Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 600/3268/24-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 600/3268/24-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Анісімов Олег Валерійович Суддя-доповідач - Сторчак В. Ю. 19 січня 2026 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Сторчака В. Ю. суддів: Граб Л.С. Матохнюка Д.Б. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 25 липня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернулась до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії. Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 25 липня 2025 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (у формі розпорядження) від 28.06.2024 року про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 відповідно до пункту «а» частини 1 статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до пункту «а» частини 1 статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ, з 02.07.2021 року. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з`ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків. Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 проходила військову службу Державній прикордонній службі України та відповідно до наказу начальника НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 25.06.2021 року № 179-ОС її звільнено з військової служби. Виключена зі списків особового складу та всіх видів забезпечення наказом начальника НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 01.07.2021 р. № 185-ОС. Згідно протоколу за пенсійною справою 2410006431 від 02.07.2021 року ОСОБА_1 з 02.07.2021 року призначено пенсію за вислугу років на підставі пункту «б» ч. 1 ст. 12 Закону №2262-XII з урахуванням 26 років вислуги (21 календарних роки) у розмірі 51% від суми грошового забезпечення. Судом також встановлено, що рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 09.01.2024 року у справі №600/4635/23-а визнано неправомірною відмову Адміністрації Державної прикордонної служби щодо підготовки та направлення до Головного управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області документів, необхідних для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років на умовах, визначених на підставі пункту «а» ч. 1 ст. 12 відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»; зобов`язано Адміністрацію Державної прикордонної служби вжити заходів щодо підготовки та направлення до Головного управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області документів, необхідних для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років на умовах, визначених на підставі пункту «а» ч. 1 ст. 12 відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». На виконання рішення суду від 09.01.2024 року у справі №600/4635/23-а, яке залишено без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06.05.2024 року, Адміністрацією Державної прикордонної служби України оформлено та направлено листом від 11.06.2024 року №09/37402-24-Вих до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області документи для призначення пенсії ОСОБА_1 за вислугу років згідно пункту «а» ч. 1 ст. 12 Закону №2262-XII, про що повідомлено позивача листом від 13.06.2024 року №09/С-4396/9688. За результатами розгляду поданих Адміністрацією Державної прикордонної служби України документів про призначення позивачу пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» ч. 1 ст. 12 Закону 2262-ХІІ, Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області 30.11.2023 року прийняло рішення (у формі розпорядження) від 28.06.2024 року, яким відмовило позивачу у призначенні пенсії за вислугу років. Підставою для відмови позивачу у призначенні пенсії, згідно зазначеного рішення, вказано те, що згідно з Поданням про призначення пенсії на виконання рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 09.01.2024 по справі № 600/4635/23-а, яке залишено без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06.05.2024, від 11 червня 2024 року № 11/ПВ-12777/СУД календарна вислуга років ОСОБА_1 , що визначає право на пенсію, станом на 01.07.2021 року (дата звільнення) складає 21 рік 11 місяців 11 днів. Позивач вважає, що відмова у призначені позивачу пенсії за вислугу років в пільговому обчислені є протиправною. Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з обгрунтованості вимог позивача, відтак і наявності підстав для задоволення позовних вимог. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору та, відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача. Як вірно зазначив суд першої інстанції, предметом цього позову є відмова ГУ ПФУ в Чернівецькій області у призначені позивачу пенсії за вислугу років з урахуванням наявної у нього вислуги років у пільговому обчисленні. Відповідно до пункту а частини 1 статті 12 Закону № 2262-XII пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах б-д, ж статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше. Згідно пункту б частини 1 статті 12 Закону № 2262-XII особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "з" статті 1-2 цього Закону, в разі досягнення ними на день звільнення зі служби 45-річного віку, крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону, за наявності у них страхового стажу 25 років і більше, з яких не менше ніж 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ, Національній поліції, на посадах начальницького складу в Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України. Частиною 1 статті 17 Закону № 2262-ХІІ визначено вичерпний перелік видів служби та періодів часу, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсії особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "з" статті 1-2 цього Закону. До календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у частині 2 статті 17 цього Закону. Частиною 2 статті 17 Закону № 2262-ХІІ передбачено, що до вислуги років поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України, особам, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, при призначенні пенсії на умовах цього Закону додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних закладах вищої освіти, а також в інших закладах освіти, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, Національної поліції, Служби судової охорони, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державної кримінально-виконавчої служби України або призначення на відповідну посаду в межах до п`яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби. Згідно частини 4 статті 17 Закону № 2262-ХІІ при призначенні пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, враховуються тільки повні роки вислуги років або страхового стажу без округлення фактичного розміру вислуги років чи страхового стажу в бік збільшення. Відповідно до частини 1 статті 17-2 Закону № 2262-ХІІ обчислення вислуги років для призначення пенсії здійснюється, як правило, за послужним списком особової справи військовослужбовця, особи, яка має право на пенсію за цим Законом. При цьому, згідно частини 2 статті 17-2 Закону № 2262-ХІІ перелік документів, що підтверджують окремі періоди військової служби, служби в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, які підлягають зарахуванню до вислуги років у календарному обчисленні або на пільгових умовах визначається Кабінетом Міністрів України. На виконання зазначених вимог Закону № 2262-ХІІ, Кабінет Міністрів України прийняв Постанову Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей від 17.07.1992 року № 393 (далі Постанова № 393). Так, пунктом 1 Постанови № 393 установлено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, зазначеним у пунктах б-д, ж і з статті 1-2 такого Закону, до вислуги років зараховуються, серед іншого, військова служба в Збройних Силах, Державній прикордонній службі, Національній гвардії, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ та інших військових формуваннях, створених Верховною Радою України, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації, Державній спеціальній службі транспорту Згідно підпункту В пункту 3 Постанови № 393 до вислуги років для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах один місяць служби за півтора місяця, серед іншого, на заставах, постах, у комендатурах, відділеннях КПП, маневрових групах зі змінними заставами, на кораблях і катерах, що несуть службу по охороні державного кордону України, інших підрозділах Державної прикордонної служби за Переліком, затверджуваним Адміністрацією Державної прикордонної служби України: один місяць служби за сорок днів. Вирішуючи справу №805/3923/18-а Верховний Суд у постанові від 03.03.2021 року дійшов наступного висновку: …… основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу є Закон №2262-XII. Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, Постановою №393. Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов`язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку…. При цьому, Верховний Суд відступив від правових висновків, викладених у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі №725/1959/17, від 27 березня 2018 року у справі №295/6301/17. У свою чергу, Верховний Суд у постанові від 14.04.2021 року у справі №480/4241/18 сформував правову позицію щодо застосування норм права, яку в силу положень частини 5 статті 242 КАС України суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин. Так, Верховний Суд вказав на те, що існуюче правове регулювання та наведені вище висновки Верховного Суду у справі №805/3923/18-а дозволяють зробити висновок те, що передбачена Порядком №393 можливість пільгового зарахування окремих видів служби спрямована на реалізацію Закону №2262-ХІІ і положенням цього Закону не суперечить. Статтею 1 Закону №2262-ХІІ передбачено, що особи з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції та на службі на посадах начальницького складу в Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Бюро економічної безпеки України, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років. Визначення у Законі №2262-ХІІ вислуги саме в календарних роках передбачає обов`язкову вислугу усіх календарних днів (365), що в такому випадку і буде становити календарний рік і буде відповідати правилу, закріпленому в частині 4 статті 17 цього ж Закону, щодо можливості врахування при призначенні пенсії тільки повних років вислуги. Таким чином, передбачена Законом №2262-ХІІ календарна вислуга - це вислуга, яка складається з повної кількості календарних днів відповідного періоду (календарний рік - 365 календарних днів, календарний місяць - 30 календарних днів). В свою чергу, передбачені статтею 17-1 Закону №2262-ХІІ пільгові умови призначення пенсій відповідно до Порядку № 393 полягають в пільговому (кратному) зарахуванні вислуги років. При цьому, таке зарахування не є самостійним видом вислуги