Постанова Дніпровський апеляційний суд № 216/6923/25

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 33/803/174/26 Справа № 216/6923/25 Суддя у 1-й інстанції - ЦИМБАЛІСТЕНКО О. В. Суддя у 2-й інстанції - Круподеря Д. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 січня 2026 року м. Кривий Ріг Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Круподеря Д.О., розглянувши у відкритому судовому засідання у місті Кривий Ріг, апеляційну скаргу адвоката Романенка А.В. на постанову Центрально Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 вересня 2025 року, якою ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 керівника ТОВ «ЮНІСТІЛ», адреса проживання АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-4 КУпАП ,- ВСТАНОВИВ: Обставини, встановлені судом 1-ї інстанції: Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, 26 серпня 2025 року при перевірці ТОВ «ЮНІСТІЛ», що розташоване за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Окружна, буд. 127, кв. 10, було встановлено порушення керівником ОСОБА_1 , а саме порушено порядок подання відомостей про виплачені доходи, а саме: несвоєчасно повідомлено державним податковим інспекціям за встановленою формою відомостей про доходи громадян за січень 2025 року, подано 14 липня 2025 року ( граничний термін надання інформації 20 лютого 2025 року) по фізичній особі із затримкою на 144 календарні дні. Постановою Центрально Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 вересня 2025 року, ОСОБА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-4 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 (тридцять чотири) грн. 00 коп. та стягнуто судовий збір в сумі 605 (шістсот п`ять) грн. 60 коп. Доводи апеляційної скарги: З таким судовим рішенням не погодився адвокат Романенко А.В. та оскаржив в апеляційному порядку з пропуском строку на апеляційне оскарження. В клопотанні про поновлення строку зазначає, що ОСОБА_1 не був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, з оскаржуваною постановою ознайомились 13 жовтня 2025 року . Зазначає, що судом першої інстанції проігноровано клопотання адвоката про ознайомлення з матеріалами справи. У зв`язку з чим просить визнати причину пропуску строку на апеляційне оскарження поважною та поновити пропущений строк. В апеляційній скарзі просить постанову суду першої інстанції скасувати, а провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення. Зазначає, що вказане правопорушення не є триваючим , оскільки відповідно до акту перевірки воно відбувалося в конкретному податковому періоді - січень 2025 року (граничний термін подання інформації 20.02.2025 року), отже на момент розгляду протоколу в суді першої інстанції, закінчився тримісячний строк притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності . Вказує про порушення вимог Інструкції при складанні протоколу, оскільки складання протоколу повинно відбуватися виключно в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та за місцем вчинення адміністративного правопорушення, а лише за відсутності такої можливості в органах доходів та зборів. Зазначає про порушення строків складання протоколу про адміністративне правопорушення. Вказує, що акт перевірки не є правовим документом, який встановлює відповідальність суб`єкта господарювання, а висновки викладені в акті не породжують обов`язкових юридичних наслідків. Позиції сторін в суді: Учасники судового розгляду про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином до зали судового засідання не з`явились. До початку судового клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило у зв`язку з чим розгляд апеляційної скарги було проведено за відсутності учасників, відповідно до ст. 268 КУпАП. Висновки суду: Перевіривши матеріали справи, клопотання про поновлення строків на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанції вважає, що клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції підлягає задоволенню. За змістом ч.2 ст.294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником та в окремих випадках прокурором. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні цього строку відмовлено. За змістом положень ч.2 ст.294 КУпАП, строк на апеляційне оскарження постанови судді, пропущений із поважних причин, може бути поновлений особі, яка звертається із відповідним клопотанням. Відповідно до вимог ст.285 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення оголошується негайно після розгляду справи, а копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено. Апеляційним судом встановлено, що оскаржувану постанову суду першої інстанції про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності постановлено 23 вересня 2025 року за відсутності ОСОБА_1 .. Апеляційну скаргу подано адвокатом Романенком А.В. та зареєстровано канцелярією суду першої інстанції 15 жовтня 2025 року, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження. Згідно інформації наявної в ЄДРСР повний текст оскаржуваної постанови надіслано судом 09 жовтня 2025 року та надано загальний доступ 13 жовтня 2025 року. Враховуючи, що в матеріалах справи відсутні докази надіслання та отримання ОСОБА_1 , копії оскаржуваної постанови суду 1-ї інстанції, а також ураховуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України стосовно забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, апеляційний суд приходить до висновку про необхідність задоволення клопотання та поновлення строку на апеляційне оскарження, як такий, що пропущений не з вини апелянта, і розцінює обставини, на які він посилається, як поважні . Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку На підставі ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Згідно ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Орган (посадова особа), відповідно до ст. 252 КУпАП, оцінює докази за свої внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинене адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідальність за ч. 1 ст. 163-4 КУпАП настає у випадку неутримання або неперерахування до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб при виплаті фізичній особі доходів, перерахування податку на доходи фізичних осіб за рахунок коштів підприємств, установ і організацій (крім випадків, коли таке перерахування дозволено законодавством), неповідомлення або несвоєчасне повідомлення державним податковим інспекціям за встановленою формою відомостей про доходи громадян. Об`єктивна сторона вказаного правопорушення полягає у вчиненні таких діянь: а) неутриманні або неперерахуванні до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб при виплаті фізичній особі доходів; б) перерахуванні податку на доходи фізичних осіб за рахунок коштів підприємств, установ і організацій (крім випадків, коли таке перерахування дозволено законодавством); в) неповідомленні або несвоєчасному повідомленні державним податковим інспекціям за встановленою формою відомостей про доходи громадян. Суб`єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини як у формі умислу, так й у формі необережності. Суб`єкт вказаного адміністративного проступку спеціальний, а саме керівники та інші посадові особи підприємств, установ, організацій. Аналіз матеріалів даної справи свідчить, що суд 1-ї інстанції при її розгляді дотримався зазначених вимог закону та правильно прийшов до висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-4 КУпАП, який ґрунтується на сукупності досліджених судом належних та допустимих доказів, яким надана належна оцінка. Вимоги апеляційної скарги про необхідність закриття провадження за відсутності події та складу правопорушення в діях ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 163-4 КУпАП, є безпідставними, а його вина підтверджується дослідженими судом 1-ї інстанції доказами, яким судом надана повна та належна оцінка, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення № 214/32-00-04-01-14 від 26.08.2025 року, який відповідає вимогам ст. 256 Кодексу України про адміністративні правопорушення, містить виклад суті вчиненого правопорушення та є джерелом доказової інформації про подію правопорушення та особу, яка його вчинила; актом про результати камеральної перевірки від 14.08.2025 р. № 616/32-00-04-01-08-35601339, щодо порушення порядку подання відомостей про виплачені доходи, а саме несвоєчасне повідомлення державним податковим інспекціям за встановленою формою відомостей про доходи громадян за січень 2025 року; копією листа-запрошення Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків ДПС України від 15.08.2025 року, адресованого керівнику ТОВ «ЮНІСТІЛ» ОСОБА_2 про запрошення останнього для присутності при складанні та підписанні протоколу про адміністративне правопорушення; актом, щодо неявки у визначений у запрошені час громадянина ОСОБА_1 для складання, ознайомлення, отримання та підписання протоколу про адміністративне правопорушення; поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ; копією листа від 26.08.2025 року за вих. № 38816/6/32-00-04-01-08 адресованого керівнику ТОВ «ЮНІСТІЛ» ОСОБА_2 ; витягом з бази даних податкових розрахунків за формою № 4ДФ за липень 2025 року. Суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду справи, дослідив письмові докази у справі, усім дослідженим доказам надав оцінку та дійшов правильного висновку про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого 1 ст. 163-4 КУпАП і такий висновок, всупереч тверджень апелянта, ґрунтується на наявних у провадженні доказах. Доводи захисника про те, що порушення зазначені в акті перевірки не є триваючими, а тому строки для накладення адміністративного стягнення, передбачені ст.38 КУпАП закінчились, є безпідставними з огляду на таке. Як зазначено у постанові Верховного Суду від 11 травня 2018 року (справа №804/401/17), триваюче правопорушення - це проступок, пов`язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов`язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану, за якого об`єктивно існує цей обов`язок, виконанням обов`язку відповідним суб`єктом або припиненням дії відповідної норми закону. Відповідно до ч. 2 ст. 38 КУпАП, якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частинах третій і четвертій цієї статті. Як слідує з протоколу про адміністративне правопорушення № 214/32-00-04-01-14 від 26.08.2025, ОСОБА_1 інкримінується несвоєчасне повідомлення державним податковим інспекціям за встановленою формою відомостей про доходи громадян за січень 2025 року, граничний термін надання інформації 20.02.2025 року Відтак, враховуючи те, що адміністративне правопорушення вчинено 20.02.2025 року, подано відомості 14 липня 2025 року ( із затримкою 144 календарні дні), виявлено правопорушення 14.08.2025 року, протокол складено 26.08.2025 року. . З огляду на вказане, апеляційний суд зазначає, що у даному випадку правопорушення, яке ставиться в провину ОСОБА_1 є триваючим, оскільки останній тривалий час не виконував обов`язки, покладені на нього податковим законодавством та таке порушення було виявлено контролюючим органом лише після проведення камеральної перевірки, а тому строки для накладення адміністративного стягнення розпочинають свій перебіг з дня виявлення такого порушення, тобто з 14 серпня 2025 