Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 120/11307/24

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/11307/24 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Яремчук К.О. Суддя-доповідач - Біла Л.М. 19 січня 2026 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Білої Л.М. суддів: Гонтарука В. М. Моніча Б.С. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 13 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення (Лівобережне) Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : Позивач звернувся до суду з позовом до Управління соціального захисту населення (Лівобережне) Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради, в якому просив: - визнати протиправною відмову Управління соціального захисту населення (Лівобережне) Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради у наданні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни у відповідності до пункту 1 частини 2 статті Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та видачі посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни, викладену у листі від 26.07.2024 року № А/08/53251 про відмову; - зобов`язати Управління соціального захисту населення (Лівобережне) Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради надати статус особи з інвалідністю внаслідок війни у відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та видати посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 13 травня 2025 року у задоволенні позову відмовленою Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу. В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору. Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступні обставини. Позивач є військовослужбовцем та проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується посвідченням офіцера серії НОМЕР_2 . Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 08 лютого 2023 року № 39 старшого офіцера відділу протиповітряної обстановки центру управління операціями штабу майора ОСОБА_1 відряджено до АДРЕСА_1 . 30 жовтня 2023 року командиром Військової частини НОМЕР_1 затверджено акт № 418 про нещасний випадок (зникнення, смерть), зі змісту якого слідує, що позивач, перебуваючи у кімнаті відпочинку як офіцер вільної зміни, у зв`язку з оголошенням сигналу "Ракетна небезпека", пересуваючись у засобах індивідуального захисту, при спуску схилом донизу відчув гострий біль у стопі правої ноги. У зв`язку із небезпекою продовжив пересування далі, а по прибуттю на робоче місце відчув посилення болю. Вид події - падіння потерпілого під час пересування (код 02.1 за Класифікатором видів подій, причин, обладнання, устаткування, машин, механізмів, транспортних засобів, що призвели до настання нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння). 07 грудня 2023 року командиром Військової частини НОМЕР_1 видано довідку № 219 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва). Відповідно до довідки військово-лікарської комісії Військової частини НОМЕР_3 від 27 червня 2024 року № 1176 травма позивача "Так. пов`язана з виконанням обов`язків військової служби" (довідка про обставини травми від 07 грудня 2023 року, що видана командиром Військової частини НОМЕР_1 ). 05 липня 2024 року позивачу видано довідку до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12ААГ № 810602, відповідно до якої поранення (контузія, травма, каліцтво) "Так, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби". 16 липня 2024 року позивач звернувся до Управління соціального захисту населення (Лівобережне) Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради із заявою про встановлення йому статусу особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та видачу йому відповідного посвідчення. Рішенням комісії з розгляду питань, пов`язаних із встановленням статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, учасника війни, члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни та члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника і Захисниці України, що прийняте у формі протоколу № 14 від 24 липня 2024 року, відмовлено позивачу у встановленні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видачі відповідного посвідчення. Зі змісту вказаного рішення слідує, що відповідно до роз`яснень Міністерства у справах ветеранів війни № 9605/05/09.1-21 від 15 вересня 2021 року підставою для встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни військовослужбовцям є довідка медико-соціальної експертної комісії про встановлення інвалідності внаслідок поранення (травми, контузії, каліцтва) або захворювання, пов`язаних із: захистом Батьківщини; з виконанням обов`язків військової служби, пов`язаних із перебуванням на фронті в інші періоди; з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчання із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами. Водночас, довідка медико-соціальної експертної комісії про причинний зв`язок з виконанням обов`язків військової служби не є підставою для встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 1 частини 2 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". Про згадуване вище рішення позивача повідомлено листом Управління соціального захисту населення (Лівобережне) Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради від 26 липня 2024 року № А/08/53251. Не погоджуючись з отриманою відмовою, позивач звернувся до суду з даним позовом. За результатом розгляду матеріалів справи, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову. Надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції та доводам апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до ст. 4 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII (далі - Закон № 3551-XII) ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни. До осіб з інвалідністю внаслідок війни, відповідно до ст. 7 Закону № 3551-XII, належать особи з числа військовослужбовців діючої армії та флоту, партизанів, підпільників, працівників, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків) чи пов`язаних з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з`єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, визнаних такими законодавством України, в районі воєнних дій, на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та Другої світової воєн або з участю в бойових діях у мирний час (частина 1 статті 7 Закону № 3551-XII). Згідно пунктів 1 та 11 частини 2 статті 7 Закону № 3551-XII до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа: військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов`язків військової служби, пов`язаних з перебуванням на фронті в інші періоди, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами; військовослужбовців (резервістів, військовозобов`язаних, добровольців Сил територіальної оборони) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовців військових прокуратур, осіб рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейських, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, осіб рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань, осіб начальницького складу Національного антикорупційного бюро України, осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України та стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а також працівників підприємств, установ, організацій. Отже, суд першої інстанції