Постанова Харківський апеляційний суд № 638/1920/25

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Єдиний унікальний номер 638/1920/25 Номер провадження 22-ц/818/588/26 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 15 січня 2026 року м. Харків Харківський апеляційний суд у складі: головуючого судді Мальованого Ю.М., суддів: Маміної О.В., Яцини В.Б., за участю: секретаря судового засідання Шевченко В.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Харкова від 15 липня 2025 року в складі судді Шамраєва М.Є. по справі № 638/1920/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Контракт нерухомість» до ОСОБА_1 про стягнення додаткової винагороди та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Контракт нерухомість» про визнання недійсним договору,- В С Т А Н О В И В: У лютому 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Контракт нерухомість» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення додаткової винагороди, в якому просило стягнути з відповідачки додаткову винагороду за п. 3.1 договору про надання послуг від 08 серпня 2024 року у розмірі 399 000,00 грн, неустойку за п. 6.2 договору про надання послуг від 08 серпня 2024 року у розмірі 3000,00 грн, а також індекс інфляції за прострочення виконання грошового зобов`язання в розмірі 5586,00 грн та 3% річних від простроченої суми, що складає 2324,56 грн, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 4099,11 грн. 24 квітня 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду із зустрічним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Контракт нерухомість» про визнання недійсним договору, в якому просила поновити строк для його подання, прийняти до розгляду зустрічну позовну заяву та об`єднати в одне провадження з первісним позовом, визнати недійсним договір про надання послуг між нею та ТОВ «Контракт нерухомість» від 08 серпня 2025 року. Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 15 липня 2025 року позовну заяву ТОВ «Контракт нерухомість» та зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду, роз`яснено право звернутися до суду повторно після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду. Ухвала мотивована тим, що ТОВ «Контракт нерухомість» та ОСОБА_1 не усунуто недоліки, про які вказано в ухвалі від 16 червня 2025 року про залишення позову та зустрічного позову без руху, а саме, первісним позивачем сплачено судовий збір не в повному обсязі, а у зустрічному позові ОСОБА_1 невірно вказано дату укладення оспорюваного договору. На вказане судове рішення 30 липня 2025 ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Говорова С.Л., до суду апеляційної інстанції подала апеляційну скаргу, в якій просила ухвалу суду скасувати в частині залишення без розгляду зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Апеляційна скарга мотивована тим, що дійсно у прохальній частині зустрічного позову було допущено описку невірно зазначено рік оспорюваного договору, однак про це представником було зазначено у судовому засіданні 12 червня 2025 року, після чого судом було прийнято зустрічний позов до розгляду. Суд не послався на конкретну норму закону, яку було порушено при подачі зустрічного позову. Відзиву на апеляційну скаргу не надходило. Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. В судове засідання апеляційного суду сторони-учасники судового розгляду не з`явилися. Судові повістки-повідомлення про розгляд справи 15 січня 2026 року надіслані апеляційним судом на адреси учасників справи. ТОВ «Контракт нерухомість» отримало поштою 09 жовтня 2025 року (а.с. 171). Судова повістка на ім`я ОСОБА_1 повернута з відміткою від 13 жовтня 2025 року «адресат відсутній за вказаною адресою», що у відповідності до пункту 3 частини 8 статті 128 ЦПК України є днем вручення судової повістки (а.с. 173-174). Представник ОСОБА_1 адвокат Говорова С.Л. отримала 02 жовтня 2025 року в електронному кабінеті. Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу у відсутність осіб, що не з`явилися, явка яких у судове засідання обов`язковою не визнавалась, оскільки відповідно до частини 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід задовольнити, виходячи з наступного. Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що у лютому 2025 року ТОВ «Контракт нерухомість» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення додаткової винагороди за договором про надання послуг від 08 серпня 2024 року. Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Харкова від 17 лютого 2025 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання. 24 квітня 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду із зустрічним позовом до ТОВ «Контракт нерухомість» про визнання договору недійсним, в якому просила визнати недійсним договір про надання послуг між нею та ТОВ «Контракт нерухомість» від 08 серпня 2025 року. Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 16 червня 2025 року поновлено сторонам процесуальний строк для подання доказів, поновлено відповідачу строк для подання відзиву та зустрічного позову, прийнято зустрічний позов ОСОБА_1 до ТОВ «Контракт нерухомість» про визнання недійсним договору про надання послуг, який укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Контракт нерухомість» від 08 серпня 2025 року - до спільного розгляду з позовом ТОВ «Контракт нерухомість» до ОСОБА_1 про стягнення додаткової винагороди, об`єднавши їх в одне провадження. Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 16 червня 2025 року позовну заяву ТОВ "Контракт нерухомість" до ОСОБА_1 про стягнення додаткової винагороди та зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ "Контракт нерухомість" про визнання недійсним договору залишено без руху та надано сторонам строк для усунення недоліків протягом п`яти днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху. Роз`яснено, що в разі неусунення недоліків первісна та зустрічна позовні заяви буде залишено без розгляду. З вказаної ухвали вбачається, що у зустрічному позові ОСОБА_1 невірно вказано дату укладення оспорюваного договору, прохальна частина зустрічного позову не відповідає його мотивувальній частині, тож зустрічна позовна заява не відповідає вимогам ст. 175 і 177 ЦПК України, що згідно ч. 11 ст. 187 ЦПК України є підставою для залишення її без руху для подання уточненого зустрічного позову і доказів його направлення відповідачу. Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 15 липня 2025 року позовну заяву ТОВ «Контракт нерухомість» та зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду, роз`яснено право звернутися до суду повторно після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду. Однак, з таким висновком суду погодитись неможливо. У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, наданих сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду. У справі «Bellet v. France» («Белле проти Франції», рішення від 04 грудня 1995 року), Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод містить гарантії справедливого судочинства, одним із аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. У пункті 55 рішення у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland») від 19 червня 2001 року Європейський суд з прав людини підкреслив, що обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти. За змістом частини 1 ст. 194 ЦПК України зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред`явлення позову, повинна відповідати вимогам статей 175 і 177 цього Кодексу. Статтею 175 ЦПК України передбачено вимоги до позовної заяви. Зокрема, частиною 3 цієї статті передбачено, що позовна заява повинна містити: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; 4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; 6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору; 7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; 9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи; 10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав. Частинами 11-13 статті 187 ЦПК України визначено, що суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали. Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду. Крім того, пунктом 8 частини 1 статті 257 ЦПК України визначено, що суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, та не було сплачено судовий збір і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк. Отже, визначені наведеними статтями ЦПК України вимоги до форми та змісту позовної заяви, а також документів, які додаються до позовної заяви, є проявом здорового формалізму, який передбачає обов`язок всіх учасників судового процесу дотримуватися процедур, визначених законодавством, нехтування якими призводить до суттєвих негативних наслідків. Разом з тим, згідно практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, та як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішення питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист. Європейським судом з прав людини зазначено, що «надмірний формалізм» може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (див. рішення у справах «Белеш та інші проти Чеської Республіки», «Зубац проти Хорватії» (ZUBAC v. CROATIA), (Beles and Others v. the Czech Republic), №47273/99, пп. 50-51 та 69, ЄСПЛ 2002 IX, та «Волчлі проти Франції» (Walchli v. France), №35787/03, п. 29, від 26 липня 2007 року). Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) зауважив, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Водночас не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі «De Geouffre de la Pradelle v. France» від 16 грудня 1992 року). ЄСПЛ провів лінію між формалізмом та надмірним формалізмом. Формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Надмірний ж формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя. Внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (SHISHKOV v. russia, № 26746/05, § 110, ЄСПЛ, від 20 лютого 2014 року). Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) може позбавити заявників права звертатись до суду («Perez de Rada Cavanilles v. Spain», § 49, ЄСПЛ, від 28 жовтня 1998 року). Як вбачається із зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 , вона просила визнати недійсним договір про надання послуг між нею та ТОВ «Контракт нерухомість» від 08 серпня 2025 року. Разом з тим, матеріали справи свідчать про те, що оспорюваний договір насправді укладено 08 серпня 2024 року, а не 2025 року (а.с. 12). Іншого договору між сторонами матеріали справи не містять. Тобто, у прохальній частині зустрічного позову допущено технічну описку, що ОСОБА_1 визнає. У судовому засіданні 12 червня 2025 року представником ОСОБА_1 адвокатом Говоровою С.Л. було наголошено на тому, що у зустрічному позові міститься вказана описка, що підтверджується протоколом судового засідання (а.с. 118-122), після чого ухвалою суду від 16 червня 2025 року зустрічний позов було прийнято до розгляду. Таким чином, з огляду на те, що судом було встановлено дійсний зміст зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 у судовому засіданні, а помилка у даті укладення оспорюваного договору у прохальній частині зустрічного позову є суто технічною та жодним чином не перешкоджає розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку, що залишаючи зустрічну позовну заяву без руху та в подальшому без розгляду через невірно вказану дату оспорюваного договору суд першої інстанції припустився надмірного формалізму, чим порушив право ОСОБА_1 на доступ до правосуддя. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Наведені обставини не можуть обмежувати право позивачки на доступ до правосуддя, гарантоване статтею 55 Конституції України та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Аналізуючи наведене колегія суддів вважає, що ухвала суду в оскаржуваній частині є передчасною, постановлена судом з порушенням норм процесуального права. Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 374 ЦПК України апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Отже, оскільки судом апеляційної інстанції встановлено, що ухвала суду в оскаржуваній частині не відповідає нормам процесуального права, то апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції в частині залишення без розгляду її зустрічного позову - скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу суду першої інстанції, що може бути оскаржена окремо від рішення суду, з передачею справи на розгляд до суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, пов`язаного з розглядом відповідної апеляційної та/або касаційної скарги, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами ЦПК України. Оскільки наразі вирішується процесуальне питання, а не розглядається справа по суті спору, та матеріали справи підлягають направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду, питання щодо розподілу судового збору апеляційним судом не вирішується. Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 6 ч.1 ст. 374, п. 4 ч.1 ст. 379, ст.ст. 381-384, 389 ЦПК України П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Шевченківського районного суду м. Харкова від 15 липня 2025 року в частині залишення без розгляду зустрічного позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Контракт нерухомість» про визнання недійсним договору - скасувати, справу направити до Шевченківського районного суду м. Харкова для продовження розгляду в цій частині. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови складено 20 січня 2026 року. Головуючий Ю.М. Мальований Судді О.В. Маміна В.Б. Яцина