Постанова Волинський апеляційний суд № 162/1130/25

Справа № 162/1130/25 Провадження №33/802/96/26 Головуючий у 1 інстанції:Цибень О. В. Доповідач: Подолюк В. А. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 19 січня 2026 року місто Луцьк Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Волинського апеляційного суду Подолюк В.А., з участю захисника ОСОБА_1 адвоката Бовгирі О.П. (в режимі відеоконференції), розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвоката Воронюк Катерини Юріївни на постанову судді Любешівського районного суду Волинської області від 16 грудня 2025 року, ВСТАНОВИВ: Вказаною постановою судді ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючу за адресою: АДРЕСА_1 , непрацюючу, визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850 грн. Також з ОСОБА_1 в дохід держави стягнуто 605 грн. 60 коп. судового збору. Так, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що вона 12 вересня 2025 року близько 16 год. ухилилася від виконання передбачених законодавством батьківських обов`язків щодо виховання своїх малолітніх дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не здійснила належний догляд, не проконтролювала дозвілля і вчинки дітей, в результаті чого діти вчинили адміністративне правопорушення, передбачене ст.51 КУпАП, а саме викрали ножа, магнітофон і цигарки, чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.184 КУпАП. Не погоджуючись із такою постановою судді, захисник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвокат Воронюк К.Ю. подала апеляційну скаргу, де зазначає про те, що судове рішення є необґрунтованим та незаконним. В апеляційній скарзі вказується, що протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 складений нерозбірливим почерком і є нечитабельним. Зокрема, у графі цього протоколу склад адміністративного правопорушення після слів «не проконтролювала дозвілля дітей, внаслідок чого ОСОБА_4 » надалі текст частково неможливо прочитати, адже він написаний нерозбірливім текстом, а також накладається на текст самого бланку протоколу. Окрім того, у протокол внесено виправлення в статтю, вчинення правопорушення за якою інкриміновано ОСОБА_1 і, зокрема неможливо чітко зрозуміти дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ст.184 чи за ст.185 КУпАП. Тому захисник вважає, що з протоколу про адміністративне правопорушення неможливо достовірно встановити об`єктивну сторону адміністративного правопорушення, яка на думку працівника поліції, вчинила ОСОБА_1 . Також у цьому протоколі не вказана дата, час, місце і суть адміністративного правопорушення, передбаченого ст.51 КУпАП, тобто за яких обставин діти вчинили дрібну крадіжку. Посилаючись на це, захисник вважає, що у протоколі про адміністративне правопорушення не розкрито об`єктивну сторону адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП, а саме в чому конкретно виразились дії дітей, які можуть свідчити про ухилення ОСОБА_1 від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей. За таких обставин, у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП. Окрім того в скарзі зазначено і про те, що станом на дату постановлення судом першої інстанції судового рішення, а це 16.12.2025 закінчився строк накладення адміністративного стягнення, передбачений ст.38 КУпАП, за вчинення 12.09.2025 адміністративного правопорушення за ч.1 ст.184 КУпАП. Посилаючись на вищевикладене, апелянт просить скасувати оскаржувану постанову судді в даній справі та закрити провадження у справі на підставі п.1 ст.247 КУпАП, - у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП. Перевіривши матеріали справи та доводи поданої апеляційної скарги в її межах, заслухавши пояснення захисника ОСОБА_1 адвоката Бовгирі О.П., який апеляційні доводи підтримав з підстав, викладених у ній, апеляційний суд доходить наступного висновку. За положеннями ст.245, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Апеляційний суд вважає, що судом вжито всіх заходів, передбачених КУпАП для з`ясування питання і, зокрема про наявність в діях ОСОБА_1 складу інкримінованого їй адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП, а тому вищевказаний висновок суду в цій частині є правильним і повністю відповідає вимогам ст.280 КУпАП. З апеляційної скарги вбачається, що ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні вищезазначеного адміністративного правопорушення, не визнає, оскільки вважає, що матеріали справи не містять належних доказів її винуватості у його вчиненні. Проте, такі твердження сторони захисту до уваги судом не приймається з огляду на таке. Так, ОСОБА_1 інкримінується вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП, яка передбачає відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей. Положеннями ст.150 СК України передбачено, що батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Відповідно до ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами. Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України (ст.8 вказаного Закону). Таким чином, ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей, передбачає бездіяльність, внаслідок якої обов`язки по вихованню виконуються неякісно та не в повному обсязі. Таке ухилення може полягати у різних формах бездіяльності, пов`язаної з незабезпеченням необхідних умов життя, належного виховання, навчання неповнолітніх дітей: залишення впродовж тривалого строку дитини без будь-якого нагляду, ухилення від виховання дітей (у тому числі незабезпечення відвідування ними школи, контролю за дозвіллям, тощо), незабезпечення безпечних умов перебування за місцем проживання чи в іншому місці, невжиття заходів щодо їх лікування, безпідставне обмеження в харчуванні. одязі, інших предметах першої необхідності, штучне створення незадовільних побутових умов, тощо. Об`єктом правопорушення, передбаченого ст.184 КУпАП, є суспільні відносини у сфері охорони прав та інтересів неповнолітніх. А об`єктивна сторона за ч.1 ст.184 КУпАП полягає в ухиленні батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей. При цьому, суб`єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу або необережності. Доказами в справі про адміністративне правопорушення відповідно до ст.251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. При цьому, за положеннями ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Факт вчинення ОСОБА_1 згаданого адміністративного правопорушення, за обставин зазначених в оскаржуваній постанові судді, підтверджуються зібраними у справі і належним чином дослідженими судом доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД №598420 від 11.11.2025, рапортами про прийняття та реєстрацію заяв в ІКС ІПНП 02.10.2025 за №13813 та 04.10.2025 за №13843, письмовими заявами та поясненнями ОСОБА_5 від 02.10.2025 та від 04.10.2025, письмовими поясненнями ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , фотоматеріалами, копіями свідоцтв про народження серії НОМЕР_1 від 28.04.2015 та серії НОМЕР_2 від 20.03.2012. Проаналізувавши зібрані і досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності апеляційний суд вважає, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого їй адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП за обставин викладених у складеному щодо неї протоколі про адміністративне правопорушення, є повністю доведеною належними та допустимими доказами в розумінні ст.251 КУпАП, які містяться в матеріалах справи та узгоджуються між собою. При цьому, апеляційні доводи сторони захисту про недопустимість в якості належного і допустимого доказу у справі протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №598420 від 11.11.2025 із посиланням на те, що він є нечитабельним та з нього неможливо встановити об`єктиву сторону адміністративного правопорушення, є цілком безпідставними, оскільки зміст цього протоколу повністю відповідає положенням ст.256 КУпАП, а також з його змісту являється можливим встановити, у тому числі, - місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП. Окрім того, часткове внесення та виправлення у протокол норми закону, порушення якої інкримінується ОСОБА_1 , не є на думку суду таким істотним порушенням, яке б давало підстави для визнання його недопустимим доказом у справі. Як встановлено судом першої та апеляційної інстанцій із матеріалів справи ОСОБА_1 ставиться у провину вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП, що доведено вищевказаними доказами. Таким чином, вищенаведені та усі інші твердження апелянта, які викладені в апеляційній скарзі щодо незаконності судового рішення в частині, що стосується винуватості ОСОБА_1 жодним чином не спростовують вищенаведених висновків суду першої інстанції, а зводяться до суперечливої інтерпретації дійсних обставин справи та відповідних норм чинного законодавства і, на думку апеляційного суду, фактично спрямовані на уникнення нею адміністративної відповідальності за вчинене шляхом закриття провадження у справі. Зважаючи на викладене, оскаржувана постанова судді в частині щодо доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП, є обґрунтованою, законною та такою, що винесена відповідно до вимог КУпАП. Водночас, оскаржувана постанова судді в частині накладення адміністративного стягнення є такою, що в повній мірі не відповідає нормам КУпАП. Тому в цій частині апеляційні доводи сторони захисту є такими, що знайшли своє підтвердження з огляду на таке. Положеннями п.7 ст.247 КУпАП передбачено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст.38 цього Кодексу. За ч.2 ст.38 КУпАП, якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частинах третій - восьмій цієї статті. З матеріалів справи і, зокрема протоколу про адміністративне правопорушення, вбачається, що адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.184 КУпАП ОСОБА_1 вчинене було 12.09.2025. З огляду на викладене, на момент розгляду місцевим судом та постановлення судового рішення, а саме станом на 16.12.2025, закінчились строки накладення адміністративного стягнення, передбачені ст.38 КУпАП. Проте, місцевий суд на вказані обставини справи та норми законодавства уваги не звернув та застосував до ОСОБА_1 адміністративне стягнення, а також стягнув судовий збір поза межами вищезгаданого строку. З огляду на вищевикладене, оскаржувана постанова судді щодо ОСОБА_1 в частині накладення на неї адміністративного стягнення за санкцією ч.1 ст.184 КУпАП та стягнення судового збору, підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю на підставі п.7 ст.247 КУпАП. В іншій частині судове рішення щодо ОСОБА_1 слід залишити без змін. Таким чином, апеляційна скарга сторони захисту підлягає до часткового задоволення. На підставі вищенаведеного та керуючись ст.247, 294 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвоката Воронюк Катерини Юріївни задовольнити частково. Постанову судді Любешівського районного суду Волинської області від 16 грудня 2025 року щодо ОСОБА_1 в частині накладення на неї адміністративного стягнення за санкцією ч.1 ст.184 КУпАП та стягнення судового збору, - скасувати. Провадження в даній справі щодо ОСОБА_1 закрити на підставі п.7 ст.247 КУпАП, - у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строків накладення адміністративного стягнення, передбаченого ч.2 ст.38 КУпАП. В іншій частині постанову судді Любешівського районного суду Волинської області від 16 грудня 2025 року щодо ОСОБА_1 , залишити без змін. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Волинського апеляційного суду В.А. Подолюк