вірно виснував, що обов`язковими передумовами для набуття статусу особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до наведених вище приписів Закону № 3551-XII є набуття інвалідності внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов`язків військової служби, пов`язаних з перебуванням на фронті, або ж під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією проти України. Відповідно до частин 3, 9 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII), військовий обов`язок включає, зокрема, проходження військової служби. Щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на категорії, серед яких, зокрема, й військовослужбовці - особи, які проходять військову службу. Статтею 24 Закону № 2232-XII визначено початок, призупинення і закінчення проходження військової служби, а також час та місце виконання обов`язків військової служби (у редакції, чинній на час проходження позивачем військової служби). Відповідно до частин 1, 2 вказаної статті початком проходження військової служби вважається: 1) день відправлення у військову частину з обласного збірного пункту - для громадян, призваних на строкову військову службу; 2) день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) - для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом, у тому числі військовозобов`язаних, які проходять збори, та резервістів під час мобілізації; 3) день призначення на посаду курсанта вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу - для громадян, які не проходили військову службу, та військовозобов`язаних; 4) день відправлення у військову частину з районного (міського) військового комісаріату - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період, та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу. Закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України. Окрім того, частиною 3 статті 24 Закону № 2232-XII визначено, що військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби: 1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять); 2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; 3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника); 4) під час виконання державних обов`язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов`язки не були пов`язані з військовою службою; 5) під час виконання обов`язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку. Відтак, поняття «проходження військової служби» включає весь період перебування військовослужбовця на військовій службі з дня зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) по день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини, тобто є ширшим за поняття «виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків)», яке, в свою чергу, включає лише проміжок часу безпосереднього несення військової служби та виконання відповідних обов`язків. Відповідно до пункту 2 Порядку видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранам війни визначається Положенням про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранам війни, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року № 302 (далі - Положення № 302), посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни та інших осіб, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», на основі котрого надаються відповідні пільги і компенсації. Згідно з пунктом 7 Положення № 302 "Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни", "Посвідчення учасника війни" і відповідні нагрудні знаки, "Посвідчення члена сім`ї загиблого", "Посвідчення члена сім`ї загиблого Захисника чи Захисниці України" видаються структурними підрозділами районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчими органами міських, районних у місті (у разі їх утворення) рад, на які покладено функції з питань ветеранської політики, за задекларованим/зареєстрованим місцем проживання (перебування) або адресою фактичного місця проживання (для внутрішньо переміщених осіб) особи. Відповідно до пункту 10 Положення № 302 «Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни» видається на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності. Особам з інвалідністю внаслідок війни, у яких групу інвалідності встановлено без терміну перегляду, видаються безтермінові посвідчення, іншим - на період встановлення групи інвалідності. У разі продовження медико-соціальною експертною комісією терміну чи зміни групи інвалідності в посвідчення (на правій внутрішній стороні) вклеюється новий бланк, до якого вносяться відповідні записи. Записи в бланку завіряються відповідно до пункту 8 цього Положення. Постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1317 «Питання медико-соціальної експертизи», яка була чинною на день прийняття оскаржуваного рішення, визначено порядок, умови та критерії встановлення інвалідності медико-соціальними експертними комісіями. Причинний зв`язок інвалідності колишніх військовослужбовців з перебуванням на фронті або з виконанням ними інших обов`язків військової служби встановлюється на підставі документів, виданих військово-лікувальними закладами, а також інших документів, що підтверджують факт отримання поранення (захворювання). Відповідно до пункту 26 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого вказаною постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1317, особі, що визнана особою з інвалідністю, залежно від ступеня розладу функцій органів і систем організму та обмеження її життєдіяльності встановлюється I, II чи III група інвалідності. I група інвалідності поділяється на підгрупи А і Б залежно від ступеня втрати здоров`я особи з інвалідністю та обсягу потреби в постійному сторонньому догляді, допомозі або нагляді. Причинами інвалідності є: - загальне захворювання; - інвалідність з дитинства; - нещасний випадок на виробництві (трудове каліцтво чи інше ушкодження здоров`я); - професійне захворювання; поранення, контузії, каліцтва, захворювання: - одержані під час захисту Батьківщини, виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків) чи пов`язані з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з`єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, що визнані такими згідно із законодавством, в районі воєнних дій на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та Другої світової воєн або з участю у бойових діях у мирний час; - одержані під час захисту Батьківщини, виконання інших обов`язків військової служби, пов`язаних з перебуванням на фронті в інші періоди; - одержані в районах бойових дій у період Другої світової війни та від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння у повоєнний період; від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської федерації у Донецькій та Луганській областях до 1 грудня 2014 р., а з 1 грудня 2014 р. - на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської федерації у Донецькій та Луганській областях, де органи державної влади здійснюють свої повноваження, та в населених пунктах, розташованих на лінії зіткнення, під час проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської федерації у Донецькій та Луганській областях; під час виконання робіт, пов`язаних з розмінуванням боєприпасів, незалежно від часу їх виконання; - одержані у неповнолітньому віці внаслідок воєнних дій громадянських і Другої світової воєн та в повоєнний період; - пов`язані з участю