Постанова 4823 № 742/5432/23

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А іменем України 14 березня 2024 року м. Чернігів Унікальний номер справи № 742/5432/23 Головуючий у першій інстанції Бездідько В. М. Апеляційне провадження № 22-ц/4823/385/24 ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого-судді: Мамонової О.Є., суддів: Онищенко О.І., Шитченко Н.В., учасники справи: позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "УКР КРЕДИТ ФІНАНС", відповідач: ОСОБА_1 ,- розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" на рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 11 грудня 2023 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,- У С Т А Н О В И В: У жовтні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" (далі по тексту ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідача на його користь загальну суму заборгованості за кредитним договором № 0785-1482 від 30.08.2021 в розмірі 29 480 грн, а також судові витрати, пов`язані з розглядом позовної заяви. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 30.08.2021 між ТОВ УКР КРЕДИТ ФІНАНС" і ОСОБА_1 за допомогою Веб-сайту (creditkasa.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № 0785-1482. Відповідно до умов кредитного договору кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту - 4 000 грн.; строк кредитування - 300 днів; заявлений строк - 21 днів; знижена % ставка - 2,00 % в день; стандартна % ставка - 3,00 % в день. Кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит, а відповідач усупереч умовам кредитного договору, ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування» та ст. 525, 526, 530, 536, 610, 612 ЦК України, не повернув в повному обсязі кредит позивачу, а також не виконав всі інші грошові зобов`язання перед кредитодавцем. Зазначав, що станом на 21.09.2023 загальний розмір грошових вимог кредитодавця до відповідача, які виникли на підставі кредитного договору, становлять 29 480 грн, що складається: - прострочена заборгованість за кредитом 4 000 грн; - прострочена заборгованість за нарахованими процентами 25 480 грн. Рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 11.12.2023 позовні вимоги ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» загальну суму заборгованості за кредитним договором № 0785-1482 від 30.08.2021 у розмірі 12 000 (дванадцять тисяч) гривень, з яких: прострочена заборгованість за кредитом 4 000 грн, прострочена заборгованість за нарахованими процентами 8 000 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» 874,13 грн судового збору. У решті вимог відмовлено. В апеляційній скарзі ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» просить рішення суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості за нарахованими процентами скасувати та прийняти нове рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» загальної суми заборгованості за кредитним договором № 0785-1482 від 30.08.2021, в розмірі 29 480 грн, з яких: прострочена заборгованість за кредитом 4 000 грн, прострочена заборгованість за нарахованими процентами 25 480 грн, посилаючись на те, що суд першої інстанції належним чином не з`ясував обставини, що мають значення для справи. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що позивач має законне право на нарахування процентів (згідно з п. 2.4 кредитного договору) протягом строку договору, що визначені в п. 7.6 кредитного договору, що останнім і було здійснено та відображено у довідці про укладений договір (розрахунку заборгованості) від 25.09.2023. Заявник зазначає, що нові правила роботи банків та небанківських фінансових установ, зокрема тих, що надають послуги з кредитування, викладених у Законі України № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» не передбачають скасування відсотків за користування кредитними коштами згідно договору. Звертає увагу суду на те, що жодних штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів за ст. 625 ЦК України) позивачем відповідачу не нараховувалося, а отже судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального права і як наслідок фактично «скасована» істотна умова кредитного договору щодо нарахування процентів за користування кредитними коштами. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» в повному обсязі, рішення суду першої інстанції залишити без змін. Зазначає, що він не заперечує укладання договору та звертає увагу суду, що приблизно тричі укладав подібні кредитні договори з позивачем і кожного разу виконував зобов`язання за ними, що характеризує його як добросовісного позичальника. Указує, що за договором строк кредитування становить 300 днів, отже 27.07.2022 сплив строк дії договору, тож він має право вважати, що нездійснення заходів досудового врегулювання спору та звернення до суду більше ніж через рік після закінчення строку дії договору є завідомо навмисним збільшенням заборгованості. Наголошує, що якщо неустойка більша за подвійний розмір отриманого кредиту, боржник має право вимагати її зменшення до відповідних розмірів, встановлених Законом України «Про споживче кредитування». Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши наведені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, апеляційний суд дійшов наступних висновків. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» простроченої заборгованості за кредитом у сумі 4 000 грн, не оскаржується та, відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, в апеляційному порядку не переглядається. Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 03.10.2018 у справі № 186/1743/15-ц, яка, зокрема зазначає, що у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується. Таким чином, апеляційний суд переглядає рішення суду у даній справі лише в частині вирішення позовних вимог ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» про стягнення з відповідача простроченої заборгованості за нарахованими процентами. Частково задовольняючи позов ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» суд першої інстанції виходив з того, що нараховані платежі за неповернення кредиту у сумі 4000 грн суперечать вимогам законодавства. Застосувавши до спірних правовідносин ч. 3 ст. 21 Закону України «Про споживче кредитування» суд дійшов висновку про необхідність зменшення заборгованості за процентами до суми, що не може перевищувати розміру подвійної суми, одержаної споживачем за договором, а саме 8 000 грн. З таким висновком районного суду не може погодитись апеляційний суд через неправильне застосування норм матеріального права. Судом у справі встановлено, що 30.08.2021 між ТОВ УКР КРЕДИТ ФІНАНС" (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) укладено договір про відкриття кредитної лінії №0785-1482 в електронній формі (а.с.12-13). Відповідно до п. 1.2. цього договору кредитодавець зобов`язується відкрити кредитну лінію для позичальника шляхом надання грошових коштів (далі кредит) позичальнику на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб позичальника, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити нараховані кредитодавцем проценти за користування кредитом. Тип кредиту кредитна лінія. Мета отримання кредиту, тобто мета відкриття кредитної лінії: для задоволення особистих потреб позичальника (п 1.3. договору). Розмір кредитного ліміту, тобто загальний розмір наданого кредиту: 4 000 грн (п. 2.1. договору). Тип процентної ставки за користування кредитом фіксована. Розмір процентів за користування кредитом: 3% від непогашеної суми кредиту за кожен день користування кредитом (далі стандартна ставка). Проценти за користування кредитом нараховуються з першого дня перерахування позичальнику кредиту до моменту повернення кредиту кредитодавцю шляхом перерахування кредиту на рахунок кредитодавця, вказаний у цьому договорі. У випадках, визначених цим договором позичальник може скористатися правом отримання зниженої процентної ставки у розмірі 2% (далі знижена ставка) від непогашеної суми кредиту за кожен день користування кредитом (п. 2.3, 2.4 Договору). Заявлений строк користування кредитом складає 21 календарний день з дня отримання кредиту. Заявлений строк це обраний позичальником в момент укладення цього договору строк користування кредитом, протягом якого може бути використано право користування кредитом за пільговою та/або заниженою процентною ставкою (п. 2.5. договору). Позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю отриманий кредит, проценти за користування кредитом та нараховану кредитодавцю неустойку (якщо така буде) не пізніше ніж в останній календарний день строку кредитування, вказаного у п. 7.6. цього договору (п. 3.1. договору). Строк кредитування, тобто строк на який надається кредит позичальнику: 300 календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику (строк кредитування). Строк договору є рівним строку кредитування. В частині виконання зобов`язань договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором відповідно до Методики НБУ (п. 7.6. Договору). 30.08.2021 ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором підписав Паспорт споживчого кредиту (а.с. 18 зворот 19). Згідно з довідкою про перерахування суми кредиту №0785-1482 від 30.08.2021 за допомогою системи EASYPAY_API здійснено платіж 984540054 від 30.08.2021 на платіжну картку НОМЕР_1 з призначенням «видача кредитних коштів за договором №0785-1482 від 30.08.202» на суму 4 000 грн (а.с. 20). Сторонами факт укладання кредитного договору та отримання коштів не оспорюється. Як вбачається з інформації за укладеним між сторонами договором у зв`язку з несвоєчасним поверненням кредитних коштів у відповідача станом на 21.09.2023 виникла заборгованість у загальному розмірі 29 480 грн, з яких 4 000 грн прострочена заборгованість за кредитом, 25 480 грн прострочена заборгованість за нарахованими процентами (а.с.21-26). Згідно зі ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Статтею 10 ЦПК визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Частиною 1 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Приписами ч. 2 ст. 43 ЦПК України встановлено, що учасники справи, крім іншого, зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи та подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79, 80 ЦПК України). Згідно приписів ст. 12, ч. 1, 5-7 ст. 81, ч. 1 ст. 89 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У противному разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). У частині 1 статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Згідно з вимогами чинного законодавства України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та у встановлений у зобов`язанні строк (термін) його виконання (ст. 526, 527, 530 ЦК України). Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим до його виконання. За приписами частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення. Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України "Про електронну комерцію" (далі - Закон). Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пунктом 12 частини 1 статті 3 Закону). Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону). Згідно із частиною 6 статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. За правилом частини 8 статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. У справі встановлено, що 30.08.2021 між сторонами укладено електронний кредитний договір № 0785-1482, за умовами якого ОСОБА_1 надано кредитні кошти у розмірі 4 000 грн. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін, проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). У кредитному договорі сторони обумовили, що розмір процентів за користування кредитом становить 3% від непогашеної суми кредиту за кожен день користування кредитом; протягом заявленого строку користування кредитом, що становить 21 календарний день, може бути використано право користування кредитом за пільговою та/або заниженою процентною ставкою у розмірі 2%; строк кредитування становить 300 календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику. Як вбачається з інформації за укладеним договором (а.с. 21-26): - у період з 30.08.2021 по 19.09.2021 (включно) відповідачу нараховувалась знижена процентна ставка 2,0 %; - у період з 20.09.2021 по 23.02.2022 (включно) відповідачу нараховувалась стандартна процентна ставка 3,0 %; - у період з 24.02.2022 по 24.04.2022 проценти не нараховувались; - у період з 25.04.2022 по 25.06.2022 нараховувалась знижена процентна ставка 2,0 %; - після 25.06.2022 проценти не нараховувались. Таким чином, згідно розрахунку позивача, який неспростований відповідачем, заборгованість за нарахованими процентами станом на 21.09.2023 становить 25 480,00 грн та підлягає стягненню з відповідача в повному обсязі. Суд першої інстанції, зменшуючи суму заборгованості за процентами, помилково застосував до спірних правовідносин ч. 3 ст. 21 Закону України "Про споживче кредитування", відповідно до якої сукупна сума неустойки (штраф, пеня) та інших платежів, що підлягають сплаті споживачем за порушення виконання його зобов`язань на підставі договору про споживчий кредит, загальний розмір кредиту за яким не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, не може перевищувати розміру подвійної суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для зменшення розміру заборгованості за нарахованими процентами, не визначився із юридичною природою спірних правовідносин, у зв`язку із чим рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 11.12.2023 в частині вирішення позовних вимог ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» про стягнення з ОСОБА_1 простроченої заборгованості за нарахованими процентами підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про задоволення вказаних позовних вимог. У зв`язку із зазначеним рішення районного суду в частині визначеної до стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» загальної суми заборгованості підлягає зміні шляхом її збільшення з 12 000 грн до 29 480 грн. Посилання відповідача у відзиві на апеляційну скаргу на те, що за договором строк кредитування становив 300 днів, отже строк його дії сплинув 27.07.2022, а тому звернення до суду більше ніж через рік після закінчення строку дії договору є завідомо навмисним збільшенням заборгованості не заслуговують на увагу, адже з наданого ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» розрахунку заборгованості вбачається, що нарахування відсотків припинилося 25.06.2022, тобто на 300 календарний день з дня укладення договору, що відповідає умовам укладеного між сторонами кредитного договору. Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Відповідно до ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Ураховуючи зазначене, на користь позивача з відповідача підлягають стягненню понесені ним судові витрати у вигляді судового збору, оплата яких підтверджена квитанціями (а.с. 1, 67). Апеляційним судом апеляційну скаргу ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» задоволено, позовну заяву задоволено повністю, а тому визначена до стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» сума судового збору підлягає збільшенню з 874,13 грн до 2 147,20 грн. За розгляд справи судом апеляційної інстанції з ОСОБА_1 на користь ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» підлягає стягненню 3 220,80 грн судового збору. Керуючись ст. 141, 367, 374, 376 ч. 1 п. 4, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" - задовольнити. Рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 11 грудня 2023 року в частині вирішення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення простроченої заборгованості за нарахованими процентами - скасувати. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення простроченої заборгованості за нарахованими процентами задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" (місцезнаходження: бульвар Лесі Українки 26, офіс 407, м. Київ, код ЄДРПОУ 38548598) 25 480 грн простроченої заборгованості за нарахованими процентами. Рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 11 грудня 2023 року в частині визначених до стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" загальної суми заборгованості за кредитним договором та суми судового збору змінити, збільшивши загальну суму заборгованості за кредитним договором з 12 000 грн до 29 480 грн, а суму судового збору - з 874,13 грн до 2 147,20 грн. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" 3 220,80 грн судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Головуюча О.Є.Мамонова Судді: О.І.Онищенко Н.В.Шитченко