Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 460/10250/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 січня 2026 рокуЛьвівСправа № 460/10250/24 пров. № А/857/34030/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі : головуючого судді : Кухтея Р.В., суддів : Носа С.П., Шевчук С.М., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2024 року (ухвалене головуючою-суддею Нор У.М. в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у м. Рівне) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, в с т а н о в и в : ОСОБА_1 звернулася в суд із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - ГУ ПФУ, пенсійний орган, відповідач), в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ №172050006255 від 24.07.2024 про відмову у призначенні їй пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи №796-XII від 28.02.1991 (далі - Закон №796) та зобов`язати відповідача призначити та виплачувати їй пенсію зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 цього Закону, починаючи з 17.07.2024. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 10.12.2024 позовні вимоги були задоволені повністю. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ГУ ПФУ подало апеляційну скаргу, в якій через неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права просить його скасувати та прийняти постанову, якою відмовити позивачці у задоволенні позовних вимог повністю. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що до заяви про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку позивачем було надано посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідку про період реєстрації місця проживання в гарантованого добровільного відселення. Однак, період проживання або роботи станом на 1 січня 1993 року становить менше 3 років. Тобто, умова про постійне місце проживання у зоні гарантованого добровільного відселення не може бути застосована до позивачки. У відзиві на апеляційну скаргу позивачка просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Згідно п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного. З матеріалів справи видно, що позивачка є особою, яка постійно проживала на території зони гарантованого добровільного відселення (3 категорія), що підтверджується відповідним посвідченням, копія якого знаходиться з матеріалах справи. Відповідно до копії паспорта ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 17.07.2024 позивачка звернулася до відповідача з письмовою заявою про призначення їй пенсії за віком на підставі ст.55 Закону №796. Рішенням №172050006255 від 24.07.2024 позивачці було відмовлено у призначенні пенсії за віком. На момент подачі заяві позивачці виповнилося 55 років 3 місяці 15 днів. В якості підстави зазначено : період проживання або роботи станом на 1 січня 1993 року становить менше 3 років. Вважаючи оспорюване рішення протиправним, ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом. Задовольняючи адміністративний позов повністю, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка має право на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону №796. Крім того, у позивачки наявне посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 3) підтверджує той факт, що позивач з моменту аварії на ЧАЕС та станом на 1 січня 1993 року постійно проживав або постійно працював чи постійно навчався у зоні гарантованого добровільного відселення не менше 3 років, що дає йому право користування пільгами, встановленими Законом №796-XII, в тому числі і на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку. Щодо застосування початкової величини, то в матеріалах справи наявні докази проживання позивачки у період з 26.04.1986 по 31.08.1986 в зоні гарантованого добровільного відселення. Відтак, суд дійшов висновку про наявність підстав для зарахування позивачці початкової величини та зниження пенсійного віку на 3 роки. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права, а також при повному, всебічному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, виходячи з наступного. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 46 Конституції України кожному громадянину гарантується право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон №796. Відповідно до ст.49 Закону №796, пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію. Статтею 55 Закону №796 визначено умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення. Згідно ч.1 ст.55 Закону №796, особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого ст.26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу. Відповідно до абз.5 п.2 ч.1 ст.55 Закону №796, особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 01.01.1993 прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, мають право на зниження пенсійного віку на 3 роки та додатково на 1 рік за 2 роки проживання або роботи, але не більше 6 років. При цьому, початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період. Згідно ч.3 ст.55 Закону №796, призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування і цього Закону. Відповідно до п.13 розділу XV Прикінцеві положення Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до Законів України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та цього Закону, призначається одна пенсія за її вибором. Порядок фінансування цих пенсій встановлюється відповідними законами. Системний аналіз вказаних правових норм свідчить про те, що призначення та виплата пенсій особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, провадиться, у разі вибору цих осіб, згідно з нормами Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з урахуванням додаткових пільг, встановлених Законом №796. Іншими словами, норми спеціального закону в даному випадку застосовуються субсидіарно з нормами загального закону, доповнюють і конкретизують їх. Таким чином, особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та яка проживала або працювала на території зони гарантованого добровільного відселення з моменту аварії на ЧАЕС до 01.01.1993, протягом не менше трьох років, має право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку. При цьому, постійне проживання такої особи або постійна праця у зазначеній зоні з моменту аварії по 31.07.1986, незалежно від часу проживання або роботи в цей період, дає особі право на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 3 роки (початкова величина), а також додатково 1 рік за кожні два повні роки проживання або роботи на такій території, але не більше 6 років. Механізм подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій визначено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1, у редакції постанови правління ПФУ №13-1 від 07.07.2014). Пунктом 4.7 розділу ІV Порядку №22-1 передбачено, що право особи на одержання пенсії встановлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Відповідно до абз.9 п.