Постанова Дніпровський апеляційний суд № 214/4545/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/1272/26 Справа № 214/4545/21 Суддя у 1-й інстанції - Малаховська І. Б. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 січня 2026 року м.Кривий Ріг Справа № 214/4545/21 Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Зубакової В.П. суддів - Бондар Я.М., Остапенко В.О. секретар судового засідання - Матвійчук Ю.К. сторони: позивач Криворізька міська рада, відповідачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу позивача Криворізької міської ради на ухвалу Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 вересня 2025 року, яка постановлена суддею Малаховською І. Б. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 17 вересня 2025 року, - В С Т А Н О В И В: В провадженні Саксаганського районного суду міста Кривого рогу Дніпропетровської області перебуває справа №214/4545/21 за позовом Криворізької міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсними договорів дарування та скасування державної реєстрації права власності. Позивач Криворізька міська рада звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, шляхом заборони ОСОБА_1 та іншим особам вчиняти будь-які дії щодо об`єкта незавершеного будівництва будівель та споруд автостоянки, що складається з: літ. А сторожка загальною площею 7,3 кв.м.; поз. №1 огорожа, за адресою: АДРЕСА_1 , розташованого на земельній ділянці площею 0,2912 га, з кадастровим номером 1211000000:06:134:0057, що знаходиться на АДРЕСА_2 , у тому числі укладати договори та інші правочини щодо нього; суб`єктам державної реєстрації прав: виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, вчиняти дії щодо державної реєстрації права власності на незавершене будівництво будівель та споруд автостоянки, що складається з: літ. А сторожка загальною площею 7,3 кв.м.; поз. №1 огорожа, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , та будьякі інші об`єкти нерухомого майна, розташоване на земельній ділянці площею 0,2912 га, з кадастровим номером 1211000000:06:134:0057, що знаходиться на АДРЕСА_2 . Заява про забезпечення позову обгрунтована порушенням прав та законних інтересів територіальної громади міста Кривого Рогу, як власника земель комунальної власності, в інтересах якої діє Криворізька міська рада, щодо користування та розпорядження земельною ділянкою площею 0,2912 га, з кадастровим номером 1211000000:06:134:0057, яка знаходиться на АДРЕСА_2 , у зв`язку з укладенням договорів дарування, які суперечать нормам законодавства України, та проведенням незаконної державної реєстрації права власності за ОСОБА_3 , а в подальшому за ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , на незавершене будівництво будівель та споруд автостоянки за адресою: АДРЕСА_1 . При цьому, протиправні спільні дії ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та державного реєстратора Дніпропетровської обласної філії комунального підприємства «Центр державної реєстрації» Колесник Інги Миколаївни (надалі - державний реєстратор ДОФ КП «Центр державної реєстрації» Колесник І.М.) щодо набуття права власності на об`єкт незавершеного будівництва, подальшого його відчуження та проведення реєстраційних дій, були вчинені виключно з метою приховати такі незаконні дії та у будь-який спосіб уникнути виконання ОСОБА_3 договірних зобов`язань щодо повернення орендованої земельної ділянки її законному власнику територіальній громаді міста Кривого Рогу, після закінчення строку дії договору оренди, за рахунок відчужуваного майна. А також, укладення фіктивних договорів дарування від 18.08.2018 №1204 і від 20.08.2018 №1208 та проведення незаконної державної реєстрації права власності на незавершене будівництво будівель та споруд автостоянки, розміщене на земельній ділянці з кадастровим номером 1211000000:06:134:0057, спрямовані на перешкоджання відновленню у господарських справах №904/5875/15 та №904/6381/17 порушених прав і законних інтересів територіальної громади міста Кривого Рогу, в інтересах якої діє Криворізька міська рада, щодо користування і розпорядження земельною ділянкою комунальної власності, шляхом повернення її орендодавцю за актом приймання-передачі (повернення) після закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки, та усунення перешкод у користуванні нею шляхом знесення за рахунок ФОП ОСОБА_3 всіх збудованих споруд та огорож. Тобто, фактично ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 під час укладення договорів дарування не мали наміру створення правових наслідків, обумовлених цими договорами, а їх дії були направлені лише на фіктивний перехід права власності на незавершене будівництво до близького родича з метою унеможливити повернення власнику наданої ним в оренду земельної ділянки, зважаючи на розміщення на ній нібито об`єкту нерухомості приватної форми власності, який в дійсності є тимчасовою спорудою автостоянкою. Так, для проведення державної реєстрації права власності на незавершене будівництво будівель та споруд автостоянки, що розміщене на земельній ділянці з кадастровим номером 1211000000:06:134:0057, ОСОБА_3 зловмисно надано документи, котрі не є правовстановлюючими та не могли слугувати підставою для державної реєстрації, а державним реєстратором ДОФ КП «Центр державної реєстрації» Колесник І.