Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 380/13144/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 січня 2026 рокуЛьвівСправа № 380/13144/25 пров. № А/857/42445/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді Судової-Хомюк Н.М., суддів Глушка І.В., Затолочного В.С., за участі секретаря судового засідання Грищук В.Б., представник позивача: Мельничук Ю.І., представника відповідача: Правдюк В.М., представники третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: не з`явились, розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у м. Львові апеляційну скаргу Першого заступника Золочівської окружної прокуратури на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2025 року про залишення позовної заяви без розгляду в частині позовних вимог у справі № 380/13144/25 за адміністративним позовом Першого заступника Золочівської окружної прокуратури в інтересах держави до Бродівської міської ради Золочівського району Львівської області, Виконавчого комітету Бродівської міської ради Львівської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України, Державна інспекція архітектури та містобудування України, ОСОБА_1 , Фермерське господарство «Лагодів» про скасування наказу, суддя в 1-й інстанції Клименко О.М., час ухвалення рішення не зазначено, місце ухвалення рішення м. Львів, дата складання повного тексту ухвали 29 вересня 2025 року, В С Т А Н О В И В : Перший заступник керівника Золочівської окружної прокуратури в інтересах держави звернулася до Львівського окружного адміністративного суду із вищевказаним адміністративним позовом до Бродівської міської ради Львівської області, Виконавчого комітету Бродівської міської ради Львівської області, в якому просив: - визнати протиправним та нечинним рішення Бродівської міської ради від 23 січня 2025 року № 1976 «Про затвердження детального плану території»; - визнати протиправним та скасувати наказ виконавчого комітету Бродівської міської ради від 28 січня 2025 року № 09/04 «Про затвердження містобудівних умов та обмежень на «Нове будівництво відпочинкового комплексу в с. Лагодів Золочівського району Львівської області». 26 липня 2025 року представник відповідача-2 подав до суду заперечення на відповідь на відзив, у якому він заявив клопотання про залишення позову без розгляду в частині визнання протиправним та скасування наказу виконавчого комітету Бродівської міської ради від 28 січня 2025 року № 09/04 «Про затвердження містобудівних умов та обмежень на «Нове будівництво відпочинкового комплексу в с. Лагодів Золочівського району Львівської області». Також 27 липня 2025 року третя особа на стороні відповідачів подала до суду пояснення на відповідь позивача на відзив, у якому було заявлено клопотання про залишення позову без розгляду в частині визнання протиправним та скасування наказу виконавчого комітету Бродівської міської ради від 28 січня 2025 року № 09/04 «Про затвердження містобудівних умов та обмежень на «Нове будівництво відпочинкового комплексу в с. Лагодів Золочівського району Львівської області». Обидва вказані клопотання з покликанням на постанову Верховного Суду від 11 червня 2024 року у справі № 380/9047/22 обґрунтовані тим, що повноваження Державної інспекції архітектури та містобудування України (ДІАМ України), наділеної функціями державного архітектурно-будівельного нагляду, тому оскаржити до суду рішення, прийняте об`єктом нагляду, яке порушує вимоги законодавства у сфері містобудівної діяльності, є беззаперечним. Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 13 березня 2022 року № 303 «Про припинення заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду в умовах воєнного стану» (далі - Постанова № 303) припинено проведення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду на період воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Введення відповідного мораторію на проведення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) не є тотожним бездіяльності або неналежному виконанню своїх повноважень відповідними органами. Тож на період воєнного стану ДІАМ України не уповноважена проводити планові та позапланові заходи державного нагляду (контролю). Водночас це не означає, що прокурор наділений цими повноваженнями на період воєнного стану і без проведення уповноваженим органом перевірки, за результатами якої встановлено відповідні порушення, має право на звернення до до суду із скасуванням рішення про затвердження містобудівних умов та обмежень. 