Ухвала КАС ВС № 380/781/25

УХВАЛА 20 січня 2026 року м. Київ справа № 380/781/25 адміністративне провадження № К/990/641/26 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Васильєвої І.А., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14.08.2025 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.11.2025, додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04.09.2025 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.11.2025 у справі №380/781/25 за первісним позовом Головного управління ДПС у Львівській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування рішень, УСТАНОВИВ: До Верховного Суду 05.01.2026 надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14.08.2025 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.11.2025 (повний текст складено 08.12.2025), додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04.09.2025 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.11.2025 (повний текст складено 08.12.2025) у справі №380/781/25. Вирішуючи питання про можливість відкриття касаційного провадження за поданою скаргою, Верховний Суд виходить з такого. Як встановлено з Єдиного державного реєстру судових рішень, 16.01.20205 Головне управління ДПС у Львівській області звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з ОСОБА_1 податковий борг до бюджету в розмірі 429.150,81 грн. ОСОБА_1 подано зустрічну позовну заяву до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 20.05.2024 №22145/13-01-24-11, яким донараховано єдиний податок з фізичних осіб на суму 394.329,30 грн (основний платіж), штрафні санкції 39.432,93 грн; визнання протиправним та скасування рішення про виключення з реєстру платника єдиного податку від 20.05.2024 №14512/6/13-01-24-11; визнання протиправним та скасування податкового боргу в розмірі 429.150,81 грн. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 14.08.2025 позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішень задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 20.05.2024 №22145/13-01-24-11. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДПС у Львівській області про виключення ОСОБА_1 з реєстру платника єдиного податку від 20.05.2024 №14512/6/13-01-24-11. Відмовлено у задоволенні позовних вимог Головного управління ДПС у Львівській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу. Справа розглядалася в порядку загального позовного провадження. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.11.2025 апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області задоволено частково. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14.08.2025 у справі №380/781/25 в частині визнання протиправним та скасування рішення Головного управління ДПС у Львівській області про виключення ОСОБА_1 з реєстру платника єдиного податку від 20.05.2024 №14512/6/13-01-24-11 скасовано та прийнято постанову, якою у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 в цій частині відмовлено. В частині задоволення зустрічного позову щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 20.05.2024 №22145/13-01-24-11 змінено в частині мотивів задоволення. В решті рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14.08.2025 у справі №380/781/25 залишено без змін. Додатковим рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 04.09.2025, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.11.2025, заяву представника ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн задоволено частково. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС України у Львівській області (79026, м. Львів, вул. Стрийська, буд. 35; ЄДРПОУ ВП 43968090) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) витрати на правничу допомогу у сумі 2000 (дві тисячі) грн. В іншій частині вимог заяви відмовлено. При вирішенні питання про відповідність касаційної скарги вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом встановлено наступне. Відповідно до частини 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). Верховний Суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 2 і 3 статті 353 цього Кодексу. Верховний Суд зауважує, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1, 2, 3 частини 4 статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: - норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; висновку судів, який суперечить позиції Верховного Суду; обґрунтування в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга) (для пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України); - норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; постанови Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; вмотивованого обґрунтування необхідності такого відступу; висновку, який, на думку скаржника, відповідає правильному тлумаченню і застосуванню цієї норми (для пункту 2 частини 4 статті 328 КАС України); - норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; висновку апеляційного суду, який, на переконання скаржника, є неправильним; обґрунтування у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися (для пункту 3 частини 4 статті 328 КАС України). Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі пунктів 1-3 частини 4 статті 328 КАС України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем). У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України), у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права. Аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині 1 статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини 4 статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення. Контролюючим органом вказано підставами касаційного оскарження пункти 1 та 4 частини 4 статті 328 КАС України, вчинено посилання на частину 2 статті 353 КАС України, зазначено, що суд не дослідив зібрані у справі докази, необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження доказів, або інше клопотання учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Головним управлінням ДПС у Львівській області зауважено, що прийняті судові рішення не відповідають нормам статей 9, 122 та 242 КАС України, прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права у частині статей 293, 299, підпункту 9-1.4.3 пункту 9-1 підрозділу 8 Прикінцевих та перехідних положень Податкового кодексу України. Разом з тим, скаржником вказано підставою касаційного оскарження пункт 2 частини 4 статті 328 КАС України. Верховний Суд наголошує, що положення пункту 2 частини 4 статті 328 КАС України передбачають можливість оскарження судових рішень в касаційному порядку у разі, якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні. Обґрунтованими підставами для відступу від уже сформованої правової позиції Верховного Суду можуть бути, зокрема, зміна законодавства; ухвалення рішення Конституційним Судом України або ж винесення рішення Європейського суду з прав людини, висновки якого мають бути враховані національними судами; зміни у правозастосуванні, зумовлені розширенням сфери застосування певного принципу права або ж зміною доктринальних підходів до вирішення питань, необхідність забезпечити єдність судової практики у застосуванні норм права тощо. Тому, лише загальні посилання на необхідність відступлення від висновку Верховного Суду, за відсутності вмотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження. Однак податковим органом не конкретизовано, в чому саме полягало неправильне застосування норм матеріального права судами попередніх інстанцій, від яких саме висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду