Постанова Київський апеляційний суд № 759/26116/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Унікальний номер справи № 759/26116/24 Головуючий у суді першої інстанції - Твердохліб Ю.О. Апеляційне провадження № 22-ц/824/740/2026 Доповідач у суді апеляційної інстанції - Нежура В.А. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 16 січня 2026 року Київський апеляційний суд у складі: суддя-доповідач Нежура В.А., судді Верланов С.М., Невідома Т.О., розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» на рішення Святошинського районний суд міста Києва від 04 березня 2025 року по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, встановив: У грудні 2024 року позивач ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що 30.08.2021 за допомогою сервісу online-кредитування ОСОБА_1 подав заявку на отримання кредиту №10004353092, яка знаходиться у власному кабінеті відповідача на офіційному веб - сайті ТОВ «ІНВЕСТ ФІНАНС» (далі - Кредитодавець), яка підписана одноразовим ідентифікатором. Таким чином, ОСОБА_1. укладений договір про надання споживчого кредиту № 10004353092 від 30.08.2021 з ТОВ «ІНВЕСТ ФІНАНС» та 30.08.2021 йому перераховані кредитні кошти на банківську картку в сумі 6 000,00 грн. 05.09.2022 року, згідно з умовами договору факторингу №556/ФК-22, ТОВ «ФК «ІНВЕСТ ФІНАНС» відступило право вимоги за кредитним договором 10004353092 від 30.08.2021 на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», тому ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуло права вимоги до відповідача. Згідно з договором факторингу сума боргу перед новим кредитором (ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС») є обґрунтованою та документально підтвердженою та становить 22 511,60 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту становить 6000,00 грн; заборгованість за відсотками становить 16511,60 грн; заборгованість за комісійними винагородами становить 0,00 грн; заборгованість за пенею становить 0,00 грн. Позивач, який набув права грошової вимоги, направив на адресу відповідача повідомлення про відступлення права вимоги від ТОВ ««ФК «ІНВЕСТ ФІНАНС» до ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», зазначивши інформацію про порядок погашення заборгованості по кредитному договору. Однак, позичальник не виконав свого обов`язку не повернувнаданий йому кредит в строки, передбачені кредитним договором. У зв`язку з викладеним позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором № 10004353092 від 30.08.2021 року у розмірі 22 511,60 грн, судовий збір у розмірі 2 422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн. Рішенням Святошинського районний суд міста Києва від 04 березня 2025 року у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення Святошинського районний суд міста Києва від 04 березня 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. Вказує, що факт зарахування кредитних коштів на картковий рахунок позичальника не входить до компетенції первісного кредитора. При цьому посилається на презумпцію правомірності правочину (ст. 204 ЦК України), зазначаючи, що договір № 10004353092 не визнаний недійсним чи неукладеним у встановленому законом порядку. Також зазначає, що відсутність електронних доказів генерації одноразового ідентифікатора не може бути підставою для відмови у позовних вимогах, оскільки відсутність кваліфікованого електронного підпису не зумовлює недостовірність певних даних в електронній формі та не ставить під сумнів достовірність електронного доказу. Факт перерахування кредитних коштів на картковий рахунок позичальника підтверджується листом від АТ «ПУМБ» та витягом з додатку до нього, який є надавачем платіжних послуг. Звертає увагу, що позивачу невідомий повний номер картки, як і первісному кредитору. Повний номер картки вводиться позичальником та автоматично зашифровується і зберігається у самій платіжній системі, через яку здійснюються платежі і так як ні позивач, ні первісний кредитор не мають доступу до транзакцій по картковому рахунку відповідача, бо є фінансовими установами, а не установою банку. Оскільки, кредит було видано на платіжну картку позичальника, всі правовідносини між позичальником, кредитором та банком-еквайром регулюються Постановою НБУ № 164 від 29.07.2022 «Про затвердження Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів». Судом першої інстанції безпідставно не враховано, що відповідачем не оспорювалася належність йому платіжної картки за, який зазначено у Витягу з Додатку до листа АТ «ПУМБ» за № КНО- /55 від 02 серпня 2024 року, так і зарахування спірних кредитних коштів на неї. Відзив на апеляційну скаргу на адресу апеляційного суду не надходив. За правилами ч.1 ст.369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 22 511,60 грн. За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. Встановлено, що 08.06.2021 між ОСОБА_1 та ТОВ «ІНВЕСТ ФІНАНС» укладено договір кредитної лінії № 28918 (а.с. 35-40). Згідно п. 1.6 договору орієнтовна реальна процентна ставка на дату укладання цього договору складає 4742,93% річних, процентна ставка 1,14 % день. 30.08.2021 ОСОБА_1. та ТОВ «ІНВЕСТ ФІНАНС» підписано спеціальні умови № 10004353092 до договору кредитної лінії № 28918 від 08.06.2021 року. Згідно п. 1.1. Спеціальних умов кредитодавець надає позичальникові кредит на наступних умовах: сума кредиту - 6000,00 грн, первинний строк кредиту - 30 календарних днів, процентна стака - 1,14 відсотків день, базова процентна ставка - 2,14 відсотків в день (а.с. 32-35). 30.08.2021, 15.10.2021, 29.10.2021, та 15.11.2021 між ОСОБА_1. та ТОВ «ІНВЕСТ ФІНАНС» укладено додаткові угоди про зміну умов договору №10004353092 від 30.08.2021 року (а.