01 серпня 2025 року позивач подав до суду додаткові пояснення, у яких вказує, що з урахуванням пункту 1 Постанови № 303 функції контролю (нагляду) головних інспекторів ДІАМ України припинені, а тому на сьогодні вони позбавлені владних повноважень у спірних правовідносинах. За обставинами спірних правовідносин відсутні відомості про виявлені компетентними органами порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності щодо об`єкта будівництва на «Нове будівництво відпочинкового комплексу в с. Лагодів Золочівського району Львівської області» за наслідками державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, а тому в ДІАМ України не виникло право на звернення до суду із позовом про скасування рішень, прийнятих як Бродівською міською радою Львівської області, про затвердження детального плану території, так і її виконавчим комітетом про затвердження містобудівних умов і обмежень на вказаний об`єкт будівництва, оскільки вона ще не здійснювала своїх повноважень, а відповідно у прокурора не може виникнути право на представництво інтересів держави в особі ДІАМ України у спосіб звернення до суду з цим позовом. Аналогічні висновки сформовані Верховним Судом у постанові від 31 січня 2024 року у справі № 380/13877/21. Позивач зазначає, що незаконно видані та затверджені виконавчим комітетом Бродівської міської ради Львівської області містобудівні умови та обмеження щодо забудови земельної ділянки с. Лагодів Бродівської територіальної громади створюють передумови для забудови на підставі спотвореної документації та сприяють нецільовому використанню землі комунальної власності. Спірним наказом Відділу містобудування, архітектури та охорони культурної спадщини виконавчого комітету Бродівської міської ради Львівської області від 28 січня 2025 року № 09/04 «Про затвердження містобудівних умов та обмежень на «Нове будівництво відпочинкового комплексу в с. Лагодів Золочівського району Львівської області» порушується інтерес громади як власника земельних ресурсів, оскільки призводить до фактичного відчуження права планувальної ініціативи від громади. За цих обставин у зазначеній ситуації наявний як державний, так і суспільний інтерес, який полягає у необхідності дотримання встановленого Конституцією України принципу верховенства права, задоволення суспільної потреби у відновленні правових та організаційних основ планування, забудови та іншого використання територій, спрямованих на забезпечення сталого розвитку населених пунктів, порушення яких суперечить державній політиці в сфері містобудування, а також порушує інтереси держави та Бродівської територіальної громади. Фактично звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності щодо забезпечення дотримання органом місцевого самоврядування вимог законодавства, зокрема у сфері містобудівної діяльності, під час реалізації наданих повноважень, що беззаперечно становить суспільний інтерес. Отже, Золочівська окружна прокуратура звертається з цим позовом до суду на захист інтересів держави самостійно в порядку, визначеному частиною п`ятою статті 53 КАС України, статті 23 Закону України «Про прокуратуру», у зв`язку з відсутністю органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, а також здійснювати їх захист у судовому порядку. 22 вересня 2025 року позивач подав до суду пояснення, в яких додатково зазначає, що у спірних правовідносинах відсутній суб`єкт владних повноважень, який уповноважений здійснювати захист інтересів держави у обраний прокурором спосіб, а передбачені спеціальними законами повноваження щодо можливості звернення до суду органу державної влади, на які посилається представник відповідача-2, не дає підстав бути позивачем у зазначених спірних правовідносинах. Обраний прокурором спосіб захисту інтересів держави відповідає характеру спірних правовідносин та складу сторін провадження, визначених у постановах Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі № 420/2719/20 та від 19 червня 2024 року у справі № 916/242/22. Сторона позивача вважає, що подане клопотання про залишення позову без розгляду - це процесуальний документ, який не є елементом «заяви по суті справи» в аспекті, що воно не стосується обговорення відповіді на позовну заяву, але ставить питання про залишення без розгляду позову ще до з`ясування суті справи. Отже, клопотання представника відповідача-2 про залишення позову без розгляду не відповідає формі його подання, яке має бути подано окремою заявою з процесуальних питань, а не в складі заперечення по суті. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 23.09.2025 року, клопотання представника відповідача-2 від 26 липня 2025 року про залишення позову без розгляду в частині позовних вимог та клопотання третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів від 27 липня 2025 року про залишення позову без розгляду в частині позовних вимог задоволено. Позовну заяву в частині позовної вимоги про визнання протиправним та скасування наказу виконавчого комітету Бродівської міської ради від 28 січня 2025 року № 09/04 «Про затвердження містобудівних умов та обмежень на «Нове будівництво відпочинкового комплексу в с. Лагодів Золочівського району Львівської області» залишено без розгляду. На думку суду першої інстанції, прокурор як посадова особа державного правоохоронного органу з метою реалізації встановлених для цього органу конституційних функцій вправі звертатися до адміністративного суду із позовною заявою про захист прав, свобод та інтересів держави, але не на загальних підставах, право на звернення за судовим захистом яких гарантовано кожному (стаття 55 Конституції України), а тільки тоді, коли для цього були виняткові умови, і на підставі визначеного законом порядку такого звернення. Основний Закон та ординарні закони не наводять переліку випадків, за яких прокурор здійснює представництво в суді, однак встановлюють оцінні критерії, орієнтири й умови, коли таке представництво є можливим. Здійснювати захист інтересів держави в адміністративному суді прокурор може винятково за умови, коли захист цих інтересів не здійснює або неналежно здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність інтересу і необхідність його захисту має базуватися на справедливих підставах, які мають бути об`єктивно обґрунтовані (доведені) і переслідувати законну мету. Право на здійснення представництва інтересів держави у суді не є статичним, тобто не має обмежуватися тільки визначенням того, у чиїх інтересах діє прокурор, а спонукає і зобов`язує обґрунтовувати наявність права на таке представництво або, інакше кажучи, пояснити (показати, аргументувати), чому в інтересах держави звертається саме прокурор, а не органи державної влади, місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи, які мають компетенцію на звернення до суду, але не роблять цього. Знову ж таки, таке обґрунтування повинно основуватися на підставах, за якими можна виявити (простежити) інтерес того, на захист кого відбувається звернення до суду, і водночас ситуацію в динаміці, коли суб`єкт правовідносин, в інтересах якого діє прокурор, неспроможний сам реалізувати своє право на судовий захист. Із урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (пункт 4 мотивувальної частини). Оцінюючи вказані доводи прокурора, суд першої інстанції вважав, що правові та організаційні основи містобудівної діяльності встановлює Закон України від 17 лютого 2011 року № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі - Закон № 3038), який спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів. Постановою Кабінету Міністрів України від 15 вересня 2021 року № 960 «Питання Державної інспекції архітектури та містобудування» вирішено: погодитися з пропозицією Міністерства розвитку громад та територій про можливість здійснення Державною інспекцією архітектури та містобудування повноважень і виконання функцій з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду (пункт 1); визнати такими, що втратили чинність, постанови Кабінету Міністрів України згідно з переліком, що додається (пункт 2), зокрема, постанова Кабінету Міністрів України від 09 липня 2014 року № 294 «Про затвердження Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України»; ця постанова набирає чинності з 15 вересня 2021 року (пункт 3). Своєю чергою, механізм здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду визначає Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2015 року № 698 (далі Порядок № 698), пунктом 2 якого визначено, що нагляд здійснюється головними інспекторами будівельного нагляду ДІАМ шляхом проведення планових, позапланових, документальних і камеральних перевірок. Водночас право посадових осіб органу державної влади, який здійснює державний архітектурно-будівельний нагляд, звертатися до суду з позовами про скасування рішень, прийнятих об`єктами нагляду, які порушують вимоги законодавства у сфері містобудівної діяльності, прямо передбачено положеннями пункту 6 частини четвертої статті 41-1 Закону № 3038. Аналіз наведених норм права свідчить про те, що на час звернення Першого заступника керівника Золочівської окружної прокуратури до суду з цим позовом (27 червня 2025 року) про визнання протиправним та скасування наказу виконавчого комітету Бродівської міської ради від 28 січня 2025 року № 09/04 «Про затвердження містобудівних умов та обмежень на «Нове будівництво відпочинкового комплексу в с. Лагодів Золочівського району Львівської області» ДІАМ України була органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, які виникають у сфері державного архітектурно-будівельного нагляду та регламентовані положеннями, зокрема статті 41-1 Закону № 3038. Суд першої інстанції зазначив, що покликання прокурора на відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, а також здійснювати їх захист у судовому порядку, є помилковими. Так, відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 13 березня 2022 року № 303 «Про припинення заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду в умовах воєнного стану» припинено проведення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду на період воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Однак