Постанова Житомирський апеляційний суд № 288/1838/25

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №288/1838/25 Головуючий у 1-й інст. Поліщук Р. М. Номер провадження №33/4805/518/26 Категорія ч.1 ст.130 КУпАП Доповідач Кузнецов Д. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 січня 2026 року м.Житомир Суддя Житомирського апеляційного суду Кузнецов Д.В., за участі ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Житомирі апеляційну скаргу адвоката Кравчука Михайла Олександровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову судді Попільнянського районного суду Житомирської області від 24 грудня 2025 року, якою останнього визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, В С Т А Н О В И В: Постановою судді Попільнянського районного суду Житомирської області від 24 грудня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 605,60 грн. Згідно з постановою судді місцевого суду, 24.10.2025 року о 15:20 годині ОСОБА_1 в с.Саверці, по вул.Піщана, Житомирського району, Житомирської області, керував мотоблоком без державного номерного знаку з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою приладу «Alcotest Drager», та проведення такого огляду у медичному закладі відмовився, чим порушив п.2.5 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 130 КУпАП. Не погоджуючись із вказаною постановою судді місцевого суду, адвокат Кравчук М.О., в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в діях його підзахисного складу адміністративного правопорушення, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що в матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння. Захисник Кравчук М.О. в судове засідання не прибув, будь-яких заяв про відкладення розгляду справи не надіслав, про дату та час розгляду справи повідомлявся належним чином. З огляду на це, а також враховуючи позицію ОСОБА_1 , який просив розглянути справу за відсутності його захисника, суд вважає можливим провести судове засідання та розгляд апеляційної скарги. Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення ОСОБА_1 , перевіривши доводи апеляційної скарги, приходжу до наступного висновку. Згідно зі ст.245 КУпАП України, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, про що наголошується в ст.251 КУпАП. Як зазначено в ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Згідно вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП. Дані вимоги закону при розгляді матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення судом першої інстанції загалом дотримані і висновок суду про визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за порушення ним п. 2.5 ПДР, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджений наявними в матеріалах справи доказами, а зміст постанови відповідає положенням статей 283, 284 КУпАП. Так, з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №492712 від 24.10.2025 вбачається, що 24.10.2025 року о 15:20 годині ОСОБА_1 в с.Саверці, по вул.Піщана, Житомирського району, Житомирської області, керував мотоблоком без державного номерного знаку з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою приладу «Alcotest Drager», та проведення такого огляду у медичному закладі відмовився, чим порушив п.2.5 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 130 КУпАП. (а.с.1). За змістом п.2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачена за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Вважаю, що винуватість ОСОБА_1 у порушенні п.2.5 Правил дорожнього руху України, крім вищевказаного протоколу про адміністративне правопорушення, підтверджується: актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с.2); направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`янінням або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість від 24.10.2025 (а.с.3); розпискою про роз`яснення прав та обов`язків, передбачених ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП (а.с.5); розпискою про інформування особи, яка підлягає огляду на стан сп`яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу (а.с.6); довідкою Відділення поліції №2 Бердичівського РВП в Житомирській області про отримання ОСОБА_1 посвідчення водія (а.с.8); рапортом інспектора СРПП ВП№2 Бердичівського РВП Грис Ю. від 24.10.2025 (а.с.9); наявним в матеріалах справи відеозаписом (а.с.10). Як встановлено під час апеляційного розгляду, суддя місцевого суду дав належну оцінку всім доказам у справі, проаналізував їх у сукупності і взаємозв`язку та дійшов правильного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП , за невиконання вимог пункту 2.5 ПДР України. Зазначені вище докази жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені і зібрані у визначеному процесуальним законом порядку. З приводу доводів апелянта про відсутність в матеріалах справи доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом, апеляційний суд вважає їх безпідставними, оскільки вони спростовуються вищевказаними доказами, зокрема, наявними у матеріалах справи відеозаписами з відеореєстратора службового автомобіля та нагрудних камер працівників поліції. Так, з матеріалів справи та відеозапису вбачається, що працівники поліції слідували за мотоблоком, який зупинився біля приватних будинків. Після зупинки транспортного засобу на місці водія перебував саме ОСОБА_1 , який на початковому етапі спілкування з працівниками поліції не заперечував факту керування, а навпаки зазначав, що їде косити траву (відео 15:14 год.), намагався домовитися з працівниками поліції. Також зазначав, що вживав алкогольні напої (відео 15:19 год.). Поліцейськими було запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння із застосуванням спеціального технічного засобу «Drager» на місці зупинки транспортного засобу або у медичному закладі, але він категорично відмовився під відеофіксацію. Працівники поліції роз`яснили водію наслідки відмови у вигляді складення щодо нього протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП за порушення п. 2.5 ПДР України, а також прав та обов`язків за ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП. У подальшому поліцейські ознайомили ОСОБА_1 зі складеними щодо нього адміністративними матеріалами за ч. 1 ст.130 КУпАП. Більше того, ОСОБА_1 у судовому засіданні підтвердив факт керування мотоблоком, але вказав, що їхав між дворами і требу було заїхати ще у третій двір. За вказаних обставин, апеляційний суд вважає доведеним факт керування ОСОБА_1 на момент його зупинки працівниками поліції 24.10.2025 транспортним засобом мотоблоком без державного номерного знаку, а доводи сторони захисту у цій частині суд вважає необґрунтованими та розцінює як намагання уникнути притягнення до адміністративної відповідальності. Наведені апелянтом доводи не впливають на правильність висновків суду першої інстанції та не є обставинами, які виключають винуватість ОСОБА_1 в інкримінованому йому правопорушенні, а також не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність ухваленої у справі постанови. При цьому, суд апеляційної інстанції враховує практику Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32). Пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], §41. Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, будь-яких вагомих доказів та доводів на спростування правильності висновків суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, не надано. Апеляційним переглядом справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення судом першої інстанції норм закону, які б слугували підставою для скасування чи зміни постанови суду. Висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, та не спростовуються доводами апеляційної скарги. За таких обставин, підстав для скасування постанови судді місцевого суду відносно ОСОБА_1 немає. Керуючись ст.294 КУпАП, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Кравчука Михайла Олександровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Попільнянського районного суду Житомирської області від 24 грудня 2025 року року - без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя: