Постанова 4802 № 161/13582/25

Справа № 161/13582/25 Провадження №33/802/106/26 Головуючий у 1 інстанції:Присяжнюк Л. М. Доповідач: Гапончук В. В. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 19 січня 2026 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд в складі: судді - Гапончука В.В., за участю секретаря судового засідання Галензи В.О., захисника Гордійчука А.В. Босої О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 грудня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КпАП України, В С Т А Н О В И В: Постановою судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11.12.2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок. ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 23.06.2025 року о 07 годині 46 хвилин в місті Луцьк по вулиці Теремнівські керував автомобілем марки «Vokswagen Transporter», д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей), відмовився на вимогу поліцейського пройти в установленому законом порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КпАП України (а.с.44-45). Не погоджуючись із постановою судді особа, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу в якій вважає постанову суду незаконною та необгрунтованою, такою, що ухвалена з порушенням норм процесуального права та не відповідає фактичним обставинам справи і має бути скасована, оскільки суд першої інстанції допустив спрощений підхід при розгляді справи про адміністративне правопорушення, всебічно не з`ясувавши всіх обставин події у справі про адміністративне правопорушення. Звертає увагу суду, що він не знайомий та не отримував на руки повний текст постанови, відтак був позбавлений можливості подати апеляційну скаргу та викласти в такій скарзі мотиви незгоди з таким рішенням суду. Тому дана апеляційна скарга подається для дотримання строків, передбачених ст.294 КпАП України, щодо реалізації права на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції в 10-денний строк. Просить скасувати постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11.12.2025 року про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КпАП України у відношенні ОСОБА_1 закрити за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення (а.с.48-49). На адресу Волинського апеляційного суду 19.01.2026 року від захисника ОСОБА_1 адвоката Босої О.О. надійшла апеляційна скарга (доповнена).Вказує на те, що матеріали справи містять відеозаписи, однак жоден із них не містить в собі інформації про фактичне керування ОСОБА_1 будь-яким транспортним засобом. ОСОБА_1 лише перебував у авто, який не здійснював рух. Також місцевим судом не враховано відсутності підстав для зупинки транспортного засобу. Окрім цього, не взято до уваги наявні порушення порядку огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння (а.с.60-65). В судове засідання особа, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про час та місце судового розгляду справи не з`явився, клопотань про перенесення розгляду справи не подавав. Захисник не заперечувала щодо продовження слухання справи у відсутності її довірителя. А тому апеляційний суд вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності ОСОБА_1 , відповідно до вимог ст.268 КпАП України. Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши захисника ОСОБА_1 Босу О.О., яка підтримала останню з мотивів, викладених в ній, та просила її задовольнити, приходжу до наступного висновку. Відповідно до статтей 245, 252, 280 КпАП України при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. На думку апеляційного суду вказаних вимог закону при розгляді справи суд першої інстанції дотримався в повному обсязі. Судом вжито всіх заходів, передбачених КпАП України, для з`ясування питання, зокрема про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України, а тому вищевказаний висновок суду є правильним і повністю відповідає вимогам ст.280 КпАП України. Факт вчинення ОСОБА_1 згаданого адміністративного правопорушення за обставин, зазначених в оскаржуваній постанові судді, підтверджуються зібраними у справі і належним чином дослідженими місцевим судом доказами. Так, його вина у вчиненні цього адміністративного проступку повністю доводиться: - протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 370153 від 23.06.2025 року щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КпАП України (а.с.1); - актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів щодо ОСОБА_1 (а.с.3); - направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 23.06.2025 року щодо ОСОБА_1 (а.с.4); - копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 5047040 щодо ОСОБА_1 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КпАП України (а.с.5). Вказана постанова є чинною; -відеозаписами події із нагрудної боді-камери поліцейського та відеореєстратора з автомобіля працівників поліції (а.с.7). При розгляді справи місцевим судом були допитані в якості свідка поліцейський ОСОБА_2 , а також свідки ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .Взяті показання свідків судом першої інстанції належним чином обґрунтовані. Долучені до матеріалів адміністративної справи відеозаписи підтверджують винуватість ОСОБА_1 в сукупності з іншими дослідженими судом доказами. Підстав вважати дії поліцейських незаконними, а зібрані у ході досудової підготовки матеріалів докази недопустимими, немає. Апеляційним судом встановлено, що поліцейськими дотримано вимоги Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МОЗ та МВС України № 1452/735 від 09.11.2015 року. Працівники поліції при зупинці ОСОБА_1 , пропозиції пройти огляд на виявлення стану алкогольного сп`яніння та складенні адміністративних матеріалів діяли цілком у законний спосіб. Доводи апелянта, які викладені в апеляційній скарзі, аналогічні тим, що були предметом дослідження під час розгляду справи у суді першої інстанції, та не заслуговують на увагу апеляційного суду, так як не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи як судом першої інстанції, так і під час розгляду справи апеляційним судом. Проаналізувавши зібрані і досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності вважаю, що винність ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення є повністю доведеною належними та допустимими доказами в розумінні ст.251 КпАП України, які містяться в матеріалах справи. Вищевикладені докази у своїй сукупності відтворюють реальну картину перебігу подій, є чіткими та послідовними та не викликають сумніву в апеляційного суду. Не підлягають до задоволення апеляційним судом клопотання захисника про повне дослідження доказів (а.с.76) та виклику в судове засідання для допиту в якості свідка інспектора Луцького РУП ГУНП у Волинській області ОСОБА_2 (а.с.80), оскільки долучені до матеріалів адміністративної справи докази належним чином дослідженні судом першої інстанції, а також допитано свідків. Підстав вважати зібрані докази недопустимими в апеляційного суду немає. Посилання захисника про залучення прокурора у справі (а.с.85-86) також необґрунтовані, оскільки такі не ґрунтуються на положеннях чинного КпАП України, статею 250 якого передбачено, що участь прокурора у розгляді справи судом є обов`язковою лише при провадженні у справах про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 172-4 - 172-9, 172-9-2 цього Кодексу. Оскільки випадки участі прокурора в адміністративних провадженнях чітко передбачена нормами КпАП Україниі відповідно до Конституції України всі органи державної влади зобов`язані діяти виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Нормами чинного законодавства не передбачена обов`язкова участь прокурора в справах про адміністративні правопорушення, передбачені ч.1 ст.130 КпАП України, а тому у задоволенні клопотання захисника слід відмовити. Таким чином усі доводи апелянта, які викладені в апеляційній скарзі та наведені ним та його захисником в ході розгляду справи апеляційним судом, щодо незаконності судового рішення, жодним чином не спростовують наведених вище висновків суду першої інстанції, а на думку апеляційного суду, фактично спрямовані на уникнення ОСОБА_1 адміністративної відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КпАП України. З огляду на те, що вивченням матеріалів справи не встановлено даних, які б свідчили про неповноту чи необ`єктивність дослідження судом обставин справи про адміністративні правопорушення, не має підстав вважати, що в ньому допущена суттєва неповнота судового розгляду. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях підкреслив, що суд не мусить надавати відповіді на кожне порушене питання, проте з рішення має бути ясно зрозуміло, що головні проблеми, порушені в даній справі, були вивчені і була надана конкретна чітка відповідь на аргументи, які є вирішальними для вирішення справи (справи «Ван де Хурк проти Нідерландів», §61, «Болдеа проти Румунії», §30, «Морейра Феррейра проти Португалії», § 84). З огляду на зазначене викладені в обгрунтування поданої апеляційної скарги доводи, з урахуванням наявних по справі доказів, не дають жодних сумнівів в правильності висновків суду першої інстанції та не спростовують встановлені судом обставини події, а зводяться виключно до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці. З урахуванням наведеного апеляційний суд вважає, що місцевий суд обґрунтовано визнав винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України, постанова судді першої інстанції є законною та мотивованою, а накладене на ОСОБА_1 безальтернативне стягнення відповідає вимогам ст.ст.23, 33 КпАП України. За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було прийнято законне і обґрунтоване рішення, при цьому доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та зміни чи скасування оскаржуваної постанови. На підставі викладеного, керуючись статтею 294 КпАП України, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , залишити без задоволення. Постанову судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 грудня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КпАП України залишити без змін. Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Волинського апеляційного суду Гапончук В.В.