у бойових діях та перебуванням на території інших держав; - пов`язані з виконанням службових обов`язків, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами; - одержані внаслідок політичних репресій; - пов`язані з виконанням обов`язків військової служби або службових обов`язків з охорони громадського порядку, боротьби із злочинністю та ліквідацією наслідків надзвичайних ситуацій; - одержані під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 р. по 21 лютого 2014 р. за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (у Революції Гідності); - поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержані під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх проведення; - захворювання: - отримані під час проходження військової служби чи служби в органах внутрішніх справ, державної безпеки, інших військових формуваннях; - пов`язані з впливом радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи; - одержані в період проходження військової служби і служби в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, органах і підрозділах цивільного захисту, Держспецзв`язку. При цьому відповідно до пункту 21.5 пункту 21 розділу ІІ Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженим наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402 (далі - Положення № 402), постанови ВЛК про причинний зв`язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в таких формулюваннях: а) «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини» - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, безпосередньої участі в антитерористичній операції (операції об`єднаних сил), забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією проти України». б) «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини в період громадянської та Другої світової воєн» - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане під час захисту Батьківщини або виконання обов`язків військової служби у складі діючої армії і флоту у роки громадянської війни, Другої світової війни, участі у бойових діях з розмінування боєприпасів часів Другої світової війни. в) «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби» - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане, у разі фактичного виконання службових обов`язків під час проходження військової служби, крім поранень (контузій, травм, каліцтв), одержаних за обставин фактичного виконання службових обов`язків, передбачених у підпункті «а» цього пункту. г) «Поранення (травма, контузія, каліцтво), одержане в результаті нещасного випадку (вказується вид події, що призвела до нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), аварії), ТАК, пов`язане з проходженням військової служби» - якщо воно одержане військовослужбовцем у результаті нещасного випадку за обставин, не пов`язаних з виконанням обов`язків, або одержане внаслідок вчинення ним правопорушення. Отже, причинний зв`язок встановлення інвалідності з формулюванням «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини» та причинний зв`язок встановлення інвалідності з формулюванням «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби» різняться за підставами встановлення відповідної групи інвалідності, що не дозволяє їх ототожнювати. Як встановлено з матеріалів справи, довідкою військово-лікарської комісії Військової частини НОМЕР_3 від 27 червня 2024 року № 1176 (що видана на підставі довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) № 219 від 07 грудня 2023 року) підтверджується те, що травма позивача "Так, пов`язана з виконанням обов`язків військової служби". Згідно з довідкою № 219, що видана командиром Військової частини НОМЕР_1 від 07 грудня 2023 року, позивач, перебуваючи у кімнаті відпочинку як офіцер вільної зміни, у зв`язку з оголошенням сигналу "Ракетна небезпека", пересуваючись у засобах індивідуального захисту, при спуску схилом донизу відчув гострий біль у стопі правої ноги. У зв`язку із небезпекою продовжив пересування далі, а по прибуттю на робоче місце відчув посилення болю. Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12ААГ № 810602 поранення (контузія, травма, каліцтво) позивача "Так, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби". Вказані обставини у своїй сукупності в призмі здійсненого аналізу норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, свідчать про обгрунтованість висновку суду першої інстанції, що інвалідність позивача не встановлена внаслідок травми (поранення, контузії, каліцтва), отриманих під час захисту Батьківщини, виконання інших обов`язків військової служби, пов`язаних з перебуванням на фронті, або ж під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією проти України. Подані позивачем документи підтверджують лише те, що він проходив військову службу та отримав травму, проте документи не містять відповідного формулювання, яке підтверджувало б причинний зв`язок травми, пов`язаної із захистом Батьківщини, виконанням інших обов`язків військової служби, пов`язаних з перебуванням на фронті, або ж під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією проти України, та надавало б право для встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни. Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для встановлення позивачеві статусу особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до положень статті 7 Закону № 3551-XII, оскільки третя група інвалідності встановлена йому внаслідок травми, що пов`язана з виконанням ним обов`язків військової служби. З огляду на встановлені обставини відповідачем правомірно відмовлено у встановленні позивачеві статусу особи з інвалідністю внаслідок війни. В контексті спірних правовідносин суд першої інстанції доцільно звернув увагу на позицію Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, що викладена в постанові від 30 вересня 2019 року у справі № 824/32/19-а, де зазначено: «… для надання особі статусу інваліда війни у відповідності до вимог наведених норм необхідним є існування наступних умов - отримання військовослужбовцем інвалідності внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, що були одержані під час захисту Батьківщини та/або виконання інших обов`язків військової служби, пов`язаних з перебуванням на фронті, а також з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами». Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 18 листопада 2020 року у справі № 1140/2362/18 вказав, що визначальною ознакою категорії осіб, які відносяться до «інвалідів війни», є те, що такі особи безпосередньо брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. Правовими положеннями частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Отже, врахувавши вказані вище норми законодавства, висновки Верховного Суду, встановивши обставини справи, згідно з якими інвалідність позивача настала внаслідок травми, отриманої при виконанні службових обов`язків під час військової служби, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для надання позивачу статусу особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до статті 7 Закону № 3551-XII. В контексті викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією. Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 13 травня 2025 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України. Головуючий Біла Л.М. Судді Гонтарук В. М. Моніч Б.С.