Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 642/5894/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 січня 2026 р.Справа № 642/5894/25 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Присяжнюк О.В., Суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А. , за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Холодногірського районного суду міста Харкова від 04.12.2025 року (ухвалене суддею Грінчук О.П.) в справі № 642/5894/25 за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції , Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції, Департаменту патрульної поліції, в якому просила: скасувати постанову ЕНА №5734075 від 16.09.2025 р., винесену заступником командира 2 взводу 2 роти 4 бат. УПП в Миколаївській області Андрусяк Л.П., про притягнення її до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП, та провадження у справі про притягнення її до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. Рішенням Холодногірського районного суду міста Харкова від 04.12.2025 р. відмовлено у задоволенні позову. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивачка подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивачка посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: КУпАП, Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи. Позивачка вважає, що прилад TruCam при проведенні фіксації швидкості певного транспортного засобу не може триматися руками інспектора поліції, а повинен бути стаціонарно вмонтованим, що доводиться приписами ст. 40 Закону України Про Національну поліцію. Крім того, зазначає, що оскаржувана постанова винесена працівником поліції, який не брав участі у зібранні доказів вчинення адміністративного правопорушення, а також безпосередньо не здійснював зупинку транспортного засобу позивачки. Відповідач подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Відповідно до ч. 4 ст. 229, ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою технічного запису не здійснювалося. Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг. Судовим розглядом встановлено, що 16.09.2025 р. заступником командира 2 взводу 2 роти 4 батальйону УПП в Миколаївській області лейтенантом поліції Андрусяк Л.П. винесено відносно позивачки постанову серії ЕНА №5734075 від 16.09.2025 р. про притягнення її до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП за порушення п. 12.4 ПДР України та накладено стягнення у вигляді штрафу 340 грн. Вищезазначеною постановою встановлено, що водій ОСОБА_1 , 16.09.2025 р. об 11 год. 31 хв. в м. Миколаїв, Шосе Одеське, 93 км, рухалась на т.з. Volkswagen Passat, д.н.з. НОМЕР_1 , зі швидкістю 79 км/год, при дозволеній швидкості руху 50 км/год., перевищивши швидкість на 29 км/год., чим порушено п. 12.4 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 122 КУпАП. Швидкість зафіксована пристроєм Trucam 8452. Не погоджуючись із вищевказаною постановою у справі про адміністративне правопорушення, позивачка звернулась до суду із цим позовом. Відмовивши у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції зробив висновок про те, що оскаржувана постанова винесена з додержанням вимог КУпАП України, а тому є законною і не підлягає скасуванню. Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав. Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями, далі - ПДР ). Згідно із ст. 14 Закону України Про дорожній рух, учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух. Відповідно до п. 1.3 ПДР України, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Згідно з п. 1.9 ПДР України, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Пунктом 2.3 ПДР України передбачено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний зокрема: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху. Відповідно до п. 12.1 ПДР України, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним. Пунктом 12.4 ПДР визначено, що у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год. Частина 1 статті 122 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками. Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Згідно з статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами. Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні. Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. На підтвердження вчинення позивачкою правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КпАП України, представником відповідачів надано відео та фото файли, здійснені за допомогою лазерного вимірювача швидкості TruCam. З дослідженого відеозапису та фото-файлу від 16.09.2025 р. з приладу TruCam LT1 20/20 № ТС 008452, встановлено, що на ньому зафіксований автомобіль позивачки, який рухається по автодорозі в м. Миколаїв, Шосе Одеське, 93, 16.09.2025 р. о 11:47:02 зі швидкістю 79 км/год, що навіть з похибкою приладу +/-2 км/год., перевищує дозволену швидкість 50 км/год. Замір швидкості здійснений на відстані 198,9 м, що відповідає інструкції з експлуатації. Отже, з наданих відповідачем відеозапису та фотознімку встановлено, що 16.09.2025 року о 11:47:02 годин позивачка рухалася на автомобілі Volkswagen Passat, державний номерний знак НОМЕР_1 зі швидкістю 79 км/годину, що є порушенням ч. 1 ст. 122 КУпАП. Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачка заперечує законність дій інспектора застосування приладу вимірювання швидкості руху в ручному режимі. Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 31 Закону Країни Про Національну поліцію (в подальшому - Закон №580-VIII) поліція може застосовувати такі превентивні заходи як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису . Статтею 40 Закону № 580-VIII встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху. Тобто, Законом № 580-VIII надано поліції право використовувати інформацію відеозапису та фотокартки в якості речових доказів наявності або відсутності факту правопорушення. Вимірювач швидкості TruCam LT1 20/20 використовується, відповідно до Закону України Про метрологію та метрологічну діяльність від 05 червня 2014 року № 1314-VIІ. Прилад TruCam LT1 20/20 є засобом вимірювальної техніки. Відповідно до свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/31902, виданого ДП Укрметртестстандарт від 25.09.2024 р. та чинного до 25.09.2025 р., лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів TruCAM LTI 20/20 № ТС008452, є придатним до застосування. Максимально допустима похибка при вимірюванні швидкості руху в ручному та автоматичному режимах +/- 2 км/год в діапазоні від 2 км/год до 200 км/год; +/-1% в діапазоні від 201 км/год до 320 км/год. Можливість використання виробу TruCAM LTI 20/20, виробництва Laser Technology Inc., також підтверджується наявністю, виданого державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України експертного висновку від 15.12.2023 р. № 04/05/02/-1179/ВС1, який зазначає про правильність реалізації криптографічного алгоритму шифрування AES, відповідно до ДСТУ ISO/IES 18033-3:2015, та забезпечення конфіденційності, цілісності та автентичності зареєстрованих даних. Відповідно до листа ДП УКРМЕТРТЕСТСТАНДАРТ від 01.10.2019 р. № 22-38/49 лазерний вимірювач TruCam відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів (ТЗ), тобто конструктивно створений для утримування в руках під час вимірювань. Крім основного, ручного режиму роботи, вимірювач TruCam також може бути встановлений на триногу для проведення вимірювань швидкості руху ТЗ в автоматичному режимі. В автоматичному режимі без участі оператора забезпечується циклічне виконання послідовності дій: вибір цільового ТЗ, вимірювання швидкості руху ТЗ, документування результатів вимірювання та фотофіксація належної до цих результатів дорожньої ситуації. Крім того, в листі ДП УКРМЕТРТЕСТСТАНДАРТ від 01.07.2025 р. №22-38/30 зазначено, що лазерний вимірювач LTI 20/20 TruCAM конструктивно створений для утримування в руках під час вимірювань швидкості руху транспортних засобів. Їхнє основне призначення це експлуатація в ручному режимі за утримання приладу в руках за безпосередньої участі оператора. Лазерний вимірювач швидкості TruCам LTІ 20/20 здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак та особу водія. Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів. Слід зазначити, що, відповідно до інструкції з використання приладу TruCam LTІ 20/20, конструктивна особливість приладу та заявлені характеристики дозволяють його використання з рук, а визначення похибки при такому використанні не буде перевищувати 2 км/год. Прилад дозволяє вимірювати швидкість на дистанціях від 15 м до 1200 м. Виробником передбачена система заходів, які нівелюють вібрації та короткочасне переривання лазеру, тому прилад не може здійснювати вимірювання швидкості з більшою похибкою, ніж передбачено виробником та визначено у свідоцтві про повірку. З відстані у 350-450 м поліцейським виконується наведення позначки оптичного прицілу на цільовий автомобіль і натискається спусковий гачок приладу. Прилад починає вимірювання швидкості і включає запис відео, при цьому чути характерний звук низького тону. Після стабільного утримання позначки на цільовому транспортному засобі, прилад здійснює вимірювання швидкості. Про фіксацію перевищення швидкості руху свідчить характерний звук високого тону і в самому оптичному прицілі та на екрані монітору приладу фіксується числовий показник швидкості. При фіксації перевищення встановленої швидкості руху прилад здійснює фотографування транспортного засобу порушника, про що свідчить повторний звук високого тону. Після цього поліцейський відпускає спусковий гачок та вживає заходи до зупинки порушника. Виробник приладу TruCam (LTI, США) застосував алгоритм шифрування AES з метою посилення