п.5 п.2.1 розділу ІІ Порядку №22-1, документами, які засвідчують особливий статус особи є посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи (за наявності)) та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм ст. 55 Закону №796). Статтею 14 Закону №796 визначено категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, для встановлення пільг і компенсацій, до яких належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 01.01.1993 прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, - категорія

3. Документами, які підтверджують статус громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, та які надають право користування пільгами, встановленими Законом №796 є посвідчення Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та Потерпілий від Чорнобильської катастрофи (ч.3 ст.65 Закону №796). Згідно ст.15 Закону №796, довідка про період проживання, роботи на цих територіях, є підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях. Отже, єдиним документом, який підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи та надає право користування пільгами, встановленими Законом №796, зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення Учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або Потерпілий від Чорнобильської катастрофи. Довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи. Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 27.02.2018 по справі №344/9789/17, від 24.10.2019 по справі №152/651/17, від 25.11.2019 по справі №464/4150/17, від 27.04.2020 по справі №212/5780/16-а, від 17.05.2021 по справі №398/494/17, від 17.05.2021 по справі №336/6218/16-а. Таким чином, факт видачі позивачці уповноваженим органом посвідчення Потерпілий від Чорнобильської катастрофи підтверджує факт її проживання або роботи станом на 01.01.1993 у зоні гарантованого добровільного відселення не менше трьох років. Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що матеріалами справи підтверджено факт проживання позивачки в зоні гарантованого добровільного відселення, що становить не менше 3 років станом на 01.01.1993 та дає їй право на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку, встановленого ст.55 Закону №796. Водночас, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч.3, 4 ст.15 Закону №796, підставами для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях. Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування. Тобто, факт проживання особи на території зони радіоактивного забруднення засвідчує довідка органу державної влади чи органу місцевого самоврядування. Вказане узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 27.03.2019 по справі №569/7589/17, від 10.04.2019 по справі №162/760/17 та постанові Верховного Суду від 06.05.2020 по справі №381/3359/17. Як видно з матеріалів справи, згідно довідки №451 від 19.02.2024 виданою виконавчим комітетом Антонівської сільської ради про те, що ОСОБА_2 була зареєстрована та проживала в с. Великі Цепцевичі Вараського району Рівненської області з 02.04.1969 по 1988 та з 16.09.1989 по 05.01.1991. При цьому, дана територія відноситься до зони гарантованого добровільного відселення. Крім того, згідно рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 11.06.2024, ухваленого по справі № 556/1297/24, встановлено факт, що має юридичне значення, а саме те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в період з 16.06.1989 по 18.09.1993 включно, постійно проживала в селі Великі Цепцевичі Володимирецького (зараз Вараського) району Рівненської області Колегія суддів звертає увагу, що Село Великі Цепцевичі Володимирецького (тепер Вараського) району Рівненської області, згідно з постановою Кабінету Міністрів УРСР №106 від 23.07.1991 віднесено до зони гарантованого добровільного відселення (ІІІ категорія) внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС. Таким чином, термін проживання позивачки в зоні гарантованого добровільного відселення станом з моменту аварії на ЧАЕС до 01.01.1993, підтверджений довідкою органу місцевого самоврядування та судовим рішенням, становить 5 років 2 місяці 24 дня (1 рік 8 місяців 7 дні + 3 роки 6 місяців 17 дні). Відтак, колегія суддів вважає, що відповідач протиправно відмовив позивачці у призначенні пенсії зі зменшенням пенсійного віку згідно ст.55 Закону №796. З огляду на вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для скасування оспорюваного рішення та зобов`язання ГУ ПФУ призначити та виплачувати позивачці пенсію відповідно до вимог статті 55 Закону №796, з 17.07.2024. Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, у зв`язку з чим відсутні підстави для її задоволення. Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.3 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому судове рішення, постановлене за результатами апеляційного перегляду в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу. Керуючись ст.ст.12, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328, 329 КАС України, суд,, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2024 року по справі №460/10250/24 - без змін Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Р. В. Кухтей судді С. П. Нос С. М. Шевчук