і не конкурує з її календарним обчисленням, а є лише пільговим зарахуванням уже наявної вислуги. Фактична тривалість вислуги при такому зарахуванні не змінюється, а лише зараховується на пільгових (кратних) умовах. Завдяки такому зарахуванню необхідну кількість років для призначення пенсії за вислугу років особа набуває швидше, порівняно із зарахуванням вислуги на загальних (не пільгових) умовах, що і становить природу пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за Законом №2262-ХІІ. За наслідками розгляду справи №480/4241/18 Верховний Суд в складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду зробив наступні правові висновки: - в цілях Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб календарна вислуга - це вислуга, яка складається з повної кількості календарних днів відповідного періоду (календарний рік - 365 календарних днів, календарний місяць - 30 календарних днів). - для призначення пенсій за вислугу років за Законом України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб календарна вислуга років може бути зарахована на пільгових умовах відповідно до Порядку №393. При цьому, з метою забезпечення єдності та сталості судової практики Верховний Суд в складі Судової палати Касаційного адміністративного суду відступив від висновків щодо застосування норм права у постановах Верховного Суду від 22.11.2018р. у справі №161/4876/17, від 15.08.2019р. у справі №281/459/17, від 27.03.2020р. у справі №569/727/17 та інших, у яких Верховний Суд дійшов висновку про неможливість пільгового обчислення вислуги років та невідповідності в цій частині Порядку №393 Закону №2262-ХІІ. Судом у цій справі встановлено, що ОСОБА_1 проходила військову службу Державній прикордонній службі України та відповідно до наказу начальника НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 25.06.2021 року № 179-ОС її звільнено з військової служби. Виключена зі списків особового складу та всіх видів забезпечення наказом начальника НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 01.07.2021 р. № 185-ОС. Згідно протоколу за пенсійною справою - 2410006431 від 02.07.2021 року ОСОБА_1 призначено пенсію за вислугу років на підставі пункту «б» ч. 1 ст. 12 Закону №2262-XII з урахуванням 26 років вислуги (21 календарних роки) у розмірі 51% від суми грошового забезпечення. У Поданні про призначення пенсії за вислугу років від 30.11.2021 року, що наявне у матеріалах пенсійної справи, Адміністрація Державної прикордонної служби України, здійснила розрахунок вислуги років на підставі особової справи ОСОБА_1 станом на дату виключення зі списків військової частини 01.07.2021 року та визначила, що страховий стаж для призначення пенсії складає 26 років 05 місяців 10 днів, у тому числі: військова календарна служба 21 років 11 місяців 11 днів, трудовий стаж: 04 років 05 місяців 29 днів. У свою чергу, у рішенні Чернівецького окружного адміністративного суду від 09.01.2024 року у справі №600/4635/23-а, яке залишено без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06.05.2024 року, встановлено те, що відповідно до наказу начальника НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 01.07.2021 р. №185-ОС вислуга років позивача з розрахунку на 01.07.2021 р. складає у календарному обчисленні - 21 рік 11 місяців 11 днів, пільговому 09 років 02 місяці 08 днів, стаж роботи 04 роки 05 місяців 29 днів, загальна для призначення пенсії 26 років 05 місяців 10 днів. Таким чином судом роблено висновок, що до календарної вислуги років позивача підлягає зарахуванню вислуга в пільговому обчисленні, що з урахуванням календарної вислуги років становить 31 рік 01 місяць 29 днів, що є більше за необхідних за Законом №2262-XII 25 календарних років і більше, а тому дає позивачу право на призначення пенсії. Згідно частини 4 статті 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Таким чином, враховуючи вищезазначене, суд враховує як встановлену обставину те, що відповідно до наказу начальника НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 01.07.2021 р. №185-ОС вислуга років позивача з розрахунку на 01.07.2021 р. складає у календарному обчисленні - 21 рік 11 місяців 11 днів, пільговому 09 років 02 місяці 08 днів, стаж роботи 04 роки 05 місяців 29 днів, загальна для призначення пенсії 26 років 05 місяців 10 днів. Однак, відмовляючи ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугою років, відповідач у розпорядженні зазначив, що згідно з Поданням про призначення пенсії на виконання рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 09.01.2024 по справі № 600/4635/23-а, яке залишено без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06.05.2024, від 11 червня 2024 року № 11/ПВ-12777/СУД календарна вислуга років ОСОБА_1 , що визначає право на пенсію, станом на 01.07.2021 року (дата звільнення) складає 21 рік 11 місяців 11 днів. При цьому, пільгову вислугу при визначенні права на пенсію пенсійним органом не враховано. З приводу цієї обставини, суд звертає увагу на те, що постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 119 Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. № 393 змінено правове регулювання щодо врахування пільгової вислуги років при призначенні пенсії відповідно до Закону №2262-XII. Відтак, пунктом 3 Порядку № 393 в редакції Постанови № 119 передбачено зарахування календарної вислуги років на пільгових умовах тільки для визначення