М. безпідставно, в порушення вимог статей 3, 5, 10, 18, 271 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», пункту 68 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127, було прийнято рішення від 17.08.2018 №42591247 та проведено державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на вказаний об`єкт, й тим самим протиправно віднесено тимчасову споруду автостоянки до об`єктів нерухомого майна. Як вбачається з відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на земельній ділянці комунальної власності, площею 0,2912 га, з кадастровим номером 1211000000:06:134:0057, яка розташована на АДРЕСА_2 , розміщене незавершене будівництво будівель та споруд автостоянки, що складається з: літ. А сторожка, загальною площею 7,3 кв.м.; поз. №1 огорожа, право власності на яке протягом декількох днів серпня 2018 року було неправомірно набуто ОСОБА_3 , та з метою приховати такі незаконні дії протиправно відчужено спочатку ОСОБА_2 , а потім - ОСОБА_1 . Зважаючи на неодноразове протиправне й незаконне вчинення реєстраційних дій щодо об`єкту незавершеного будівництва будівель та споруд автостоянки, розташованого на земельній ділянці з кадастровим номером 1211000000:06:134:0057, що підтверджується наказом Міністерства юстиції України від 24.03.2021 №1091/5, а також враховуючи зловмисну поведінку відповідачів, котрі шляхом укладення фіктивних договорів дарування, безпідставно набули права власності на об`єкт незавершеного будівництва, наявні обґрунтовані підстави вважати, що ОСОБА_1 та іншими особами можуть бути вжиті заходи щодо відчуження спірного об`єкта незавершеного будівництва, в тому числі шляхом укладення удаваних правочинів, з метою приховати незаконність проведених реєстраційних дій та ускладнити судовий захист прав територіальної громади міста Кривого Рогу в особі Криворізької міської ради; суб`єктами державної реєстрації можуть будуть вчинені дії щодо протиправної державної реєстрації права власності на незавершене будівництво будівель і споруд автостоянки або на інші неіснуючі споруди, розташовані на земельній ділянці, площею 0,2912 га, з кадастровим номером 1211000000:06:134:0057, яка знаходиться на АДРЕСА_2 , що в свою чергу унеможливить ефективний захист та поновлення порушених прав Криворізької міської ради, за захистом яких вона звернулася до суду. Ухвалою Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 вересня 2025 року в задоволенні заяви відмовлено. В апеляційній скарзі позивач Криворізька міська рада просить скасувати ухвалу суду та постановити нову ухвалу, якою задовольнити заяву про забезпечення позову. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом не було враховано всі доводи заяви про забезпечення позову, зокрема, те, що фактично ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , під час укладення договорів дарування, не мали наміру створення правових наслідків, обумовлених цими договорами, а їх дії були направлені лише на фіктивний перехід права власності на незавершене будівництво до близького родича з метою унеможливити повернення власнику наданої ним в оренду земельної ділянки, зважаючи на розміщення на ній нібито об`єкту нерухомості приватної форми власності, який в дійсності є тимчасовою спорудою автостоянкою. Так, для проведення державної реєстрації права власності на незавершене будівництво будівель та споруд автостоянки, що розміщене на земельній ділянці з кадастровим номером 1211000000:06:134:0057, ОСОБА_3 зловмисно надано документи, котрі не є правовстановлюючими та не могли слугувати підставою для державної реєстрації, а державним реєстратором ДОФ КП «Центр державної реєстрації» Колесник І.М. безпідставно, в порушення вимог статей 3, 5, 10, 18, 271 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», пункту 68 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127, було прийнято рішення від 17.08.2018 №42591247 та проведено державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на вказаний об`єкт, й тим самим протиправно віднесено тимчасову споруду автостоянки до об`єктів нерухомого майна. Відтак, задля поновлення порушених прав, Криворізькою міською радою вбачається об`єктивна необхідність у вчиненні процесуальних дій направлених на недопущення вчинення відповідачами подальших дій задля уникнення виконання ними судового рішення у разі задоволення позовної заяви. Зазначає, що на протязі майже п`яти років, питання щодо задоволення або відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову та клопотання витребування доказів та залучення співвідповідача по справі суддею залишалось не вирішеним, незважаючи на акцентування на це представником позивача в судових засіданнях та направлення письмової заяви. Заява про забезпечення позову у даній справі подається вже повторно. При цьому, в ухвалі від 15.04.2025 суд убачив підстави для часткового задоволення заяви, враховував існуючий спір між сторонами, існуючу реальну загрозу невиконання судового рішення у разі його задоволення, дотримався принципу збалансованості інтересів сторін, вважав що обраний спосіб забезпечення позову, а саме: заборона вчинення дій є співмірним та достатнім для виконання рішення суду у майбутньому, а в ухвалі від 17.09.2025 суд вже не вбачає підстав для задоволення поданої заяви про забезпечення позову, вважає є необґрунтованою. Відтак, суд першої інстанції не послідовний у прийнятті своїх процесуальних рішень по даній справі, що суперечить засадам цивільного судочинства. Навіть під час прийняття