Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 440/9079/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 січня 2026 р. Справа № 440/9079/25 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Бегунца А.О., Суддів: Русанової В.Б. , П`янової Я.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11.08.2025, головуючий суддя І інстанції: Н.Ю. Алєксєєва, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 11.08.25 по справі № 440/9079/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування рішення, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, в якому просить суд: - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про відмову в призначенні пенсії №163750034043 від 18.06.2025; - зобов`язати Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області призначити з 11.06.2025 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 11.08.2025 частково задоволено позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування рішення. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області №163750034043 від 18.06.2025 про відмову у призначенні пенсії. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.06.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах у відповідності до пункту "б" частини першої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в редакції Закону, яка діяла до набрання чинності Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 у справі №1-5/2018 (746/15) та висновків суду, наведених у цьому судовому рішенні, та за результатами такого розгляду прийняти відповідне рішення. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 484,44 грн. (чотириста вісімдесят чотири гривні сорок чотири копійки). Заяву ОСОБА_1 щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення суду задоволено. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області подати звіт про виконання рішення суду у строк протягом трьох місяців з дня набрання законної сили цим рішенням суду. Не погодившись з вказаним рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11.08.2025 у справі №440/9079/25в частині відмови у задоволенні позову та прийняти в цій частині постанову, якою зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області призначити ОСОБА_1 з 11.06.2025 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у редакції Закону, яка діяла до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 у справі №1-5/2018 (746/15). В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що у спірних правовідносинах у відповідача відсутні дискреційні повноваження. У цій справі пенсійний орган не уповноважений на встановлення умов для призначення особі пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку, натомість такі умови визначені законом , а при їх досягненні особа має право на відповідний вид соціального захисту. Вказує, що на момент звернення до пенсійного органу заявником надано всі необхідні документи на підтвердження стажу, що не заперечується пенсійним органом. Тому у відповідача не було іншого варіанту дій як призначити пенсію, однак цього зроблено не було. За висновком Верховного Суду, наведеним у постанові від 24.12.2019 у справі №823/59/17, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Відтак, вважає, що рішення суду по даній справі забезпечуватиме ефективний спосіб захисту тільки в тому випадку, якщо буде покладено на відповідача обов`язок призначити позивачу з 11.06.2025 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Також не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11.08.2025 по справі № 440/9079/25 та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що право на призначення пенсії відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058 позивач не має в зв`язку з недосягненням пенсійного віку. Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону №1058 передбачено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначається види, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення. В той же час, ст. 5 Закону №1058 регламентує, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. У зв`язку з чим, при призначенні пенсії норми Закону України "Про пенсійне забезпечення" не можуть застосовуватись. Крім цього, вказує, що позивач в позовній заяві просить встановити судовий контроль в порядку ст. 382 КАС України, проте законом передбачено звернення особи на користь якої ухвалено судове рішення із окремою заявою вже після набрання законної сили рішення, а також в такій заяві має бути зазначено обґрунтовані підстави її подання, задля того щоб суд її задовольнив. Таким чином, позовна вимога позивача щодо встановлення судового контролю в порядку ст. 382 КАС України є передчасною, необґрунтованою та такою, що суперечить діючим нормам законодавства. Колегія суддів зазначає, що з огляду на ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до п.3 ч. 1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи ( в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у них доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін ( у порядку письмового провадження). Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області не підлягає задоволенню, з наступних підстав Судом встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 11.06.2025 звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах За принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області 18.06.2025 прийнято рішення № 163750034043 про відмову в призначенні пенсії. Приймаючи рішення Головне управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області виходило з того, що вік заявниці 50 років. Страховий стаж особи становить 28 років 6 місяців 25 днів. За результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу враховано всі періоди роботи. Пільговий стаж по Списку № 2 становить 23 роки 1 місяць 6 днів. За результатами розгляду документів до пільгового стажу не зараховано період роботи з 01.05.2025 по 31.05.2025 згідно довідки від 10.06.2025 № 116, оскільки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутня інформація про сплату внесків. Працює. Право на призначення пенсії відповідно до п. 2 част. 2 ст. 114 Закону заявниця не має в зв`язку з недосягненням пенсійного віку. З врахуванням вище вказаного, Головним управлінням прийнято рішення у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відмовити, в зв`язку із тим, що ОСОБА_1 не досягла пенсійного віку визначеного п.2 ч. 2 ст. 114 Закону №1058. Не погоджуючись з відмовою пенсійного органу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, позивач звернулась до суду з цим позовом. Приймаючи рішення в частині задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 18.06.2025 №163750034043 прийнято відповідачем не на підставі та не у спосіб, що визначені законодавством України, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому вказане рішення є протиправним та підлягає скасуванню. Також суд першої інстанції, дійшов висновку, що наявні підстави для зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення у строк протягом трьох місяців з дня набрання законної сили рішенням суду, а тому відповідна заява позивача підлягає задоволенню. Приймаючи рішення в частині відмови задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки у спірних відносинах компетентним органом для розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії було визначено ГУ ПФУ в Кіровоградській області, то саме останній має завершити процедуру призначення позивачу пенсії за віком. Колегія суддів частково погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. Частиною 2 статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно зі ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення. Відповідно до п. 5 Рішення № 8-рп/2005 від 11.10.2005 Конституційний Суд України зазначив, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист. Згідно з п.п. 1, 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України. За приписами статті 12 Закону України " Про пенсійне забезпечення" № 1788-XII (далі Закон " 1788-ХІІ) право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років. Натомість згідно з пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом № 213-VІІІ, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам. Законом № 213-VІІІ, який набрав чинності з 1 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років. Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення (Конституційного Суду України) № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (пункт 1 рішення). Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Рішенням № 1-р/2020 Конституційний Суд України визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв`язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно КСУ встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII. У зв`язку із цим на час виникнення спірних правовідносин Закон № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 50 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених у рішенні КСУ). Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 3 листопада 2021 року у справі № 360/3611/20 зазначила, що застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV. Таким чином, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що оскаржуване рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 18.06.2025 №163750034043 прийнято не на підставі та не у спосіб, що визначені законодавством України, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому вказане рішення є протиправним та підлягає скасуванню. Стосовно зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.06.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах у відповідності до пункту "б" частини першої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в редакції Закону, яка діяла до набрання чинності Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 у справі №1-5/2018 (746/15) та висновків суду, наведених у цьому судовому рішенні, та за результатами такого розгляду прийняти відповідне рішення, колегія суддів зазначає наступне. Метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ст. 2 КАС України). Відтак, обираючи спосіб захисту прав позивача, суди мали б зважати на ефективність такого захисту. На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку. Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким. Повноваження пенсійного органу щодо призначення пенсії передбачені Законом України "Про пенсійне забезпечення" та Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Умови, за яких пенсійний орган відмовляє у призначенні пенсії, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, пенсійний орган повинен призначити пенсію. Повноваження пенсійного органу та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу, за умови звернення особи з усіма необхідними для призначення пенсії документами, - призначити пенсію. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними. Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав. Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений у постанові Верховного Суду від 08 листопада 2019 року у справі № 227/3208/16-а. У справі, що переглядається, умови, за наявності яких пенсійний орган зобов`язаний призначити пенсію, визначені п. "б" ст. 13 Закону № 1788-ХІІ. Якщо такі умови наявні, орган повинен призначити пенсію. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - призначити пенсію або відмовити у її призначенні. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Як підтверджено матеріалами справи та не заперечується відповідачем, ОСОБА_1 на момент звернення з заявою про призначення пенсії (11.06.2025) виповнилось 50 років, страховий стаж - 28 років 6 місяців 25 днів, пільговий стаж по Списку № 2 становить 23 роки 1 місяць 6 днів, а тому наявні всі умови, передбачені п. "б" ст. 13 Закону № 1788-ХІІ, необхідні для призначення пенсії за віком на пільгових умовах. З огляду на викладене, враховуючи наявність усіх необхідних умов, визначених п. "б" ст. 13 Закону № 1788-ХІІ, суд апеляційної інстанції вважає, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача буде зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області призначити з 11.06.2025 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Однак, судом першої інстанції не враховано вищевказаних обставин та зобов`язанно Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.06.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах у відповідності до пункту "б" частини першої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в редакції Закону, яка діяла до набрання чинності Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 у справі №1-5/2018 (746/15) та висновків суду, наведених у цьому судовому рішенні, та за результатами такого розгляду прийняти відповідне рішення. Суд апеляційної інстанції вважає, що обраний судом першої інстанції спосіб захисту порушеного права позивача не забезпечить поновлення порушеного права позивача й одержання нею бажаного результату. Враховуючи зазначене колегія суддів дійшла висновку, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11.08.2025 по справі №440/9079/25 підлягає скасуванню в частині зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.06.