розміру пенсії. У спірному випадку, суд зважає на те, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював Конституційний Суд України. Зокрема, згідно з висновками щодо тлумачення змісту ст.58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 5 квітня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом. Верховний Суд у постанові від 24.11.2021 у справі № 360/3128/19 зазначив, що моментом виникнення у позивача права на пенсію за вислугою років за пунктом а частини 1 статті 12 Закону №2262-ХІ є дата звільнення зі служби, а тому до спірних правовідносин належить застосовувати умови призначення пенсій за вислугу років, які діяли на момент звільнення позивача зі служби. Зміни, внесені в Порядок №393 постановою Кабінету Міністрів України №119 від 16.02.2022 (зарахування календарної вислуги років в пільговому обчисленні для визначення розміру пенсії, а не для її призначення), набрали чинності 19.02.2022 року, тоді як позивач з 01.07.2021 року виключена зі списків військової частини наказом начальника НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 01.07.2021 р. №185-ОС. Таким чином, оскільки на день звільнення та виключення зі списків військової частини Порядок №393 діяв у редакції, чинній до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України № 119 від 16.02.2022, тому для призначення пенсії за вислугу років, позивач має право на обчислення календарної вислуги років на пільгових умовах. Відтак, з огляду на вище викладене та з врахуванням правових позицій, викладених в постановах Верховного Суду від 03.03.2021 року у справі №805/3923/18-а, від 14.04.2021 року у справі №480/4241/18, від 24.11.2021 у справі № 360/3128/19 суд у цій справі вважає, що ОСОБА_1 має право на призначення пенсії за вислугу років згідно пункту а частини 1 статті 12 Закону №2262-ХІ з огляду на наявність у неї на дату звільнення з військової служби достатньої календарної вислуги років на пільгових умовах. Суд також наголошує на алогічності дій відповідача по відношенню до позивача, оскільки резолютивною частиною рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 09.01.2024 по справі № 600/4635/23-а визначено зобов`язати Адміністрацію Державної прикордонної служби вжити заходів щодо підготовки та направлення до Головного управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області документів, необхідних для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років на умовах, визначених на підставі пункту «а» ч. 1 ст. 12 відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Висновки суду та сам спосіб захисту, який обрано судом у рішенні від 09.01.2024 по справі № 600/4635/23-а, свідчить про наявність у ОСОБА_1 права на призначення пенсії за вислугу років пункту а частини 1 статті 12 Закону №2262-ХІ. Натомість, розпорядженням від 28.06.2024 року відповідач, відмовляючи позивачу у призначенні пенсії за вислугу років згідно пункту а частини 1 статті 12 Закону №2262-ХІ, свідомо ігнорує висновки, які зроблені судом у рішенні від 09.01.2024 по справі №600/4635/23-а. Такий підхід відповідача суперечить принципу належного урядування та в цілому верховенства права, однієї з чеснот якого є послідовність та прогнозованість. Окремо суд зауважує щодо дати, з якої позивачу належить призначити пенсію. У позовних вимогах позивач просить зобов`язати Головне управління пенсійного фонду України у Чернівецькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років на умовах, визначених на підставі пункту а ч. 1 ст. 12 відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб. Однак, позивачем не визначено дати, з якої належить призначити таку пенсію. Як визначено частиною 1 статті 2 Закону №2262-ХІ військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби. Розділом VI Закону № 2262-XII врегульовані питання призначення пенсій. Так, частиною 1 статті 48 Закону № 2262-XII закріплено, що заява про призначення пенсії згідно з цим Законом подається до територіального органу Пенсійного фонду України або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, іншими заінтересованими центральними органами виконавчої влади та Службою зовнішньої розвідки. При цьому днем звернення за призначенням пенсії є день подання до відповідного органу Пенсійного фонду України письмової заяви про призначення пенсії з усіма необхідними для вирішення цього питання документами, а в разі пересилання заяви і документів поштою - дата їх відправлення. Згідно пункті «а», «б», «в» частини 1 статті 50 Закону №2262-ХІ пенсії відповідно до цього Закону призначаються: а) військовослужбовцям строкової служби - з наступного дня після виписки з госпіталю, але не раніше ніж з наступного дня після звільнення з військової служби, якщо встановлення інвалідності медико-соціальною експертною комісією і звернення за пенсією відбулися не пізніше ніж через три місяці з наступного дня після виписки з госпіталю або з наступного дня після звільнення з військової служби, а сім`ям військовослужбовців строкової служби та пенсіонерів із числа цих військовослужбовців - з дня смерті годувальника або виникнення права на пенсію, але не більш як за 12 місяців перед зверненням за пенсією. Батькам або дружині (чоловікові) зазначених військовослужбовців і пенсіонерів, які набули право на пенсію в разі втрати годувальника, пенсія призначається з дня звернення за пенсією; б) особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом відповідно до пунктів "а", "в" статті 12 цього Закону, - з наступного дня після звільнення їх зі служби, але не раніше того дня, по який їм сплачено грошове забезпечення, а членам сімей зазначених осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, а також пенсіонерів з їх числа - з дня смерті годувальника, але не раніше того дня, по який йому сплачено грошове забезпечення або пенсію, крім випадків призначення їм пенсій з більш пізніх строків. Особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які визнані особами з інвалідністю до закінчення трьох місяців з дня звільнення їх зі служби внаслідок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва тощо), яке виникло в період проходження військової служби чи під час перебування в полоні або заручником, якщо полонення чи захоплення заручником не було добровільним і особа, яка має право на пенсію за цим Законом, перебуваючи в полоні або заручником, не вчинила злочину проти миру і людства, пенсія призначається з наступного дня після звільнення їх зі служби, але не раніше того дня, по який їм сплачено грошове забезпечення; в) особам, які мають право на пенсію за цим Законом відповідно до пункту "б" статті 12 цього Закону, - з наступного дня після звільнення зі служби. Пенсія за минулий час при несвоєчасному зверненні призначається з дня виникнення права на пенсію, але не більш як за 12 місяців перед зверненням за пенсією (частина 3 статті 50 Закону № 2262-XII). Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон), крім пенсій військовослужбовцям строкової служби та членам їх сімей, та постанови Кабінету Міністрів України від 02.11.2006 № 1522 "Про передачу органам Пенсійного фонду України функцій з призначення і виплати пенсій деяким категоріям громадян" врегульовано Порядком № 3-1. Так, пунктом 1 Порядку № 3-1 встановлено, що заяви про призначення пенсії за вислугу років та по інвалідності особам, звільненим зі служби, які мають право на пенсію згідно із Законом, та особам, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до міжнародних договорів у галузі пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, подаються цими особами до головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - органи, що призначають пенсії) через уповноважені структурні підрозділи Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства надзвичайних ситуацій України, Міністерства інфраструктури України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної прикордонної служби України, Державної податкової служби України, Державної пенітенціарної служби України, Державної інспекції техногенної безпеки України (далі - міністерства та інші органи). Міністерства та інші органи, їх територіальні підрозділи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі визначають уповноважені структурні підрозділи, на які за їх рішенням покладаються функції щодо підготовки та подання до органів, що призначають пенсії, необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважені структурні підрозділи). Судом встановлено, що позивача звільнено з військової служби та виключено зі списків військової частини 01.07.2021 року. У свою чергу, згідно матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 , позивач з 02.07.2021 року перебуває на обліку як отримувач пенсії за вислугу років відповідно до пункту б статті 12 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб. Водночас, вказане не нівелює того, що пенсія за вислугу років як по пункту «а» так і по пункту «б» частини 1 статті 12 Закону №2262-ХІ призначається з наступного дня після звільнення зі служби. Отже, з врахуванням встановленим судом обставин справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач має право на призначення пенсії за вислугу років згідно пункту а частини 1 статті 12 Закону №2262-ХІ з 02.07.2021 року (з наступного дня після звільнення її з служби та виключення зі списків військової частини). Суд вірно звернув увагу на те, що позицію про наявність у особи права на призначення пенсії згідно пункту а частини 1 статті 12 Закону №2262-ХІ у подібних правовідносинах висловлено також Сьомим апеляційним адміністративним судом у постанові від 06.03.2025 року у справі №600/4/24-а. Відтак, оскільки відмова позивачу в призначенні пенсії за вислугу років згідно пункту а частини 1 статті 12 Закону №2262-ХІ є протиправною, суд обгрунтовано зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до пункту «а» частини 1 статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ, з 02.07.2021 року. Враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку і, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення. Щодо інших доводів скаржників, колегія суддів зазначає, що у рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії», заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід. Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін. Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Зазначеним вимогам закону рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 25 липня 2025 року відповідає. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Апеляційний суд вважає, що Чернівецький окружний адміністративний суд не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення без змін. Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 25 липня 2025 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Сторчак В. Ю. Судді Граб Л.С. Матохнюк Д.Б.