року . Адміністративне стягнення за адміністративне правопорушення було накладено на ОСОБА_1 23 вересня 2025 року, тобто в межах строку, передбаченого ч.2 ст.38 КУпАП, тому доводи апеляційної скарги захисника в цій частині не знайшли свого підтвердження. Аналізуючи доводи апелянта щодо того, що акт перевірки не є рішенням суб`єкта владних повноважень, а лише службовим документом, що фіксує проведення перевірки та висновки інспектора щодо наявності чи відсутності порушень вимог законодавства, а висновки викладені в акті не породжують обов`язкових юридичних наслідків, апеляційний суд вважає їх такими, що не спростовують правильності оскаржуваної постанови, оскільки законодавство про адміністративну відповідальність не вимагає доведення відповідних обставин певними засобами доказування. Суд апеляційної інстанції погоджується з твердженнями апелянта, що акт перевірки лише фіксує факт порушення податкового законодавства платником податків та не містить відомостей про особу, яка вчинила адміністративне правопорушення. Згідно з порядком та методичними рекомендаціями акт камеральної перевірки - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки, відображає її результати та є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. В акті перевірки зазначається детальна інформація щодо виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства, він є носієм доказової інформації про виявлені порушення та його зміст може бути оспорено шляхом подання до контролюючого органу за основним місцем обліку заперечень. Зазначені висновки суду узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 19.06.2020 по справі № 140/388/19. До суду апеляційної інстанції, не було подано доказів, на підтвердження оспорювання в адміністративному порядку висновків податкового контролюючого органу, які викладені в Акті перевірки, так само не надано відомостей про початок процедури адміністративного оскарження. Згідно зі ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Суд апеляційної інстанції зазначає, що акт перевірки не є самостійним без запеченим доказом вини особи, у вчинення адміністративного правопорушення, однак беручи до уваги акт перевірки, пояснення посадової особи, якою безпосередньо було подано податковий розрахунок сум доходів, нарахованого на користь платників податків фізичних осіб і сум утриманого з них податку , а також сум нарахованого єдиного внеску за січень 2025 року та який засвідчений підписом ОСОБА_3 оцінені судом першої інстанції у сукупності з іншими належними та допустимими доказами у справі, які узгоджуються між собою та доводять вину ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-4 КУпАП. Суд апеляційної інстанції не вбачає порушень вимог Інструкції при складані протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки вказане правопорушення було виявлено під час проведення камеральної перевірки, яку було проведено в приміщенні податкового органу за результатами складено акт про порушення вимог п.п. 49.18.2, 49.18 ст. 49, п. 51.1 ст. 51 та пп «б» п. 176.2 ст. 176 ПКУ та в подальшому згідно інструкції було надіслано керівнику ТОВ «ЮНІСТІЛ» разом з запрошенням до податкового органу для складання протоколу. Однак ОСОБА_1 не з`явився у визначений у запрошенні час про що було складено відповідний акт та в результаті протокол про адміністративне правопорушення. Суд апеляційної інстанції не вбачає порушень в діях працівника податкового органу, однак ОСОБА_1 не виконав свого обов`язку та несвоєчасно повідомив державну податкову інспекцію за встановленою формою відомостей про доходи громадян за січень 2025 року, чим вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст. 136-4КУпАП. Інші доводи апеляційної скарги суд не може прийняти до уваги, оскільки вони мають формальний характер та спрямовані на ухилення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення, зазначені ним порушення не є суттєвими та такими, що доводять невинуватість ОСОБА_1 у скоєнні інкримінованого йому правопорушення, а будь-яких інших доказів щодо відсутності вини останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-4 КУпАП, з матеріалів справи не вбачається і вони не знайшли свого підтвердження. Таким чином, на підставі зібраних у справі доказів, суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_1 . cкладу адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 163-4 КУпАП. При вирішенні питання про наявність вини ОСОБА_1 у вчинені інкримінованого йому адміністративного правопорушення, судом першої інстанції досліджено всі докази, наявні в матеріалах справи, їм надана оцінка у сукупності. Таким чином, інших переконливих доводів апеляційної скарги, які б вказували на істотні порушення, які є безумовною підставою для скасування постанови суду першої інстанції, та які б спростовували висновки суду про наявність в діях особи складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 163-4 КУпАП, апеляційний суд не вбачає. Враховуючи вищевикладене, відсутні підстави для скасування постанови судді. Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Клопотання адвоката Романенка Артема Валерійовича задовольнити. Поновити адвокату Романенку Артему Валерійовичу строк на апеляційне оскарження постанови Центрально Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 вересня 2025 року. Апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення. Постанову Центрально Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 вересня 2025 року, якою ОСОБА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-4 КУпАП залишити без змін Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя: