Постанова 4814 № 552/2039/25

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 552/2039/25 Номер провадження 22-ц/814/946/26Головуючий у 1-й інстанції Яковенко Н. Л. Доповідач ап. інст. Лобов О. А. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 січня 2026 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючий суддя Лобов О.А. судді: Дорош А.І., Триголов В.М. розглянув в порядку письмового провадження без виклику учасників в м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м.Полтави від 25 вересня 2025 року (час ухвалення судового рішення не зазначений, дата складання повного текста судового рішення - 25 вересня 2025 року) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-експлуатаційна компанія Полтавського домобудівельного комбінату» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за оплату послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території. Заслухавши доповідь судді-доповідача, апеляційний суд у с т а н о в и в : У березні 2025 року ТОВ «Житлово-експлуатаційна компанія Полтавського домобудівельного комбінату» звернулось до суду з вказаним позовом, просило стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за послуги з утримання будинків та прибудинкової території у розмірі 13 505,54 грн; 1 590,34 грн (інфляційних втрат), 522,72 грн (3% річних), 3 656,37 грн (подвійної облікової ставки НБУ), а всього 19 274,97 грн. Вирішити питання судових витрат та стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 7 000 грн та судовий збір 3028 грн. В обґрунтування позову вказувало на невиконання відповідачем умов договору, а саме несплату коштів за утримання будинку та прибудинкової території. Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 25 вересня 2025 року позовні вимоги ТОВ «Житлово-експлуатаційна компанія Полтавського домобудівельного комбінату» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за оплату послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Житлово-експлуатаційна компанія Полтавського домобудівельного комбінату» заборгованість за надані послуги з утримання будинків та прибудинкової територій з врахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних, подвійної облікової ставки НБУ, за період з 01.09.2016 по 31.01.2025 в сумі 19 274 грн 97 коп. та на відшкодування судових витрат - 10 028 грн, а всього стягнуто 29 302 грн 97 коп. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує, що суд першої інстанції залишив поза увагою той факт, що він ніяких договорів з ТОВ «Житлово-експлуатаційна компанія Полтавського домобудівельного комбінату» не укладав, не писав ніяких заяв на приєднання до умов договору. За адресою: АДРЕСА_1 , він не отримує послуги, оскільки там взагалі не проживає і ніхто не проживав. Справа розглянута за його відсутності, хоча він телефоном повідомляв секретаря судового засідання судді Яковенко Н.Л. про його хворобу і прохав відкласти слухання справи. Щодо стягнення заборгованості за період з 01.09.2016 по 31.01.2025 в сумі 13 505 грн 54 коп зазначає про категоричну незгоду, оскільки до матеріалів справи, на його думку, не приєднано жодного доказу щодо переліку послуг, їх періодичність та ціну з управління будинком за період з 01.09.2016 по 01.01.2024. Суд першої інстанції не застосував пп.4 п.3 «Прикінцевих положень» ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), якими заборонено нарахування та стягнення неустойки (штрафи, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги. Не погоджуючись з визначеною судом сумою, стягнутою на відшкодування витрат на правничу допомогу, зазначає, що суду не надано жодної квитанції чи платіжного доручення, а отже витрати не були понесені позивачем, тому не підлягають стягненню. Разом з апеляційною скаргою ОСОБА_1 подано до суду заяву про застосування строку позовної давності до вимог щодо стягнення заборгованості за надані послуги. В обґрунтування заяви вказує, що до вимог позивача слід застосувати строк позовної давності: загальний - три роки та спеціальний до неустойки (штрафу, пеня) - один рік. Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив. Відповідно до частини третьої статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Апеляційний суд, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з таких підстав: Відповідно п.2 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення у разі порушення судом першої інстанції норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права. З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Житлово-експлуатаційна компанія Полтавського домобудівельного комбінату» надає послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, зокрема утримання будинку і споруд та прибудинкових територій у житловому будинку АДРЕСА_2 . Власником квартири АДРЕСА_3 , є ОСОБА_1 (а.