Постанова Львівський апеляційний суд № 463/12270/25

Справа № 463/12270/25 Головуючий у 1 інстанції: Грицко Р.Р. Провадження № 33/811/49/26 Доповідач: Романюк М. Ф. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 січня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Романюка М.Ф, з участю ОСОБА_1 , представника потерпілої - адвоката Дуліч-Рибій Ю.В., потерпілої ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу потерпілої ОСОБА_2 на постанову судді Личаківського районного суду м. Львова від 29 грудня 2025 року, встановив: вищенаведеною постановою провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 - закрито, у зв`язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП. Згідно з постановою судді, згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД № 128905 від 05.12.2025 року, ОСОБА_1 05.12.2025 року близько 11 год. 20 хв. знаходячись за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив психологічне домашнє насильство відносно своєї колишньої дружини ОСОБА_2 , а саме здійснював постійний моральний тиск, чим міг завдати шкоду психологічному здоров`ю потерпілої. Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч.1 ст.173-2 КУпАП. Не погоджуючись з даною постановою потерпіла ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду та направити справу на доопрацювання. В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що постанова суду є необґрунтованою, невідповідною вимогам закону, а також прийнятою із значними порушеннями норм матеріального та процесуального права. Звертає увагу на те, що ОСОБА_1 05.12.2025 року дійсно вчинив щодо ОСОБА_2 домашнє насильство, яке підпадає під ознаки ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Зазначає, що як під час складення протоколу, так і під час розгляду справи в суді першої інстанції ОСОБА_2 неодноразово пояснювала, які саме дії вчиняв ОСОБА_1 , та які наслідки це потягнуло. Заслухавши пояснення представника потерпілої - адвоката Дуліч-Рибій Ю.В., потерпілої ОСОБА_2 , якій підтримали апеляційну скаргу та просили її задоволити, ОСОБА_1 , який заперечив подану апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та мотиви апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступного. Згідно з ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Доказами у справах про адміністративні правопорушення, згідно з приписами ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи у його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. При цьому, орган (посадова особа), відповідно до ст. 252 КУпАП оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Отже, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, у відповідності з вимогами ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинене таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Суддею першої інстанції при вирішенні даної справи зазначені вимоги закону дотриманні. Закриваючи провадження у справі щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, суддя виходив з того, що жодним із здобутих доказів у справі не підтверджено вчинення ОСОБА_1 05.12.2025 року такої форми домашнього насильства (моральний тиск), яке могло б спричинити чи спричинило шкоду психічному здоров`ю ОСОБА_2 з настанням яких передбачена адміністративна відповідальність за ст.173-2 КУпАП. У протоколі про адміністративне правопорушення та в поясненнях ОСОБА_2 також не зазначено про такі наслідки чи можливість їх настання. Апеляційний суд погоджується з такими висновками судді з огляду на наступне. Склад адміністративного правопорушення - це сукупність законодавчо-визначених ознак, наявність яких дає підстави дійти висновку у кожному конкретному випадку щодо належної правової кваліфікації дій особи, та як наслідок прийняти рішення щодо можливості притягнення такої особи до юридичної відповідальності. Відсутність (недоведеність) хоча б однієї із ознак складу адміністративного правопорушення унеможливлює прийняття рішення про притягнення особи до відповідальності та застосування відносно неї заходів державного примусу, зокрема накладення стягнення у виді штрафу. Диспозицією ч. 1 ст. 173-2 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі винесення такого припису. Організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства врегульовані Законом України «Про запобігання та протидію домашнього насильства» (далі Закон). У відповідності до п. 3 ч.1 ст. 1 Закону домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Визначення поняття домашнього насильства також надано і у Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами (Стамбульська конвенція) відповідно до положень якої «домашнє насильство» означає всі акти фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, які відбуваються в лоні сім`ї чи в межах місця проживання або між колишніми чи теперішніми подружжями або партнерами, незалежно від того, чи проживає правопорушник у тому самому місці, що й жертва, чи ні або незалежно від того, чи проживав правопорушник у тому самому місці, що й жертва, чи ні. Відповідно до п.14 ч. 1 ст. 1 Закону психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи. Вказані положення закону окреслюють перелік дій, одна чи декілька із яких, можуть становити собою об`єктивну сторону (форму вираження) психологічного насильства. У відповідності до ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів, про адміністративне правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП. Як слідує зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 128905 від 05.12.2025 року, ОСОБА_1 05.12.2025 року близько 11 год. 20 хв. знаходячись за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив психологічне домашнє насильство відносно своєї колишньої дружини ОСОБА_2 , а саме здійснював постійний моральний тиск, чим міг завдати шкоду психологічному здоров`ю потерпілої. Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч.1 ст.173-2 КУпАП. Передумовою для визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення та притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП має бути наявність сукупності доказів, які б безумовно та беззаперечно свідчили про вчинення ним об`єктивних дій, що мають ознаки домашнього насильства психологічного характеру у розумінні положень Закону. У такому разі необхідно встановити наявність причинно-наслідкового зв`язку між відповідними діями ОСОБА_1 та настанням чи можливим настанням шкідливих наслідків саме для потерпілої, тобто у даному випадку для ОСОБА_2 . Перевіривши матеріали справи, суд першої інстанції не встановив беззаперечних відомостей, які б поза розумним сумнівом вказували про вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства, відносно колишньої дружини ОСОБА_2 . Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у протоколі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 обставини щодо порушення суспільних відносин у сфері захисту прав громадян, а саме вчинення насильства у сім`ї, об`єктивно не підтверджуються та ставлять під сумнів факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, враховуючи ч.3 ст.62 Конституції України, в якій зазначено, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, тому дана справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю на підставі п.1 ст.247 КУпАП за відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП. Апеляційна скарга не містить правових підстав для скасування судового рішення. З огляду на викладене апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість апеляційної скарги і вважає, що підстав для скасування постанови судді немає. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд постановив: Постанову судді Личаківського районного суду м. Львова від 29 грудня 2025 року, якою провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 - закрито, у зв`язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП залишити без змін, а апеляційну скаргу потерпілої ОСОБА_2 - без задоволення. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Романюк М.Ф.