_2 ". Періоди роботи з 01.01.1999 зараховано відповідно до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Окрім того, відповідно до наданого розрахунку стажу, періоди участі позивача у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією РФ проти України згідно Довідки від 21.05.2024 №333 - з 11.03.2022 по 01.01.2023, з 01.02.2023 по 15.02.2023, з 25.02.2023 по 30.06.2023, з 07.07.2023 по 29.07.2023, з 01.08.2023 по 27.09.2023, з 29.09.2023 по 10.03.2024, з 13.03.2024 по 30.04.2024 зараховано в одинарному розмірі. Не погоджуючись із рішенням пенсійного органу про відмову у призначенні пенсії за віком, позивач звернувся до суду з позовом у цій справі. Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що дії відповідача щодо відмови у призначенні дострокової пенсії не відповідають критеріям законності та обґрунтованості, визначеним ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку з чим визнав протиправними такі дії. З огляду на протиправність дій відповідача, суд зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи згідно Дублікату трудової книжки НОМЕР_1 від 01.06.2001, видану ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , та періоди військової служби з 11.03.2022 по 01.01.2023, з 01.02.2023 по 15.02.2023, з 25.02.2023 по 30.06.2023, з 07.07.2023 по 29.07.2023, з 01.08.2023 по 27.09.2023, з 29.09.2023 по 10.03.2024, з 13.03.2024 по 30.04.2024 із розрахунку один місяць служби за три місяці згідно довідки від 21.05.2024 №333. Разом із тим, з урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення пенсії та визначення підстав, за яких призначається пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні, суд першої інстанції дійшов висновку про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.03.2025 про призначення дострокової пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням правової оцінки, наведеної судом у рішенні. Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Виходячи з положень вказаної норми законодавства, колегія суддів переглядає рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та доводам учасників справи у цій частині, суд апеляційної інстанції виходить з такого. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. За приписами ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування "№ 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Частиною 2 ст. 24 Закону № 1058-IV передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Згідно з п.п. 2 п. 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженого Постановою правління ПФУ від 25.11.2005 за № 22-1, до заяви для призначення пенсії за віком додаються, зокрема, документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим Постановою КМУ від 12.08.1993 за №

637. За період роботи, починаючи з 01.01.2004, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку, надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування за формою згідно з додатком 1 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого Постановою правління ПФУ від 18.06.2014 за № 10-1, а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 цього Положення. Частиною 4 ст. 24 Закону № 1058-IV визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Згідно зі ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Аналіз норм чинного законодавства дозволяє зробити висновок, що необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі - Порядок №637). За приписами п. 1 Порядку основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Відповідно до п. 3 зазначеного Порядку, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Спільним Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 за № 58 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (надалі також Інструкція № 58). Згідно з пунктом 1.1. Інструкції № 58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. До трудової книжки вносяться відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди (п.п.2.2 Інструкції № 58). Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону (пункт 2.3 Інструкції № 58). Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення (пункт 2.4. Інструкції № 58). Аналогічні вимоги містила Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена Постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 за №

162. Інструкція № 162 чітко визначала коло осіб, які уповноважені вносити записи до трудової книжки. До таких осіб належить керівник підприємства або спеціально уповноважена ним особа. Позивач як особа, на яку не покладено обов`язків щодо організації ведення обліку, зберігання і видачі трудових книжок, не може нести відповідальність за неправильність, неточність або неповноту внесених до його трудової книжки відомостей, а тому невірне заповнення трудової книжки не може бути підставою для незарахування пенсійним органом страхового стажу і, як наслідок, для обмеження права позивача на належне пенсійне забезпечення. На працівника не може перекладатися тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці; працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. Як убачається з матеріалів справи, у рішенні № 205250014252 від 18.03.2025 відповідачем до страхового стажу ОСОБА_1 не зараховано періоди роботи до 01.01.1999, оскільки періоди роботи занесені раніше, ніж дата заповнення трудової книжки, та зазначене на титульній сторінці ім`я " ОСОБА_2 " не відповідає паспортним даним " ОСОБА_2 ". Разом з цим із системного аналізу наведених норм випливає, що відповідальність за ведення трудової книжки покладається на підприємство, відтак вказані обставини не можуть бути підставою для виключення певних періодів роботи зі страхового стажу позивача. Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що зазначені недоліки не можуть бути належною підставою для неврахування даних трудової книжки в цілому, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці. Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист. Окрім того, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Посилання на неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком. Такі висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 29.03.2019 у справі №548/2056/16-а та від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а. Колегія суддів звертає увагу, що соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей. Позивач як громадянин України, стаж якого підтверджений трудовою книжкою, що є основним документом, який підтверджує трудовий стаж, має право на відповідний соціальний захист з боку держави. При цьому держава в особі своїх органів не може відмовляти у виконанні своїх позитивних зобов`язань, в даному випадку у наданні соціального захисту, з формальних підстав. Згідно з пп.2 п.6 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 за №28-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.01.2015 за №40/26485, Головне управління Фонду має право отримувати безоплатно в установленому законодавством порядку від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності і від фізичних осіб підприємців відомості про нарахування, обчислення і сплату страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для здійснення покладених на головне управління Фонду завдань. Отже, законодавець не тільки наділив відповідача правом на перевірку відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, а й зобов`язав витребовувати в установленому законодавством порядку відомості, необхідні для здійснення покладених на Головне управління Фонду завдань та сприяти особам, що звернулись за призначенням пенсії, в одержанні відсутніх у них документів для призначення пенсії. З огляду на зазначене, відповідачу слід урахувати, що у випадку, якщо поданих позивачем документів про призначення пенсії було не достатньо, то орган пенсійного фонду мав всі правові підстави для того, щоб самостійно витребувати документи, необхідні для перевірки трудового стажу позивача, провести перевірку, зустрічну перевірку для з`ясування спірних обставини, запропонувати позивачу надати інформації щодо двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника. Такі висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 21.02.2018 у справі № 687/975/17, відповідно до якої на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Верховним Судом у постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та, у свою чергу, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії. Відповідачами не враховано, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці. Такі висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 06 березня 2018 у справі № 754/14898/15-а. Окрім того, слід звернути увагу, що Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі - Порядок №22-1), встановлено, що орган, який призначає пенсію, надає допомогу особам, щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії шляхом: доведення до відому заявника переліку відсутніх документів, які йому слід подати; або шляхом витребування від підприємств, установ та організацій в тому рахунку і від (архівних установ, контролюючих органів) подання додаткових документів, яких не вистачає. Такий підхід узгоджується з нормою ч. 1 ст. 3 Конституції України, відповідно до якої саме людина, визнається в Україні найвищою соціальною цінністю. Відповідно до цієї Конституційної норми, діяльність органів державної влади, зокрема Пенсійного фонду України, повинна бути спрямована на сприяння у реалізації прав людини, а не на обмеження таких прав із формальних підстав. Однак матеріали справи не містять, а відповідачем в обґрунтування правомірності прийняття спірного рішення не надано до суду доказів самостійного звернення до архівних установ з метою отримання додаткових документів для підтвердження трудового стажу позивача. Отже, суб`єктом владних повноважень, у разі наявності обґрунтованих сумнівів щодо записів у трудовій книжці позивача на момент їх внесення, не вжито заходи з метою перевірки відповідних відомостей. Натомість відповідачем покладено тягар негативних наслідків із необґрунтованих підстав виключно на позивача. З урахуванням наведеного посилання пенсійного органу на відсутність уточнюючих довідок не можуть бути підставою для відмови у врахуванні спірного періоду роботи позивача до страхового стажу. Разом із тим колегія суддів зауважує, що трудова книжка ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 містить записи про періоди роботи позивача, зокрема, щодо спірних періодів до 01.01.1999. Вказані записи виконані послідовно (дати вчинення записів про прийняття на роботу узгоджуються із датами записів при звільнення з попередніх місць роботи), не місять суперечливих відомостей про періоди страхового стажу та узгоджуються між собою, містять відомості наказів та затверджені відповідними печатками. Щодо зазначених відповідачем недоліків в трудовій книжці в частині зазначення ім`я « ОСОБА_2 », що не відповідає паспортним даним « ОСОБА_2 », колегія суддів уважає їх безпідставними, оскільки це ідентичні імена та обидва ці варіанти є відомими та використовуваними в українському іменнику. Щодо дати заповнення дублікату трудової книжки, колегія суддів зауважує, що при заповненні як трудової книжки, так і дублікату трудової книжки, на першій сторінці в графі "дата заповнення" проставляється дата заповнення, актуальна саме на день заповнення відповідно трудової книжки або дубліката, оскільки після заповнення титульного аркушу трудової книжки записи в ній засвідчуються підписом особи, відповідальної за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому заповнювалась трудова книжка. Нормами чинного законодавства України не встановлено обов`язку підприємства-роботодавця зазначати в дублікаті трудової книжки в графі "дата заповнення" дату заповнення первинної трудової книжки, яку було втрачено працівником. Крім того, графа "дата заповнення" в сукупності з даними про підприємство та його відповідальну особу, яка підписує трудову книжку, має на меті зазначення даних щодо осіб, які вносили відповідні записи саме у дублікат трудової книжки на момент його видачі. Таким чином, зазначені відповідачем недоліки щодо виправлення не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії та позбавлення позивача конституційного права на соціальний захист. Враховуючи встановлені обставини та надану їм правову оцінку, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність дій відповідача щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 дострокової пенсії за віком. З огляду на протиправність дій відповідача, висновок