с.7). Боржник оплату за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій не проводить, але фактично ними користується. ТОВ «Житлово-експлуатаційна компанія Полтавського домобудівельного комбінату» є балансоутримувачем будинку АДРЕСА_2 , забезпечує управління та утримання житловим будинком, виконує договірні зобов`язання, забезпечує дотримання інтересів всіх мешканців зазначеного будинку. З метою забезпечення якісного, гарантованого обслуговування та ремонту житлових будинків, його технічного обладнання та надання житлово-комунальних послуг надає послуги з утримання житлових будинків, споруд і прибудинкових територій, житлово-комунальні послуги власникам та користувачам житлових приміщень за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі публічного Договору укладеного між Заявником та Боржником. За умовами вище вказаного договору, ТОВ «Житлово-експлуатаційна компанія Полтавського домобудівельного комбінату» надає наступні послуги з утримання будинків: підмітання території, прибирання та транспортування сміття в установлене місце, прибирання сміття з газонів, транспортування сміття в установлене місце, утримання у справному та охайному стані урн, очищення їх від сміття, транспортування сміття в установлене місце, скошування трави ручними мотокосами (трімерами), прибирання опалого листя в осінній період, підмітання снігу, який щойно випав, товщиною шару 2 см., згрібання снігу до купи або валів, посипання території піском (частково), зсування снігу, який щойно випав, товщиною шару понад 2 см. движком до валу або купи, очищення території від ущільненого снігу скрібачком, згрібання снігу до купи або валу, збирання, зберігання, перевезення, утилізація, знешкодження та захоронення твердих побутових відходів, повне технічне обслуговування ліфтів та ліфтового обладнання, підтримання у робочому стані систем ліфтів, звільнення пасажирів з кабін ліфтів, що зупинилися, незаплановані ремонти за викликом у разі несанкціонованої зупинки ліфта, огляд обладнання системи холодного водопостачання, огляд обладнання системи гарячого водопостачання (при наявності), огляд обладнання системи теплової енергії (при наявності), огляд обладнання системи гарячого водопостачання, огляд системи водовідведення, усунення засмічень внутрішньобудинкових водопровідних та каналізаційних мереж (крім квартир), ремонт та заміна регульованих кранів, вентилів, засувок, заміна невеликих ділянок трубопроводу (крім стояків та внутрішньоквартирних мереж), роботи з усунення незначних аварій, ремонт та заміна окремих несправних фасонних частин. Огляд системи водовідведення. Усунення засмічень внутрішньобудинкових водопровідних та каналізаційних мереж (крім квартир), ремонт та заміна регульованих кранів, вентилів, засувок, заміна невеликих ділянок трубопроводу (крім стояків та внутрішньоквартирних мереж), роботи з усунення незначних аварій, ремонт та заміна окремих несправних фасонних частин, послуги з поточного ремонту та технічного обслуговування електрообладнання та електричних мереж (заміна перегорілих ламп в місцях загального користування (вхід/вихід, технічний поверх, сходові клітки) та заміна електричних пристроїв (вимикачів, патронів), постачання силової електроенергії для роботи ліфтів за договором з енергопостачальною організацією, освітлення місць загального користування, облік спожитої електроенергії, перевірка вентиляційних каналів житлового будинку.( а.с.16) Згідно з розрахунком заборгованість за надані послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 01.01.2016 року по 31.01.2025 року, становить 13 505,54 грн. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з доведеності обставин, на які посилався позивач у підтвердження заявлених вимог. Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд керується такими міркуваннями. Статтею п?ятою ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що до житлово-комунальних послуг належить, зокрема, житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку. Відповідно до п.5 ч.2 ст.7 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства у строки, встановлені відповідними договорами. Згідно вимог ч.1 ст.9 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Статтею 322 ЦК України встановлено, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому обов?язок власника/співвласника оплачувати послуги з утримання житла не ставиться у залежність від факту проживання чи непроживання у цьому помешканні. Разом з тим, відповідно до п.6 ч.1 ст.7 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право на неоплату вартості комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів, за умови документального підтвердження відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг. Відповідач не надав суду доказів того, що він у передбаченому законом порядку документально підтвердив надавачу послуг позивачу у справі, свою тимчасову відсутність в належному йому житловому приміщенні (квартирі) понад 30 календарних днів. Враховуючи наведене, доводи апеляційної скарги про непроживання відповідача у квартирі та у зв?язку із цим відсутність у нього обов?язку сплатити вартість наданих послуг є необгрунтованими. Стосовно тверджень апеляційної скарги про непідписання відповідачем заяви-приєднання до умов договору про надання послуг з утримання будинку (а.с.5), тобто заперечення факту укладення договору, а також необгрунтованості розміру заборгованості за надані послуги апеляційний суд зауважує, що у матеріалах справи міститься ухвала судді Київського районного суду м.Полтави від 02 серпня 2024 року (а.с.8), якою скасований судовий наказ цього ж суду від 09 лютого 2024 року, яким стягнуто на користь позивача заборгованість за надані послуги у розмірі 16 958,71 грн. Отже, відповідач, принаймі з 01 серпня 2024 року (подав заяву про скасування судового наказу) знав про існування претензій ТОВ «Житлово-експлуатаційна компанія Полтавського домобудівельного комбінату» до нього приводу оплати послуг з утримання будинку і прибудинкових територій, тому, діючи добросовісно (п.6 ч.1 ст.3 ЦК України), мав поцікавитися станом своїх майнових прав (ч.4 ст.319, ст.322 ЦК України) і вжити заходів для врегулювання спору, щонайменше з?