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах у відповідності до пункту "б" частини першої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в редакції Закону, яка діяла до набрання чинності Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 у справі №1-5/2018 (746/15) та висновків суду, наведених у цьому судовому рішенні, та за результатами такого розгляду прийняти відповідне рішення, з прийняттям в цій частині постанови якою, зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області призначити ОСОБА_1 з 11.06.2025 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Стосовно задоволення клопотання позивача про встановлення судового контролю виконання рішення суду шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення в строки визначені судом, колегія суддів зазначає наступне. Згідно з ч. 4 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом. Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Згідно з вимогами ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Відповідно до ч. 1 ст. 372 КАС України у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. Так само на відповідних суб`єктів владних повноважень можуть бути покладені обов`язки щодо забезпечення виконання рішення. Питання судового контролю за виконанням судових рішень врегульовано статтями 382 382-3 КАС України. За приписами ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення. Відповідно до ч. 5 ст. 382 КАС України, за письмовою заявою заявника суд під час ухвалення рішення суду може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене таке рішення, подати звіт про його виконання. Перебіг строку для подання звіту починається з дня набрання законної сили рішенням суду. Заява, передбачена абзацом першим цієї частини, може бути подана не пізніше завершення судових дебатів, а якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження - не пізніше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 382-1 КАС України суд розглядає заяву про зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п`ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду. За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб`єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців. Частиною 4 статті 382-1 КАС України передбачено, що суд може зобов`язати подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення особисто керівника суб`єкта владних повноважень. У постанові Верховного Суду від 11.06.2020 у справі № 640/13988/19 висловлено позицію, відповідно до якої адміністративним процесуальним законодавством регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Водночас суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати. У разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження. При цьому встановлювати судовий контроль за виконанням судового рішення є правом, а не обов`язком суду. Колегія суддів звертає увагу, що саме на державу покладається обов`язок забезпечення того, щоб остаточні рішення, постановлені проти її органів або організацій чи підприємств, якими вона володіє або які вона контролює, були виконані. У зв`язку з викладеним, враховуючи, що заява позивача про встановлення судового контролю подана не пізніше ніж тридцять днів після відкриття провадження та відповідні процесуальні дії є диспозитивним правом суду, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність покладення на відповідача обов`язку протягом трьох місяців з дати набрання законної сили цим рішенням суду подати до суду звіт про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11.08.2025 у справі №440/9079/25. Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Відповідно до пунктів 1, 4 частини 1 статті 317 КАС України неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права є підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення. Щодо розподілу судових витрат, колегія суддів зазначає наступне. Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч.1 ст. 132 КАС України). Згідно з ч.ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору. Частиною 6 ст. 139 КАС України передбачено, що, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Як встановлено з матеріалів справи, а саме квитанцій про сплату судового збору, позивачем сплачено судовий збір за подання адміністративного позову до суду першої інстанції у розмірі 968 грн. 968, 96 грн. (а.с. 7) та за подання апеляційної скарги до апеляційної інстанції 1453, 44 грн. (а.с. 61). Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 11.08.2025 частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 та стягнуто частину судових витрат зі сплаченого судового збору за подання позовної заяви в розмірі 484 грн. 44 коп. Оскільки, Другим апеляційним адміністративним судом рішення суду першої інстанції скасовано в частині відмови у задоволенні позову, та в цій частині прийнято нове рішення, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне змінити розподіл судових витрат та стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на користь позивача 2422, 40 грн. (968,96 грн. + 1453,44 грн.). Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області - залишити без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11.08.2025 по справі № 440/9079/25 - скасувати в частині зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.06.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах у відповідності до пункту "б" частини першої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в редакції Закону, яка діяла до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 у справі №1-5/2018 (746/15) та висновків суду, наведених у цьому судовому рішенні, та за результатами такого розгляду прийняти відповідне рішення. Прийняти в цій частині постанову, якою зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області призначити ОСОБА_1 з 11.06.2025 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення". В іншій частині рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11.08.2025 по справі №440/9079/25 - залишити без змін. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн. ( дві тисячі чотириста двадцять дві гривні сорок копійок) . Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя А.О. Бегунц Судді В.Б. Русанова Я.В. П`янова