суду першої інстанції про зобов`язання останнього зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи згідно Дублікату трудової книжки НОМЕР_1 від 01.06.2001, видану ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , є правильним. Щодо задоволених судом першої інстанції позовних вимог в частині зобов`язання відповідача зарахувати ОСОБА_1 періоди військової служби з 11.03.2022 по 01.01.2023, з 01.02.2023 по 15.02.2023, з 25.02.2023 по 30.06.2023, з 07.07.2023 по 29.07.2023, з 01.08.2023 по 27.09.2023, з 29.09.2023 по 10.03.2024, з 13.03.2024 по 30.04.2024 із розрахунку один місяць служби за три місяці згідно довідки від 21.05.2024 №333, колегія суддів зауважує на таке. Відповідно до статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Частиною четвертою вказаної статті Закону передбачено види військової служби, до яких, і зокрема, віднесено й військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період. Статтею 8 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що передбачала право на пенсію на пільгових умовах до введення в дію Закону України "Про пенсійне забезпечення" або на пенсію за віком на пільгових умовах до набрання чинності Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі і час проходження строкової військової служби, які зараховуються до пільгового стажу, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України. Статтею 57 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено пільги по обчисленню стажу за час перебування у складі діючої армії, та встановлено, що час служби зараховується до стажу роботи на пільгових умовах, у порядку, встановленому для обчислення строків цієї служби при призначенні пенсії за вислугою років військовослужбовцям. Пунктом 2.3 розділу 2 Положення "Про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і забезпечення соціальними виплатами осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей" № 530 передбачено, що час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції, зараховується на пільгових умовах - один місяць служби за три. Системний аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що зазначена служба підлягає зарахуванню до трудового стажу для перерахунку пенсії на пільгових умовах - один місяць служби за три місяці. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 5 червня 2018 року у справі № 348/347/17, від 30 липня 2019 року у справі № 346/1454/17, від 2 квітня 2020 року у справі №185/4140/17 (92-а/185/282/17) та від 16.06.2020 року у справі №185/7049/16-а. Як убачається з матеріалів справи, позивач є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 від 06.09.2023. Відповідно до довідки Військової частини НОМЕР_3 Збройних сил України від 21.05.2024 № 333 позивач у період з 11.03.2022 по 01.01.2023, з 01.02.2023 по 15.02.2023, з 25.02.2023 по 30.06.2023, з 07.07.2023 по 29.07.2023, з 01.08.2023 по 27.09.2023, з 29.09.2023 по 10.03.2024, з 13.03.2024 по 30.04.2024 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захистку безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в м. Чугуїв Харківській області, смт. Білий Колодязь Харківській області, с Комарівка Харківській області, м. Лиман Донецькій області, м. Часів Яр Донецькій області, смт. Козача Лопань Харківській області. Отже, зарахування пенсійним органом позивачу до загального стажу роботи в одинарному розмірі часу проходження ним військової служби під час участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з агресією Російської Федерації проти України, є необґрунтованим та безпідставним, а тому суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Відповідно до частини 1 статті 58 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування Пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов`язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду. Прийняття рішення про призначення пенсії належить до повноважень відповідача. Відповідно до Рекомендації Комітету Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням варто розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Pedersen and Baadsgaard проти Данії від 17.12.2004, № 49017/99 зазначено, що здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, що їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї. Під дискреційним повноваженням варто розуміти компетенцію суб`єкта владних повноважень на прийняття самостійного рішення у межах, визначених законодавством, та з урахуванням принципу верховенства права. Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Водночас Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права. Отже, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права. Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. З урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення пенсії та визначення підстав, за яких призначається пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.03.2025 про призначення дострокової пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням правової оцінки, наведеної судом у рішенні. Апеляційна скарга не містить належних та обґрунтованих доводів, які б спростовували наведені висновки суду. У ній також не зазначено інших міркувань, які б не були предметом перевірки суду першої інстанції та щодо яких не наведено мотивів відхилення таких аргументів. Судом апеляційної інстанції критично оцінюються доводи відповідача, що стосуються обставин справи та містять посилання на загальні норми законодавства, які жодним чином не спростовують обґрунтування суду першої інстанції. Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків, якими мотивоване рішення суду першої інстанції, та не дають підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими, а застосування судом норм матеріального права - неправильним. Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін. Зважаючи на результати апеляційного розгляду оскарженого судового рішення та положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для розподілу судових витрат. Керуючись статтями 139, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області - залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.06.2025 у справі № 520/9477/25 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя Я.В. П`янова Судді О.В. Присяжнюк В.Б. Русанова