Постанова Одеський апеляційний суд № 522/5290/25-Е

Номер провадження: 22-ц/813/799/26 Справа № 522/5290/25-Е Головуючий у першій інстанції Москаленко І.О. Доповідач Сєвєрова Є. С. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14.01.2026 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії: головуючого: Сєвєрової Є.С., суддів: Вадовської Л.М., Таварткіладзе О.М., учасники справи: позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», відповідач ОСОБА_1 , розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» на заочне рішення Південного міського суду Одеської області від 09 вересня 2025 року у складі судді Москаленко І.О., встановив: 2.

ОПИСОВА ЧАСТИНА Короткий зміст позовних вимог У червні 2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №1242-1167 від 20.07.2023 у сумі 50 000,00 грн. та судового збору. В обґрунтування заявлених позовних вимог, представник позивача послався на те, що між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено, за допомогою веб-сайту (https://creditkasa.ua) електронний Договір про відкриття кредитної лінії, який разом з Правилами надання споживчих кредитів складають єдиний договір, в якому визначаються всі його істотні умови та з яким відповідач був попередньо ознайомлений. Відповідно до умов договору відповідач отримав від позивача кредит у розмірі 10 000 грн. Однак, відповідач належним чином не виконував своїх зобов`язань щодо погашення кредиту, відсотків, а тому станом на 13 лютого 2025 року за ним утворилась заборгованість в розмірі 98 950, 00 грн та складається із простроченої заборгованості за кредитом 10 000,00 грн та простроченої заборгованості за нарахованими процентами 88 950,00 грн. Разом з тим позивачем зазначено, що Кредитодавцем було прийнято рішення про можливість застосування до Позичальника Програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», а саме часткового списання заборгованості Позичальнику за нарахованими комісією та процентами у загальній сумі 48 950,00 гривень за умови погашення Позичальником решти заборгованості за Кредитним договором в розмірі 50 000,00 гривень. В зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором, представник позивача просив суд стягнути кредитну заборгованість у сумі 50 000,00 грн., що складається з 10 000,00 грн. прострочена заборгованості за кредитом та 40 000,00 грн. прострочена заборгованості за нарахованими процентам, а також понесені судові витрати по справі. Позиція відповідача в суді першої інстанції Відповідачка ОСОБА_1 заперечнь, пояснень чи відзиву на позовну заяву не надала. Короткий зміст рішення суду першої інстанції, мотивування його висновків Заочним рішенням Південного міського суду Одеської області від 09 вересня 2025 року позовні вимоги ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором №1242-1167 від 20.07.2023 у сумі 15 000,00 грн., яка складається з простроченої заборгованості за кредитом 10000,00 грн, та простроченої заборгованості за нарахованими процентами 5 000,00 грн.; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» витрати по сплаті судового збору у розмірі 726,72 гривень. Рішення суду мотивоване тим, що визначений ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» у кредитному договорі розмір процентів (2,5% та 3.0% за кожен день, тобто 912,5% та 1095% річних) є непропорційно високим та призводить до дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника (споживача), відтак пункти 4.10, 4.13 Договору є несправедливими і суперечать принципам розумності та добросовісності, оскільки встановлюють вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації (понад 50 %) у разі невиконання/неналежного виконання позичальником зобов`язань за цим договором. Фактично позивач порушує питання про стягнення з позичальника простроченої заборгованості за нарахованими процентами у розмірі, що у 4 рази перевищує розмір простроченої заборгованості за кредитом. Тому, з 40000,00 грн простроченої заборгованості за нарахованими процентами, заявленої позивачем, стягненню підлягає лише 5000,00 грн, тобто 50% від простроченої заборгованості, яку позивачем визначено у розмірі 10 000 грн. Отже, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» підлягає стягненню заборгованість в розмірі 15 000,00 грн. яка складається з простроченої заборгованості за кредитом 10000,00 грн, та простроченої заборгованості за нарахованими процентами 5 000,00 грн. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Не погодившись з вищевказаним рішенням суду, ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» подало апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, просить суд скасувати заочне рішення Південного міського суду Одеської області від 09 вересня 2025 року в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за нарахованими процентами та ухвалити в цій частині нове ршіення, яким стягнути з відповідачки на його користь прострочену заборгованість у розмірі 40000,00 грн. та судові витрати, пов`язані із розглядом скарги покласти на відповідача, шляхом їх стягнення з нього на користь позивача. Апеляційна скарга обгрунтована тим, що суд першої інстанції не врахував, що позивачем дотримано вимоги щодо встановлення розміру процентів за користування суми кредитом. Суд неправильно застосував пункт 5 частини 3 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», згідно якого несправедливими є умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад 50 % вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором. Помилково ототожнювати проценти за користування кредитом з неустойкою (пенею) у разі невиконання зобов`язань боржником за договором. Позивач має законне право на нарахування процентів (згідно п. 4.10 та 10.1 договору) протягом строку договору (згідно п. 4.12 договору), що відображено у розрахунку заборгованості. Відповідачці не нараховувалися штрафні санкції за прострочення грошового зобов`язання за договором. Позиція відповідача в суді апеляційної інстанції На адресу апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу від ОСОБА_1 не надходив, однак відповідно до положень ч.3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Враховуючи вищенаведене, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження за наявними матеріалами без виклику учасників справи, як малозначна у зв`язку з її незначною складністю (ч.ч. 4, 6 ст. 19, ч. 1 ст. 368, ч.1 369 ЦПК України). 3.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Позиція апеляційного суду Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків. У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Встановлені обставини по справі. Визначення відповідно до встановлених обставин правовідносин Встановлено, що 20.07.2023 між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 в електронній формі було укладено договір про відкриття кредитної лінії №1242-1167 на суму 10 000.00 грн. строком на 300 днів (базовий період -21 день), зі сплатою відсотків 3.0% в день. Вказаний кредитний договір укладений з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи - веб-сайту ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (https:// creditkasa.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (кредитодавця), в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле. Відповідачка, в порушення умов договору своєчасно, в порядку та на умовах, визначених договором, кредитні кошти не повернула. Отримання відповідачем кредитних коштів підтверджено договором про відкриття кредитної лінії №1242-1167 від 20.07.2023, який підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, довідкою про перерахування суми кредиту, договором, відповідно до якого надана фінансова послуга, а саме надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, згідно якого станом на 13.02.2025 за ним утворилась заборгованість в розмірі 98 950, 00 грн та складається із простроченої заборгованості за кредитом 10 000,00 грн та простроченої заборгованості за нарахованими процентами 88 950,00 грн. Разом з тим, зазначено, що Кредитодавцем було прийнято рішення про можливість застосування до Позичальника Програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», а саме часткового списання заборгованості Позичальнику за нарахованими комісією та процентами у загальній сумі 48 950,00 гривень за умови погашення Позичальником решти заборгованості за Кредитним договором в розмірі 50 000,00 гривень. Вказана заборгованість підтверджується наданим позивачем розрахунком заборгованості, який відповідачем спростовано не було. Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права. Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Так, умовами статті 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики). Згідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Відповідно до ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно достатті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно достатті 1048 цього Кодексу. За ст.1052 ЦК України, у разі невиконання позичальником обов`язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов`язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно достатті 1048 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором. Частиною 1 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. За приписами ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Частиною 1 ст. 530 ЦК України, передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). За змістом ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов`язаний повідомити споживача у письмовій формі про, зокрема, орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов`язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо). Відповідно до ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Мотиви відхилення аргументів, викладених в апеляційній скарзі Встановлено, що звертаючись до суду із вказаним позовом, позивач, окрім основної суми заборгованості (тіла) кредиту, яка складає 10000,00 грн. також просить стягути з відповідачки прострочену заборгованість за нарахованими процентами у розмірі 40000 грн. Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що така процентна ставка явно не відповідає принципам справедливості, добросовісності та розумності, які закріплені Законом України «Про захист прав споживачів». Так, визначений ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» у кредитному договорі розмір процентів (2,5% та 3.0% за кожен день, тобто 912,5% та 1095% річних) є непропорційно високим та призводить до дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника (споживача), відтак пункти 4.10, 4.13 Договору є несправедливими і суперечать принципам розумності та добросовісності, оскільки встановлюють вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації (понад 50 %) у разі невиконання/неналежного виконання позичальником зобов`язань за цим договором. Таким чином, вимога про нарахування та сплату процентів, які у чотири рази перевищує саму суму позики і є явно завищені з огляду на сам розмір позики, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. З огляду на приписи частини 4 статті 42 Конституції України, участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту. Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (абзац 3 підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року №15-рп/2011у справі про захист прав споживачів кредитних послуг). Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що встановлений сторонами договору розмір відсотків є несправедливим у розумінністатті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», суперечить принципам розумності та добросовісності, має наслідком дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника як споживача послуг, тому підлягає зменшенню до розміру тіла кредиту. Такий висновок цілком узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 12 лютого 2025 року у справі № 679/1103/23 у спорі з цих же правовідносин. Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не врахував, що позивачем дотримано вимоги щодо встановлення розміру процентів за користування суми кредитом та те, що позивач має законне право на нарахування процентів (згідно п. 4.10 та 10.1 договору) протягом строку договору (згідно п. 4.12 договору) оцінюються судом критично, з огляду на те, що включаючи в договір такі положення зокрема щодо реальної річної процентної ставки 572465% річних (п. 4.13 договору), кредитор мав на меті отримати надмірні прибутки, що призвело до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Дана позиція апеляційного суду також кореспондується з позицією Верховного Суду викладеною як зазначалось вище у Постанові від 12.02.2025 у справі №679/1103/23. Касаційний суд виснував, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором. З усього зазначеного слід зробити висновок, що кредитор передбачив такі положення в укладеному між сторонами договорі, які однозначно призвели до порушення прав споживача - відповідачки ОСОБА_1 і хоча, остання не заявляла зустрічного позову про визнання таких положень договору недійсними, однак, апеляційний суд поділяє думку суду першої інстанції, що задоволення таких вимог призведе до отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором та порушення прав споживача. Крім цього, положення кредитного договору повинні бути сформульовані таким чином, щоб вони були зрозумілі усім споживачам, оскільки, якщо такі положення будуть незрозумілі пересічним громадянам без відповідної юридичної чи економічної освіти, то такі положення будуть спрямовані на введення споживача в оману. Схожі висновки викладені у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03.08.2022 у справі №156/268/21. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 11.12.2024 у справі №753/25744/21 касаційний суд виснував, що держава забезпечує особливий захист більш слабкого суб`єкта економічних відносин, а також фактичну, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах шляхом визначення особливостей договірних правовідносин у сфері споживчого кредитування та обмеження дії принципу свободи цивільного договору. Це здійснюється через встановлення особливого порядку укладення цивільних договорів споживчого кредиту, їх оспорювання, контролю за змістом та розподілу відповідальності між сторонами договору. Отже, стягнення кредитної заборгованості у визначеному судом першої інстанції розмірі буде відповідати принципам справедливості, добросовісності та розумності, а тому доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, з чого вбачається, що така задоволенню не підлягає і законне рішення суду не може бути скасоване. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми процесуального права, якими керувався суд апеляційної інстанції Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» є недоведеними, а тому її треба залишити без задоволення. Відповідно до п.1 ч. 1 ст.374, ст.375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержання норм матеріального і процесуального права. За вищевикладених обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є справедливим, законним та обґрунтованим. Судом повно та всебічно досліджені наявні в матеріалах справи докази, їм надана правильна оцінка, порушень норм матеріального та процесуального права не допущено. Підстави для скасування, зміни рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» відсутні. Дата ухвалення рішення, порядок та строк касаційного оскарження Згідно з ч. ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Відповідно до п. 1 ч.1 ст.389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті. Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

4. РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА Керуючись ст.ст.374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, суд постановив: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» залишити без задоволення. Заочне рішення Південного міського суду Одеської області від 09 вересня 2025 року, в оскарженій частині залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України. Головуючий Є.С. Сєвєрова Судді: Л.М. Вадовська О.М. Таварткіладзе