Постанова 4850 № 200/6119/23

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 січня 2026 року справа №200/6119/23 м. Дніпро Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Гайдара А.В., Казначеєва Е.Г., Компанієць І.Д., секретар судового засідання Кобець К.В., за участю представника відповідача Тараненко М.С., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної казначейської служби України на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2025 року (головуючий суддя І інстанції Крилова М.М.), складену в повному обсязі 29 жовтня 2025 року, в адміністративній справі № 200/6119/23 за заявою Державної казначейської служби України про зміну способу і порядку виконання рішення суду у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області про визнання бездіяльність протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, - ВСТАНОВИВ: Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 30 листопада 2023 року позов ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області про визнання бездіяльність протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково та вирішено. Визнати протиправною бездіяльності Державної казначейської служби України, щодо невиконання, протягом тривалого часу, дублікату виконавчого листа по справі №200/2802/20-а виданого 30 січня 2023 року про стягнення на користь ОСОБА_1 різниці між фактично сплаченою та належною до сплати сумою пенсії за період з 01.01.2016 по 22.09.2020 у сумі 323 307 (триста двадцять три тисячі триста сім) грн 65 коп». Стягнути з Державної казначейської служби України (місцезнаходження: місто Київ, вулиця Бастіонна, будинок 6: код ЄДРПОУ 37567646) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) моральну шкоду у розмірі 1000 (одна тисяча) гривень 00 копійок В решті позовних вимог відмовлено. Рішення суду набрало законної сили 29 лютого 2024 року. 06 березня 2024 року видано виконавчі листи. 21 жовтня 2025 року до суду, через підсистему ЄСІТС «Електронний суд», надійшла заява Державної казначейської служби України про зміну способу і порядку виконання рішення суду у справі № 200/6119/23 в частині стягнення шкоди шляхом стягнення з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 1000 (одна тисяча) гривень 00 копійок Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2025 року відмовлено у задоволенні заяви представника Державної казначейської служби України про зміну способу і порядку виконання рішення суду у справі № 200/6119/23. Не погодившись із зазначеною ухвалою суду, відповідач - Державна казначейська служба України, подав апеляційну скаргу в якій просив її скасувати та задовольнити клопотання про заміну способу виконання судового рішення. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що норми законодавства передбачають відповідальність безпосередньо Держави, але не певного державного органу (зокрема, Казначейства), відшкодувати фізичній особі шкоду, завдану незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади. Верховний Суд неодноразово наголошував, що кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України). Тобто, моральна шкода підлягає стягненню за рахунок коштів Державного бюджету України, а не за рахунок коштів Казначейства. Представник Державної казначейської служби України в судовому засіданні надала пояснення, аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, просила суд її задовольнити. Позивач та представник другого відповідача в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином. Суд, заслухав доповідь судді-доповідача, пояснення представника першого відповідача, перевірив матеріали справи і обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановив наступне. Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Згідно ч. 1 ст. 374 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду. Якщо судове рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, чи рішення, яке підлягає виконанню, набрало законної сили, то відсутність матеріалів судової справи у зв`язку з їх витребуванням судом апеляційної або касаційної інстанції не перешкоджає розгляду заяви, передбаченої абзацом першим цієї частини, крім випадку зупинення виконання судового рішення судом касаційної інстанції або зупинення виконавчого провадження. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду. Згідно ч. 3 ст. 378 КАС України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат. Верховний Суд у постанові від 24 липня 2023 року у справі №420/6671/18 зазначив, що аналіз положень частин першої, третьої статті 378 КАС України свідчить про те, що підставою для застосування правил цієї норми є настання обставини, що перешкоджають належному виконанню судового рішення в адміністративній справі, ускладнюють його виконання або роблять неможливим. Для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення такою обставиною може бути недостатність коштів на рахунку, стихійне лихо, а для зміни способу чи порядку виконання судового рішення - неможливість виконання судового рішення внаслідок відсутності, пошкодження або знищення об`єкта стягнення або з інших причин. Тобто, зміна способу і порядку виконання рішення суду - це прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими судом. Отже, суд за наявності обґрунтованих підстав та належних доказів може змінити спосіб та порядок виконання рішення суду, однак не змінюючи при цьому його змісту, або ж відмовити в задоволенні такої заяви. Подібна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12 червня 2019 року у справі № 800/203/17, а також у постановах від 7 березня 2018 року у справі № 456/953/15-а, від 16 липня 2020 року у справі №130/2176/17, від 11 листопада 2020 року у справі №817/628/15 та від 17 лютого 2021 року у справі №295/16238/14-а. В заяві про зміну порядку та способу виконання рішення суду по справі № 200/6119/23 представник Державної казначейської служби України фактично висловлює незгоду з резолютивною частиною рішення суду від 30 листопада 2023 року та фактично просить змінити суть прийнятого судом рішення. Частиною другою статті 14 КАС України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Нормами частини третьої зазначеної статті передбачено, що невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. У відповідності до частини 1 статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом. Враховуючи вищевикладене, набрання рішенням суду законної сили, суд дійшов висновку, що обставини, якими представник Державної казначейської служби України обґрунтовує необхідність зміни способу і порядку виконання судового рішення не є підставою для зміни способу виконання судового рішення та не свідчать про наявність помилки у виконавчому листі, виданому на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30 листопада 2023 року по справі № 200/6119/23. Відтак, ухвала суду першої інстанції не підлягає скасуванню Відповідно до положень ч.1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін. Керуючись статтями 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Державної казначейської служби України на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2025 року у справі № 200/6119/23 залишити без задоволення. Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2025 року у справі № 200/6119/23 залишити без змін. Вступна та резолютивна частини постанови проголошені в судовому засіданні 19 січня 2026 року. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з моменту її ухвалення та не може бути оскаржена у касаційному порядку, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 21 січня 2026 року. Судді А.В. Гайдар Е.Г. Казначеєв І.Д.Компанієць