достовірності доказової бази дорожньої поліції в суді в разі оскарження факту порушення. Правильність реалізації у приладі TruCam зазначеного алгоритму підтверджено за результатами державної експертизи у сфері криптографічного захисту інформації. Застосування алгоритму шифрування AES забезпечує контроль цілісності інформації не тільки в самому приладі TruCam, але також в зашифрованих файлах, що скопійовані на будь-які інші електронні носії. Зазначені властивості алгоритму унеможливлюють підробку змісту інформації про порушення правил дорожнього руху від моменту її фіксації приладом TruCam. Отже, достовірність інформації про порушення правил дорожнього руху може бути перевірена в будь-який момент після її фіксації приладом TruCam, у тому числі під час її пред`явлення в якості речового доказу в адміністративному судовому процесі. Таким чином, лазерний вимірювач TruCam LTI 20/20 (серійний номер ТС 008452) є належним засобом для встановлення швидкості руху транспортних засобів та лазерний вимірювач TruCam відноситься саме до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, тобто, конструктивно створений для утримування в руках під час вимірювань. Крім основного, ручного режиму роботи, вимірювач TruCam також може бути встановлений на триногу для проведення вимірювань швидкості руху транспортних засобів в автоматичному режимі. Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, помилковим довід апеляційної скарги що застосування приладу TruCam LT1 20/20 в ручному режимі впливає на точність вимірювання швидкості руху транспортного засобу. Суд апеляційної інстанції вважає, що надані відповідачем документальні підтвердження вчиненого правопорушення, є належними доказами факту перевищення автомобілем Volkswagen Passat, державний номерний знак НОМЕР_1 , встановленого обмеження швидкості, чим порушено ч. 1 ст. 122 КУпАП. Довід апеляційної скарги про порушення відповідачем розгляду справи, а саме, що станом на момент зупинки транспортного засобу позивачки у інспектора була відсутня нагрудна камера, суд апеляційної інстанції вважає помилковим, оскільки вказана обставина не спростовує факт порушення позивачкою Правил дорожнього руху, який зафіксовано на лазерний вимірювач TruCam LTI 20/20 (серійний номер ТС 008452). Крім того, з наданих до матеріалів справи відеозаписів встановлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення зафіксований на відеореєстратори інспекторів, які долучені до матеріалів справи. Посилання в апеляційній скарзі на те, що оскаржувана постанова винесена працівником поліції, який не брав участі у зібранні доказів вчинення адміністративного правопорушення, а також безпосередньо не здійснював зупинку транспортного засобу позивачки, суд апеляційної інстанції вважає помилковим, оскільки з відеозапису з нагрудних відеореєстраторів інспекторів, які долучені до матеріалів справи, вбачається, що саме ОСОБА_2 здійснювала розгляд справи, роз`яснила суть адміністративного правопорушення, зачитала ОСОБА_1 права, передбачені ст. 268 КУпАП, відібрала пояснення та винесла постанову серії ЕНА №5734075, що повністю відповідає вимогам щодо розгляду справи та винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення. Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що постанова від 16.09.2025 р. серії ЕНА №5734075 є законною та обґрунтованою, прийнятою на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законодавством України, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для справи, а отже судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, тому підстави для скасування рішення суду відсутні. Із врахуванням вищевикладених обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 . Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Відповідно до п.

30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя. При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 06.09.2005 р.; п. 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18.07.2006 р.; пу. 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10.02.2010 р.; п. 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09.12.1994 р., п. 29). Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку. Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають. Таким чином, суд переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення із дотриманням вимог матеріального та процесуального права. Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Холодногірського районного суду міста Харкова від 04.12.2025 р. без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права . Керуючись ст. ст. 242, 243, 271, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Холодногірського районного суду міста Харкова від 04.12.2025 року по справі № 642/5894/25 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя О.В. Присяжнюк Судді Л.В. Любчич О.А. Спаскін