ясувати підстави пред?явлених до нього вимог (укладення договору), обставини надання чи ненадання послуг, тощо, але матеріали справи не містять відомостей про вчинення відповідачем будь-яких дій для врегулювання спірних відносин. Копію позову із додатками відповідач отримав у суді 12 вересня 2025 року (а.с.98), заяву про неправомірні дії ТОВ «Житлово-експлуатаційна компанія Полтавського домобудівельного комбінату» подав до правоохоронних органів 29 вересня 2025 року (а.с.128), тобто після ухвалення рішення судом першої інстанції. Окрім того, у спорах про стягнення вартості отриманих комунальних послуг істотним є факт надання послуг, а не факт підписання договору. Щодо заяви відповідача про застосування строків позовної давності. Статтею 267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. За змістом цієї норми заява про застосування позовної давності може бути розглянута, якщо вона подана під час розгляду справи в суді першої інстанції, при цьому законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності. Суд апеляційної інстанції вправі прийняти до розгляду заяву про застосування позовної давності лише за умови, що відповідач у справі не був належним чином повідомлений судом першої інстанції про день та час судового розгляду справи, чи у разі інших поважних причин, які об`єктивно позбавляли особу зробити в суді першої інстанції таку заяву, внаслідок чого було порушено принцип процесуальної рівності сторін (див. постанову ВС від 10 грудня 2025 року (справа № 755/8818/23)). Як вже зазначено вище, відповідач 12 вересня 2025 року отримав у суді копію позову із додатками, про судове засідання 25 вересня 2025 року був повідомлений належним чином. Долучена до апеляційної скарги копія форми первинної облікової документації (а.с.131) підтверджує лише те, що відповідач 25 вересня 2025 року звернувся до лікаря, і не містить відомостей про те, що відповідач за станом здоров?я із 12 вересня 2025 року по 25 вересня 2025 року був позбавлений можливості подати суду першої інстанції заяву про застосування строку давності. Враховуючи викладене, у апеляційного суду відсутні законні підстави для розгляду по суті заяви про застосування строків давності. Позовні вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат є обгрунтованими, оскільки, виходячи з положень статей 509, 526 ЦК України, правовідносини, які виникли між сторонами, є грошовим зобов`язанням, в якому на боржника покладено обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, а тому на спірні правовідносини поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України щодо стягнення з боржника суми боргу та 3% річних та інфляційний втрат від простроченої суми. Відповідач не навів обгрунтованих доводів у частині неправильності нарахування 3% річних та інфляційних втрат від простроченої суми. Стосовно вимоги про стягнення подвійної облікової ставки у розмірі 3 656,37 грн слід зазначити таке. Позивач, обгрунтовуючи вказану вимогу, посилався на положення ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», проте згідно преамбули цього Закону він (цей Закон) регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності. Отже, відповідальність у виді стягнення подвійної облікової ставки НБУ може бути застосована лише між зазначеними суб?єктами правовідносин. Таким чином, рішення в частині стягнення подвійної облікової ставки НБУ підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення в цій частині про відмову в задоволенні позовних вимог. Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги в частині стягнення витрат на правову допомогу. Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать в тому числі і витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до ч. 3, 4 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат на професійну правничу допомогу покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами/ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України/. Відповідач не подав суду першої інстанції обґрунтованих заперечень щодо суми витрат на правничу допомогу, отже, враховуючи висновки, викладені у постанові ВС від 13.03.2025 у справі № 275/150/22, апеляційний суд не вправі вирішувати питання про зменшення суми витрат на професійну правову допомогу з власної ініціативи та за відсутності обгрунтованих заперечень. Керуючись ст.367, п.2 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.376, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційний суд У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Київського районного суду м. Полтави від 25 вересня 2025 року скасувати в частині стягнення подвійної облікової ставки НБУ у розмірі 3 656,37 грн. ухвалити нове рішення в цій частині про відмову в задоволенні позовних вимог. Рішення Київського районного суду м. Полтави від 25 вересня 2025 року в іншій частині змінити, зменшивши стягуєму суму заборгованості з 19 274,97 грн до 15 618,60 грн, а також загальну суму 29 302 грн 97 коп. до 25 646,60 грн. В іншій частині рішення залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови складено 19 січня 2025 року. Головуючий суддя О.А. Лобов Судді: А.І.Дорош В.М.Триголов