введення відповідного мораторію на проведення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) не є тотожним бездіяльності або неналежному виконанню своїх повноважень відповідними органами. Наведені обставини свідчать про відсутність повноважень ( в даному випадку у прокурора) щодо звернення до суду із позовом про визнання протиправним та скасування рішення про затвердження містобудівних умов та обмежень, за відсутності проведення уповноваженим органом перевірки, за результатами якої встановлено відповідні порушення. З висновками суду першої інстанції не погодився позивач, у поданій апеляційній скарзі заперечує твердження суду першої інстанції. Зокрема, апелянт зазначає про те, що питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1697-VІІ), який набрав чинності 15.07.2015. Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Відповідно до частини 3 статті 23 Закону № 1697-VІІ прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. За положеннями частин 1, 3 статті 23 Закону № 1697-VІІ прокурор вправі представляти інтереси громадянина або держави в суді, представництво яких полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких повноважень обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру». Право підпису позову першим заступником керівника окружної прокуратури передбачене також нормативним документом Офісу Генерального прокурора, а саме п. 6.1 наказу Генерального прокурора № 389 від 21.08.2020 «Про організацію діяльності прокурорів щодо представництва інтересів держави в суді». Поряд з цим, здійснюючи функції прокуратури, прокурор є незалежним від будь якого незаконного впливу, тиску, втручання і керується у своїй діяльності лише Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 16 Закону України «Про прокуратури»). Оскільки позовну заяву подано першим заступником керівника Золочівської окружної прокуратури Львівської області Байсою М.М. з дотриманням вимог ст. 131-1 Конституції України, ч. 4 ст. 17, ст.ст. 23, 24 Закону України «Про прокуратуру», ст.ст.5, 19, 53, 60 КАСУ, право на підпис позовної заяви першим заступником Золочівської окружної прокуратури Байси М.М. з метою захисту інтересів держави є конституційним обов`язком останньої, а не правом. Апелянт вважає, що судом першої інстанції безпідставно постановлено ухвалу від 23.09.2025 про залишення позову без розгляду, в її частині, на підставі п.2 ч.1 ст.240 КАС України (позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано) Просить скасувати ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 23.09.2025 у справі №380/13144/25 про залишення без розгляду позовної заяви в частині позовної вимоги про визнання протиправним та скасування наказу виконавчого комітету Бродівської міської ради від 28.01.2025 №09/04 «Про затвердження містобудівних умов та обмежень на «Нове будівництво відпочинкового комплексу в с. Лагодів Золочівського району Львівської області» та передати справу для продовження розгляду у Львівський окружний адміністративний суд. Представник відповідача заперечив доводи апеляційної скарги, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін. Доповнення до апеляційної скарги надіслало до суду апеляційної інстанції Державна Інспекція архітектури та містобудування України. Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них. Відповідно до ст. 25 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» режим забудови територій, визначених для містобудівних потреб, встановлюється у генеральних планах населених пунктів, планах зонування та детальних планах територій. Режим забудови територій, визначених для містобудівних потреб, обов`язковий для врахування під час розроблення землевпорядної документації. Режим забудови територій, визначених для містобудівних потреб, за межами населених пунктів встановлюється відповідними районними державними адміністраціями, а в разі відсутності адміністративного району відповідно Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною, Севастопольською міською державними адміністраціями. Узгодження питань щодо забудови визначених для містобудівних потреб територій суміжних територіальних громад здійснюється на підставі відповідних угод, відображається у схемах планування зазначених територій та генеральних планах населених пунктів. Отже, генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації населеного пункту на місцевому рівні. На його основі розробляються інші види містобудівної документації на місцевому рівні, зокрема, й детальний план території. Отже, відповідність намірів забудови містобудівній документації на місцевому рівні, під час ухвалення рішення про надання або відмову у наданні містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, уповноважений орган визначає, виходячи із містобудівної документації на місцевому рівні генерального плану та детального плану території, якщо такий розроблено. Невідповідність намірів забудови земельної ділянки є підставою для відмови у видачі містобудівних умов та обмежень. При цьому невідповідність намірів забудови означає, що запланований для будівництва об`єкт не відповідає вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, тобто затвердженим текстовим та графічним матеріалам з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій конкретного населеного пункту. Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю доповідача, пояснення сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів. Згідно із частиною 1 статті 41-1 Закону України від 17.02.2011 № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі - Закон № 3038-VI) державний архітектурно-будівельний нагляд - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання уповноваженими органами містобудування та архітектури, структурними підрозділами Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій та виконавчими органами сільських, селищних, міських рад з питань державного архітектурно-будівельного контролю, іншими органами, що здійснюють контроль у сфері містобудівної діяльності (далі - об`єкти нагляду), вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил під час провадження ними містобудівної діяльності Державний архітектурно-будівельний нагляд здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно будівельного контролю та нагляду, через головних інспекторів будівельного нагляду у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина друга статті 41-1 Закону № 3038-VI). Такий механізм здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду визначає Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 19.08.2015 № 698 (далі - Порядок), пунктом 2 якого визначено, що нагляд здійснюється головними інспекторами будівельного нагляду ДІАМ шляхом проведення планових, позапланових, документальних і камеральних перевірок Виходячи з аналізу норм абзацу 2 та пункту 6 (абз.7) частини 4 статті 41-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», пункту 2 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду, право ДІАМ України звертатись через головних інспекторів будівельного нагляду до суду з позовами про скасування рішень, прийнятих об`єктами нагляду, які порушують вимоги законодавства у сфері містобудівної діяльності, виникає виключно в разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, вчинених об`єктами нагляду, головними інспекторами будівельного нагляду за наслідками відповідних перевірок (планових, позапланових, камеральних або документальних). Проте пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2022 №303 «Про припинення заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду в умовах воєнного стану» припинено проведення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) на період воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні». Встановлення заборони (мораторію) на проведення заходів державного архітектурно будівельного нагляду, окрім передбачених законом випадків, не може трактуватись так, що у органу, уповноваженого на здійснення такого нагляду, виникають підстави для звернення до суду з позовом відповідно до пункту 6 частини 4 статті 41-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» у спрощеному порядку, без вчинення жодних заходів, спрямованих на виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, вчинених об`єктами нагляду, та без фіксації у встановленому порядку таких фактів, тобто не виконуючи обов`язкові умови, з наявністю яких законодавець пов`язав виникнення права на подання позову згідно з зазначеними вище нормами На думку суду апеляційної інстанції, у означених спірних правовідносинах не встановлено обставин про те, що на об`єкті «Нове будівництво відпочинкового комплексу в с. Лагодів Золочівського району Львівської області» здійснювались відповідні заходи державного архітектурно будівельного контролю або нагляду, за результатом яких були б виявлені вчинені об`єктом нагляду порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності. З огляду на такі обставини, у цьому конкретному випадку у ДІАМ України не виникло право на звернення до суду з позовом про скасування наказу Виконкому Бродівської міської ради щодо затвердження містобудівних умов і обмежень на вказаний об`єкт будівництва, на якій воно запроектоване, оскільки визначені у законодавстві умови для такого звернення ще не настали, а відповідно й у прокурора не може виникнути право на представництво інтересів держави в особі ДІАМ України шляхом звернення до суду у спірних правовідносинах. Таким чином, в даному випадку не може бути бездіяльності ДІАМ України у спірних правовідносинах, так як їх контрольні функції та повноваження були обмежені постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2022 № 303 «Про припинення заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду в умовах воєнного стану». Отже, через