оскаржуваної ухвали, судом знову таки не дотримано вимог статті 153 ЦПК України у частині строку розгляду заяви про забезпечення позову, що серед іншого також вказує вже на систематичність порушення судом строків розгляду заяв вже не першої заяви Криворізької міської ради. Наполягає на тому, що забезпечення позову, шляхом накладення заборони на вчинення дій щодо спірного об`єкту незавершеного будівництва, не дозволить його відчуження в майбутньому, чим захистить право міської ради у розрізі недопущення повторного незаконного вибуття земельної ділянки, як те, що було у серпні 2018 року, разом з цим не перешкоджає ОСОБА_1 користуватися ним у власних цілях, а отже не порушує його прав, що доводить співмірність та справедливість такого заходу для обох сторін. Зважаючи на неодноразове протиправне й незаконне вчинення реєстраційних дій щодо об`єкту незавершеного будівництва будівель та споруд автостоянки, розташованого на земельній ділянці з кадастровим номером 1211000000:06:134:0057, що підтверджується наказом Міністерства юстиції України від 24.03.2021 №1091/5, а також враховуючи зловмисну поведінку відповідачів, котрі шляхом укладення фіктивних договорів дарування, безпідставно набули права власності на об`єкт незавершеного будівництва, наявні обґрунтовані підстави вважати, що ОСОБА_1 та іншими особами можуть бути вжиті заходи щодо відчуження спірного об`єкта незавершеного будівництва, в тому числі шляхом укладення удаваних правочинів, з метою приховати незаконність проведених реєстраційних дій та ускладнити судовий захист прав територіальної громади міста Кривого Рогу в особі Криворізької міської ради, що в свою чергу унеможливить ефективний захист та поновлення порушених прав Криворізької міської ради, за захистом яких вона звернулася до суду. При цьому, заходи забезпечення позову є пов`язаними із предметом заявлених позивачем вимог, оскільки стосуються спірного об`єкту - незавершеного будівництва будівель та споруд автостоянки, мають тимчасовий характер, а тому не призведуть до порушення прав ОСОБА_1 щодо володіння та користування спірним нерухомим майном. Позивач наполягає на тому, що забезпечення позову, шляхом заборони вчинення дій, не порушує принципів змагальності та процесуальної рівності сторін, а його метою є негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового рішення, а також перешкоджання завдання значної шкоди заявнику У відзиві на апеляційну скаргу, до якого додано докази направлення копії відзиву іншим учасникам справи, відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 просять залишити без задоволення апеляційну скаргу позивача Криворізької міської ради, як необгрунтовану, посилаючись на відсутність правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову у даній справі. Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , будучи завчасно належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися, відповідач ОСОБА_3 та представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Лісовий Д.О., кожен окремо, подали заяви про відкладення розгляду справи, у зв?язку з зайнятістю у судових процесах у інших справах. Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Пунктами 10, 11 частини 2 цієї статті визначено, що одними із основних принципів цивільного судочинства є розумність строків розгляду справи судом та неприпустимість зловживання процесуальними правами. Згідно ч. 1 ст. 371 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів із дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження, а апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції - протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження. Згідно статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду, як джерело права. Статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Згідно з нормами ст. 17 Конвенції жодне з положень цієї Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції. Ратифікуючи зазначену Конвенцію Україна взяла на себе зобов`язання гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку. У своєму рішенні у справі «Калашников проти Росії» Європейський суд зазначив, що розумність тривалості провадження визначається залежно від конкретних обставин справи, враховуючи критерії, визначені у прецедентній практиці Суду, зокрема, складність справи, поведінка заявника та поведінка компетентних органів влади. З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду вбачається, що питання про порушення ст. 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції - принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом. Вищенаведені положення закону направлені на дотримання розумних строків розгляду справи і на недопущення зловживання своїми процесуальними правами та правами інших осіб, які беруть участь у справі. Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (ALIMENTARIA SANDERS S.A. V. SPAIN, №11681/85, §35, ЄСПЛ, від 07 липня 1989 року). Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті. Така правова позиція викладена Верховний Судом у постанові від 24 січня 2018 року у справі № 907/425/16. Виходячи з вищенаведених норм Конвенції та практики Європейського суду, вимог п.11 частини 3 статті 2 ЦПК України щодо неприпустимості зловживання сторонами своїми процесуальними правами, статті 371 ЦПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги, а також зважаючи на те, що відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 реалізували своє право на викладення відповідних аргументів у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності учасників, які не з`явилися у судове засідання, а тому клопотання про відкладення судового розгляду задоволенню не підлягає. Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача Криворізької міської ради - Скляр Н.М., яка підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду, в межах заявлених вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав. Відмовляючи в задоволенні заяви Криворізької міської радипро забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не наведено жодних підстав які б свідчили, що не вжиття відповідних заходів забезпечення позову може утруднити чи взагалі унеможливить виконання судового рішення. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення, без наведення відповідного обґрунтування, не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно зі ст.ст. 1, 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод, чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України та цього Кодексу. Статтею 149 ЦПК України передбачено, що за заявою учасників справи суд має право вжити заходи забезпечення позову, передбачені статтею 150 цього Кодексу. Під забезпеченням позову розуміється вжиття судом передбачених законом заходів, які створюють реальну гарантовану можливість для виконання в майбутньому рішення по справі, в разі задоволення заявленого позову. При цьому, забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його тощо. Зазначена правова норма прямо визначає як форму і порядок звернення до суду із клопотанням про вжиття заходів забезпечення позову, так і підстави для його забезпечення. Загальною підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду. При цьому, відповідно до принципу змагальності сторін і загальних правил розподілу тягаря доказування, обов`язок доведення підстав для застосування заходів забезпечення позову покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання. Як роз`яснено в п.п. 4, 7, 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу. Згідно з ч.1 п.1-10 ст.150 ЦПК України позов забезпечується:1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання;5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору;8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову». Отже, застосовуючи заходи забезпечення позову, суди повинні перевірити відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Як вбчається з матеріалів справи, позивач Криворізька міська рада звернувся до суду із заявою про забезпечення позову у цивільній справі №214/4545/21 за позовом Криворізької міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсними договорів дарування та скасування державної реєстрації права власності, шляхом заборони ОСОБА_1 та іншим особам вчиняти будь-які дії щодо об`єкта незавершеного будівництва будівель та споруд автостоянки, що складається з: літ. А сторожка, загальною площею 7,3 кв.м.; поз. №1 огорожа, за адресою: АДРЕСА_1 , розташованого на земельній ділянці, площею 0,2912 га, з кадастровим номером 1211000000:06:134:0057, що знаходиться на АДРЕСА_2 , у тому числі укладати договори та інші правочини щодо нього; суб`єктам державної реєстрації прав: виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, вчиняти дії щодо державної реєстрації права власності на незавершене будівництво будівель та споруд автостоянки, що складається з: літ. А сторожка, загальною площею 7,3 кв.м.; поз. №1 огорожа, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , та будь-які інші об`єкти нерухомого майна, розташоване на земельній ділянці, площею 0,2912 га, з кадастровим номером 1211000000:06:134:0057, що знаходиться на АДРЕСА_2 . Разом з тим, позивачем Криворізькою міською радоюне наведено жодних обставин, які свідчать про можливе утруднення виконання рішення суду, у випадку задоволення його позовних вимог, а припущення останнього щодо можливого відчуження нерухомого майна не підтверджене матеріалами справи. Натомість, судом встановлено, що справа перебуває в провадженні суду першої інстанції з 2021 року, й за цей час відповідачем ОСОБА_1 не було вчинено жодних дій щодо відчуження об`єкта незавершеного будівництва будівель та споруд автостоянки, що складається з: літ. А сторожка, загальною площею 7,3 кв.м.; поз. №1 огорожа, за адресою: АДРЕСА_1 , розташованого на земельній ділянці площею 0,2912 га, з кадастровим номером 1211000000:06:134:0057, що знаходиться на АДРЕСА_2 , у зв`язку з чим колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для забезпечення позову в обраний позивачем спосіб. Вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив судове рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами. Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. За таких обставин, колегія суддів вважає, що ухвалу суду постановлено з дотриманням норм матеріального та без порушення норм процесуального законодавства, яке призвело до постановлення помилкової ухвалу, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду - залишенню без змін. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу позивача Криворізької міської ради - залишити без задоволення. Ухвалу Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 вересня 2025 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повне судове рішення складено 19 січня 2026 року. Головуючий: Судді: