Ухвала КЦС ВС № 752/20518/23

УХВАЛА 19 січня 2026року м. Київ справа № 752/20518/23 провадження № 61-558ск26 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Лідовця Р. А. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 17 липня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 09 грудня 2025 року у справі за позовом заступника керівника Київської міської прокуратури Рябенка Максима в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_1 , треті особи: Державний реєстратор Комунального підприємства «Благоустрій Шевченківського району» Соколянський Дмитро Вікторович, Національний природний парк «Голосіївський», про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою, скасування рішення державного реєстратора та державну реєстрацію права власності з одночасним припиненням права власності та знесення самочинного будівництва, ВСТАНОВИВ: У жовтні 2023 року заступник керівника Київської міської прокуратури звернувся до суду в інтересах держави в особі Київської міської ради з позовом до ОСОБА_1 , треті особи: Державний реєстратор Комунального підприємства «Благоустрій Шевченківського району» Соколянський Д. В., Національний природний парк «Голосіївський», про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою, скасування рішення державного реєстратора та державну реєстрацію права власності з одночасним припиненням права власності та знесення самочинного будівництва. Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 17 липня 2025 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 09 грудня 2025 року, позов задоволено. Скасовано рішення державного реєстратора Комунального підприємства «Благоустрій Шевченківського району» Соколянського Д. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 31 серпня 2017 року, індексний номер 62692105. Скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на нерухоме майно - садовий будинок загальною площею 18.4 кв. м по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта 1339550280000, номер запису про право власності 22105890. Зобов`язано ОСОБА_1 за власний рахунок знести об`єкт самочинного будівництва - садовий будинок загальною площею 18, 4 кв.м по АДРЕСА_1 , звільнити земельну ділянку від тимчасових споруд на ній, в тому числі демонтувати паркан навколо земельної ділянки. Вирішено питання стягнення судового збору. У січні 2026 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 17 липня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 09 грудня 2025 року. Поданакасаційна скарга не може бути прийнята судом касаційної інстанції, оскільки у порушення пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі. Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Станом на 01 січня 2023 року прожитковий мінімум для працездатних осіб був встановлений у розмірі 2 684 грн. Відповідно до підпункту 2 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається, зокрема, у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна. Згідно з підпунктом 9 частини першої статті 176 ЦПК України у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, - дійсною вартістю нерухомого майна, а на нерухоме майно, що належить юридичним особам, - не нижче його балансової вартості. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 серпня 2020 року у справі № 910/13737/19 (провадження № 12-36гс20) зроблено правовий висновок про те, що майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці. Тобто будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього. Отже, судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, стягнення, витребування або повернення майна - як рухомих речей, так і нерухомості - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. Отже, набуття та/або припинення майнового права на майно (річ) є майновою вимогою, яка підлягає грошовій оцінці. Тому, щодо позовної вимоги майнового характеру про припинення права власності, судовий збір має розраховуватися з вартості спірного нерухомого майна (частина перша статті 176 ЦПК України). Ураховуючи, що зі змісту поданої касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень неможливо встановити ціну позову станом на день звернення до суду із вимогою майнового характеру (припинення права власності на земельну ділянку), заявник зобов`язаний самостійно встановити й обґрунтувати розмір судового збору щодо вимоги майнового характеру з наданням відповідних доказів. Судові рішення, які оскаржує заявник свідчать про існування також двох вимог немайнового характеру. Пунктом 1 частини третьої статті 6 Закону України «Про судовий збір» визначено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. Відповідно до підпункту 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на час звернення до суду з позовом) за подання до суду позовної заяви майнового характеру юридичною особою ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до підпункту 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на час звернення до суду з позовом) за подання до суду позовної заяви немайнового характеру юридичною особою або фізичною особою - підприємцем ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду касаційної скарги на рішення суду; заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору, яка подана фізичною особою або фізичною особою - підприємцем, становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми, але не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за позовними заявами майнового характеру, а у справах, в яких предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав (крім права власності на майно), відшкодування шкоди здоров`ю (крім моральної шкоди), - не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ставка судового збору, що підлягала сплаті за немайнові вимоги - 10 736 грн ((2 684 грн * 2) * 200 %). Отже, заявнику необхідно визначити суму судового збору та сплатити судовий збір за майнову вимогу і сплатити 10 736 грн за немайнові вимоги. Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007, код класифікації доходів бюджету: 22030102, найменування податку, збору, платежу «Судовий збір (Верховний Суд, 055)». Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату. Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу. Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення її недоліків. Керуючись статтями 185, 389, 392, 393 ЦПК України, статтями 4, 6 Закону України «Про судовий збір», Верховний Суд

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 17 липня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 09 грудня 2025 року залишити без руху та надати строк для виконання вимог ухвали протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає. Суддя Р. А. Лідовець