та застосованих судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, належить відступити, як мають застосовуватися відповідні норми. Скаржником вчинено посилання на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 08.09.2021 у справі №816/228/17, Верховного Суду у постанові від 29.11.2021 у справі 280/1367/20, що допущені під час призначення та проведення перевірки, можуть бути підставою для скасування рішення контролюючого органу у випадку, якщо такі порушення вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення. Верховний Суд зауважує, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; висновку судів, який суперечить позиції Верховного Суду; обґрунтування, в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга). При цьому недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними. Подібність правовідносин означає, зокрема подібність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. При цьому, обставини, які формують зміст таких правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, самі по собі не формують подібності правовідносин, важливими факторами є також доводи і аргументи сторін, які складають межі судового розгляду справи. Скаржником не доведено подібність правовідносин у справах, не взято до уваги, що судові рішення суду касаційної інстанції ґрунтуються на конкретних фактичних обставинах справи, які залежать від їх повноти, характеру, об`єктивності, юридичного значення. Посилання на постанову Верховного Суду у скарзі зроблено без аналізу та врахування обставин справи, за яких суд касаційної інстанції зробив ці висновки, які стосуються здебільшого оцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів. Контролюючим органом не обґрунтовано, в чому саме полягало неправильне застосування норм матеріального права судами попередніх інстанції. Як встановлено з Єдиного державного реєстру судових рішень, Восьмим апеляційним адміністративним судом враховано правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 22.09.2020 у справі №520/8836/18, від 26.02.2019 у справі №805/1396/17-а, від 05.02.2019 у справі №805/206/17-а, від 24.01.2019 у справі №813/1346/18, від 05.06.2018 у справі №813/4266/17, від 18.03.2025 у справі №160/21398/24, від 13.06.2023 у справі №560/8064/22, від 14.01.2021 у справі №804/388/16, що рішення, які прийняті за наслідками незаконно проведеної перевірки, не можуть вважатись правомірними та підлягають скасуванню. Законодавець наділив податковий орган правом приймати рішення донарахування зобов`язань з єдиного податку, як наслідок прийняття рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку, шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку виключно за наслідками проведення документальної перевірки платника податку. Проте відповідачем не надано жодних доказів проведення такої перевірки позивача. Відтак оскаржуване податкове повідомлення рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 20.05.2024 №22145/13-01-24-11 як вимога зустрічна щодо заявленого позивачем позову про стягнення на підставі такого податкового повідомлення рішення податкового боргу, є протиправним за результатами такої перевірки, проте виключно з мотивів виходу за межі компетенції проведення камеральної перевірки, що має наслідком його скасування. Податковим органом вказано про порушення судами попередніх інстанцій статті 90 КАС України, зазначено, що суди не надали оцінки доказам, які надавались відповідачем не витребували інші докази, які б беззаперечно підтверджували чи спростовували доводи податкового органу, що вказує на порушення статті 72, частин 1, 2 статті 73, частини 1 статті 75, частини 1 статті 76, пункту 1 частини 3 статті 246 КАС України, вчинено посилання на правові висновки Верховного Суду щодо оцінки доказів. Слід зауважити, що скаржником вчинено загальне посилання на частину 2 статті 353 КАС України, однак не вказано відповідні пункти. Так, пунктом 1 частини 2 статті 353 КАС України встановлено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 4 статті 328 цього Кодексу. Проте скаржником не обґрунтовано підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 2, 3 частини 4 статті 328 КАС України. Пунктом 3 частини 2 статті 353 КАС України передбачена підстава для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Разом з тим, касаційна скарга не містить доводів щодо даної підстави. Контролюючим органом не вказано, яке клопотання щодо доказів було відхилено судами попередніх інстанцій. Доводи касаційної скарги зводяться до викладення фактичних обставин справи, висловлення незгоди з наданою судами попередніх інстанцій правовою оцінкою наявних у матеріалах цієї справи доказів у сукупності зі встановленими у справі обставинами, переоцінки доказів, що не є належним викладенням підстав касаційного оскарження. Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Щодо оскарження додаткового рішення Головним управлінням ДПС у Львівській області без визначення підстави касаційного оскарження, передбаченої відповідним пунктом частини 4 статті 328 КАС України, вчинено посилання на статті 132, 134, 139 КАС України, на постанови Верховного Суду, однак без доведення подібності правовідносин у справах, зауважено, що розмір витрат на надання правової допомоги на даний момент є недоцільним та не є справедливим і співмірним, саме в зазначеному розмірі. Разом з тим, судами попередніх інстанцій враховано правові висновки постанові, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16, постановах Верховного Суду від 23.01.20220 у справі №300/941/19, від 31.03.20220 у справі №726/549/19, від 22.12.2018 у справі №826/856/18, зроблено висновок, що сума витрат на надання правничої допомоги 20000,00 грн являється неспівмірною із складністю цієї справи, обсягом виконаних робіт (наданих послуг), не відповідає критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, відтак до стягнення підлягає сума 2000,00 грн. Доводи касаційної скарги зводяться до викладення фактичних обставин справи, цитування норм КАС України, посилань на практику Верховного Суду без доведення подібності правовідносин у справах, висловлення незгоди з наданою судами попередніх інстанцій правовою оцінкою наявних у матеріалах цієї справи доказів у сукупності зі встановленими у справі обставинами, переоцінки доказів, що не є належним викладенням підстав касаційного оскарження. Верховний Суд зазначає, що у касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції. Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначається підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина 3 статті 334 КАС України). Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку. Таким чином, скаржнику слід викласти передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для касаційного оскарження судових рішень відповідно до приписів пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України. Пунктом 4 частини 5 статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. За наведених обставин касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала. Відповідно до вищенаведеного, керуючись статтями 328, 330, 332, 355, 359 КАС України, УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14.08.2025 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.11.2025, додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04.09.2025 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.11.2025 у справі №380/781/25 повернути особі, яка її подала. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена. СуддяІ.А. Васильєва