с. 41, 42, 43, 44-45). 05.09.2022 укладено договор факторингу №556/ФК-22, згідно якого «ФК «ІНВЕСТ ФІНАНС» відступлено право вимоги за кредитним договором № 10004353092 від 30.08.2021 року на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» (а.с. 46-50, 20). Згідно з листом АТ «ПУМБ», долученим до матеріалів справи №КНО-/55 від 02.08.2024 АТ «ПУМБ» підтверджує зарахування коштів згідно додатку до цього листа, а саме 30.08.2021 на картку НОМЕР_1 на суму 6000,00 грн (а.с. 52-53). Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості за договором про надання споживчого кредиту №10004353092 від 30.08.2021 року вбачається, що станом на 25.02.2022 року заборгованість становить 22511,60 грн (а.с. 28). Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (ч. 2 ст. 11 ЦК України). Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.ст. 628, 629 ЦК України). Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Відповідно до положень ч.ч.1, 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами. Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що відповідає письмовій формі правочину (статті 205, 207 ЦК України). Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19. Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Частиною 1 ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (частини 4, 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей вищевказаного договору, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису позичальника лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Як убачається з матеріалів справи, звертаючись до суду з позовом про стягнення заборгованості за договором кредиту, позивач посилався на те, що 30.08.2021 ОСОБА_1 з використанням сервісу online-кредитування https://cashberry.com.ua/ подав заявку на отримання кредиту, зареєструвавшись у власному кабінеті на відповідному сайті та прийнявши умови кредитного договору за допомогою одноразового паролю, на підставі чого отримала кредит в розмірі 6000 грн. На підтвердження надання відповідачу та зарахування на його банківську карту кредитних коштів в розмір 6000 грн позивачем надано суду першої інстанції лист АТ «ПУМБ» №КНО-/55 від 02.08.2024 року (а.с.46), яким АТ «ПУМБ» підтверджує зарахування коштів згідно даних до листа. Перевіряючи доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що поданий позивачем та підписаний представником первісного кредитора додаток до листа АТ «ПУМБ» № КНО-/55 від 02 серпня 2024 року не є належним доказом на підтвердження факту здійснення перерахунку кредитних коштів на картковий рахунок позичальника. У постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891/15-ц та у постанові від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц суд виснував, «що належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з зазначеною нормою закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Пунктом 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 4 липня 2018 року № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором. Разом з тим, як зазначив суд першої інстанції, та з чим погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, позивачем не надано належного доказу того, що заявлена сума кредитних коштів в розмірі 6000 грн була перерахована на картковий рахунок, як належить саме ОСОБА_1 . Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до положень частин 1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Висновок суду першої інстанції відповідає матеріалам справи, в яких відсутні належні докази перерахування та отримання відповідачем кредиту в розмірі 6000 грн за договором № 28918 від 08.06.2021. Крім того, як вбачається з матеріалів справи у розділі відомостей про позичальника в договорі № 28918 від 08.06.2021 зазначено прізвище, ім`я, по батькові ОСОБА_1 , адресу його проживання, ідентифікаційний код та серію і номер паспорта. Однак, кредитний договір не містить відомостей про одноразовий ідентифікатор, який має бути згенерований при підписанні відповідачем ОСОБА_1 цього договору. Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо відсутності належних та допустимих доказів здійснення безготівкового перерахування суми кредиту на банківський рахунок позичальника, у зв`язку з чим позов ТОВ «Діджи Фінанс» про стягнення з ОСОБА_1 , заборгованості за договором № 28918 від 08.06.2021 не підлягає задоволенню. Доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки суду першої інстанції, обґрунтовано викладені у мотивувальній частині рішення, та фактично зводяться до незгоди позивача з висновками суду. При цьому, докази та обставини, на які посилається позивач у апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції і при їх дослідженні та встановленні були дотримані норми матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції правильно визначено характер спірних правовідносин, встановлено обсяг прав та обов`язків сторін, застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, що склались між сторонами, надано повну, всебічну та об`єктивну оцінку наявним у справі доказам. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим, підстави для його скасуванні відсутні. Керуючись статтями 369, 374, 375, 382, 383, 384 України, апеляційний суд, постановив: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» залишити без задоволення. Рішення Святошинського районний суд міста Києва від 04 березня 2025 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та, відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач: В.А. Нежура Судді: С.М. Верланов Т.О. Невідома