законодавчі обмеження у контролюючих функціях ДІАМ України на даний час, прокурором неможливо довести та обґрунтувати умисну бездіяльність щодо нездійснення або неналежного здійснення контролюючих повноважень ДІАМ України. Судом першої інстанції формально наведено та перелічено контролюючі функції та повноваження ДІАМ України, які останні не можуть реалізувати в силу законних обмежень Згідно із ч. 1 ст. 24 Закону України «Про прокуратуру» право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам обласних та окружних прокуратур, їх першим заступникам та прокурорам Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. Крім того, здійснюючи представництво інтересів держави, прокурор не обмежений волею суб`єкта, від імені якого він представляє інтереси держави, і діє автономно, незалежно від нього. Зокрема, ч. 4 ст. 54 КАС України передбачено, що відмова органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, від позову, поданого прокурором в інтересах держави, не позбавляє прокурора права підтримувати позов і вимагати вирішення спору по суті. У висновках Великої Палати Верховного Суду у справі № 925/1133/18 провадження № 12-60гс23 від 11.06.2024 року щодо застосування норм права, Велика Палата Верховного Суду висновує, що: 1) прокурор звертається до суду в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, якщо: - орган є учасником спірних відносин і сам не порушує інтересів держави, але інший учасник порушує (або учасники порушують) такі інтереси; - орган не є учасником спірних відносин, але наділений повноваженнями (компетенцією) здійснювати захист інтересів держави, якщо учасники спірних відносин порушують інтереси держави; 2) прокурор звертається до суду в інтересах держави як самостійний позивач, якщо: - відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; - орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є учасником спірних відносин і сам порушує інтереси держави. Прокурор визначає склад відповідачів самостійно в кожному конкретному випадку залежно від характеру спірних правовідносин, змісту порушених прав та інтересів держави, суб`єктів, які мають здійснювати захист цих прав та інтересів у відповідній сфері, обраного прокурором способу захисту останніх, який повинен бути ефективним та спрямованим на повне поновлення порушеного або оспорюваного права (тобто не має потребувати додаткового звернення з іншими вимогами до учасників спірних правовідносин) тощо (постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2022 у справі № 483/448/20, пункт 7.12; від 20.06.2023 у справі № 633/408/18, пункт 10.13; від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц, пункт 8.12). У пунктах 69, 70 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц Велика Палата Верховного Суду зауважила, що оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах. Якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу. Процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту. Аналогічні правові висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 15.01.2020 у справі № 698/119/18 (пункт 26), від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 (пункт 34), від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 (пункт 8.19), від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19 (пункт 81) від 28.09.2022 у справі № 483/448/20 (пункти 7.11, 7.18), від 20.06.2023 у справі № 633/408/18 (пункти 10.12, 10.19), від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21 (пункт 8.37), від 05.07.2023 у справі № 912/2797/21 (пункт 8.4), від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц (пункт 8.11), від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц (пункт 8.18). Доводи апеляційної скарги колегією суддів приймаються у якості належних. Оцінюючи в сукупності вищезазначене, в суду першої інстанції були відсутніми достатні і належні підстави для залишення позовної заяви без розгляду на підставі п.2 ч.1 ст.240 КАС України, а тому оскаржувана ухвала суду не відповідає вимогам закону. Відповідно до статті 320 КАС підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. З огляду на викладене, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що оскаржувана ухвала суду підлягає скасуванню, як винесена із порушенням норм процесуального права, що призвело до помилкового залишення позову без розгляду, із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи. Керуючись ст.139, ч.3 ст.243, ст.ст.310, 312, ч.2 ст.313, п.4 ч.1 ст.320, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Першого заступника Золочівської окружної прокуратури задовольнити. Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2025 року про залишення позовної заяви без розгляду в частині позовних вимог у справі № 380/13144/25 скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк судді І. В. Глушко В. С. Затолочний Повне судове рішення складено 19.01.26